Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 200/9991/19

провадження № 61-10165 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1,

представник заявника - адвокат Коломоєць Сергій Володимирович,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Новокодацького відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Береза Анастасія Олегівна,

заінтересовано особа (стягувач) - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коломойця Сергія Володимировича, на ухвалу Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська у складі судді Цитульського В. І. від 19 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Свистунової О. В. Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А. від 27 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

3 липня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро) (далі - державний виконавець Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро)) Берези А. О., заінтересовано особа (стягувач) - ОСОБА_2, в якій, уточнивши вимоги, просив:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Новокодацького ВДВС у м.

Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Берези А. О. при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 17 червня

2019 року за № 3699 й скасувати такий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів;

- зобов'язати державного виконавця Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Березу А. О. зробити перерахунок заборгованості з рахуванням частин 1 і 2 статті 194 СК України

в редакції Закону від 08 липня 2017 року;

- стягнути з Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ

(м. Дніпро) моральну шкоду в розмірі 100 тис грн та судові витрати на правову допомогу в розмірі 3 тис грн.

В обґрунтування скарги зазначав, що державним виконавцем Новокодацького ВДВС відкрито виконавче провадження про примусове стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 у частці від його доходу, виконавчий лист видано у 2006 році.

Виконавче провадження було відкрито 05 грудня 2017 року. На той час редакція частин 1 і 2 статті 194 СК України передбачала можливість стягнення аліментів за минулий час, але не більше як за три роки.

12 червня 2019 року він звернувся до державного виконавця із заявою про проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, у якому просив застосувати вказану вище норму (обмежитись нарахуванням за минулий час, але не більше як за три роки). Проте тримав відповідь та розрахунок від 17 червня 2019 року, у якому аліменти були розраховані за минулий час, за десять років (жовтень 2008 року - травень 2019 року) на підставі частин 1 і 2 статті 194 СК України у редакції Закону, яка діє станом на даний час.

Вважав, що такими діями державним виконавцем порушено статтю 58 Конституції України щодо заборони зворотної дії закону в часі. Державним виконавцем були проігноровані надані ним квитанції про сплату аліментів, невірно визначено статистичну інформацію для розрахунку аліментів. Такими діями йому завдано моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд скаргу задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Судові рішення мотивовано тим, що новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відрізняється від попереднього, який досліджувався судами у справі № 200/5347/19, лише донарахуванням заборгованості за квітень-травень 2019 року, тому скарга ОСОБА_2, яка подана у липні

2019 року, надійшла з пропуском строку, встановленого чинним законодавством (10 днів), для оскарження дій державного виконавця та винесення ним відповідних постанов. Крім того, вимоги скарги уже по суті були розглянуті у наведеній справі. Тому суди зазначили, що підстав для поновлення строку для подання до суду скарги немає. При цьому суди вказали, що відрахування строку на оскарження розрахунку заборгованості, здійсненого в жовтні 2018 року, від дати зарахування кожного чергового платежу не відповідає нормам закону та повністю нівелює встановлені законом строки на оскарження дій державної виконавчої служби.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що, складаючи розрахунок заборгованості, державний виконавець вчинив дію, прийняв відповідне рішення і саме з моменту обізнаності із такою дію (рішенням) розпочався перебіг строку на оскарження, тому судом не встановлено порушень у діях державного виконавця, а заявником не доведена бездіяльність державного виконавця під час вчинення виконавчих дій, як і те, що така бездіяльність є триваючою. Заявником не доведено неврахування державним виконавцем квитанцій зі сплати аліментів, всі дії державного виконавця були направлені на виконання вимог виконавчого документу у порядок та спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Коломоєць С. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська від 19 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_2 у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 12 липня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Коломойця С. В., на ухвалу Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 19 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2021 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали,

а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк представник ОСОБА_2 - адвокат Коломоєць С. В., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 200/9991/19 з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Коломойця С. В., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки всім його доводам і запереченням, а також зібраним у справі доказам, невірно встановлено фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Вказує, що при зверненні до суду за захистом свого цивільного права та інтересу, заявник оскаржував не розрахунок державного виконавця, не суму заборгованості по аліментам, а бездіяльність державного виконавця щодо усунення порушення Конституції України, законів та підзаконних нормативно-правових актів, що визначають та встановлюють порядок, спосіб та період, за який здійснюється нарахування заборгованості зі сплати аліментів. При цьому, зазначав, що державний виконавець допустив бездіяльність щодо приведення матеріалів виконавчого провадження до норм законодавства України, що регулювали та регулюють вказані правовідносини, яка є систематичною і триваючою.

Також вказує, що судами не взято до уваги те, що державний виконавець

всупереч статей 19, 58 Конституції України здійснила розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період десять років, застосувавши частину 1 статті 194 СК України (у редакції із змінами, внесеними згідно із ~law36~ від 03 липня 2018 року), так як виконавче провадження було відкрите 05 грудня 2017 року на підставі звернення до державного виконавця 21 листопада 2017 року з дублікатом виконавчого листа від 10 листопада 2017 року № 2-2861/06, що вказує на грубе порушення Конституції України, законів України і інших нормативно-правових актів.

При цьому, 12 червня 2019 року ОСОБА_2 звертався до державного виконавця із заявою про усунення зазначених порушень щодо здійснення розрахунку заборгованості, які не відповідають Закону, проте 27 червня

2019 року державний виконавець, надаючи відповідь на заяву, проігнорувала аргументи заяви щодо порушень державним виконавцем вимог закону під час здійснення розрахунку заборгованості, що вказує на її систематичну, триваючу та протиправну бездіяльність.

Крім того, посилається на судову практику Верховного Суду, викладену

у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 175/3995/17-ц, провадження № 61-36762 св 18, щодо триваючого правопорушення виконавцем, яку суди не врахували, чим порушили норми процесуального права.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив від Новокодацького відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на касаційну скаргу, в якому зазначається, що касаційна скарга необґрунтована, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, так як всі дії державного виконавця були направлені виключно на виконання вимог виконавчого документу у порядок і спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження". При цьому, боржник подав скаргу на дії державного виконавця лише 03 липня 2019 року після спливу строку для оскарження, хоча йому було відомо про вчинені дії державного виконавця, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін.

У серпні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки боржник з 2006 року було відомо про відкриття виконавчого провадження про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, він з жовтня 2008 року по 2017 рік ігнорував покладений на нього обов'язок по сплаті аліментів на утримання дочки, чим порушив її права.

Зазначає, що твердження боржника про те, що нарахування аліментів повинно проводитися з 2017 року (за три роки) є необґрунтованим, так як суперечить інтересам дитини і в 2017 році було видано дублікат виконавчого листа з причин втрати оригіналу при пересилці поштою органами виконавчої служби, а не з її вини. При цьому, боржник не надав жодних доказів сплати аліментів в повному обсязі до 2017 року та подав скаргу на дії державного виконавця лише 03 липня 2019 року після спливу строку для оскарження, хоча йому було відомо про вчинені дії державного виконавця, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, вказує, що державним виконавцем було вірно розраховано заборгованість по сплаті аліментів з жовтня 2008 року відповідно до Закону та з урахуванням всіх квитанцій, наданих боржником, а дії боржника при подачі скарги є зловживанням його процесуальними правами, так як йому вже було відмовлено у задоволенні аналогічної скарги на дії державного виконавця у справі №200/5347/19 з причин порушення строків на оскарження, тому дана справа за такою скарга підлягає закриттю.

Таким чином, просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін.

28 серпня 2021 року надійшла відповідь представника ОСОБА_2 - адвоката Коломойця С. В., на відзив Новокодацького відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому зазначає, що відзив є необґрунтованим, посилається на аргументи, які є аналогічними касаційній скарзі, тому просить відповідь на відзив врахувати.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-9 "Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,

3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Коломойця С. В., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Згідно зі статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Подаючи 03 липня 2019 року до суду скаргу на дії державного виконавця, ОСОБА_2 зазначав, що 10-денний строк звернення до суду він не пропустив, так як розрахунок заборгованості зі сплати аліментів отримав 27 червня 2019 року (а. с. 4, т.1). У відзиві на скаргу державний виконавець зазначив, що заявником пропущено 10-денний строк звернення до суду, оскільки розрахунок заборгованості по аліментам здійснено ним у жовтні 2018 року, а у червні 2019 року лише внесені зміни щодо нарахувань за червень 2019 року (а. с. 32-33, т.1). У зв'язку з цим, в уточненій скарзі ОСОБА_2 повторно зазначив, що строк оскарження дій державного виконавця ним не пропущено, але, якщо суд дійде висновку, що строк пропущений, то просив такий строк звернення до суду поновити (а. с. 105-116, т.2).

У ~law39~ судам роз'яснено, що передбачений законом строк звернення до суду є процесуальним, може бути поновленим за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

У пункті 17 наведеної вище постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судам роз'яснено, що справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК України (2004 року), наразі стаття 450 ЦПК України.

Саме наведені вище норми процесуального права порушені судами при розгляді цієї справи, не враховані наведені вище роз'яснення щодо особливостей розгляду цієї категорії справ.

Так, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця, суд першої інстанції, з висновком якого повністю погодився суд апеляційної інстанції, виходив із трьох взаємовиключних правових висновків, які не дають можливості суду касаційної інстанції ухвалили судове рішення по суті скарги, так як правові наслідки таких різних процесуальних дій суду є відмінними й суттєвими.

Зокрема, суди:

а) виходили з того, що з аналогічною скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості ОСОБА_2 уже звертався до суду і у справі № 200/5347/19 рішенням суду від 27 травня 2019 року йому у задоволенні скарги відмовлено.

Разом з тим, суди не звернули уваги на те, що у такому разі відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 255 ЦК України правовим наслідком такого висновку суду є закриття провадження у справі, а не відмова в її задоволенні по суті;

б) виходили з того, що заявник, оскаржуючи дії державного виконавця, пропустив 10-денний строк звернення до суду, а підстав для поновлення такого строку немає.

Разом з тим, суди не звернули увагу, що строк звернення до суду є процесуальним строком, а не позовною давністю, і правовим наслідком пропуску такого строку відповідно до вимог статей 126, 449 ЦПК України, роз'яснень наведеної вище постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ є залишення скарги без розгляду і заборона вирішувати скаргу по суті. Такі висновки викладені також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від: 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19, провадження № 61-16974св19; 03 листопада 2021 року у справі № 2608/20647/12, провадження № 61-5702св21 та багатьох інших;

в) незважаючи на наведені вище правові висновки, суди вирішили скаргу ОСОБА_2 по суті, відмовивши в її задоволенні, не звернувши увагу, що наведене допустимо лише при відсутності порушень при поданні до суду скарги, про що вказано вище (форма, зміст скарги, строк оскарження тощо).

Верховний Суд зазначає, що жоден з наведених вище правових висновків судів є неналежно обґрунтованим.

Зокрема, дійшовши висновку, що заявником пропущено 10-денний строк звернення до суду й відмовляючи у поновленні такого строку, суди не вказали з посиланням на певну норму права, яка унеможливлює оскарження дій державного виконавця щодо нарахування щомісячного боргу зі сплати аліментів і чи не є це окремою процесуальною дією державного виконавця. Посилання відзиву ОСОБА_2 на касаційну скаргу про те, що заявник зловживає процесуальними правами, є безпідставними, так як зміст

статті 44 ЦПК України (неприпустимість зловживання процесуальними правами) вказує на те, що зловживання процесуальними правами є подання аналогічної скарги чи оскарження аналогічних дій. Якщо суд дійде саме таких безспірних висновків, тоді є право на застосування вимог статті 44 ЦПК України.

А, відмовляючи у скарзі ОСОБА_2 по суті, суди взагалі не надали оцінки його доводам про порушення державним виконавцем положень

статті 58 Конституції України щодо заборони зворотної дії закону в часі.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати вищенаведене та ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 3 та 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини 3 та 4 статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коломойця Сергія Володимировича, задовольнити частково.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня

2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 травня

2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р.

А. Лідовець