Історія справи

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 2-1745/2011

провадження № 61-4822св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської ,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 05 травня 2011 року у складі судді Мельничука О. Я. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 23 липня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 017-2008-2499, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 18 250,00 дол. США зі сплатою 16,95 % річних для споживчих потреб строком до 10 липня 2022 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23 липня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 017-2008-2499-Р/1.

ОСОБА_1 умови кредитного договір не виконав, допустив утворення заборгованості, яка станом на 18 листопада 2010 року становить 16 228,18 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку 128 814,42 грн.

З урахуванням викладеного ПАТ «Універсал Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» 128 814,42 грн.

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 05 травня 2011 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «УніверсалБанк» 128 814,42 грн - заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконав, допустив утворення заборгованості яка станом на 08 лютого 2011 року становить 128 814,42 грн, а тому відповідно до положень статей 530, 559, 1049, 1050 ЦК України вказана заборгованість підлягає стягненню з боржника та поручителя на користь банку солідарно.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 жовтня 2016 року рішення Залізничного районного суду міста Львова від 05 травня 2011 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками районного суду.

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Залізничного районного суду міста Львова від 05 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 жовтня 2016 року, ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що розглядаючи справу, суди не звернули увагу, що на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 23 липня 2008 року того ж дня між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1, яка під час примусового виконання виконавчого напису від 05 червня 2009 року № 793 згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію права власності від 08 жовтня 2010 року перейшла у власність ПАТ «Універсал Банк». Таким чином, ПАТ «Універсал Банк» задовольнив свої вимоги за кредитним договором у позасудовому порядку, а тому вимоги банку про стягнення заборгованості за вказаним договором є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним нормам процесуального права судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 23 липня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 017-2008-2499, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 18 250,00 дол. США зі сплатою 16,95 % річних для споживчих потреб строком до 10 липня 2022 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23 липня 2008 року між ПАТ «УніверсалБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 017-2008-2499-Р/1.

ОСОБА_1 умови кредитного договір не виконав, допустив утворення заборгованості, яка станом на 18 листопада 2010 року становить 16 228,18 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку 128 814,42 грн.

З урахуванням викладеного ПАТ «Універсал Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» 128 814,42 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновків, що позивач має право на отримання кредитної заборгованості у визначеному ним розмірі.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 05 травня 2011 року, ОСОБА_1 посилалася на те, що суд першої інстанції не встановив всі обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення справи, не врахував, що ПАТ «Універсал Банк» задовольнив свої вимоги за кредитним договором у позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1, на яку було звернуто стягнення за виконавчим написом нотаріуса від 05 червня 2009 року № 793.

Згідно частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини другої статті 303 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) апеляційний сул досліджує докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

На підтвердження доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи іпотечний договір від 23 липня 2008 року, який було укладено між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2, ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 23 липня 2008 року, предметом якого була квартира АДРЕСА_2 що належала на праві приватної власності відповідачам. Крім того, матеріали справи містять свідоцтво про право власності від 08 жовтня 2010 року згідно з яким ПАТ «Універсал Банк» на підставі акта проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 11 червня 2010 року є власником квартири АДРЕСА_3. Вказана квартира була придбана ПАТ «Універсал Банк» за 311 000,00 грн.

У силу положень статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вдається до вирішення питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 212-214, 303, 316 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) жодної правової оцінки наданим відповідачем доказам, не надав, не перевірив чи була зарахована сума з продажу іпотечної квартири у загальний розмір боргу, доводи апеляційної скарги не спростував, дійшов передчасного висновку про залишення рішення районного суду без змін.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, не встановив всіх обставин у справі, від яких залежить правильне її вирішення, зокрема не встановлено загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 липня 2008 року № 017-2008-2499, яка суму заборгованості була погашена за рахунок продажу предмета іпотеки та чи припинено зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, апеляційний суд вказаних порушень не усунув, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановити ці обставини (стаття 400 ЦПК України), судові рішення не відповідають закону, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 05 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 жовтня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. І. Коротун В. П. Курило