Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.01.2020 року у справі №243/5792/19

Постанова

Іменем України

11 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 243/5792/19-ц

провадження № 61-23336св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. О.,

учасники справи:

боржник - Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області,

стягувач - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Григорян Герміне Юріківна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Азевича В. Б., Канурної О. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, визнання протиправною та скасування постанови, заінтересовані особи: Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Слов'янське ОУПФ України Донецької області), Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області) Григорян Г. Ю.

Скарга мотивована тим, що 29 жовтня 2018 року він направив заяву від 25 жовтня 2018 року до ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області, про примусове виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області на підставі виконавчого листа, виданого 03 жовтня 2018 року, у справі № 243/10020/17, яким зобов'язано Слов'янське ОУПФ України Донецької області поновити йому нарахування та виплату пенсії за віком, починаючи з 01 березня 2016 року.

06 листопада 2018 року постановою Головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Григорян Г. Ю. відкрито виконавче провадження № 57606488, яке отримано ним 10 листопада 2018 року. Відповідно до вказаної постанови Слов'янське ОУПФ України Донецької області було зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Однак рішення суду так і не виконано, та 20 травня 2019 року з телефонної розмови з головним державним виконавцем йому стало відомо, що 28 грудня 2018 року вказане виконавче провадження закрито.

З указаною постановою він ознайомився на сайті Міністерства юстиції України - Автоматизована система виконавчого провадження, з якої слідувало, що Слов'янське ОУПФ України Донецької області листом повідомило ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області про повне, фактичне виконання рішення суду, а саме те, що йому поновлено нарахування, та виплата призначена на поточний період 2019 року.

Отже, постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята без фактичної виплати йому пенсії, оскільки сама виплата призначена на майбутній, на той момент, 2019 рік, без зазначення конкретного місяця в якому буде виплата пенсії.

Головний державний виконавець без будь-яких доказів, а саме платіжних доручень, підтвердження банку про зарахування на його рахунок коштів, тощо неправомірно закінчила виконавче провадження. Станом, на день звернення його до суду з даною скаргою, рішення суду так і не виконано, пенсію йому так і не виплачують.

Таким чином, просив:

- поновити йому строк на звернення до суду із зазначеною скаргою,

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Григорян Г. Ю. від 28 грудня 2018 року у виконавчому провадженні № 57606488 про закінчення виконавчого провадження,

- визнати бездіяльність вказаного головного державного виконавця, щодо незастосування у виконавчому провадженні всіх виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та частиною 2 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень",

- зобов'язати вжити всі виконавчі дії при примусовому виконанні рішення суду.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено; визнано дії Головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Григорян Г. Ю., щодо закінчення виконавчого провадження № 57606488 неправомірними; визнано постанову Головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Григорян Г. Ю., про закінчення виконавчого провадження від 28 грудня 2018 року № 57606488 неправомірною та скасовано її; зобов'язано Головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Григорян Г. Ю. відновити виконавче провадження № 57606488.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що факт нарахування боржником невиплаченої пенсії заявнику неможливо вважати фактом виконання судового рішення.

Постановою Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області задоволено частково; ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2019 року скасовано, провадження у справі закрито; роз'яснено, що заявник вправі звернутися за захистом порушеного права до адміністративного суду в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що скарга на дії державного виконавця стосується виконання судового рішення ухваленого в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, тому і оскарження таких дій підлягає в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що скарга на бездіяльність державного виконавця подавалася саме до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області та не містила жодного посилання на норми ЦПК України чи КАС України. Зазначає, що скаргу повинен розглянути суд, який видав виконавчий лист.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, щозгідно рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2018 року у справі № 243/10020/17,03 жовтня 2018 року видано виконавчий лист, яким зобов'язано Слов'янське ОУПФ України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з 01 березня 2016 року, на рахунок ОСОБА_1, відкритий раніше у ПАТ "Державний ощадний банк України".

06 листопада 2018 року постановою Головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Григорян Г. Ю., яка отримана заявником 10 листопада 2018 року, по вказаному виконавчому листу відкрито виконавче провадження № 57606488.

Відповідно до вказаної постанови Слов'янське ОУПФ України Донецької області зобов'язане виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

28 грудня 2018 року постановою Головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Григорян Г. Ю. зазначене виконавче провадження закінчено, оскільки боржник - Слов'янське ОУПФ України Донецької області повідомило про повне, фактичне виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2018 року, а саме поновлено нарахування ОСОБА_1, та виплата призначена на поточний період 2019 року.

З відомостей індивідуального перерахунку АТ "Ощадбанк" 10004/570 (протокол за період 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року) відносно ОСОБА_1 убачається, що останньому призначено до виплати відповідні суми, однак у графі "сума виплачено" свідчення щодо виплати відсутні.

Апеляційний судом установлено, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2018 року № 243/10020/17 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Слов'янського ОУПФ України Донецької областіпро визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

03 жовтня 2018 року на виконання вищезазначеного рішення видано виконавчий лист.

06 листопада 2018 року постановою Головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Григорян Г. Ю. по вказаному виконавчому листу відкрито виконавче провадження № 57606488.

28 грудня 2018 року постановою Головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Григорян Г. Ю. зазначене виконавче провадження закінчено.

Не погоджуючись із діями державного виконавця у травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою у порядку передбаченому цивільно-процесуальним кодексом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

У статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням обов'язковості виконання рішень.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із частиною 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З матеріалів справи та Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) убачається, що рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2018 року ухвалено в адміністративній справі ( № 243/10020/17, № 2-а/243/35/2018).

Для виконання указаного судового рішення 03 жовтня 2018 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області видано виконавчий лист у справі № 243/10020/17, № 2-а/243/35/2018).

ОСОБА_1 у червні 2019 року звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність та рішення державного виконавця саме з приводу виконання судового рішення, ухваленого в порядку визначеному КАС України, а саме виконавчого листа № 243/10020/17 виданого 03 жовтня 2018 року у справі № 2-а/243/35/2018, тому обгрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що оскарження таких дій підлягає в порядку визначеному КАС України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що його скарга на бездіяльність державного виконавця подавалася саме до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області та не містила жодного посилання на норми ЦПК України чи КАС України, а отже скаргу повинен розглянути суд, який видав виконавчий лист.

Слід зазначити, що частиною 1 статті 287 КАС України передбачено порядок оскарження дій державного виконавця, шляхом звернення учасників виконавчого провадження до адміністративного суду із позовною заявою.

А статтею 447 ЦПК України передбачено право сторони виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статтею 447 ЦПК України.

В той же час, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства, а саме зі скаргою на дії державного виконавця.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким, чином оскільки предметом скарги є дії державного виконавця з приводу виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі та зважаючи на звернення заявника до суду першої інстанції саме зі скаргою на дії державного виконавця, а не з позовом у порядку передбаченому нормами КАС України, тому висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі є обгрунтованим з огляду на наведені вище норми закону та встановлені обставини справи, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 26 листопада 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. О. Кузнєцов

В. А. Стрільчук