Постанова

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 311/3123/16-ц

провадження № 61-18078св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач 1 - ОСОБА_2 ,

відповідач 2 - ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського територіального округу Запорізької області Салтан Валерія Валеріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 24 травня 2017 року у складі судді Степаненко Ю. А. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 04 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського територіального округу Запорізької області Салтан Валерія Валеріївна, про визнання договору дарування житлового будинку недійсним та розподіл майна.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 18 лютого 1995 року по 22 лютого 2012 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . На підставі договору купівлі-продажу від 26 липня 2001 року ними придбано житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У період з 2005 по 2007 рік, було побудовано ряд господарських будівель та переобладнано сам будинок.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 продовжувала проживати у спільному будинку, сплачувати комунальні послуги, робити поточний ремонт. Питання розподілу майна у судовому порядку не вирішувалось, оскільки колішне подружжя домовились вирішити його мирним шляхом.

11 жовтня 2016 року, при зверненні до державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації, їй стало відомо, що 09 серпня 2016 року ОСОБА_2 подарував їх спільний будинок своєму батьку ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене просила суд визнати договір дарування від 09 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним; здійснити поділ майна подружжя та виділити у її власність 1/2 (ідеальну) частини будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 24 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04 жовтня 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 09 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Салтан В. В. недійсним.

Розділено житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Виділено у власність ОСОБА_2 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті звіту про незалежну оцінку майна у сумі 1 000 грн, витрати на правову допомогу у сумі 3 700 грн. Вирішено питання про судові витрати.

У іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірний житловий будинок придбаний 26 липня 2001 року у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , має правовий статус - спільної сумісної власності, а отже підлягає поділу між співвласниками. Крім того, своєї згоди на укладення спірного договору дарування позивач, як співвласник житлового будинку, не надавала, а тому наявні підстави для визнання його недійсним.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 3113123/16-ц, витребувано її з Василівського районного суду Запорізької області та зупинено виконання рішення Василівського районного суду Запорізької області від 24 травня 2017 року та ухвали апеляційного суду Запорізької області від 04 жовтня 2017 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 травня 2018 року справу № 311/3123/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу № 311/3123/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю .

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою, що житловий будинок за договором дарування є новим об`єктом нерухомості на підставі Декларації про готовність об`єкта в експлуатацію, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Запорізькій області від 29 червня 2016 року. Крім того, судами не застосовано строк позовної давності.

Узагальнені доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Указувала, що Декларації про готовність об`єкту в експлуатацію, не є правовстановлюючим документом, і право приватної власності на житловий будинок за відповідачем було закріплено саме за договором купівлі-продажу від 26 липня 2001 року. Крім того, ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав, як співвласника житлового будинку, який є предметом даного спору, другим співвласником - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , коли отримала у Державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому строк позовної давності нею не пропущено.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 18 лютого 1995 року по 22 жовтня 2012 року. У період шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

26 липня 2001 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , який 07 серпня 2001 року зареєстровано у комунальному підприємстві «Василівське районне бюро технічної інвентаризації».

У спірному будинку з 2001 року зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак, з грудня 2011 року в ньому ОСОБА_1 проживає одна, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання, копією паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , довідкою про склад сім`ї.

09 серпня 2016 року ОСОБА_2 подарував житловий будинок АДРЕСА_1 , який є спільною сумісною власністю його та позивача, своєму батьку - ОСОБА_3 Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Салтан В. В. за № 3267 та зареєстрований 09 серпня 2016 року у Державному реєстрі речових прав нам нерухоме майно.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Установивши на підставі належним чином досліджених доказів, що спірний житловий будинок був придбаний 26 липня 2001 року у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про віднесення житлового будинку до об`єктів спільної сумісної власності подружжя. Частки дружини та чоловіка при поділі житлового будинку визначені рівними.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 722 ЦК України передбачено, що право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Своєї згоди на укладення цього договору позивач не надавала, про укладення договору її не повідомляли, у вказаному житловому будинку зареєстрована та проживає з 2001 року.

Проте задовольняючи позов та визнаючи спірний договір недійсним, суди не врахували наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Проте, ОСОБА_2 в порушення вимог статей 316, 317, 319, 321 ЦК України уклав договір дарування від 09 серпня 2016 року, предметом якого є житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будучи власником лише 1/2 частини цього будинку, не маючи майнових прав на спірний будинок в цілому та не будучи особою уповноваженою на вчинення такого правочину на 1/2 частини, що належить ОСОБА_1 , тобто ОСОБА_2 безпідставно розпорядився майном, яке йому не належить, чим порушив права ОСОБА_1 , оскільки права володіння, користування та розпорядження спірним майном належали позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності, що також було встановлено судами.

За таких обставин спірний договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував житловий будинок АДРЕСА_1 , що є спільною сумісною власністю його та позивача, своєму батьку - ОСОБА_3 , є недійсним в частині дарування 1/2 спірного будинку, що належить ОСОБА_1 , оскільки укладений з порушенням вимог закону, без отримання згоди позивача, яка є співвласником цього житла.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині визнання договору дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , укладеного 09 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Салтан В. В. недійсним, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим з ОСОБА_1 підлягає стягненню 954,48 грн на користь ОСОБА_2 на відшкодування судового збору, сплаченого ними за подання апеляційної скарги та 710,50 грн на відшкодування судового збору, сплаченого ОСОБА_2 за подання касаційної скарги.

Щодо поновлення виконання (дії) оскаржуваного судового рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року зупинено виконання рішення Василівського районного суду Запорізької області від 24 травня 2017 року та ухвали апеляційного суду Запорізької області від 04 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі, тому згідно із положеннями статті 436 ЦПК України його виконання підлягає поновленню.

Керуючись статтями 141, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 24 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 04 жовтня 2017 року в частині визнання договору дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , укладеного 09 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Салтан Валерією Валеріївною недійсним скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 24 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 04 жовтня 2017 року в частині визнання договору дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , укладеного 09 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Салтан Валерією Валеріївною недійсним залишити без змін.

Поновити виконання рішення Василівського районного суду Запорізької області від 24 травня 2017 року та ухвали апеляційного суду Запорізької області від 04 жовтня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило