Постанова

Іменем України

14 травня 2019 року

м. Київ

справа № 156/93/16-ц

провадження № 61-16180св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2016 року у складі судді Нєвєрова І. М. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 01 липня 2016 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовну заяву мотивовано тим, що 12 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачу отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Однак, станом на 31 грудня 2015 року у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 2 154, 33 доларів США, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, однак у задоволенні позову слід відмовити повністю, беручи до уваги клопотання відповідача про застосування строку позовної давності. Строк дії кредитного договору, укладено сторонами 12 липня 2007 року, не визначено. Останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2007 року позичальником було внесено 26 вересня 2008 року, однак з позовом до суду банк звернувся лише 16 лютого 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого просив відповідач.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 01 липня 2016 року рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк позовної давності має відраховуватись від дати внесення відповідачем останнього платежу - вересень 2008 року, а також від строку дії картки, який закінчився 31 липня 2009 року. З позовом до суду банк звернувся 16 лютого 2016 року, а тому апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про пропуск банком строку позовної давності та про наявність підстав для відмови у позові.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили всіх фактичних обставин справи та не дослідили наявні в матеріалах справи докази; не звернули увагу на те, що строк дії картки не припиняє строк дії кредитного договору. Картковий рахунок відкрито на невизначений термін та може бути закритий на підставі заяви держателя. Пунктом 9.12. Умов та правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною кредитного договору, сторонами визначено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання, а у випадку, якщо жодна зі сторін не заявляє про його припинення, він автоматично продовжується на такий самий термін. Таким чином, оскільки жодна зі сторін не заявила про намір розірвати кредитний договір, то цей договір діє, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 21 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 01 липня 2016 року.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною третьою статті 2 ЦПК України 2004 року, у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачу відкрито кредитну лінію з базовою ставкою 3 % на місяць з розрахунку 360 днів у році і видано банківську картку «Універсальна» № НОМЕР_1 . Термін дії кредитного ліміту збігається із терміном дії картки.

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, що є невідємною частиною кредитного договору, передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий же строк.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що у зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 31 грудня 2015 року утворилась заборгованість, яка становить 2 154,33 доларів США.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

З наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що останній платіж на погашення заборгованості відповідач здійснив 26 вересня 2008 року (а. с. 6-8).

Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК Українивизначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Статтею 253 ЦК Українивизначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки відповідно до заяви ОСОБА_1 та Умов та правил надання банківських послуг строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За змістом статті 266 ЦК Українизі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Сплив позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Такий правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Строк позовної давності застосовується лише до обґрунтованих позовних вимог. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

14 березня 2016 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а. с. 33).

За таких обставин та з урахуванням наведених норм матеріального права суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що строк дії кредитного договору не визначено, останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2007 року позичальником було внесено 26 вересня 2008 року, однак з позовом до суду банк звернувся лише 16 лютого 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого просив відповідач, у зв`язку із чим правомірно залишив рішення суду попередньої інстанції без змін.

Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 01 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник