Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.03.2023 року у справі №336/665/19
Постанова КЦС ВП від 15.03.2023 року у справі №336/665/19

Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 336/665/19

провадження № 61-13591св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2021 року в складі судді Галущенко Ю. А. та на постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2021 року в складі колегії суддів Крилової О. В., Кухаря С. В., Семенчук О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернулася з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання спадщини відумерлою.

В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який у зареєстрованому шлюбі не перебував, дітей не мав. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 .

07 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В. М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 жовтня 2017 року в справі № 314/4086/17 задоволено позов ОСОБА_1 ; встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 до 01 травня 2017 року та визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі вказаного рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 жовтня 2017 року.

19 грудня 2017 року ОСОБА_1 відчужила вказану квартиру ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2017 року заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 жовтня 2017 року у вказаній справі скасовано, ухвалою від 02 січня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Вказане свідчить, що ОСОБА_1 не набула права власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку та не мала права її відчужувати, а тому перебування спірної квартири у власності ОСОБА_2 порушує охоронюваний законом інтерес Запорізької міської ради щодо набуття у власність відумерлої спадщини відповідно до положень статей 1218 1270 1277 1283 ЦК України.

За відсутності спадкоємців ОСОБА_3 за законом та заповітом спірна квартира в порядку, передбаченому статтею 1277 ЦК України, мала перейти у комунальну власність як відумерла спадщина, проте територіальна громада в особі Запорізької міської ради не була залучена до участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно та не була обізнана про вибуття майна з власності міської ради.

За таких обставин заступник керівника місцевої прокуратури просив:

визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 19 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

визнати відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , та передати вказану квартиру у власність територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2021 року, позов задоволено частково; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 285143123101, укладений 19 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В. М. та зареєстрований реєстрі за № 5277; в іншій частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди виходили з того, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення. Оскільки рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру скасоване і воно не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, вона не мала права відчужувати спірну квартиру, а тому суди вважали наявними підстави, передбачені статтею 215 ЦК України для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним.

Щодо визнання спадщини відумерлою суди вказали, що застосування у спірних правовідносинах речово-правового механізму повернення майна (віндикації), позбавляє ОСОБА_2 як добросовісного набувача квартири права на мирне володіння своїм майном та порушує принцип розумності, справедливості та співмірності, оскільки органи державної влади не знайшли справедливого балансу між суспільним інтересом та правом власника на мирне володіння своїм майном. Також суди встановили, що ОСОБА_2 відремонтував спірну квартиру, що свідчить про збільшення її вартості порівняно з вартістю на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , проте позивачем не запропоновано умов компенсації ОСОБА_2 таких витрат.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2021 року, просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних про визнання спадщини відумерлою, оскільки вони прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права,і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували положення статті 1277 ЦК України та не звернули увагу на те, що спірне нерухоме майно належить до відумерлої спадщини, оскільки у ОСОБА_3 відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, а ОСОБА_5 фактично усунуто від спадкування, оскільки рішення, на підставі якого вона набула право власності на спадкове майно, скасоване у судовому порядку, а тому суд зобов`язаний ухвалити рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Застосування у спірних правовідносинах речово-правового механізму повернення майна (віндикації) не позбавляє ОСОБА_2 як добросовісного набувача квартири можливості відновити свої права шляхом пред`явлення майнових вимог до продавця спірної квартири щодо повернення йому сплачених грошових коштів з підстав, передбачених статтею 661 ЦК України. Посилаючись на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, суди не звернули увагу на те, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , а тому спірне нерухоме не є його єдиним місцем проживання.

Рух справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 12 серпня 2021 року касаційну скаргу передано на розгляд судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури залишено без руху; надано для усунення недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в частині посилання на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року в справі № 757/24274/15-ц визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року поновлено заступнику керівника Запорізької обласної прокуратури строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі; витребувано з районного суду справу № 336/665/19; надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

13 жовтня 2021 року матеріали справи № 336/665/19 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року касаційне провадження в справі зупинене до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15 (провадження № 14-190цс20).

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року касаційне провадження у справі поновлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять обґрунтування, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України - незастосування судами при вирішенні справи висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 644/7992/17, від 20 травня 2020 року в справі № 522/11473/15-ц, від 14 квітня 2021 року в справі № 753/11965/19.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2021 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2021 року оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання спадщини відумерлою та передачу майна до комунальної власності територіальної громади Запорізької міської ради, в іншій частині не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на житло від 08 червня 1993 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 лютого 2014 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 жовтня 2017 року в справі № 314/4086/17 встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі якого ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на зазначену квартиру.

19 грудня 2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В. М., на підставі якого зареєстровано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 .

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2017 року заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 жовтня 2017 року скасовано; ухвалою цього ж суду від 02 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 в справі № 314/4086/17 залишено без розгляду.

Відповідно до кримінального провадження № 12017080080001712 за фактом смерті ОСОБА_3 встановлено, що на час смерті ОСОБА_3 проживав один, причину його смерті не встановлено через гнилісні зміни.

Позиція Верховного Суду

Предметом спору, у справі яка переглядається, є визнання спадщини відумерлою та передача майна до комунальної власності територіальної громади Запорізької міської ради.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

За змістом статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається з моменту реєстрації цього права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) вказано, що: «спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою. При цьому слід зауважити, що якщо спадкоємці повинні заявити про прийняття спадщини у строк шість місяців із часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України), то територіальна громада зобов`язана подати заяву про визнання спадщини відумерлою лише після спливу одного року із часу відкриття спадщини (частина друга статті 1277 ЦК України).

… орган місцевого самоврядування не є спадкоємцем у справі та не залучається до спадкування. Однак у зв`язку з відсутністю інших спадкоємців у нього виникає цивільний інтерес на визнання спадщини відумерлою та отримання її у власність територіальної громади. Зазначене надає підстави місцевій раді звертатись до суду як із заявами про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження та у подальшому оформити своє право власності на таке майно, так і з належним позовом в порядку позовного провадження на захист свого інтересу.

Разом з тим законодавство не містить положень про можливість територіальної громади отримати відчужене майно в натурі та/або способи захисту інтересів територіальної громади у випадку, якщо спадщина була незаконно передана особі-спадкоємцю, зокрема, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, та у випадку, коли спадщина такою особою була вже відчужена іншій особі, що позбавило територіальну громаду отримати майно у свою власність як відумерле в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством.

Проаналізувавши зміст законодавчих норм у системі з установленими судами правовідносинами, Велика Палата вважає, що у цій справі підлягає застосуванню аналогія закону, що регулює подібні правовідносини, зокрема положення статті 1280 ЦК України, виходячи з таких міркувань. Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. За таких обставин слід дійти висновку, що такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій ЦК України «Спадкове право». Відтак захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі. Як зазначалось, стаття 1280 ЦК України передбачає, що якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію. Аналіз змісту зазначеної норми свідчить про те, що право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті. А відтак, застосовуючи аналогію закону й територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації. Велика Палата Верховного Суду вважає, що закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем.

У цій справі суди встановили, що позивач не є власником або законним користувачем спірного майна, яке незаконно вибуло з його володіння, а тому у нього немає підстав для витребування майна на свою користь як неволодіючого власника або користувача».

У справі, що переглядається:

суди встановили, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_6 , оскільки рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2021 року, на підстав якого визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , скасоване;

з указаних підстав суди визнали недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 19 грудня 2017 року укладений між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), судові рішення в зазначеній частині в касаційному порядку не оскаржуються;

відмовивши у задоволенні позовних вимог про визнання спірної квартири відумерлою спадщиною та повернення її до комунальної власності, суди зазначили, що ОСОБА_2 як добросовісний набувач квартири набув право власності на неї на підставі відплатного договору купівлі-продажу квартири, не знав і не міг знати про наявність будь-яких перешкод до вчинення правочину, і тому вона не може бути витребувана відповідно до статті 388 ЦК України. При укладанні договору купівлі-продажу ОСОБА_1 як підставу набуття права власності на вказану квартиру було зазначено рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 жовтня 2017 року, яке у подальшому було скасоване. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. За таких обставин презумпція правомірності набуття права власності на квартиру ОСОБА_2 у цій справі не спростована.

Таким чином, при відчуженні спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача територіальна громада має право лише на отримання грошової компенсації його вартості.

За таких обставин позовні вимоги про визнання спірної квартири відумерлою спадщиною та передання її до комунальної власності є неефективним способом захисту прав територіальної громади. Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Тому рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в цій частині належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), дають підстави для висновку про те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалені без додержання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання спадщини відумерлою та передання її до комунальної власності змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови;

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою та передання її до комунальної власності змінити, виклавши їх мотивувальні частині в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Антоненко

Судді І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук