Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.09.2023 року у справі №2-554/10
Постанова КЦС ВП від 14.09.2023 року у справі №2-554/10

Постанова

Іменем України

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 2-554/10

провадження № 61-8105св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент міського господарства Одеської області,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», ОСОБА_4 , особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокатеса Домбровська Марія Андріївна, на постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів:

Князюка О. В., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , Управління житлово-комунального господарства

та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради (далі - УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради), правонаступником якого є Департамент міського господарства Одеської області, про скасування права власності.

Позовна заява мотивована тим, що в період з 18 лютого 1988 року

по 26 лютого 1996 року ОСОБА_1 працювала на посаді двірника в Комунальному підприємстві «Житлово-комунальний сервіс

«Порто-Франківський» (далі - КП «ЖКС «Порто-Франківський»).

За період роботи у користування їй було надано службове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 . Весь цей час вона проживала в цій квартирі, сплачувала рахунки та робила поточні ремонти. Квартира видана їй, як працівнику КП ЖКС

«Порто-Франківський», тому вона не могла зареєструватися в ній.

У 2008 році ОСОБА_1 , маючи намір приватизувати квартиру

АДРЕСА_1 , звернулася до Відділу громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ВГМРФО Приморського РВ Одеського МУ ГУМВС України в Одеській області) для реєстрації у вищевказаній квартирі, але їй було відмовлено, у зв`язку з тим, що дана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси.

23 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду міста Одеси із заявою про видачу завіреної копії рішення Приморського районного суду міста Одеси, але у відповіді суду значилось, що за 2006-2007 роки зазначена справа не розглядалася, а під номером вказаного рішення зареєстрована інша цивільна справа, що перебувала в провадженні іншого судді.

Оскільки ОСОБА_2 ніколи не мешкала у квартирі АДРЕСА_1 , приватизація проведена на підставі підроблених документів, ОСОБА_1 вважає, що її права, як фактичного користувача спірної квартири порушені.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд скасувати розпорядження органу приватизації від 26 червня 2007 року № 204370 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; скасувати свідоцтво про право власності на житло від 26 червня 2007 року № НОМЕР_1 , видане УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради, згідно з яким ОСОБА_2 є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 28 липня 2010 року

(у складі судді Загороднюка В. І.) позов ОСОБА_6 задовольнив.

Скасував розпорядження органу приватизації від 26 червня 2007 року

№ 204370 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Скасував свідоцтво про право власності на житло від 26 червня 2007 року № НОМЕР_1 , видане УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради, згідно з яким ОСОБА_2 є власником двокімнатної квартири

АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що реєстрація відповідачки у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 та приватизація спірної квартири порушують права позивачки на реєстрацію в цій квартирі та її приватизацію. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 , особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 17 лютого 2022 року, зокрема, залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», ОСОБА_4 .

Одеський апеляційний суд постановою від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнив частково. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 липня 2010 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не врахував, що судовим рішенням вирішив питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_7 , однак така не була залучена судом до участі у справі. Вказане свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокатеса Домбровська М. А., просить скасувати постанову апеляційного суду та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України);

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_2 . Проте, предметом розгляду у цій справі є квартира АДРЕСА_1 , якої фактично не існує.

ОСОБА_3 зазначила, що квартирою АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві власності,

ОСОБА_5 заволоділа незаконно шляхом проведення реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , якої фактично не існує, та незаконного її відчуження. Отже, рішення суду першої інстанції не могло і не може вплинути на законні права та інтереси ОСОБА_5 .

Разом з тим, судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Заявниця також указує, що судове рішення прийняте з порушення норм процесуального права без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому є незаконним та необґрунтованим.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що Приморський районний суду міста Одеси заочним рішенням від 22 грудня 2006 року у справі № 2-10123/06 позов

ОСОБА_2 до ВГМРФО Приморського РВ Одеського МУ УМВС України в Одеській області про встановлення фактичного проживання та реєстрацію задовольнив. Визнав за ОСОБА_2 право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . Зобов`язав ВГМРФО Приморського РВ Одеського МУ УМВС України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_2 у квартирі

АДРЕСА_1 (а. с. 6-7, т. 1).

Відповідно до листа Приморського районного суду міста Одеси

від 04 березня 2010 року, Приморський районний суд міста Одеси, перевіривши журнали вхідної кореспонденції, алфавітні покажчики

за 2006-2007 роки, дані електронного реєстру та акти прийому-передачі справ до архіву, справа за позовом ОСОБА_2 до ВГМРФО Приморського РВ Одеського МУ УМВС України в Одеській області

про встановлення місця проживання та реєстрацію судом не розглядалась (а. с. 126, т. 1).

Згідно з довідкою Приморського Пенсійного фонду України міста Одеси

від 30 липня 2008 року № 2720 ОСОБА_1 , що проживає у квартирі

АДРЕСА_1 , знаходиться

на обліку в Приморському управлінні Пенсійного фонду України міста Одеси та отримує пенсію за віком при неповному стажі (а. с. 8. т. 1).

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 , остання з 22 липня

1987 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 (а. с. 9, зворот, т. 1).

З огляду на зміст довідки КП ЖКС «Порто-Франківський» від 08 липня

2008 року № 269, ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді двірника

з 18 лютого 1988 року по 26 лютого 1996 року (а. с. 12, т. 1).

Орган приватизації своїм розпорядженням від 26 червня 2007 року

№ 204370 вирішив передати ОСОБА_2 у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 28, т. 1).

26 червня 2007 року УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради видало

ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на житло - квартиру

АДРЕСА_1 , площею 38,30 кв. м (а. с. 25, т. 1).

Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , вказана квартира складається з двох жилих кімнат, загальною площею 38,30 кв. м (а. с. 45, т. 1).

Згідно з актом комісії у складі начальника дільниці № 15

КП ЖКС «Фонтанський» від 13 травня 2010 року за фактом обстеження квартири АДРЕСА_1 ,

на даний момент у вказаній квартирі мешкає ОСОБА_1 , з її слів близько 20 років. Квартира оснащена: світло, водоканалізація.

На дільниці № 15 КП ЖКС «Фонтанський» станом на 15 травня 2010 року громадянка ОСОБА_2 не проживає (а. с. 105, т. 1).

24 липня 2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Калашник О. В.

(а. с. 188, т. 1).

Також 24 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодержателем зазначено ЗАТ «Райфайзен Банк», який укладений в забезпечення до кредитного договору, укладеного між ОСОБА_5 та ЗАТ «Райфайзен Банк»

(а. с. 189-192, т. 1).

Також суди встановили, що 01 лютого 2018 року між ОСОБА_8

та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_2 , яка складається

з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, житловою площею

28,3 кв. м, загальною площею 73,3 кв. м (а. с. 148, т. 1).

УЖКГ та КЕП Одеської міської ради розпорядженням від 07 жовтня

2010 року № 284 скасувало розпорядження органу приватизації

від 26 червня 2007 року № 204370 та свідоцтво про право власності на житло від 26 червня 2007 року № НОМЕР_1 на виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 липня 2010 року

(а. с. 157, т. 1).

02 листопада 2018 року внесений відповідний запис у Державному реєстрі щодо скасування права власності на вищезазначену квартиру громадянки ОСОБА_2 та скасування зазначеного свідоцтва.

16 січня 2019 року державний реєстратор КП «Юридичний департамент реєстрації» Кротова С. О. здійснила реєстрацію права власності

на вищезазначену квартиру за громадянкою ОСОБА_5 (дівоче

прізвище - ОСОБА_5 ), на підставі договору купівлі-продажу від 24 липня

2007 року № 2607, який був укладений на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 ,

яке фактично скасовано на підставі рішення Приморського районного суду від 28 липня 2010 року, тобто вказаний правочин та договір є недійсними.

18 січня 2019 року державний реєстратор КП «Юридичний департамент» Іскров О. В. на підставі договору про відступлення права вимоги

за іпотечним договором від 15 грудня 2017 року № 4329, іпотечного договору від 24 липня 2007 року № 2610, вимоги від 17 січня 2018 року

№ 16-12/17/4 зареєстрував право власності на вищезазначену квартиру

за ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп».

22 січня 2019 року згідно з договором купівлі-продажу № 147, посвідченого приватним нотаріусом Янковською О. С., квартиру продано ОСОБА_11

13 березня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу № 726 квартиру продано ОСОБА_4 .

З огляду на зміст ухвали Приморського районного суду міста Одеси

від 20 травня 2019 року у справі № 522/7217/19, до чергової частини Портофранківського відділу поліції 12 березня 2019 року надійшла заява адвоката Савенко Л. М. в інтересах ОСОБА_3 щодо незаконних дій державного реєстратора Іскрова О. В. , що призвели до незаконного заволодіння квартирою, що належить їй. Згідно із заявою

ОСОБА_5 , 07 грудня 2018 року незаконно проникла до квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 на праві власності, заволоділа об`єктом, який начебто належить їй на праві власності та передала його ОСОБА_14

в оренду, мотивуючи вказане тим, що спірний об`єкт має номер № 27,

а не № 32, як це є відповідно до відомостей про право власності

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

(копії правовстановлюючих документів додаються) (а. с. 30, т. 2).

Відповідно до листа Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції (місто Одеса) від 10 квітня 2020 року, перевіркою по архіву виявлено актовий запис про смерть від 16 січня 2017 року щодо громадянки

ОСОБА_1 , 1946 року народження. Дата смерті -

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рева Н. В. надіслала лист, відповідно до якого спадщину за законом прийняли та оформили в рівних частках спадкоємці першої черги (діти спадкодавця): ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_16 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 147, т. 2).

Згідно з листом КП «ЖКС «Порто-Франківський» від 13 липня 2021 року, документи, які передували наданню квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , як службового житла на підприємстві, відсутні та знаходяться в Департаменті архівної справи та діловодства Одеської міської ради (а. с. 161, 162, т. 2).

29 грудня 2021 року на адресу Одеського апеляційного суду

від ОСОБА_15 та ОСОБА_16 надійшло клопотання про виключення їх як правонаступників позивачки зі справи № 2-554/10, так як позивачка у вказаній справі є «тезкою» їх матері та ніякого відношення до них немає.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 17 лютого 2022 року виключив ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з кола учасників справи (правонаступників позивачки).

Отже, з огляду на зміст позовної заяви та матеріалів справи, не можливо з`ясувати, чи порушено та яким чином порушено майнові права ОСОБА_1 . Крім цього, станом на момент розгляду вказаної справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 померла, згідно з даними, наданими нотаріальною конторою, спадкоємців немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції

не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини

і громадянина захищаються судом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справі «Гурепка проти України», від 08 квітня 2010 року, № 38789/04).

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України», від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Таким чином, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи у цьому випадку може свідчити лише розписка.

З огляду на матеріали справи, у жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , УЖКГ та КЕП Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент міського господарства Одеської області про скасування права власності

(а. с. 3-5, т. 1).

Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 28 липня

2010 року позов ОСОБА_6 задовольнив. Скасував розпорядження органу приватизації від 26 червня 2007 року № 204370 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Скасував свідоцтво про право власності на житло від 26 червня 2007 року № НОМЕР_1 , видане УЖКГ та КЕП Одеської міської ради, згідно з яким ОСОБА_2 є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а. с. 129-130, т. 1).

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 , особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку (а. с. 184-185, т. 1).

10 грудня 2019 року ОСОБА_3 , особа, яка не брала участі у справі, звернулася до апеляційного суду із заявою про закриття апеляційного провадження (а. с. 1-7, т. 2).

22 квітня 2020 року ОСОБА_5 звернулася до апеляційного суду із заявою про зупинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 251, пункту 1 частини першої статті 253 ЦПК України (а. с. 102, т. 2).

Одеський апеляційний суд ухвалою від 02 грудня 2021 року залучив до участі у справі як правонаступників померлої ОСОБА_1 : ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 179-180, т. 2).

29 грудня 2021 року до апеляційного суду засобами електронного зв`язку від ОСОБА_16 надійшов лист, в якому заявник просив вилучити ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як правонаступників ОСОБА_1 , оскільки позивачка у вказаній справі є «тезкою» їх матері та ніякого відношення до них немає (а. с. 184, т. 2).

15 лютого 2022 року до апеляційного суду засобами електронного зв`язку від ОСОБА_5 надійшла заява про недопустимість прийняття до розгляду документів від ОСОБА_3 (особи, яка не брала участі у справі),

яка заявляє клопотання та долучає до матеріалів справи документи

(а. с. 199-200, т. 2).

15 лютого 2022 року до апеляційного суду засобами електронного зв`язку від ОСОБА_5 також надійшла заява про виключення ОСОБА_15 та ОСОБА_16 з кола учасників справи та повторне витребування від Приморської державної нотаріальної контори інформації щодо наявності/відсутності заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 201-202, т. 2).

Одеський апеляційний суд ухвалою від 17 лютого 2022 року клопотання ОСОБА_5 задовольнив.

Витребував з Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі інформацію про наявність чи відсутність спадкових справ, відкритих

у зв`язку зі смертю ОСОБА_17 , 1946 року народження, дата

смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також про наявність чи відсутність спадкоємців та у разі наявності надати копію спадкової справи; з департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради відомості щодо надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , як службового приміщення у зв`язку з виконанням трудових обов`язків (робота двірником).

Виключив ОСОБА_15 та ОСОБА_16 з кола учасників справи (правонаступників позивачки).

Залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», ОСОБА_4 (а. с. 204-205, т. 2).

Одеський апеляційний суд довідковим листом від 31 березня 2022 року, повідомив, зокрема, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про дату, час і місце судового засідання, яке призначене на 07 липня 2022 року (а. с. 211, т. 2).

Судова повістка про призначення судового засідання на 07 липня 2022 року направлена на адресу ОСОБА_3 (квартира АДРЕСА_2 ), яка зазначена у заяві про закриття апеляційного провадження, та повернулася з довідкою поштового відділення про причину повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 217, т. 2).

Відповідно до довідки помічника судді Одеського апеляційного суду

від 07 липня 2022 року, суддя Князюк О. В. увільнений з 15 червня 2022 року у зв`язку з призовом за мобілізацією в особливий період, слухання справи відкладено на 16 березня 2023 року (а. с. 226, т. 2).

Одеський апеляційний суд довідковим листом від 13 вересня 2022 року повідомив: ОСОБА_5 , її представника ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради про дату, час і місце судового засідання, яке призначене на 16 березня 2023 року (а. с. 227, т. 2).

Проте, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зокрема, ОСОБА_3 . Одеський апеляційний суд про дату, час і місце судового засідання, яке призначене на 16 березня 2023 року,

не повідомив.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені, у зв`язку з чим відповідно до вимог ЦПК України справа розглянута за їх відсутності. Відповідно до частини другої статті 274 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (а. с. 229, т. 2).

Одеський апеляційний суд своєю постановою від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнив частково. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 липня 2010 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовив (а. с. 230-234, т. 2).

Відповідно до акта від 17 березня 2023 року № 88 Одеський апеляційний суд частково відновив відправлення вихідної кореспонденції апеляційного суду (а. с. 235, т. 2).

Відповідно до супровідного листа від 31 березня 2023 року Одеський апеляційний суд копію постанови від 16 березня 2023 року надіслав:

ОСОБА_5 , її представнику ОСОБА_18 , ОСОБА_2 , УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради (а. с. 236, т. 2).

Однак, третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зокрема, ОСОБА_3 , постанова Одеського апеляційного суду

від 16 березня 2023 року не надіслана.

15 травня 2023 року до апеляційного суду засобами електронного зв`язку від ОСОБА_3 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 241-244, т. 2).

Отже, відомостей про обізнаність третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, ОСОБА_3 про розгляд справи в суді апеляційної інстанції матеріали справи не містять (відсутні докази належного повідомлення про розгляд справи 16 березня 2023 року).

Таким чином, апеляційний суд розглянув справу за відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

ОСОБА_3 , належним чином не повідомленої про дату, час та місце судового засідання.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваної постанови апеляційного суду.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд не виконав вимог ЦПК України щодо належного повідомлення ОСОБА_3 дату, час та місце розгляду справи, призначеної

на 16 березня 2023 року, причини неявки заявниці у судове засідання не з`ясував, розгляд справи не відклав та розглянув справу без участі не повідомленої ОСОБА_3 , що є порушенням права заявниці на справедливий суд.

Розгляд справи за відсутності будь-кого з учасників справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням

статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції, а також порушенням вимог статей 128 130 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та практику їх застосування уваги не звернув, розглянув справу, призначену на 16 березня 2023 року, за відсутності ОСОБА_3 , стосовно якої немає відомостей про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, розгляд справи не відклав, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Верховний Суд врахував, що апеляційний суд не дотримався мінімальних гарантій права ОСОБА_3 на доступ до суду, у зв`язку з неповідомленням про призначення справи до розгляду, заявниця була позбавлена можливості брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення у справі тощо.

Викладені порушення позбавили ОСОБА_3 можливості реалізувати свої права представляти власні інтереси як учасника справи в суді апеляційної інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, зокрема, в умовах відкритого та публічного судового розгляду, що, в свою чергу, перешкодило стороні належно використати передбачені статтею 43 ЦПК України процесуальні права. Саме такою підставою ОСОБА_3 обґрунтовує свою касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокатеса Домбровська Марія Андріївна, задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк