Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.11.2019 року у справі №0807/2263/12

Постанова

Іменем України

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 0807/2263/12

провадження № 61-22697св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Буракова С. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

заявник - заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області,

позивачі: Запорізький міжрайонний екологічний прокурор, який діє в інтересах держави в особі державного підприємства "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство", Запорізьке обласне управління лісового та мисливського господарства,

відповідачі: Енергодарська міська рада Запорізької області, ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" на ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року в складі судді

Капустинського М. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області

від 15 лютого 2017 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Спас О. В.,

Кухар С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення

У липні 2016 року заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі державного підприємства "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" (далі - ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство") звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство", Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства до Енергодарської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Енергодарської міської ради Запорізької області, визнання недійсним державного акта на право власності на землю та повернення земельної ділянки.

Заява мотивована тим, що рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 січня 2015 року у цивільній справі № 0807/2263/2012 за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі: ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство", Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства до Енергодарської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним виданого на його підставі державного акта на право власності на землю та повернення земельної ділянки, задоволено позов прокурора, визнано незаконним та скасовано рішення Енергодарської міської ради Запорізької області від 16 червня 2010 року № 249 у частині надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для ведення садівництва; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 934820, виданий ОСОБА_1, зареєстрований Державним земельним кадастром

15 липня 2010 року; скасовано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, запис від 15 липня 2010 року № 011027000411; повернуто земельну ділянку, площею 0,1200 га, ринковою вартістю ~money0~, розташовану в адміністративних межах м. Енергодара з кадастровим номером 2312500000:11:053:0064 у державну власність, а саме постійному користувачу

ДП "Кам'янсько - Дніпровське лісове господарство".

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року, рішення Енергодарського міського суду від 23 січня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про скасування у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запису від 15 липня 2010 року № 011027000411 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні указаних позовних вимог, у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 0807/2263/2012, виданого Енергодарським міським судом Запорізької області у зазначеній справі. Прокурор зазначав, що рішення у частині повернення земельної ділянки не носить зобов'язального характеру, тому державний виконавець не має законних підстав для застосування положень статті 75 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, на земельній ділянці розташовано нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві власності, що також утруднює виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, заявник просив зміни спосіб і порядок виконання рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 січня 2015 року з "повернути земельну ділянку.." на "зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку..".

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області

від 15 лютого 2017 року, у задоволенні заяви заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області про зміну способу і порядку виконання рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 січня 2015 року № 0807/2263/2012 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що своєю заявою прокурор фактично просить покласти обов'язки щодо виконання рішення на відповідача, а не змінити порядок виконання, не зазначаючи у чому саме полягає заміна способу та порядок виконання рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, задовольнити заяву щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у разі зміни способу і порядку виконання судового рішення з "повернення" на "зобов'язання повернути земельну ділянку" не зміниться судове рішення по суті, так як у такій редакції воно також стосується лише правовідносин, пов'язаних із поверненням присудженої стягувачу земельної ділянки. Від зміни способу і порядку виконання судового рішення залежить лише те, які заходи примусового виконання вживатиме державний виконавець та від кого з учасників виконавчого провадження слід вимагати активних дій щодо його виконання.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Енергодарського міського управлінні юстиції перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 0807/2263/2012, виданого Енергодарським міським судом Запорізької області від 23 січня 2015 року.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 січня

2015 року у цивільній справі № 0807/2263/2012 за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі:

ДП "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство", Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства до Енергодарської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним виданого на його підставі державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки, задоволено позов прокурора, визнано незаконним та скасовано рішення Енергодарської міської ради Запорізької області від 16 червня 2010 року № 249 у частині надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для ведення садівництва; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 934820, виданий ОСОБА_1, зареєстрований Державним земельним кадастром

15 липня 2010 року; скасовано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, запис від 15 липня 2010 року № 011027000411; повернуто земельну ділянку, площею 0,1200 га, ринковою вартістю ~money1~, розташовану в адміністративних межах м. Енергодара з кадастровим номером undefined у державну власність, а саме постійному користувачу

ДП "Кам'янсько - Дніпровське лісове господарство".

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року, рішення Енергодарського міського суду від 23 січня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про скасування у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запису від 15 липня 2010 року № 011027000411 скасовано та постановлено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Також встановлено, що на території земельної ділянки знаходиться нерухоме майно, яке належить боржнику на праві власності.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня

2015 року зобов'язано державного реєстратора зареєструвати право власності на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та видати свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно, яка була прийнята до прийняття рішення апеляційного суду, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду від 23 січня 2015 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 2 статті 373 ЦПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Аналогічне положення міститься у частині 1 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у виняткових випадках за наявності обставин, що утруднюють його неможливим, державний виконавець за своєю ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звертися до суду який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або заміну способу порядку виконання.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або заміну способу і порядку виконання.

Таким чином, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що на території спірної земельної ділянки знаходиться нерухоме майно, яке належить боржнику на праві власності, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви щодо заміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки суд не має права приймати рішення щодо нерухомого майна боржника (право власності на яке зареєстровано на підставі рішення суду, яке набрало законної сили), у порядку вирішення процесуальних питань пов'язаних із виконанням іншого рішення, тому що нерухоме майно не було предметом розгляду під час розгляду цієї справи по суті, що в свою чергу призведе до зміни суті рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 січня 2015 року, яке набрало законної сили, без розгляду його по суті.

Обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" залишити без задоволення.

Ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 10 листопада

2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого

2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

В. П. Курило