Історія справи

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 379/339/16-ц

провадження № 61-8611св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), ХоптиС. Ф.,

учасники справи:

позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Плосківське»,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, приватне сільськогосподарське підприємство «Жовтень»,

представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

представник відповідача приватного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» - Горбуненко ВолодимирСергійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» на рішення Таращанського районного суду Київської області, у складі судді Бойка М. Г., від 15 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Гуля В. В., Іванової І. В., Касьяненко Л. І., від 23 серпня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2016 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Плосківське» (далі - СТОВ «Плосківське») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, приватного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» (далі - ПСП «Жовтень») про визнання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсними та визнання договору оренди поновленим.

Позовна заява мотивована тим, що 14 жовтня 2010 року між СТОВ «Плосківське» і ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки № 400 (кадастровий номер НОМЕР_1), що належить останній на праві власності відповідно до державного акту серії НОМЕР_2 загальною площею 3,0899 га строком на п'ять років, починаючи від дня його державної реєстрації. Договір зареєстровано Таращанським районним відділом Центр ДЗК 07 грудня 2010 року, термін дії договору закінчувався 07 грудня 2015 року. Пунктом 2.3 договору оренди передбачено, що орендар має переважне перед іншими право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, в зв'язку з чим 29 серпня 2015 року позивач надіслав ОСОБА_4 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди, які отримані ОСОБА_4 01 вересня 2015 року. Умови договору позивач виконував належним чином, крім того, на час заявлення позову продовжував користуватися зазначеною земельною ділянкою.

Оскільки ОСОБА_4 протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки не висловила будь-яких заперечень проти поновлення договору оренди, позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки вважається поновленим відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Під час дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки, 01 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ПСП «Жовтень» було укладено договір № 44 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Крім того, 27 квітня 2016 року між ОСОБА_4 та ПСП «Жовтень» було укладено договір № 89 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Із урахуванням зазначеного, СТОВ «Плосківське» просило позов задовольнити, визнати недійсними договори, які були укладені між ОСОБА_4 та ПСП «Жовтень», і визнати поновленим договір оренди із попереднім орендарем СТОВ «Плосківське».

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір № 44 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованою на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0899 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що укладений 01 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ПСП «Жовтень». Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у ОСОБА_4 на продовження договірних відносин з позивачем відсутнє волевиявлення, позивач не вчинив юридичних дій, передбачених частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідних для поновлення договору оренди, тому в частині позову про визнання договору поновленим відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Задовольняючи позовні вимоги в іншій частині, суд виходив з того, що ОСОБА_4 не мала права до закінчення дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між нею та позивачем, укладати договір на користування земельною ділянкою з третіми особами, тому визнав договір недійсним.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2016 року апеляційну скаргу СТОВ «Плосківське» відхилено, а рішення Таращанського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у частині поновлення договору оренди.

У листопаді 2016 року СТОВ «Плосківське» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2016 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що орендар продовжував користуватися земельною ділянкою, належно виконував свої обов'язки за договором оренди. Позивачем було дотримано процедуру і строки, встановлені статтею 33 Закону України «Про оренду землі», необхідні для реалізації переважного права на поновлення договору оренди, що не було спростовано відповідачами.

30 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

02 грудня 2016 року ПСП «Жовтень» до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було подано заперечення на касаційну скаргу, які мотивовано тим, що оскаржувані позивачем рішення суду першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими. Зокрема, ПСП «Жовтень» посилалося на те, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що для реалізації переважного права необхідна наявність двох складових в їх сукупності - дотримання встановленої законом процедури та наявність волевиявлення двох сторін.

27 грудня 2016 року ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, направила до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, які мотивовано тим, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими. Зокрема, орендодавець посилається на відсутність у нього волевиявлення на укладення із попереднім орендарем додаткової угоди до договору оренди, а також на відсутність підстав для поновлення договору оренди з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року зупинено касаційне провадження у справі № 379/339/16-ц за позовом СТОВ «Плосківське» до ОСОБА_4, ПСП «Жовтень» про визнання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсними та визнання договору оренди земельної ділянки з попереднім орендарем поновленим, за касаційною скаргою СТОВ «Плосківське» на рішення Таращанського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2016 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 594/376/17-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року поновлено касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року справу за позовом СТОВ «Плосківське» до ОСОБА_4, ПСП «Жовтень» про визнання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсними та визнання договору оренди земельної ділянки з попереднім орендарем поновленим призначено до судового розгляду.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що 14 жовтня 2010 року між CТОВ «Плосківське» та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі № 400, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,0899 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Плосківської сільської ради Таращанського району.

Договір укладений строком на 5 років і діє з моменту його державної реєстрації, з моменту реєстрації Таращанським районним відділом Центр ДЗК 07 грудня 2010 року.

ОСОБА_4 письмовим повідомленням від 15 липня 2015 року повідомила СТОВ «Плосківське» про те, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року договір на новий строк із СТОВ «Плосківське» укладати не буде та просила після збору урожаю 2015 року не засівати та надалі не обробляти земельну ділянку, а також не використовувати її в будь-який інший спосіб і після збору врожаю повернути їй земельну ділянку у стані не гіршому, ніж вона була передана в оренду.

27 серпня 2015 року листом-повідомлення № 366 СТОВ «Плосківське» повідомило ОСОБА_4 про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк, а також направило проект додаткової угоди до договору оренди.

01 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ПСП «Жовтень» було укладено договір № 44 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0899 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

27 квітня 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 44 від 01 вересня 2015 року про дострокове розірвання вказаного договору емфітевзису на зазначену земельну ділянку.

27 квітня 2016 року між ОСОБА_4 та ПСП «Жовтень» було укладено договір № 89 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0899 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Пунктами 4.1-4.4 договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 і СТОВ «Плосківське», встановлено права та обов'язки орендодавця і орендаря відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі», якими визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням вказаних норм матеріального права, дійшов обґрунтованоговисновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 27 квітня 2016 року № 89, укладеного між ОСОБА_4 і ПСП «Жовтень», оскільки цей договір був укладений вже після припинення дії договору оренди земельної ділянки, укладеного із СТОВ «Плосківське», що відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі». Вказаний договір був укладений на кращих умовах для ОСОБА_4, ніж ті, що запропоновані СТОВ «Плосківське».

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 594/376/17, провадження № 14-65цс18.

Вирішуючи даний спір, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання договору оренди земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_4 і СТОВ «Плосківське», поновленим.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом вищенаведеної норми права такий спосіб поновлення договору оренди може мати місце лише тоді, коли сторони до закінчення строку дії договору вчиняли дії, передбачені частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Судами встановлено, що листом від 15 липня 2015 року ОСОБА_4 повідомила СТОВ «Плосківське», що не бажає продовжувати строк дії договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року та просила після збору урожаю 2015 року не засівати і надалі не обробляти земельну ділянку, а також не використовувати її в будь-який інший спосіб.

Таким чином, подальше направлення СТОВ «Плосківське» пропозиції орендодавцю про продовження оренди, так само, як і продовження користування землею після закінчення терміну оренди, при наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження строку оренди та заявленої вимоги власника про повернення земельної ділянки, не може виступати підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

Посилання у касаційній скарзі на те, що договір оренди земельної ділянки вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, а тому сторони повинні у місячний термін укласти додаткову угоду, є безпідставним також з огляду на наступне.

За змістом частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 і СТОВ «Плосківське» був укладений строком на 5 років. У додатковій угоді, яку направляв позивач орендодавцю, ним були змінені істотні умови договору - строк його дії збільшено з 5 до 7 років.

У разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості щодо істотних умов договору, що випливає з листування сторін, тому СТОВ «Плосківське» втратило своє переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права, викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у справі № 379/338/16-ц, провадження № 61?8479св18, який згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 15 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта