Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.08.2024 року у справі №206/1537/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 206/1537/22

провадження № 61-11339св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державний реєстратор Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Лесько Олександр Васильович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», яка підписана представником Проценком Миколою Миколайовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - ТОВ «ФК «Приватні інвестиції») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення.

Позов ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» мотивований тим, що 29 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк») і ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладений договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги, за яким банк відступив позивачу всі права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за договором № 115/05-Ф (з усіма додатками та додатковими угодами), укладеним 03 листопада 2005 року з відповідачем ОСОБА_1

16 грудня 2011 року між банком і позивачем укладений договір про відступлення прав за договорами іпотеки, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» набуло права іпотекодержателя за іпотечними договорами, в тому числі і за договором іпотеки № 102/05-Ф-І, який укладений 03 листопада 2005 року з відповідачем ОСОБА_1 . За умовами кредитного договору від 03 листопада 2005 року № 115/05-Ф, право вимоги за яким набув позивач, банк надав позичальнику (відповідачу ОСОБА_1 ) кредит в сумі 28 900,00 дол. США на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, строком до 02 листопада 2020 року.

Предметом іпотеки згідно з умовами іпотечного договору від 03 листопада 2005 року № 102/05-Ф-І було домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним та іпотечним договорами щодо своєчасного погашення кредиту з нарахованими процентами за фактичний час його використання, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

03 березня і 27 квітня 2021 року позивач надсилав на адресу відповідача ОСОБА_1 вимоги-повідомлення про усунення порушення зобов`язань та виселення, одна з яких була отримана відповідачем. Проте зазначені вимоги були проігноровані.

07 жовтня 2021 року на підставі іпотечного договору за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» задовольнило свої кредиторські вимоги за рахунок предмету іпотеки, а саме набуло права власності на вказане домоволодіння.

Надалі ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» стало відомо, що у набутому ним у власність житловому приміщенні постійно проживають відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які добровільно звільняти домоволодіння, виселятися з нього та передавати це нерухоме майно позивачу відмовляються.

Зазначені обставини слугували підставою для звернення до суду із позовом про виселення.

Крім того, позивач зазначав, що оскільки вказане домоволодіння було придбано відповідачем ОСОБА_1 за рахунок кредитних коштів, то виселення відповідачів має здійснюватися без надання їм іншого постійного житлового приміщення.

ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» просило виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , без надання їм іншого постійного житлового приміщення.

У серпні 2022 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державний реєстратор Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області ОСОБА_5 (далі - державний реєстратор Лесько О. В.), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна (далі - приватний нотаріус Римська А. В.), про визнання іпотеки такою, що припинена, скасування рішення про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно.

Зустрічний позов ОСОБА_1 мотивований тим, що постановою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року скасовано рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» до нього про стягнення заборгованості за кредитом та у скасованій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. У зв`язку з цим позивач за зустрічним позовом вважав, що його зобов`язання за кредитним договором від 03 листопада 2005 року № 115/05-Ф зазначеним судовим рішенням були визнані припиненими, отже ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» не має законних підстав вважати його боржником та особою, яка не виконала зобов`язання за зазначеним кредитним договором.

На день реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 існували арешти на нерухоме майно, яке належить йому ( ОСОБА_1 ) та які не були скасовані станом на 08 жовтня 2021 року. Йому також не було надіслано повідомлення про укладання правочину про відступлення прав іпотекодержателя за договором іпотеки всупереч пункту 8.6 договору іпотеки.

ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» не надало суду доказів того, що реєстрація права власності на спірне майно була здійснена на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Реєстрація права власності на спірне домоволодіння здійснена державним реєстратором Лесько О. В. з порушенням норм законодавства та після закінчення строку дії іпотечного договору (до 02 листопада 2020 року).

Оскільки станом на день звернення товариства до суду з позовом про виселення з підстав порушення його права власності на зазначене домоволодіння, зареєстрованого на підставі договору іпотеки, строк вказаного договору сплив, а кредитні зобов`язання між ним та ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» припинені 21 серпня 2018 року, тобто у нього немає грошових зобов`язань перед ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції», а ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції», в свою чергу, немає законних підстав реєструвати право власності на спірне домоволодіння. Отже немає законних підстав вимагати його виселення та інших мешканців з будинку.

ОСОБА_1 наголошував, що постановою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року встановлено відсутність його боргових зобов`язань за кредитним договором, отже договір іпотеки має бути визнаний припиненим.

Спірне домоволодіння ОСОБА_1 отримав у власність на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2005 року, укладеному між ним і ОСОБА_6 . Цей договір на час звернення із зустрічним позовом недійсним не визнаний, його право власності не припинено.

У 2011 році ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» за договором факторингу набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і щодо кредитного договору, який укладений з ним, але на час пред`явлення товариством вимог до нього у 2014 році ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» втратило право на вимогу щодо повернення ним кредитних коштів. Отже після отримання постанови Верховного Суду від 21 серпня 2018 року він вважав, що кредитні правовідносини між ним та банком припинені.

У червні 2021 року він отримав вимогу-повідомлення від 26 квітня 2021 року про усунення порушення зобов`язання та виселення, проте, запідозривши шахрайство, написав на адресу товариства заяву про те, що ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» не має права вимоги до нього. Вимогу про усунення порушення зобов`язання від 02 березня 2021 року він не отримував. Таким чином, він не був належним чином повідомлений про наявність будь-яких претензій до нього.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Римської А. В. з вимогою про зняття заборони відчуження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання договору іпотеки припиненим у зв`язку з рішенням суду, але нотаріус усно повідомила йому, що вона не може припинити іпотеку та зняти заборону і що з приводу цього питання потрібно звертатися до суду.

ОСОБА_1 вважає, що правовідносини за кредитним договором від 03 листопада 2005 року, право вимоги за якими було передано ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» за договором про відступлення права вимоги від 16 грудня 2011 року, припинені за рішенням суду, отже припиненими є і всі похідні від вказаного кредитного договору та договору іпотеки правовідносини.

ОСОБА_1 просив:

визнати іпотеку, предметом якої є домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , оформлена договором іпотеки від 03 листопада 2005 року № 102/05/Ф-1, укладеним між ОСОБА_1 і АТ «Кредит Банк (Україна), такою, що припинена;

витребувати з чужого незаконного володіння на його користь домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення від 07 жовтня 2021 року № 60831072 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та припинити право власності ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на це домоволодіння;

визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;

у задоволенні первісного позову ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення відмовити.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання іпотеки такою, що припинена, скасування рішення про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» про виселення.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2023 року у задоволенні первісного позову ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2023 року стягнено із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 56 474,74 грн.

Суд першої інстанції вирішуючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 зі спірного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 без надання їм іншого постійного житлового приміщення, виходив з того, що позивач за первісним позовом дотримався процедури направлення на адресу відповідачів письмової вимоги про виселення. ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» двічі направляло на адресу ОСОБА_1 вимоги-повідомлення, в яких разом із вимогою про виконання порушеного основного зобов`язання за кредитним договором було також викладено вимогу про виселення. Одна із зазначених вимог 10 червня 2021 року була особисто отримана ОСОБА_1 .

При вирішенні питання щодо надання мешканцям житлового приміщення, з якого вони підлягають виселенню, важливо встановити факт придбання житла за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи. Суд встановив, що спірне житло (домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ) придбане не лише за кредитні кошти, а й за особисті кошти іпотекодавця ( ОСОБА_1 ). Вважати спірну квартиру придбаною за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, не можна, а тому і виселенню з такої квартири без надання іншого жилого приміщення відповідачі не підлягають. За таких обставин, враховуючи викладене, а також у зв`язку з ненаданням відповідачам іншого жилого приміщення суд вважав, що первісний позов ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» задоволенню не підлягає.

Вирішуючи вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_1 і АТ «Кредит Банк (Україна)» укладений кредитний договір з подальшими додатковими угодами до нього, згідно з яким він отримав кредит у доларах США на купівлю житла та в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та банком укладений договір іпотеки, відповідно до якого позивач передав в іпотеку банку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Надалі між банком і ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладений договір факторингу та договір про відступлення прав за договорами іпотеки, в тому числі і за кредитним та іпотечним договором, що були укладені між банком та ОСОБА_1 . Отже, у цих правовідносинах відбулась заміна кредитора та іпотекодержателя.

Доводи ОСОБА_1 про те, що ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» не володіє правом вимоги за кредитним договором у зв`язку із порушенням вимог щодо повідомлення його про зміну кредитора у зобов`язанні, суд першої інстанції до уваги не взяв, оскільки в судовому засіданні було достовірно встановлено, що ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» належним чином повідомило боржника ОСОБА_1 про заміну сторони в зобов`язанні шляхом надіслання йому письмового повідомлення-вимоги, в якій зазначено про відступлення права грошової вимоги факторові (ТОВ «ФК «Приватні інвестиції»). При цьому, ОСОБА_1 , після того як дізнався про заміну кредитора з 2016 року (час розгляду справи в суді за позовом ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором) та до теперішнього часу жодних дій, спрямованих на отримання відомостей щодо відступлення права вимоги не вчиняв, договори факторингу та відступлення права вимоги за договорами іпотеки не оспорював.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував з 2009 року, тому первісний кредитор АТ «Кредит Банк (Україна)» і новий кредитор ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» зверталися до суду із позовами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, проте позов первісного кредитора було залишено без розгляду, а у задоволенні позову ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» було відмовлено у зв`язку із пропуском позовної давності. Станом на 04 жовтня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становила 785 246,31 грн.

Станом на час звернення з позовом до суду зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконано, починаючи з 2009 року погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювалось ані первісному кредитору, ані новому кредитору, оскільки сам ОСОБА_1 вважає припиненими свої зобов`язання за кредитним, а також і за іпотечним договорами у зв`язку із пропущенням ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» позовної давності при зверненні до суду із позовом про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

Сторони, уклавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору, зокрема і шляхом передачі у власність іпотекодержателя предмету іпотеки, а ОСОБА_1 підписанням цього іпотечного договору засвідчив, що він надає згоду іпотекодержателю на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Договір іпотеки від 03 листопада 2005 року ОСОБА_1 підписав без зауважень, цей договір не оспорювався та не визнавався недійсним.

Суд вказав, що якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) само по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін, а закон не передбачає такої підстави як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропуску позовної давності) та/або закінчення строку дії кредитного договору не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не є підставою для припинення іпотеки на підставі абзацу 2 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, немає підстав для припинення основного зобов`язання, а зобов`язання, які виникають з договору іпотеки, є похідними зобов`язаннями, то, відповідно, і відсутні підстави для припинення зобов`язань за договором іпотеки з підстав, наведених ОСОБА_1 у зустрічному позові.

Доводи ОСОБА_1 щодо неможливості проведення державної реєстрації права власності ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» через існування обтяження у вигляді заборони на спірне нерухоме майно та відсутності звіту про оцінку предмета іпотеки, суд першої інстанції відхилив як необґрунтовані.

Отже, суд першої інстанції зробив висновок, що підстав для визнання іпотеки, яка оформлена договором іпотеки від 03 листопада 2005 року № 102/05/Ф-1, укладеним між АТ «Кредит Банк (Україна)» та ОСОБА_1 , такою, що припинена не має, а отже і відсутні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 в цій частині. Позовні вимоги в іншій частині є похідними від вимоги про визнання іпотеки такою, що припинена, тому задоволенню також не підлягають.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2023 року та додаткове рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2023 року задоволено.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2023 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано іпотеку, предметом якої домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , оформлену договором іпотеки від 03 листопада 2005 року

№ 102/05/Ф-1, який укладений між ОСОБА_1 і АТ «Кредит Банк (Україна)», такою, що припинена.

Скасовано рішення від 07 жовтня 2021 року № 60831072 про державну реєстрацію права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» та припинено право власності ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на вказане домоволодіння.

Стягнено з ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 5 666,33 грн.

В іншій частині рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2023 року залишено без змін.

Додаткове рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2023 року скасовано.

Апеляційний суд виходив з того, що у справі встановлено наступну хронологію подій:

16 грудня 2011 року між ПАТ «Кредобанк» і ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладений нотаріально посвідчений договір про відступлення прав вимоги, в тому числі й за договором іпотеки № 102/05/Ф-І, який укладений між банком і ОСОБА_1 03 листопада 2005 року;

постановою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03 листопада 2005 року та ухвалене нове рішення про відмову в у задоволенні позову.

Таким чином, починаючи з 21 серпня 2018 року будь-якої заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» не існувало.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. З тексту постанови Верховного Суду від 21 серпня 2018 року вбачається, що ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом та пені відмовлено через сплив позовної давності. Отже, є підстави стверджувати про те, що зобов`язання ОСОБА_1 вважаються припиненими через припинення основного зобов`язання.

Згідно з витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 жовтня 2021 року № 278752512 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 04 жовтня 2021 року зареєстровано за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на підставі договору іпотеки від 03 листопада 2005 року № 102/05/Ф-1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07 жовтня 2021 року, індексний номер 60831072. Тобто через три роки після того, як було відмовлено у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» за кредитним договором від 03 листопада 2005 року, вказане товариство проводить стягнення за рахунок іпотечного майна для «погашення заборгованості» за кредитним договором від 03 листопада 2005 року.

Апеляційний суд відхилив посилання на той факт, що 03 березня 2021 року та 27 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на адресу ОСОБА_1 направили вимоги-повідомлення про усунення порушення зобов`язань та виселення від 02 березня 2021 року № Рі0040002032021о (1089488) та від 26 квітня 2021 року № Рі0013126042021о (1089488), відповідно до яких позивач вимагав від ОСОБА_1 виконати порушене зобов`язання та сплатити заборгованість за кредитним договором в сумі 28 043,81 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 02 березня 2021 року становить 785 246,31 грн, оскільки наявність такої заборгованості нічим не підтверджено.

Суд апеляційної інстанції вказав, що зустрічний позов підлягає задоволенню частково, оскільки встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 не вибував з користування ОСОБА_1 . Тому не можливо витребувати з чужого незаконного володіння річ, яка не перебуває у чужому володінні. Крім того, не підлягає задоволенню також позовна вимога щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний будинок, оскільки право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 визначене договором купівлі-продажу від 03 листопада 2005 року, що посвідчений приватним нотаріусом Римською А. В. та зареєстрований у реєстрі за № 2085. У іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд також вказав, що з огляду на результат апеляційного перегляду справи додаткове рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2023 року підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4 533,00 грн за подання зустрічного позову, 2 333,75 грн та 4 465,90 грн за подання апеляційної скарги на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2023 року, тобто на загальну суму 11 332,65 грн. Оскільки з чотирьох позовних вимог ОСОБА_1 підлягає задоволенню лише дві, тобто 50 %, то й сплачений судовий збір підлягає стягненню з ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» у розмірі 5 666,33 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2023 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» подало до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника - адвоката Проценко М. М., в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Такими підставами є припинення зобов`язання виконанням (стаття 599 ЦК України), припинення зобов`язання переданням відступного (стаття 600 ЦК України), припинення зобов`язання зарахуванням (стаття 601 ЦК України), припинення зобов`язання за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), припинення зобов`язання прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), припинення зобов`язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), припинення зобов`язання неможливістю його виконання (стаття 607 ЦК України), припинення зобов`язання смертю фізичної особи (стаття 608 ЦК України), припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи (стаття 609 ЦК України). Проте жодної з цих підстав за кредитним договором ОСОБА_1 не наступило, а заборгованість за кредитним договором існує й досі. При цьому відмова у стягненні заборгованості за кредитним договором за рішенням суду не є підставою для припинення основного зобов`язання;

у статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки. На момент звернення стягнення на предмет іпотеки жодної з підстав, передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку», не настало, іпотека домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 була дійсною і не припиненою;

суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 598 - 609 ЦК України, статтю 17 Закону України «Про іпотеку» та помилково вважав, що зобов`язання ОСОБА_1 за договором іпотеки є припиненими через припинення основного зобов`язання за кредитним договором;

апеляційний суд не застосував та проігнорував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. В той же час, суд першої інстанції обґрунтовував рішення в частині відмови в зустрічному позові релевантними висновками Верховного Суду, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судове ріщення оскаржується лише в частині вимог зустрічного позову, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 206/1537/22 та витребувано справу з суду першої інстанції. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року відмовлено.

У березні 2024 року матеріали цивільної справи № 206/1537/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 07 серпня 2023 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, які передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16, від 28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 727/11061/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 501/2072/16-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 755/19205/17, від 02 лютого 2022 року у справі № 205/7827/20, від 17 травня 2022 року у справі № 523/18773/19, від 29 червня 2022 року у справі № 664/1667/20, від 28 червня 2023 року по справі № 204/5420/19).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 03 листопада 2005 року між АТ «Кредит Банк (Україна)» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 115/05-Ф, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 28 900,00 дол. США зі сплатою 14 % річних за користування кредитом на строк до 02 листопада 2020 року для придбання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 03 листопада 2005 року б/н.

ОСОБА_1 зобов`язався повернути банку отриманий кредит у повному обсязі та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку і терміни передбачені цим договором. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами по 161,00 дол. США не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (пункти 1.1, 4.1 кредитного договору).

Для обліку виданих кредитних коштів банком відкривається позичковий рахунок № НОМЕР_1 (пункт 2.5 кредитного договору).

Виконання зобов`язань за цим договором забезпечується способами, що обумовлені в цьому договорі та/або договорах забезпечення, зокрема: неустойкою (штрафом, пенею); іпотекою, належного позичальнику житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Умови іпотеки визначаються відповідно до договору іпотеки, який укладається між банком і позичальником; страхуванням на користь банку життя позичальника на період дії кредитного договору, предмета іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування. Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань(пункти 6.1, 7.1 кредитного договору).

Того ж дня, 03 листопада 2005 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 листопада 2005 року № 115/05-Ф, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі, між АТ «Кредит Банк (Україна)» і ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № 102/05/Ф-І, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Предмет іпотеки стане власністю іпотекодавця на підставі укладеного договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А. В. 03 листопада 2005 року за реєстровим № 2085, після державної реєстрації зазначеного договору купівлі-продажу та реєстрації права власності (пункт 1.3 договору іпотеки).

Сторони погодили, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору нотаріус накладає, згідно з чинним законодавством України, заборону відчуження предмета іпотеки (пункт 1.9 договору іпотеки).

Згідно з пунктом 3.1.4 вказаного договору іпотеки, у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов`язань за цим та/або кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки в цілому або в тій чи іншій його частині, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває якщо у момент настання терміну виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строк суми відсотків, комісії, неустойки (пені, штрафних санкцій) (пункт 5.1 договору іпотеки)

Іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави на власних розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет у свою власність, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 5.3 договору іпотеки).

За рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися наступним чином (договір про задоволення вимог іпотекодержателя): У випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки. Ціна придбання визначається шляхом експертної оцінки предмету іпотеки на день придбання. У разі, якщо ціна предмету іпотеки , який передається іпотекодержателю у власність, є меншою від суми заборгованості, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна іпотекодавця. Рішення про прийняття у власність предмету іпотеки приймається іпотекодержателем одноосібно. Підписання цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Іпотекодавець засвідчує, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмету іпотеки. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя мають силу договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іпотекодавцем (пункт 5.4 договору іпотеки).

Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором та додаткових договорів до нього. Право іпотеки, та відповідно і цей договір, припиняє чинність у разі: припинення основного зобов`язання, забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; в інших випадках, передбачених законодавством (пункти 6.1, 6.2 договору іпотеки).

Відступлення прав за цим договором здійснюється іпотекодержателем без необхідності отримання згоди іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором. Відступлення прав іпотекодержателем за цим договором здійснюється за правочином про відступлення який підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити іпотекодавця про відступлення прав за цим договором і права вимоги за кредитним договором (пункт 8.6 договору іпотеки).

Всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм (пункт 8.7 договору іпотеки).

Згідно з додатком 1 до договору іпотеки від 03 листопада 2005 року № 102/05/Ф-І - Актом перевірки та оцінки майна, що передається в іпотеку від 03 листопада 2005 року банк і ОСОБА_1 провели опис та оцінку домоволодіння, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 03 листопада 2005 року та яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , складається з житлового будинку літ. А-1 житловою площею 59,6 кв. м, загальною площею 82,0 кв. м, убиральні літ Б-1, сараю літ. В, літньої кухні літ. Г, сараю з погребом літ. Е та інших споруд літ. К, № 1-5, І, ІІ. Вказане майно оцінено сторонами на загальну суму 155 583,00 грн.

03 листопада 2005 року між відповідачем ОСОБА_1 і ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж зазначеного домоволодіння за домовленістю сторін вчинено за 171 700,00 грн, що еквівалентно 34 000,00 дол. США, які ОСОБА_1 сплатив продавцю до підписання цього договору, з яких: суму в розмірі 25 755,00 грн, що еквівалентно 5 100,00 дол. США - за рахунок власних коштів, а суму в розмірі 145 945,00 грн, що еквівалентно 28 900,00 дол. США - за рахунок кредитних коштів одержаних у АТ «Кредит Банк (Україна)».

28 травня 2008 року між ВАТ «Кредобанк» і ОСОБА_1 укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору від 03 листопада 2005 року № 115/05-Ф, відповідно до умов якого сторони погодили внесення змін до пункту 3.2 кредитного договору та збільшили процентну ставку за користування кредитом до 15 % річних. В іншій частині положення кредитного договору залишені без змін.

31 серпня 2009 року ВАТ «Кредобанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, проте ухвалою суду від 01 листопада 2010 року позовну заяву банку залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України у зв`язку із повторною неявкою належним чином повідомленого представника позивача у судове засідання.

16 грудня 2011 року між ПАТ «Кредобанк» і ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладений нотаріально посвідчений договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки б/н, відповідно до умов якого, у зв`язку з укладенням між первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29 листопада 2011 року б/н, предметом якого є відступлення всіх прав вимоги за договорами, укладеними між первісним іпотекодержателем та боржниками, перелік яких наведений у додатку 1 до договору факторингу, ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» набуло права, належні банку/первісному іпотекодержателю за іпотечними договорами, перелік яких наведений в додатку 1 до цього договору, в тому числі і за договором іпотеки № 102/05/Ф-І, який 03 листопада 2005 року укладений між банком і ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Римською А. В. за реєстровим № 2086.

За цим договором ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» одержало право замість ПАТ "Кредобанк" (первісного іпотекодержателя), в разі невиконання або неналежного виконання боржниками своїх зобов`язань за договорами перед новим іпотекодержателем, одержати задоволення своїх вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку відповідно до договорів іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців у порядку, визначеному договорами іпотеки та Законом України «Про іпотеку», а також вимагати від боржників сплати суми боргу в розмірі, що визначена станом на дату укладення договору, у тому числі право вимоги виконання обов`язків щодо повернення основної суми боргу, сплати заборгованості за нарахованими процентами, сплата заборгованості за нарахованими штрафними санкціями та пенею і комісіями та упущеною вигодою (пункти 1.2-1.3 договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки).

Протягом п`яти календарних днів з дати нотаріального посвідчення цього договору первісний іпотекодержатель зобов`язаний надіслати боржникам та іпотекодавцям на адресу, зазначену у договорі іпотеки та кредитному договорі, письмове повідомлення про відступлення прав за договором іпотеки (пункт 2.1 договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки).

Згідно з повідомленням-вимогою від 12 січня 2012 року № 111 ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» повідомило ОСОБА_1 про укладення між ПАТ «Кредобанк» і ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» договору факторингу від 29 листопада 2011 року, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги всіх грошових зобов`язань за кредитним договором. У зв`язку з цим, а також у зв`язку з тривалим строком невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» вимагало достроково повністю повернути кредитну заборгованість та сплатити нараховані проценти і штрафні санкції у загальному розмірі 224 205,48 грн протягом 30 днів з дати одержання цього повідомлення. Також попереджено, що у випадку невиконання даної вимоги новим кредитором буде звернуто стягнення на іпотечне майно.

Це повідомлення-вимога фактично була направлена на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням 24 січня 2012 року, що підтверджується відповідним фіскальним чеком АТ «Укрпошта» та списком рекомендованих листів № 3, поданих ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» до відділення пошти.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2016 року позов ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 , третя особа - ПАТ «Кредобанк», про стягнення заборгованості за кредитом задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» заборгованість за кредитним договором від 03 листопада 2005 року № 115/05-Ф в сумі 5 899,00 дол. США, що становить 52 638,61 грн, з яких: заборгованість за відсотками - 4 778,81 дол. США, що за курсом договору факторингу від 29 листопада 2011 року (1 дол. США = 7,977 грн) становить 38 120,57 грн, пеня за простроченими відсотками - 1 121,12 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 25 вересня 2014 року (1 дол. США = 12,950572 грн) становить 14 518,04 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03 листопада 2005 року в сумі 5 899,00 дол. США, що становить 52 638,61 грн, з яких: заборгованість за відсотками - 4 778,81 дол. США, що за курсом договору факторингу від 29 листопада 2011 року (1 дол. США = 7,977 грн) становить 38 120,57 грн; пеня з прострочених відсотків - 1 121,12 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 25 вересня 2014 року (1 дол. США = 12,950572 грн) становить 14 518,04 грн. У скасованій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02 жовтня 2018 року № 139871207 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2005 року зареєстровано заборону відчуження 03 листопада 2005 року, реєстраційний номер 2560768, на підставі договору іпотеки від 03 листопада 2005 року № 102/05/Ф-1. Крім того, 22 грудня 2011 року також зареєстровано обтяження іпотеки на підставі договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 16 грудня 2011 року.

03 березня 2021 року та 27 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» направило на адресу ОСОБА_1 вимоги-повідомлення про усунення порушення зобов`язань та виселення від 02 березня 2021 року № Рі0040002032021о (1089488) та від 26 квітня 2021 року № Рі0013126042021о (1089488), відповідно до яких позивач вимагав від відповідача ОСОБА_1 виконати порушене зобов`язання та сплатити заборгованість за кредитним договором в розмірі 28 043,81 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 02 березня 2021 року становить 785 246,31 грн. Крім того, попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання даної вимоги та несплати заборгованості протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, або вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також вимагали звільнити з одночасним зняттям з місця проживання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 всім мешканцям протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги та передати всі приналежності до домоволодіння іпотекодержателю. Крім того, попереджено про звернення до суду із відповідним позовом про виселення у разі невиконання цієї вимоги.

10 червня 2021 року ОСОБА_1 отримав вимогу-повідомлення від 26 квітня 2021 року.

У відповідь на отриману вимогу-повідомлення ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» листа, в якому зазначив, що отримана вимога підписана представником товариства, але копії довіреності не надано. Також зазначено, що він вважає, що товариство не має право вимоги до нього, оскільки станом на 21 серпня 2018 року кредитні зобов`язання між ним і товариством припинені, а у нього немає грошових зобов`язань перед товариством. Крім того, вказував, що він не отримував договору про відступлення прав за договором іпотеки від 16 грудня 2011 року. Тому просив підтвердити повноваження представника товариства та надати йому копію зазначеного договору про відступлення права вимоги. Ця заява направлена засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням, що підтверджується відповідним фіскальним чеком.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16 червня 2021 року № 261754260 04 вересня 2020 року державний реєстратор Самарського ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Коваль В. С. наклав арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника від 04 вересня 2020 року.

Згідно з витягом з Реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 жовтня 2021 року № 278752512 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 04 жовтня 2021 року зареєстровано за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на підставі договору іпотеки від 03 листопада 2005 року № 102/05/Ф-1 відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07 жовтня 2021 року, індексний номер 60831072.

Відповідно до листа директора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 13 грудня 2021 року № 5/5-280 згідно даних реєстру територіальної громади м. Дніпра, наявних даних будинкової книги та картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 (з 07 травня 2007 року до цього часу), ОСОБА_2 (з 19 лютого 2020 року до цього часу), ОСОБА_3 (з 19 лютого 2020 року до цього часу) і ОСОБА_4 (з 19 лютого 2020 року до цього часу).

Відповідно до листа сільського голови Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року № 2337/0/2-22 виконати ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2022 року в частині витребування доказів (копії документів, які слугували підставою для вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» права власності на спірне домоволодіння) не представляється можливим у зв`язку із тим, що державний реєстратор ОСОБА_5 не включений до переліку державних реєстраторів, які мають доступ до державного реєстру речових прав під час військового стану.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має правона захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження

№ 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені,а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмовиу судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження

№ 61-12101св23)).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Сплив позовної давності як підставу для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з статтею 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право.

Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Проте за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності само по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в Закону України «Про іпотеку». Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом. Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) само по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки на підставі абзацу другого частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна) (див. постанову Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 161/14101/15-ц (провадження № 61-2375св20)).

Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16-ц (провадження № 61-33814св18), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано: «сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) само по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку». Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 15 травня 2017 року у справі

№ 6-786цс17 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16, Верховним Судом у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16, провадження

№ 61-35327св18».

Аналіз статті 17 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв`язку зі статтями 256 266 267 509 598 ЦК України дає підстави для висновку, що сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за договором позики і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов`язання за договором позики і, отже, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2021 року в справі № 638/12564/17 (провадження № 61-13821св20)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сплив позовної давності до основної вимоги про стягнення боргу за кредитним договором не є підставою для задоволення позовної вимоги про припинення іпотеки відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку», а тому правильно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання іпотеки такою, що припинена, скасування рішення про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що зустрічний позов підлягає частковому задоволенню, оскільки не врахував те, що у статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки. На момент звернення стягнення на предмет іпотеки жодної з підстав, передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку», не настало і іпотека домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 була дійсною і не припиненою.

За таких обставин постанову апеляційного суду належить скасувати, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишити в силі.

Оскільки постанова апеляційного суду скасована, а рішення суду є законним та підлягає залишенню у силі, у силі також необхідно залишити і додаткове рішення суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити, постанову апеляційного суду в частині зустрічного позову скасувати, рішення суду першої інстанції в частині вимог за зустрічним позовом та додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» сплатило судовий збір в сумі 9 066,00 грн. Ураховуючи результат касаційного перегляду справи, сплачений ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 9 066,00 грн належить стягнути із ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», яка підписана представником Проценком Миколою Миколайовичем, задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року в частині зустрічного позову ОСОБА_1 скасувати.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2023 року в частині вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державний реєстратор Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Лесько Олександр Васильович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна, про визнання іпотеки такою, що припинена, скасування рішення про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно та додаткове рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2023 року залишити в силі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 9 066,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов

М. Є. Червинська