Постанова

Іменем України

14 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 686/10520/15-ц

провадження № 61-3657св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3

відповідач - ОСОБА_4

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2016 року в складі суддів: Грох Л. М., Корніюк А. П., Янчук Т. О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2017 року справу № 686/10520/15-ц призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа № 686/10520/15-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. 27 листопада 2013 року з вини відповідача, який мешкає поверхом вище в квартирі АДРЕСА_2, сталося залиття квартири ОСОБА_3, намокли стіни і стеля в туалеті та ванній кімнаті, внаслідок чого його квартира потребує відновлювального ремонту. Він переніс сильні душевні хвилювання, які спричинили значну шкоду здоров'ю, а тому просив стягнути з ОСОБА_4 700 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди та 7 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 жовтня 2015 року у складі головуючого - судді Палінчака О. М. у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із недоведеності позивачем факту залиття його квартири саме з вини відповідача.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 04 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2015 року залишено без змін.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять достатніх підстав для висновку про обґрунтованість позовних вимог. Наданий позивачем акт, що складений комісією за зверненням ОСОБА_3 від 21 жовтня 2011 року, не можна вважати належним доказом, оскільки цей акт стосується подій, які були до 2013 року. Письмові відповіді ОСОБА_3 з відділу міліції також були у 2011 році, зміст відповіді від 10 березня 2014 року стосується подій до 2010 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 04 лютого 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2015 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що він позбавлений права з власної ініціативи збирати докази, у цьому випадку призначити експертизу. Позивач не довів факт протиправних дій (бездіяльності) відповідача і причинний зв'язок між цією протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, отже, підстави для відшкодування майнової шкоди відсутні. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що позовна заява не містить даних про те, у чому полягає протиправність поведінки відповідача.

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2016 року і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу, проте суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наданим доказам, не спростував доводи позивача, а тому протиправно звільнив відповідача від доказування. Судом необґрунтовано відхилено клопотання про виклик як свідка ОСОБА_5 та про витребування інформації.

У лютому 2017 року ОСОБА_4 подав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просив відхилити касаційну скаргу, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. На обґрунтування заперечень посилався на те, що вказані рішення судів є законними та обґрунтованими, ухвалені на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи з дотриманням норм як матеріального, так і процесуального права. Позивач не довів наявність протиправних дій саме відповідача і причинного зв'язку між цією протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а тому підстав для покладання на нього відповідальності немає.

23 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Частиною першою статті 412 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судами установлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло. Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_6

28 листопада 2013 року № 6 відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_2, яка знаходиться поверхом вище. Про факт залиття квартири комісією у складі головного інженера Крук П. Д., майстра технічної дільниці № 5 ОСОБА_8, слюсаря - сантехніка ОСОБА_9 складено та підписано відповідний акт. Згідно із локальним кошторисом на будівельні роботи загальна вартість ремонту квартири АДРЕСА_1 складає 1 306 грн.

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій на зазначене уваги не звернули та не врахували висновки і мотиви, наведені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2016 року, в яких було скасоване попереднє рішення суду апеляційної інстанції у цій справі.

Відмовляючи повторно у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суди не спростували факт залиття квартири ОСОБА_3 саме з квартири ОСОБА_4, який встановлений актом ЖЕК від 28 листопада 2013 року № 6, а відповідач ОСОБА_4 не спростував презумпцію своєї вини.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 вказував, що у квартирі не проживав, а лише періодично до неї навідувався, тому залиття не могло відбутися з його вини.

Згідно із частиною четвертою статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Статтею 322 ЦК України також передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 19 січня 2016 року № 78/15 вартість відновлювального ремонту приміщень (ванної та туалетної кімнат) квартири ОСОБА_3 становить 1 309 грн.

Оскільки у позовній заяві ОСОБА_3 просив стягнути майнову шкоду у розмірі 700 грн, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення майнової шкоди у розмірі 700 грн.

Крім того, ОСОБА_3 просив стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди 7 тис. грн. Колегія суддів вважає за можливе задовольнити такі вимоги частково з огляду на таке.

Згідно із положеннями пункту 3 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує тривалість порушення прав позивача, який є людиною з інвалідністю ІІ групи, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, глибину його душевних та психічних страждань, пов'язаних з пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним позивачу майном). Оскільки позивачу спричинено душевні страждання, яких він зазнав у зв'язку із залиттям квартири, враховуючи вимоги розумності і справедливості, з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

Пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але судом зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано закон, судові рішення відповідно до положень статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Згідно із пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та з урахуванням наявності у ОСОБА_3 ІІ групи інвалідності загального захворювання, позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

За таких обставин, ураховуючи положення пункту 3 частини третьої статті 409 ЦПК України, частини першої статті 412 ЦПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 та скасування рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2015 року ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2016 року, з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2016 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 700 (сімсот) гривень та у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 (п'ять тисяч) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягаю.

ГоловуючийМ.Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. І. Крат В. П. Курило