Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 753/8710/21

провадження № 61-6090св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київська міська рада,

треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Тетяна Василівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шепелєв Олександр Андрійович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2022 року у складі судді Гусак О. С. та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року до ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом, оформленим та посвідченим у квітні 2016 року, за яким вона на випадок своєї смерті заповіла йому все належне їй майно.

Вказував, що був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом строк, оскільки заповіт разом з іншими правовстановлюючими документами залишилися у членів родини спадкодавця - її дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які відмовилися надати йому ці документи.

Посилаючись на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2022 року у позові відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач знав про наявність заповіту, складеного на його ім`я, проте у встановлений законом строк не скористався своїм правом на прийняття спадщини шляхом подання відповідної заяви.

Окрім того, суд зазначив, що Київська міська рада не є належним відповідачем у цій справі. Належними відповідачами є спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вчинили у встановленому законом порядку дії щодо прийняття спадщини, подали заяви про прийняття спадщини і не відмовились від спадщини у передбачений законом строк, а не Київська міська рада, до якої може переходити спадкове майно у тому разі, коли спадщина не прийнята та може бути визнана відумерлою.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 квітня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Шепелєва О. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 205/3855/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме показань свідка ОСОБА_5 (пункт1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішення спору.

Нотаріус, який відкрив спадкову справу, на порушення вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат», пункту 3.2 глави10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не повідомив позивача про наявність заповіту на його ім`я та не роз`яснив його прав, як спадкоємця за заповітом.

Доводи інших учасників справи

Представник ОСОБА_2 - адвокат Яценко В. В. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що позивач обізнаний про наявність складеного не його ім`я заповіту, а також про факт смерті спадкодавця ОСОБА_4 , проте не довів наявність об`єктивних і непереборних труднощів для подання ним нотаріусу заяви про прийняття спадщини протягом тривалого (понад два роки) терміну.

Відсутність свідоцтва про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не є перешкодою для звернення із відповідною заявою до нотаріуса, на якого покладається обов`язок з`ясування відомостей стосовно смерті спадкодавця.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу № 753/8710/21 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Тетяна Василівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року справу № 753/8710/21 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була зареєстрована та проживала у кв. АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина за заповітом, оформленим та посвідченим 02 квітня 2016 року, за яким вона на випадок своєї смерті заповіла все належне їй майно ОСОБА_1 .

Згідно з матеріалами спадкової справи № 19/2018 після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом у встановленому законом порядку та у визначений законом шестимісячний строк звернулися її діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які, окрім цього, оспорили дійсність указаного позивачем заповіту, звернувшись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним (справа № 753/11812/18).

05 червня 2020 року ОСОБА_1 надіслав заяву про прийняття спадщини державному нотаріусу Остролуцькій О. М., яка посвідчувала заповіт, з посиланням на отримання у суду його копії з витягу з спадкового реєстру. З отриманої відповіді від 19 червня 2020 року йому стало відомо про знаходження спадкової справи у приватного нотаріуса Синиці Т. В., якій заява була скерована для подальшого виконання.

13 липня 2020 року позивач отримав відповідь від приватного нотаріуса Синиці Т. В. із роз`ясненням щодо необхідності отримання рішення суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, який був пропущений спадкоємцем.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 205/3855/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме показань свідка ОСОБА_5 (пункт1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).

Частиною першою статті 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з частинами першою та другою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18), від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19), від 20 грудня 2021 року у справі № 502/1603/18 (провадження № 61-10329св21), від 24 травня 2023 року у справі № 291/559/21 (провадження № 61-4425св23) та інших.

Наведене свідчить, що територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування може бути відповідачем у даній справі лише при відсутності інших спадкоємців за законом або за заповітом, які прийняли спадщину.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України строк для звернення із заявою про прийняття спадщини він пропустив із поважної причини, відповідачем у цій справі зазначив Київську міську раду.

Суди, вирішуючи спір, встановили, що належними відповідачами у цій справі є спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вчинили у встановленому законом порядку дії щодо прийняття спадщини, подали заяви про прийняття спадщини і не відмовились від спадщини у передбачений законом строк, а не Київська міська рада, до якої може переходити спадкове майно у тому разі, коли спадщина не прийнята та може бути визнана відумерлою.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не навів поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для надання додаткового строку для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк та з підстави пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Верховний Суд не може погодитись із висновками судів попередніх інстанції щодо одночасної відмови у задоволенні цього позову із мотивів недоведення поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини та пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Згідно з частинами першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину.

З урахуванням наведеного суди попередніх мали відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 саме з підстави пред`явлення такого до неналежного відповідача.

Розгляд справи за відсутності належного відповідача унеможливлює висновки щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог по суті пред`явленого позову, оскільки в такому випадку порушується принцип диспозитивності цивільного судочинства та принцип змагальності сторін.

Позивач не позбавлений права на звернення до суду з вимогами до належного відповідача.

Отже вказані в оскаржуваних судових рішеннях правові підстави для відмови в позові в частині недоведення позивачем поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини є помилковими. Тому судові рішення судів попередніх інстанцій належить змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , але допустили помилку при мотивуванні судових рішень, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду й викладення їх мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шепелєв Олександр Андрійович, задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

У решті рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов