Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.05.2018 року у справі №176/840/17

Постанова

Іменем України

14 червня 2018 року

м. Київ

справа № 176/840/17

провадження № 61-18887св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А.С., Усика Г.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Державне підприємство «Науково-технічний центр дезактивації та комплексного поводження з радіоактивними відходами, речовинами, джерелами іонізуючого випромінювання»,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Науково-технічний центр дезактивації та комплексного поводження з радіоактивними відходами, речовинами, джерелами іонізуючого випромінювання» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2017 року у складі судді Крамар О. М. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року у складі суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди А. С.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Науково-технічний центр дезактивації та комплексного поводження з радіоактивними відходами, речовинами, джерелами іонізуючого випромінювання» (далі - ДП «НТЦ КПРВ») про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що вона працювала на ДП «НТЦ КПРВ» на посаді провідного спеціаліста відділу кадрів, а з 2015 року на посаді менеджера з персоналу. Наказами від 20 квітня 2017 року № 42 та № 43 її притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догани, на підставі яких в подальшому було видано наказ №31-ОС від 28 квітня 2017 року про її звільнення з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) (у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором). Вважає, що вищевказані накази незаконні та підлягають скасуванню, а звільнення проведено з порушенням вимог чинного трудового законодавства, що порушує її права.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила скасувати накази № № 42, 43 від 20 квітня 2017 року та №31-ОС від 28 квітня 2017 року, поновити її на посади менеджера з персоналу та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2017 року по день вирішення справи.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2017 року позов задоволено. Скасовано накази директора ДП «НТЦ КПРВ» ОСОБА_5 № 42 від 20 квітня 2017 року, № 43 від 20 квітня 2017 року про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани, № 31-ОС від 28 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_4 з посади менеджера з персоналу на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_4 на посаді менеджера з персоналу ДП «НТЦ КПРВ». Стягнуто з ДП «НТЦ КПРВ» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16977,56 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача проведено без дотримання норм трудового законодавства, що є підставою для її поновлення на роботі.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ДП «НТЦ КПРВ» відхилено, рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з його висновками, зазначивши про відповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права.

18 квітня 2018 року ДП «НТЦ КПРВ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою те, що приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади менеджера з персоналу, адміністрація підприємства врахувала ступінь тяжкості вчинених позивачем порушень, які є чисельними та носять систематичний характер, тягнуть за собою порушення трудових прав працівників та можуть призвести до накладення штрафних санкцій на підприємство.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У травні 2018 року ОСОБА_4, подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункт 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працювала на ДП «НТЦ КПРВ» з дня заснування підприємства з 01 лютого 1992 року, а з 17 квітня 2015 року на посаді менеджера з персоналу.

Наказом директора ДП «НТЦ КПРВ» від 07 листопада 2016 року № 123 ОСОБА_4 оголошено догану за порушення пунктів 2.4, 2.26, 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року № 110.

Наказом директора ДП «НТЦ КПРВ» від 08 лютого 2017 року № 21 ОСОБА_4 оголошено догану за порушення підготовки документів на звільнення ОСОБА_6

Наказами директора ДП «НТЦ КПРВ» від 20 квітня 2017 року № 42 та № 43 ОСОБА_4 оголошено догани за неналежне виконання посадових обов'язків, а саме позивачем у порушення вимог пункту 12 глави 2 розділу IV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, належним чином не ведуться особові справи працюючих працівників та звільнених працівників підприємства.

ОСОБА_4 на виконання розпоряджень адміністрації відповідача від 18 квітня 2017 року №№ 16, 17 були надані письмові пояснення з приводу обставин вказаних у наказах №№ 42, 43, у яких остання заперечує факт наявності порушень.

При ознайомленні з наказами №№ 42, 43 від 20 квітня 2017 року, позивач висловила свою незгоду з ними й зазначила про здійснення на неї тиску з боку директора.

Наказом директора ДП «НТЦ КПРВ» від 28 квітня 2017 року № 31-ОС ОСОБА_4 звільнено з займаної посади.

Як встановлено судами, вищевказані накази про оголошення доган не покладені в основу наказу від 28 квітня 2017 року № 31-ОС про звільнення ОСОБА_4 з посади менеджера з персоналу на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, оскільки у ньому взагалі не зазначено які порушення та неналежне виконання яких обов'язків вчинено позивачем, за які останній оголошено догани.

Крім того, вказані вище накази не містять відомостей про час вчинення позивачем або час виявлення вчиненого останньою проступку, що має суттєве значення, оскільки є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, згідно поданих наказів слідує, що адміністрацією підприємства не встановлено дату вчинення ОСОБА_4 проступку або дату його виявлення. При цьому, розмежовано одне й те саме порушення на два різні й видано в один день два накази про оголошення доган за одне й те саме порушення - неналежне ведення особових справ як працюючих так і звільнених працівників.

Натомість підставою для звільнення у наказі від 28 квітня 2017 року зазначено довідку від 20 березня 2017 року № 2, складену робочою групою Державного агентства України з управління зоною відчуження за результатами проведеної перевірку правової роботи та дотримання законності щодо ведення кадрової роботи ДП &q?а ;НТЦ КПРВ&q?ра;.

Під час проведення вказаної перевірки, в ході перегляду наказів з особового складу за 2016 рік було встановлено, що наказом від 11 листопада 2016 року №61-ОС на час відрядження директора ДП «НТЦ КПРВ» ОСОБА_5 з 14 листопада 2016 року по 18 листопада 2016 року виконання обов'язків директора покладено на начальника відділу комплексного проектування підприємства ОСОБА_7 без права підпису кадрових та фінансових документів. У цей період було звільнено працівника наказом від 18 листопада 2016 року №63-ОС «Про звільнення ОСОБА_8.», який був підготовлений менеджером з персоналу ОСОБА_4 та підписаний виконуючим обов'язки директора підприємства ОСОБА_7, яка не мала права підпису кадрових та фінансових документів. На думку перевіряючого органу, в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_7 є ознаки зловживання службовим становищем на період відсутності керівника підприємства. Також перевіркою виявлено, що особові картки працівників ДП «НТЦ КПРВ», прийнятих на роботу після 01 січня 2010 року ведуться з порушенням вимог спільного наказу Державного комітету статистики України, Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 року № 495/656 «Про затвердження типової форми первинного обліку № П-2 «Особова картка працівника».

Згідно акту № 2 від 20 квітня 2017 року, ОСОБА_4 від підпису про ознайомлення з довідкою №2 від 20 березня 3017 року відмовилась, що свідчить про те, що адміністрація підприємства надала позивачу довідку для ознайомлення лише після спливу місячного строку.

Надаючи оцінку довідці від 20 березня 2017 року № 2, яку було складено робочою групою Державного агентства України з управління зоною відчуження за результатами проведеної перевірку правової роботи та дотримання законності щодо ведення кадрової роботи ДП &q?ав;НТЦ КПРВ&q?а ;, суди зазначили наступне. Складання ОСОБА_4 наказу про звільнення ОСОБА_8 не може свідчити про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків, оскільки без підпису уповноваженої особи він не має жодних юридичних наслідків. Адміністрація підприємства посилається на те, що ОСОБА_7, виконуючи обов'язки директора підприємства у період з 14 листопада 2016 року по 18 листопада 2016 року, не мала права підпису кадрових та фінансових документів. В той же час, наказ від 11 листопада 2016 року № 61-ОС про покладення виконання обов'язків директора на начальника відділу комплексного проектування підприємства ОСОБА_7 не містить застережень щодо повноважень ОСОБА_4 Наказ про звільнення ОСОБА_8 підписаний виконуючою обов'язки директора підприємства ОСОБА_7, яка за виявлене перевіркою порушення не була притягнута до дисциплінарної відповідальності, а притягнута лише позивач.

Крім того, форма № П-2 «Особова картка працівника», затверджена наказомДержавного комітету статистики України, Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 року № 495/656 «Про затвердження типової форми первинного обліку № П-2 «Особова картка працівника», є типовою формою первинною облікової документації. Такий наказ, яким затверджено типову форму, у Міністерстві юстиції України не зареєстрований (типові форми не підлягають державній реєстрації), а отже, не є обов'язковим до виконання. Тому підприємство може розробити свою форму особової картки на підставі затвердженої форми.

Судами встановлено і не спростовано відповідачем ДП «НТЦ КПРВ», що жодних розпоряджень на підприємстві щодо обов'язкового застосування встановленої форми № П-2 або заміни існуючих (раніше заведених) особових карток працівника на нові не видавалось.

Згідно актів прийому-передачі від 22 березня 2017 року та від 23 березня 2017 року ОСОБА_4 передала, а секретар керівника ДП «НТЦ КПРВ» ОСОБА_9 прийняла особові картки та особові справи працівників підприємства, а відомості про те, що особові справи та картки повернуті позивачу відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суди обґрунтовано виходили з того, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності і звільнено з роботи необґрунтовано, з порушенням вимог трудового законодавства, а також без врахування при звільненні ступеню тяжкості вчинених проступків і обставин, за яких їх вчинено. За відсутності доказів того, яке порушення вчинила ОСОБА_4 після оголошення їй доган наказами від 20 квітня 2017 року, відсутні правові підстави для застосування крайньої міри дисциплінарної відповідальності - звільнення з роботи з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 КЗпП України, унаслідок чого позивач підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого відповідачем не оспорено та не спростовано.

За наведених обставин, доводи касаційної скарги про те, щозвільнення ОСОБА_4 з посади менеджера з персоналу ДП «НТЦ КПРВ» проведено із дотриманням вимог чинного трудового законодавства, оскільки адміністрація підприємстваврахувала ступінь тяжкості вчинених нею порушень, які є чисельними та носять систематичний характер, тягнуть за собою порушення трудових прав працівників та можуть призвести до накладення штрафних санкцій на підприємство зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанцій і не знайшли свого підтвердження, тому не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Науково-технічний центр дезактивації та комплексного поводження з радіоактивними відходами, речовинами, джерелами іонізуючого випромінювання» залишити без задоволення.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик