Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.12.2023 року у справі №279/1066/22

Постанова

Іменем України

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 279/1066/22-ц

провадження № 61-8647св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів:Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Коростенський завод МДФ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» і Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 квітня 2022 року у складі судді Шульги О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (далі - ПрАТ «Коростенський завод МДФ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» (далі - ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія») про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання.

Позов мотивований тим, що вона проживає на АДРЕСА_1 . Поблизу її житлової забудови розташовані та здійснюють свою діяльність відповідачі.

Позивачка вказувала, що протягом усього періоду роботи і ПрАТ «Коростенський завод МДФ», і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» допускали постійні порушення екологічних норм, які виявлені в процесі планових та позапланових перевірок, що здебільшого полягало у понаднормових викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Зазначене підтверджується листами-відповідями органів держекоінспекції.

Зазначала, що постановою Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 279/2933/20 надано оцінку висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи від 12 липня 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23. За змістом експертизи дослідження повітря здійснювалися і на території її домогосподарства. У висновку експертизи зазначено, що робота ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» як разом, так і окремо призвела до забруднення навколишнього середовища небезпечними хімічними речовинами. Цією експертизою підтверджено факт порушення відповідачами норм природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» та забрудненням атмосферного повітря і станом довкілля на території її садиби.

Також вказувала, що на неодноразові звернення до відповідачів щодо усунення порушень жодних заходів не проведено. Зазначене унеможливлює проживання поблизу вказаних суб`єктів господарювання, оскільки стан довкілля небезпечний для життя та здоров`я.

Ураховуючи викладене, позивач просила стягнути з ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на свою користь по 100 000 грн компенсації моральної шкоди з кожного.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнено з ПрАТ «Коростенський завод МДФ» на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн моральної шкоди та 500,00 грн судових витрат.

Стягнено з ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн моральної шкоди та 500,00 грн судових витрат.

Ухвалюючи рішення у справі, суди виходили з того, що внаслідок господарської діяльності відповідачів протягом 2012-2017 років, а також у 2019 році здійснювалось забруднення атмосферного повітря на території садиби позивача, що підтверджено висновком експертизи та є підставою для відшкодування моральної шкоди. Розмір моральної шкоди визначено з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

02 вересня 2022 року ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» і 06 вересня 2022 року ПрАТ «Коростенський завод МДФ» подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, з урахуванням уточнень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог та передати справу у цій частині на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2019 року у справі № 2012/4613/2012, від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не подано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 проживає на АДРЕСА_1 .

Поряд з її будинком здійснюють свою діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія».

Діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ» - за КВЕД 16.21 - виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону.

Діяльність ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» - за КВЕД 16.10 - лісопильне та стругацьке виробництво, а також за КВЕД 16.23 - виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 надала лист Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 06 липня 2016 року, з якого відомо, що питання дотримання вимог природоохоронного законодавства під час будівництва та експлуатації ПрАТ «Коростенський завод МДФ» у 2012, 2013, 2014, 2015 роках перевірялися в ході планових та позапланових перевірок.

Під час проведення перевірок виявлено ряд грубих порушень, таких як: наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, несанкціонований скид забруднюючих речовин за територію підприємства без попередньої очистки, відхилення від норм, встановлених висновком державної екологічної експертизи, невідповідність роботи очисних споруд до робочого проекту, перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, які скидалися на очисні споруди водоканалу.

Виявлені порушення зафіксовано в актах перевірок, надано приписи з метою їх усунення. Зокрема у 2012 році Державною екологічною інспекцією у Житомирській області винесено рішення про тимчасову заборону діяльності ПрАТ «Коростенський завод МДФ» до повного усунення порушень, а також обраховано збитки за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у розмірі 196 000,00 грн, які у подальшому були повністю відшкодовані.

За результатами останньої перевірки інспекції у 2015 році встановлено, що ПрАТ «Коростенський завод МДФ» усі необхідні документи екологічного характеру отримало, грубі порушення вимог природоохоронного законодавства усунуло.

Разом з тим з листа Державної екологічної інспекції № 645/05-16, наданого на звернення ОСОБА_2 щодо питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, відомо, що в період з 26 жовтня 2016 року до 14 листопада 2016 року за результатом планової перевірки ПрАТ «Коростенський завод МДФ» виявлено такі порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, а саме: не надано під час перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, яким визначено видовий та кількісний склад викидів забруднюючих речовин, а також позитивний висновок державної експертизи по робочому проекту будівництва відділення підготовки та зберігання смоли, джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (стартова труба відводу димових газів енергоблоку) не обладнано майданчиком для відбору проб викидів та відсутній вхідний отвір для відбору проб.

Також Державна екологічна інспекція з 22 до 29 червня 2017 року проводила позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за результатами якої виявлено порушення вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, а саме: не пронумеровані джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; не надані документи у галузі охорони атмосферного повітря: паспорти газоочисних установок на джерелах викидів, інструкцію з експлуатації ГОУ, наказ про призначення осіб, відповідальних за технічний стан ГОУ, журнали проведення поточних та планових ремонтів та обліку робочого часу ГОУ, довідки щодо постановки на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, додала до позовної заяви постанову Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 279/2933/20, якою частково задоволено аналогічні позовні вимоги її чоловіка ОСОБА_3 .

Зі змісту постанови Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 279/2933/20, яка набрала законної сили, відомо, що експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц провели комісійну інженерно-екологічну експертизу та надали висновок від 12 липня 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, який, зокрема, містить інформацію про дослідження повітря на території домогосподарства позивача на АДРЕСА_1 (протокол 04-03 від 15 квітня 2019 року). У висновку вказаної експертизи встановлено, що діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» (як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами.

Експерти також зазначили, що відповідно до результатів дослідження повітря населених місць (протоколи вимірювання від 15 та від 25 квітня 2019 року) виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за межами санітарно-захисної зони.

За результатами досліджень інтенсивності викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», враховуючи свідчення фахівців, які проводили відбір проб та вимірювання, встановлено, що стаціонарні джерела викидів, на яких відбирались проби та проводились вимірювання, не працювали в максимальному режимі (працювали з потужністю 0,25 - 4 % від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ПрАТ «Коростенський завод МДФ», та 13% від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ТОВ «Українська холдингова компанія»). Разом з тим навіть за такого режиму роботи стаціонарних джерел викидів у житловій забудові спостерігались перевищення гранично допустимої концентрації суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом (пилу), та груп сумацій.

Відповідно до протоколу від 15 квітня 2019 року № 04-03 дослідження повітря населених місць у точці № 2 (житлова забудова, АДРЕСА_1 ) концентрація пилу становить 1,0 мг/м куб при максимальній разовій граничнодопустимій концентрації 0,5 мг/м куб, що є перевищенням у 2 рази.

Таким чином, експерти дійшли висновку, що за звичайних режимів роботи джерел викидів ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» фактичні концентрації досліджуваних забруднюючих речовин в житловій забудові значно вищі за виявлені та, ймовірно, перевищують ГДК м. р.

Копія висновку експертизи, яку проводили експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц, долучена до цього позову (а. с. 23-63).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (стаття 9 Конституції України).

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

У статті 50 Конституції України визначено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦК України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на недоторканність особистого і сімейного життя.

Згідно зі статтею 282 ЦК України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров`ю.

Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що приводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду (частини перша та друга статті 293 ЦК України), що, серед іншого, кореспондується з нормами частини третьої статті 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до пункту а) частини першої статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадянин України має право на безпечне для його життя і здоров`я навколишнє природне середовище.

Стаття 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає, що екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов`язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи. Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб .

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Результат аналізу зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду, складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди.

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 04 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» зазначив, що для того щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня.

Першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії»).

Забруднення довкілля є одним із чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України»).

У рішенні від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зробив висновок про те, що оцінка мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Не може бути безпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною порівняно з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті. ЄСПЛ визнав, що потенційні загрози для довкілля, спричинені облаштуванням та роботою двох терміналів для скрапленого природнього газу, були достатньо тісно пов`язані з приватним життям та житлом заявника у розумінні статті 8 Конвенції, а тому стали підставою для застосування цього положення.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стосовно погіршення стану здоров`я важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Стосовно загального контексту довкілля, то немає сумнівів у тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні. «Якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню.

Тому в кожному конкретному випадку національні суди повинні детально встановлювати фактичні обставини справи та для визначення того, чи несе держава відповідальність за статтею 8 Конвенції, встановити, чи була ситуація результатом раптового та несподіваного повороту подій або, навпаки, існувала давно і була добре відома державним органам влади; чи була держава або чи мала вона бути обізнаною, що небезпека або шкідливий вплив зачіпали приватне життя заявника, і до якої міри заявник сприяв створенню цієї ситуації для себе і був у змозі виправити її без надмірних витрат. Також суд повинен оцінити, чи провели органи влади достатні попередні дослідження для оцінки ризику запланованої потенційно небезпечної діяльності та чи розробили вони адекватну політику щодо підприємств-забруднювачів на підставі доступної інформації, а також, чи було цю політику вчасно реалізовано.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Як на доказ наявності обставин, що обґрунтовують вимоги, позивач посилалась на висновок експертизи, яку проводили експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц.

У висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи від 12 липня 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 встановлено, що діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» (як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами. Також зазначено, що відповідно до результатів дослідження повітря населених місць (протоколи вимірювання від 15 та від 25 квітня 2019 року) виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за межами санітарно-захисної зони.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, з дотриманням норм статей 89 263-264 382 ЦПК України, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, обґрунтовано вважав, що позивач довела понаднормативне забруднення території місця її проживання забруднюючими речовинами і що таке забруднення природного довкілля є прямим наслідком протиправної господарської діяльності відповідачів протягом 2012-2017 років, а також забруднення атмосферного повітря на території садиби позивача здійснювалось у 2019 році, що підтверджено висновком експертизи та є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).

З урахуванням обставин справи, які встановили суди, Верховний Суд вважає, що розмір грошового відшкодування позивачу моральної шкоди, які визначив суд, є розумним та справедливим.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховний Суд відхиляє, оскільки суди правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушили норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» і Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 квітня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов