Постанова

Іменем України

12 січня 2021 року

м. Київ

справа № 397/1396/19

провадження № 61-14040 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Вищеверещаківська сільська рада Олександрівського району Кіровоградської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року у складі судді Мирошниченка Д. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року у складі колегії суддів:

Єгорової С. М., Карпенка О. Л., Кіселик С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (далі - Вищеверещаківська сільська рада),

ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, складений

на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений секретарем Вищеверещаківської сільської ради 27 квітня 2017 року, зареєстрований

в реєстрі за № 13, у зв'язку з його нікчемністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після тривалої хвороби померла його матір - ОСОБА_4 14 грудня 2015 року вона склала на його ім'я заповіт, яким заповіла йому все своє майно.

Вказував, що після смерті матері дізнався про існування нового заповіту, посвідченого секретарем Вищеверещаківської сільської ради 27 квітня

2017 року, яким ОСОБА_4 все своє майно заповіла своїм онукам -

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (його діти від першого шлюбу). Вважав, що цим заповітом порушено його права та інтереси як єдиного спадкоємця

за законом, а заповіт складено під тиском з використанням хворобливого фізичного стану його матері. Крім того, при складенні та посвідченні заповіту не дотримано форму № 45 додатку 25 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2010 року № 3253/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 17 березня 2015 року № 381/5).

Вказане свідчить

про недійсність нового заповіту ОСОБА_4.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області

від 29 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин відсутності волевиявлення заповідача щодо складення заповіту на користь відповідачів, справжність підпису заповідача не спростовано,

а тому відсутні підстави для визнання оспорюваного заповіту недійсним.

Районний суд вказав, що позивачем не доведено, що ОСОБА_4 не могла на момент підписання оспорюваного заповіту усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, або що на неї чинився тиск з боку відповідачів

(стаття 1257 ЦК України). Особу ОСОБА_4 та її дієздатність під час складення заповіту перевірено уповноваженою на те особою - секретарем сільської ради, вона власноручно підписала заповіт і ця обставина позивачем не оспорювалася, а відсутність зазначення місяця складення заповіт є технічною опискою, оскільки дата та час зазначені

у посвідчувальному написі. Невідповідність поштової адреси сільської ради, зазначеної у заповіті та у свідоцтві про державну реєстрацію, не може бути підставою для визнання його недійсним.

При цьому позивач не ставив під сумнів факт того, що складення заповіту

та його посвідчення відбувалося поза межами адміністративної будівлі сільської ради, а також з іншими грубими порушеннями, які є підставою для визнання заповіту недійсним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області

від 29 січня 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з'ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Апеляційний суд також вказав, що відсутні підстави для визнання заповіту недійсним, визначені статтею 1257 ЦК України, а положення Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, та статті 1247 ЦК України при посвідченні заповіту дотримані. При цьому технічні помилки не можуть бути підставою нікчемності заповіту, оскільки особистий підпис заповідача

у заповіті свідчить про вільне волевиявлення заповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій повторно у вересні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись

на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішеннята ухвали нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 22 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року визнано неподаною та повернуто заявнику (провадження № 61-8983ск20).

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 27 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року не прийнято до розгляду та повернуто заявнику (провадження № 61-12445ск20).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 жовтня 2020 року клопотання

ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2020 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 07 травня 2020 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 397/1396/19 із Олександрівського районного суду Кіровоградської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів.

Роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оспорюваний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а тому є нікчемним. Вважає, що відсутність у заповіті дати, часу і місця його складення, посади особи, яка посвідчувала заповіт, не є технічною помилкою (опискою). При цьому, з урахуванням часу складення, прочитання та посвідчення заповіту, заповідач з об'єктивних причин не мала можливості прочитати заповіт в голос.

Разом з цим, суди вказані обставини не досліджували та не надали їм належної правової оцінки, аналізуючи виключно волевиявлення заповідача.

Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, однак справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що створило перешкоди для реалізації його процесуальних прав під час апеляційного розгляду справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного

Суду надійшла заява (по суті відзив на касаційну скаргу) від ОСОБА_2,

проте вона не надіслана іншим учасникам справи, а тому до розгляду

не приймається та не розглядається (частина четверта статті 395

ЦПК України).

Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції, не подали.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження (пункт 4 частини другої статті 389

ЦПК України) заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, однак справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження

(пункт 2 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У статті 1233 ЦК Українивизначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частинами 2 , 3 та 4 статті 1254 ЦК України закріплено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених Частинами 2 , 3 та 4 статті 1254 ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 215 ЦК України. Недійсним

є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом

не вимагається. У випадках, встановлених статтею 215 ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 1247 ЦК Українизаповіт складається у письмовій формі

із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до статтею 1247 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтею 1247 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (частина 1 статті 1251 ЦК України).

Вказане також закріплено положеннями статті 37 Закону України

"Про нотаріат ", підпунктом 5 пункту "б" частини 1 статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок), визначено порядок посвідчення заповіту посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Так, у пункті 1.2. розділу I цього Порядку зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Пунктом 2.1. розділу II Порядку встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин

не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Відповідно до положень пункту 2.3. розділу II Порядку при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася

за вчиненням нотаріальної дії.

У статті 1257 ЦК Українипередбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено,

що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким,

що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частина 1 статті 12 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом

у передбачених частина 1 статті 12 ЦПК України випадках (частина перша статті 13

ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 6). Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно.

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 14 грудня 2015 року склала заповіт, посвідчений секретарем Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області Лушпай Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 51, яким заповідала належне їй все майно ОСОБА_1 (а. с. 8).

27 квітня 2017 року ОСОБА_4 склала новий заповіт, посвідчений секретарем Вищеверещаківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області Лушпай Л. В., зареєстрований в реєстрі

за № 13, яким заповіла все своє майно в рівних долях ОСОБА_2

та ОСОБА_3 (а. с. 9).

Судами попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, вірно встановлено, що особу ОСОБА_4 та її дієздатність під час складення заповіту перевірено уповноваженою на те особою - секретарем сільської ради Лушпай Л. В., на яку покладено обов'язки із вчинення нотаріальних дій на території відповідної сільської ради рішенням виконавчого комітету сільської ради (а. с. 47,48).

З урахуванням наведеного, встановивши, що заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, особу заповідача встановлено за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків, підписаний особисто заповідачем, зазначено місце складення заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з'ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном

на випадок смерті, касаційний суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що положення Порядку та відповідні норми ЦК України, зокрема, статті 1247 ЦК України, при посвідченні заповіту були дотримані.

При цьому позивачем не доведено наявності підстав, які б мали наслідком недійсність заповіту, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.

Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про вільне волевиявлення

заповідача, й обставини, які вплинули на волевиявлення заповідача, судом

не встановлені.

Верховний Суд звертає увагу позивача, що технічні помилки (описки)

у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення, крім того, такі доводи касаційної скарги були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи,

яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Зазначене не є тими порушеннями, які впливають

на форму та посвідчення заповіту, що було б підставою для визнання заповіту недійсним.

Таким чином, оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону,

які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У суді першої інстанції вказану справу було розглянуто в порядку загального позовного провадження. Під час апеляційного перегляду учасників справи було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, у тому числі, позивача (а. с. 143,144,150). При цьому апеляційний перегляд здійснювався саме за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (а. с. 131-133), який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції та реалізував свої процесуальні права (а. с. 168).

Отже, порядок розгляду справи у суді апеляційної інстанції не створив позивачу перешкод для реалізації його процесуальних прав, а відповідні доводи касаційної скарги є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області

від 29 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 07 травня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць