Постанова

Іменем України

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 522/15584/17

провадження № 61-18085св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду

від 11 липня 2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П.,

Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом

до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа -

ОСОБА_5, про стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 30 червня 2017 року у м. Чернігові між нею та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладений попередній договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Новація Груп" (далі -

ТОВ "Новація Груп"). Відповідно до умов попереднього договору сторони зобов'язуються укласти в майбутньому договір купівлі-продажу 100 % частки в статутному капіталі ТОВ "Новація Груп", за умовами якого продавці продадуть, а покупець купить на умовах, викладених у цьому попередньому договорі, частку в статутному капіталі ТОВ "Новація Груп", у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ "Новація Груп" за ціною, яка буде визначена

в додатку до основного договору.

Зазначала, що згідно з підпунктами 1,4,5,6,13 пункту 2.1 попереднього договору істотними умовами основного договору є такі умови: предметом договору повинна бути частка у розмірі 100 % статутного капіталу

ТОВ "Новація Груп", яка повинна належати продавцеві; на момент укладення основного договору частка повинна бути вільною від будь-яких обтяжень та заборон та не бути предметом спору; в день укладення основного договору продавці повинні будуть передати покупцеві оригінали всіх установчих та фінансових документів підприємства; в день укладення основного договору продавці повинні будуть забезпечити передачу печатки та штампів ТОВ "Новація Груп" особі, яку покупець призначить директором ТОВ "Новація Груп"; продавці стверджують та гарантують, що ТОВ "Новація Груп" не має неврахованого майна, невиконаних зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, будь-якими фізичними особами, фізичними особами-підприємцями та юридичними особами (окрім як по судових справах зазначених вище), поточні рахунки

ТОВ "Новація Груп" не заблоковані, податкова застава на них відсутня - ТОВ "Новація Груп" не укладало договорів позики та/або кредиту

і не отримувало позики та/або кредити та/або поворотну фінансову допомогу.

Вказувала, що відповідно до пункту 4.1 попереднього договору в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за цим договором покупець передає продавцям завдаток у сумі 780 000,00 грн, що еквівалентно 30 000 дол. США за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ),

а продавці вказаний завдаток приймають та засвідчують факт отримання завдатку шляхом проставлення своїх підписів у пункті VI ("Підписи сторін") попереднього договору.

Згідно з пунктом 5.2 попереднього договору сторони домовились,

що основний договір купівлі-продажу повинен бути укладений в термін не пізніше ніж 12 липня 2017 року. Однак основний договір купівлі-продажу укладений не був з вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Відповідно до пункту 3.4 попереднього договору у разі, якщо надана продавцем інформація виявиться неправдивою, неточною або неповною, покупець має право відмовитися від укладення основного договору та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з пунктом 4.3 попереднього договору, якщо від укладення основного договору відмовляться продавці, вони зобов'язані повернути покупцеві завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Відповідно до пункту 4.4 сторона, яка відмовилася від укладення основного договору, крім сплати завдатку, має відшкодувати другій стороні збитки, яких вона зазнала у зв'язку із підготовкою до укладення основного договору.

Зазначала, що з урахуванням того, що продавці відмовились від укладення основного договору, та отримали суму за попереднім договором саме

в доларах США, вони зобов'язані додатково сплатити їй суму завдатку

у розмірі 30 000 дол. США на виконання пунктів 4.3,4.4 попереднього договору.

Також зазначала, що 30 червня 2017 року для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, ОСОБА_3 між нею та ОСОБА_4 укладений договір поруки, за умовами якого обсяг відповідальності останнього становить 10 000,00 грн.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

на її користь завдаток у сумі 30 000 дол. США, що в еквіваленті згідно

з офіційним курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви становить

767 100,00 грн. На виконання пунктів 4.3,4.4 попереднього договору додатково стягнути суму завдатку у розмірі 30 000 дол. США, що

в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви становить 767 100,00 грн, та стягнути з ОСОБА_4 суму у розмірі 10 000,00
грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 30 000 доларів США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подачі позовної заяви становить 767 100 грн.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на виконання пунктів 4.3,4.4. попереднього договору додатково суму завдатку у розмірі 30 000 дол. США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви становить 767 100,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 10 000 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що всупереч домовленостям за попереднім договором, ОСОБА_2 відчужила свою частку на користь ОСОБА_3, а остання не продала позивачу свою частку у статутному капіталі в строк до 12 липня 2017 року, як передбачено умовами попереднього договору, що свідчить про порушення останніми умов попереднього договору

та фактичне ухилення від укладення основного договору купівлі-продажу.

Ураховуючи пункт 3.1 договору поруки, відповідно до умов якого у разі порушення зобов'язання поручитель сплачує кредитору суму в розмірі

10 000,00 грн, позовну вимогу щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача 10
000,00 грн суд визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2018 рокувнесено виправлення до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2018 року.

Викладено перший абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Позов - задоволено частково".

Викладено другий та третій абзаци резолютивної частини рішення в таких редакціях:

"Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_1 30 000 доларів США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подачі позовної заяви становить 767 100 грн.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_1 на виконання пунктів 4.3,4.4 попереднього договору, додатково суму завдатку 30 000 доларів США, що в еквіваленті згідно

з офіційним курсом НБУ станом на дату подачі позовної заяви становить 767 100
грн."

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 вересня 2018 року

в частині солідарного стягнення зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми в розмірі 30 000 дол. США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви становить 767 100,00 грн та солідарного стягнення зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткової суми завдатку в розмірі 30

000 доларів США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви становить 767 100,00 грн, скасовано.

Ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто в рівних частках зі ОСОБА_2, та ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 30 000 дол. США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви становить 767 100,00
грн, тобто з кожної по 15 000 дол. США, що в еквіваленті згідно

з офіційним курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви становить 383

550,00 грн.

У солідарному стягненні зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_1 додаткової суми завдатку в розмірі 30 000 дол. США, що

в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви становить 767 100,00 грн, відмовлено.

У іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, оскільки між сторонами не було укладено основний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, тому сплачені позивачем кошти у сумі 30 000 дол. США

є авансом і підлягають поверненню. Права позивача на повернення авансу порушені, а тому підлягають захисту. Суд першої інстанції неправильно визначив сплачені кошти у сумі 30 000 дол. США як завдаток.

Посилаючись на статті 541, 543 ЦК України, апеляційний суд вважав, що підстави для покладення на відповідачів ОСОБА_2

та ОСОБА_3 солідарного обов'язку перед ОСОБА_1 відсутні.

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення

з ОСОБА_4 10 000,00 грн не оскаржувалось, тому в апеляційному порядку в цій частині не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про солідарне стягнення

зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь додаткової суми завдатку

в розмірі 30 000 дол. США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви становить 767 100,00 грн, скасувати, постанову апеляційного суду змінити, та у цій частині її позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції

не встановлено належним чином фактичних обставин справи та не враховано, що згідно з пунктом 4.3 попереднього договору, якщо від укладення основного договору відмовляться продавці, вони зобов'язані повернути покупцеві завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Відповідно до пункту 4.4 сторона, яка відмовилася від укладення основного договору, крім сплати завдатку, має відшкодувати другій стороні збитки, яких вона зазнала у зв'язку із підготовкою до укладення основного договору.

З урахуванням того, що продавці відмовились від укладення основного договору, вона вважає, що вони зобов'язані додатково сплатити їй суму завдатку в розмірі 30 000 дол. США на виконання пунктів 4.3,4.4,.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому зазначає, що вона та ОСОБА_2 не відмовлялись від продажу своїх корпоративних прав на користь

ОСОБА_1. Доказів на підтвердження факту існування такої відмови позивачем до суду не надано, а отже, висновки суду про відмову від укладання основного договору є безпідставними та необґрунтованими.

Вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 червня 2017 року у м. Чернігові між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладений попередній договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Новація Груп", за умовами якого сторони зобов'язуються укласти в майбутньому договір купівлі-продажу 100 % частки в статутному капіталі ТОВ "Новація Груп", за яким продавці продадуть, а покупець купить на умовах, викладених у цьому попередньому договорі, частку в статутному капіталі ТОВ "Новація Груп",

у розмірі 100 % статутного капіталу товариства за ціною, яка буде визначена в додатку до основного договору (а. с. 10,11, т. 1).

Згідно з підпунктами 1,4,5,6,13 пункту 2.1 попереднього договору істотними умовами основного договору є такі умови: предметом договору повинна бути частка у розмірі 100 % статутного капіталу

ТОВ "Новація Груп", яка повинна належати продавцеві; на момент укладення основного договору частка повинна бути вільною від будь-яких обтяжень та заборон та не бути предметом спору; в день укладення основного договору продавці повинні будуть передати покупцеві оригінали всіх установчих та фінансових документів підприємства; в день укладення основного договору продавці повинні будуть забезпечити передачу печатки та штампів товариства особі, яку покупець призначить директором товариства; продавці стверджують та гарантують, що товариство не має неврахованого майна, невиконаних зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, будь-якими фізичними особами, фізичними особами-підприємцями та юридичними особами (окрім

як по судових справах зазначених вище), поточні рахунки

ТОВ "Новація Груп" не заблоковані, податкова застава на них відсутня - ТОВ "Новація Груп" не укладало договорів позики та/або кредиту

і не отримувало позики та/або кредити та/або поворотну фінансову допомогу.

Відповідно до пункту 4.1 попереднього договору в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за цим договором покупець передає продавцям завдаток в сумі 780
000,00 грн, що еквівалентно 30 000 дол. США

за офіційним курсом НБУ, а продавці вказаний завдаток приймають

та засвідчують факт отримання завдатку шляхом проставлення своїх підписів у пункті VI ("Підписи сторін") попереднього договору.

Згідно з пунктом 5.2 попереднього договору, сторони домовились, що основний договір купівлі-продажу повинен бути укладений в термін

не пізніше ніж 12 липня 2017 року.

Також 30 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір поруки, відповідно до умов якого останній поручається перед кредитором (позивачем) за невиконання ОСОБА_2

та ОСОБА_3 обов'язків боржників за попереднім договором, за умовами якого боржники не пізніше 12 липня 2017 року зобов'язуються укласти

з кредитором договір купівлі-продажу 100 % частки в статутному капіталі ТОВ "Новація Груп", в рахунок чого отримали від кредитора платіж в розмірі 30 000 дол. США (а. с. 12, т. 1).

Згідно з пунктом 3.1 вказаного договору поруки передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми в розмірі 10
000,00 грн.

На визначену попереднім договором кінцеву дату укладення основного договору, 12 липня 2017 року, відповідачі не мали відчужувати свої частки по 50 % статутного капіталу ТОВ "Новація Груп", що в сукупності мало б скласти 100 % статутного капіталу цього товариства, оскільки їх частки були сформовані по 56 250 грн кожного з продавців, що відповідає частці

в розмірі 5,625 % статутного капіталу товариства кожного з продавців,

а в сукупності 11,25 % статутного капіталу товариства, що свідчить про наявність законодавчо визначеної заборони (обмеження) продавцям в силу положень Закону України "Про господарські товариства" та ЦК України відчужувати 100 % статутного капіталу товариства у випадку тільки часткової сплати своїх часток продавцями.

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14 серпня 2017 року єдиним власником корпоративних прав ТОВ "Новація Груп"

є ОСОБА_3, адреса засновника: АДРЕСА_1, розмір внеску до статутного фонду - 1 000 000,00 грн (а. с. 26, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором

є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім

є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Статтею 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами

у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладено протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, і одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс -це лише спосіб платежу.

Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов'язання.

Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникнути на підставі договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 4.1 попереднього договору,

в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за цим договором покупець передає продавцям завдаток в сумі 780 000,00 грн, що еквівалентно

30 000 дол. США за офіційним курсом НБУ, а продавці вказаний завдаток приймають та засвідчують факт отримання завдатку шляхом проставлення своїх підписів у пункті VI ("Підписи сторін") попереднього договору.

Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума, названа у договорі від 30 червня 2017 року завдатком, фактично таким не є, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених статтею 570 ЦК України, а саме не укладено договору купівлі-продажу.

Аналогічний висновок міститься упостановах Верховного Суду України

від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 та від 25 вересня 2013 року

у справі № 6-82цс13, та упостанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 639/9339/16-ц (провадження № 61-513св18).

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно із частиною 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Також правильним є висновок апеляційного суду про відсутність підстав для покладення на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарного обов'язку перед ОСОБА_1.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк