Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.07.2021 року у справі №760/16848/20

Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 760/16848/20

провадження № 61-10271св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про визнання незаконним та скасування наказу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Указом Президента України № 152/2018 від 29 травня 2018 року вона призначена на посаду члена НКРЕКП та здійснювала свою трудову діяльність на підставі наказу НКРЕКП № 151-к від 31 травня 2018 року.

Наказом голови НКРЕКП № 17 від 06 червня 2018 року "Про розподіл функціональних обов'язків" між членами НКРЕКП були розподілені їх функціональні обов'язки.

Наказом № 40 від 04 листопада 2019 року вказаний вище наказ № 17 від 06 червня 2018 року було викладено в новій редакції, однак більшість функціональних обов'язків члена НКРЕКП ОСОБА_1 залишились без змін.

03 липня 2020 року на офіційному сайті НКРЕКП було оприлюднено наказ "Про внесення змін до розподілу функціональних обов'язків між головою НКРЕКП, членами НКРЕКП та керівником апарату" № 21 від 02 липня 2020 року, яким внесені зміни до розподілу функціональних обов'язків між останніми, затвердженого наказом НКРЕКП № 17 від 06 червня 2018 року, та викладено його в новій редакції, в результаті чого вона позбавлена визначених раніше функціональних обов'язків.

В подальшому їй стало відомо, що підставою для прийняття таких змін став наказ НКРЕКП № 170-к від 01 липня 2020 року за підписом керівника апарату НКРЕКП Кострикіна О. "Про оголошення Указу Президента України № 258/2020 від 30 червня 2020 року "Про затвердження схеми ротації членів НКРЕКП", яким прийнято рішення вважати ОСОБА_1 такою, що припинила повноваження члена НКРЕКП 01 липня 2020 року на підставі підпункту 1 пункту 1 зазначеного Указу Президента України № 258/2020 від 30 червня 2020 року.

Вважала зазначений наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки рішення про припинення її повноважень прийнято неналежним суб'єктом та з підстав, які не передбачені відповідним законом і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до частини шостої статті 8 Закону України "Про НКРЕКП" строк повноважень членів НКРЕКП, в тому числі і її, становить 6 років.

Абзацом 3 частини сьомої статті 8 Закону України "Про НКРЕКП" передбачено, що повноваження члена НКРЕКП припиняються з дня видання розпорядження Кабінету Міністрів України про його звільнення.

Проте, вказувала, що її повноваження припинено наказом керівника апарату НКРЕКП з перевищенням повноважень, оскільки в самому Указі Президента України № 258/2020 від 30 червня 2020 року "Про затвердження схеми ротації членів НКРЕКП" не зазначено про звільнення/припинення її повноважень. Застосовано термін "ротація", що не є ідентичним із звільненням, в той час як Кабінет Міністрів України у відповідності до визначеного законом порядку не знайшов підстав, вичерпний перелік яких визначений законом, для видачі розпорядження про її дострокове звільнення, що вказує, на неможливість реалізації, на її думку, завідомо незаконного рішення.

Після уточнення позовних вимог та залишення судом без розгляду частини позовних вимог ОСОБА_1 свої доводи остання доповнила тим, що вона перебувала з відповідачем в трудових відносинах і на неї, як члена НКРЕКП, не розповсюджується дія Закону України "Про державну службу", тому підстави дострокового припинення її повноважень члена НКРЕКП визначаються виключно законом.

Враховуючи наведене з урахування уточнених позовних вимог просила суд визнати незаконним та скасувати наказ НКРЕКП № 170-к від 01 липня 2020 року за підписом керівника апарату НКРЕКП "Про оголошення Указу Президента України "Про затвердження схеми ротації членів НКРЕКП" № 258/2020 від 30 червня 2020 року, встановити факт трудових відносин між нею та відповідачем та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та понесені нею судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року у складі судді Жовноватюк В. С. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу НКРЕКП від 01 липня 2020 року № 170-к "Про оголошення Указу Президента України від 3 червня 2020 року № 258/2020" наступного змісту: "На підставі підпункту 1 пункту 1 Указу Президента України від 30 червня 2020 року № 258/2020 "Про затвердження схеми ротації членів НКРЕКП" вважати ОСОБА_1 такою, що припинила повноваження члена НКРЕКП, 01 липня 2020 року".

Визнано незаконним та скасовано пункт 3 наказу НКРЕКП від 01 липня 2020 року № 170-к "Про оголошення Указу Президента України від 3 червня 2020 року № 258/2020" наступного змісту: "Управлінню з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та звітності виплатити ОСОБА_1 компенсацію: за 9 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2019 року по 31 травня 2020 року, за 2 календарних дні щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2020 року по 01 липня 2020 року".

В іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що припинити повноваження члена НКРЕКП має право виключно Кабінет Міністрів України у випадку наявності встановлених на те законодавством підстав, що оформлюються відповідним розпорядженням. Проте, Кабінет Міністрів України не приймав розпорядження про звільнення позивача з посади члена НКРЕКП, тому її не було звільнено з посади члена НКРЕКП, а відтак її повноваження як члена НКРЕКП не припинені.

Таким чином, суд дійшов висновку, що керівник апарату НКРЕКП, видаючи оскаржуваний наказ в частині визнання позивача такою, що припинила повноваження члена НКРЕКП, та виплати грошової компенсації, вийшов за рамки наданих йому повноважень, оскільки припинення повноважень члена НКРЕКП Закон пов'язує виключно із прийняттям відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України.

Також місцевий суд зазначив, що оскільки позивача не було звільнено, не було переведено на роботу на інше підприємство/місце роботи, а також враховуючи той факт, що суду не надані докази того, що позивач звертався до відповідача з проханням замінити частину щорічної відпустки грошовою компенсацією, тому відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, що є підставою для визнання незаконним та скасування пункту 3 оскаржуваного наказу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу НКРЕКП задоволено.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 з посади члена НКРЕКП проведено відповідно до Указу Президента України № 258/2020 від 30 червня 2020 року "Про затвердження схеми ротації членів НКРЕКП", реалізація якого передбачає обов'язкове припинення її повноважень та який для відповідача на час видання наказу, який оскаржується, був обов'язковим до виконання.

При цьому апеляційним судом зазначено, що поняття "застосування ротації" визначено у абзаці першому частини 9 статті 8 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та є самостійною підставою для звільнення та є рівнозначним поняттю строк повноважень якого закінчився, а також повноваження якого припинені у разі подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням або про відставку, що виключає узгодження відповідачем питань з Кабінетом Міністрів України щодо обов'язкового видання розпорядження про дострокове припинення повноважень ОСОБА_1.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі рішення місцевого суду.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що законодавець визначив спеціальний статус НКРЕКП, вказуючи на особливий порядок припинення повноважень члена Регулятора.

Такий порядок визначається виключно положеннями Закону та має на меті уникнення будь-якого тиску на членів Регулятора, що направлено на збереження незалежності органу та уникнення корупційних ризиків, пов'язаних із можливим впливом на виконання функціональних обов'язків кожним із членів НКРЕКП.

Заявник вказує, що керівник апарату, перебираючи на себе невластиві йому функції, визнав її такою, що припинила повноваження члена НКРЕКП.

Разом із тим, в Указі Президента України № 258/2020 від 30 червня 2020 року "Про затвердження схеми ротації членів НКРЕКП" не зазначено про дострокове припинення її повноважень члена НКРЕКП чи звільнення.

Зазначає, що Законом передбачено, що повноваження члена НКРЕКП припиняються виключно у двох випадках: 1)закінчення шестирічного строку повноважень (частина шоста статті 8 Закону), 2) дострокове припинення повноважень за рішення Кабінету Міністрів України (частина сьома статті 8 Закону).

Посилається на те, що частиною третьою статті 8 Закону передбачено, що конкурсна комісія оголошує прийом документів на відкритий конкурс виключно у двох випадках: 1) закінчення строку повноважень, 2) дострокове припинення повноважень члена НКРЕКП.

Згідно частини шостої статті 8 Закону строк повноважень члена НКРЕКП становить шість років.

Закон містить вичерпний перелік підстав для дострокового припинення членом Регулятора своїх повноважень (частина сьома статті 8 Закону).

Вказує, що застосування ротації не є ані закінченням шестирічного строку повноважень члена НКРЕКП, ані достроковим припиненням повноважень члена Регулятора.

Крім того, Конституція України не відносить до повноважень Президента України питання щодо звільнення із займаної посади члена НКРЕКП чи дострокового припинення його повноважень.

Так, Конституційний Суду України у своїх актах сформулював юридичну позицію, що повноваження Президента України визначаються виключно Основним Законом України і не можуть бути розширені законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 07 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 17 грудня 2009 року № 32-рп/2009, від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, від 16 вересня 2020 року № 11-р/2020).

Таким чином, ротація членів НКРЕКП не є їх звільненням чи припиненням повноважень, оскільки Президент України позбавлений відповідних повноважень.

Вказує, що Закон в жодному випадку не пов'язує припинення повноважень члена НКРЕКП із виданням відповідного наказу керівником апарату.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від НКРЕКП, у якому вказано, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 була призначена на посаду члена НКРЕКП Указом Президента України № 152/2018 від 29 травня 2018 року.

Наказом голови НКРЕКП № 17 від 06 червня 2018 року "Про розподіл функціональних обов'язків" між членами НКРЕКП були розподілені їх функціональні обов'язки.

Наказом № 40 від 04 листопада 2019 року вказаний вище наказ № 17 від 06 червня 2018 року було викладено в новій редакції, однак більшість функціональних обов'язків члена НКРЕКП ОСОБА_1 залишились без змін.

01 липня 2020 року НКРЕКП було видано наказ № 170-к за підписом керівника апарату НКРЕКП Кострикіна О. "Про оголошення Указу Президента України № 258/2020 від 30 червня 2020 року "Про затвердження схеми ротації членів НКРЕКП", яким прийнято рішення вважати ОСОБА_1 такою, що припинила повноваження члена НКРЕКП 01 липня 2020 року на підставі підпункту 1 пункту 1 зазначеного Указу Президента України № 258/2020 від 30 червня 2020 року.

Відповідно до пункту 1 даного наказу: "Оголошується Указ Президента України від 30 червня 2020 року № 258/2020 "Про затвердження схеми ротації членів НКРЕКП".

Відповідно до пункту 2 даного наказу: "На підставі підпункту 1 пункту 1 Указу Президента України від 30 червня 2020 року "Про затвердження схеми ротації членів НКРЕКП", вважати ОСОБА_1 такою, що припинила повноваження члена НКРЕКП, 01 липня 2020 року".

Відповідно до пункту 3 даного наказу: "Управлінню з фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та звітності виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію: за 9 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2019 року по 31 травня 2020 року, за 2 календарних дні щорічної основної відпустки за період роботи з 01 червня 2020 року по 31 травня 2020 року".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про НКРЕКП" (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються частини 9 статті 8 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно частини шостої статті 8 Закону України "Про НКРЕКП" строк повноважень членів Регулятора становить шість років.

Судами встановлено, що Указом Президента України № 152/2018 від 29 травня 2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду члена НКРЕКП строком на 6 років, а саме до 29 травня 2024 року.

Згідно наказу від 31 травня 2018 року № 151-к "Про оголошення Указу Президента України від 29 травня № 152/2018" 1. Оголошується Указ Президента України від 29 травня 2018 року № 152/2018 "Про призначення ОСОБА_1 членом НКРЕКП". 2. Вважати ОСОБА_1 такою, що приступила до виконання обов'язків члена НКРЕКП з 01 червня 2018 року.

Вказаний наказ підписано керівником апарату ОСОБА_2.

Статтею 8 Закону України "Про НКРЕКП" визначено особливості призначення, припинення повноважень та правового статусу членів Регулятора.

Згідно частини 9 статті 8 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" повноваження члена Регулятора припиняються достроково за рішенням Кабінету Міністрів України у разі:

1) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;

2) встановлення факту порушення ним вимог законів, що регулюють діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг;

3) визнання його судом недієздатним або обмежено дієздатним, визнання його безвісно відсутнім і оголошення його померлим;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно нього;

5) набрання законної сили рішенням суду про притягнення до відповідальності за корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією;

6) припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;

7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням, зокрема в разі неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я або у разі виходу на пенсію;

8) подання заяви про відставку у разі принципової незгоди з рішенням (рішеннями) Регулятора;

9) невідповідності вимогам частини 9 статті 8 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";

10) смерті.

Повноваження члена Регулятора припиняються з дня видання розпорядження Кабінету Міністрів України про його звільнення.

З наведеного вбачається, що Кабінет Міністрів України видає розпорядження про звільнення члена НКРЕКП у разі дострокового припинення його повноважень.

Разом із тим, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 19 грудня 2019 року № 394-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що особи, які перебувають на посадах членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на день набрання чинності Закону України від 19 грудня 2019 року № 394-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг", тобто 29 грудня 2019 року, продовжують здійснювати свої повноваження протягом строку, що становить різницю між шістьма роками, та строком перебування на посадідо дня набрання чинності Закону України від 19 грудня 2019 року № 394-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг", з урахуванням пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 19 грудня 2019 року № 394-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг".

При цьому, пунктом 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що ротація членів Регулятора, які перебувають на посаді станом на день набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг", застосовується до: одного члена Регулятора - до 1 липня 2020 року; одного члена Регулятора - до 1 липня 2021 року; одного члена Регулятора - до 1 липня 2023 року; двох членів Регулятора - до 1 липня 2024 року; двох членів Регулятора - до 1 липня 2025 року.

Схема ротації членів Регулятора з поіменним списком затверджується Президентом України.

Згідно пункту 1 та підпункту 1 Указу Президента України від 30 червня 2020 року № 252/2020 "Про затвердження схеми ротації членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів в України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг" постановлено затвердити таку схему ротації членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які перебували на посаді станом на час набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів в України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг" - до 1 липня 2021 року ротація застосовується до члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ОСОБА_1.

Згідно частини дев'ятої статті 8 Закону України "Про НКРЕКП" член Регулятора, строк повноважень якого закінчився, а також повноваження якого достроково припинені у разі подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням або про відставку, або застосування до нього ротації, має право на компенсацію заробітної плати протягом шести місяців з дня закінчення строку його повноважень (звільнення) у розмірі середньої заробітної плати за останніх шість місяців, що передували місяцю закінчення строку повноважень (звільнення).

З наведеного вбачається, що на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів в України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг" Указом Президента України від 30 червня 2020 року № 252/2020 була затверджена схема ротації членів НКРЕКП, відповідно до якої до 01 липня 2020 року ротація застосовується до ОСОБА_1.

Колегією суддів враховано, що термін "ротація" є маловживаним в чинному законодавстві України та судовій практиці й використовується в різних значеннях залежно від сфери застосування. У зв'язку з чим доречним є врахування змісту цього терміну так як він використовується в міжнародних договорах, згоду на обов'язкове виконання яких надано Верховною Радою України (Договір про заснування Енергетичного Співтовариства, Директиви Європейського парламенту та Ради 2009/72/ЄС та 2009/73/ЄС). Відповідно до вказаних актів під ротацією слід розуміти механізм оновлення складу членів шляхом поступового, а не одномоментного припинення повноважень одних членів та заміну їх новими членами з метою забезпечення наступництва в роботі та безперебійного функціонування відповідного органу.

У касаційній скарзі заявник вказує, що керівник апарату, перебираючи на себе невластиві йому функції, визнав її такою, що припинила повноваження члена НКРЕКП.

Згідно положень статті 17 Закону України "Про державну службу" повноваження керівника державної служби здійснюють, зокрема, в інших державних органах або в разі прямого підпорядкування окремій особі, яка займає політичну посаду, керівник апарату (секретаріату), який, серед іншого, виконує функції роботодавця стосовно працівників державного органу, які не є державними службовцями.

Наказом від 04 листопада 2019 року № 40 "Про внесення змін до Розподілу функціональних обов'язків між Головою НКРЕКП, членами НКРЕКП та керівником апарату" внесено зміни до Розподілу функціональних обов'язків між Головою НКРЕКП, членами НКРЕКП та керівником апарату, затвердженого наказом НКРЕКП від 06 червня 2018 року № 17 та викладеного його у новій редакції.

Абзацом 13 підпункту 9.2 пункту 9 Розподілу функціональних обов'язків між Головою НКРЕКП, членами НКРЕКП та керівником апарату визначено, що керівник апарату виконує функції роботодавця стосовно працівників НКРЕКП, які не є державними службовцями.

Отже, з наведеного вище випливає, що керівник апарату НКРЕКП є роботодавцем для працівників НКРЕКП, які не є державними службовцями, у тому числі для членів Регулятора.

Згідно з пунктом 5 абзацу 1 статті 41 КЗпП України припинення повноважень є додатковою підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, крім підстав, передбачених пунктом 5 абзацу 1 статті 41 КЗпП України.

З Указу Президента України № 258/2020 "Про затвердження схеми ротації членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" вбачається, що до 1 липня 2020 року ротація застосовується до члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ОСОБА_1.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади члена НКРЕКП проведено у відповідності до Указу Президента України № 258/2020 від 30 червня 2020 року "Про затвердження схеми ротації членів НКРЕКП", реалізація якого передбачає обов'язкове припинення її повноважень до 01 липня 2020 року та який для відповідача, на час видання наказу, який оскаржується, був обов'язковим до виконання.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що заявником не було оскаржено Указ Президента України № 258/2020 від 30 червня 2020, яким визначено застосування ротації до 01 липня 2020 року до члена НКРЕКП ОСОБА_1, а тому посилання касаційної скарги щодо відсутності у Президента України відповідних повноважень не можуть бути прийняті судом.

Посилання касаційної скарги на відсутність у керівника апарату НКРЕКП відповідних повноважень для видачі оскаржуваного наказу не можуть бути прийняті судом, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

У касаційній скарзі заявник порушує питання щодо передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 403 ЦПК України.

Відповідно до частини 5 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з частиною 1 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Наведені заявником аргументи у касаційній скарзі для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в розумінні приписів частини 5 статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною 5 статті 403 ЦПК України, для його задоволення, а заявник не навів обґрунтованих мотивів щодо цього.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович