Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.07.2020 року у справі №695/458/19

Постанова

Іменем України

13 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 695/458/19

провадження № 61-9553св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - сільський голова Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Янчий Володимир Васильович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05 лютого

2020 року у складі судді Середи Л. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у складі колегії суддів:

Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Єльцова О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільського голови Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Янчого В. В. про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 05 жовтня 2016 року він з метою реалізації своїх прав у сфері земельних правовідносин як учасник бойових дій звернувся із заявою до сільського голови Благодатнівської сільської ради Янчого В. В., у якій просив надати йому земельну ділянку площею не більше 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Рішенням Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 12 жовтня 2016 року йому відмовлено в наданні земельної ділянки для будівництва, у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок у межах с.

Благодатне Золотоніського району Черкаської області, та поставлено на пільгову чергу з виділення земельних ділянок під будівництво. Вказане рішення сільської ради йому надано

23 лютого 2017 року.

Зазначав, що 06 червня 2017 року його батько ОСОБА_3, як його представник за дорученням, повторно звернувся до Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області із заявою про надання земельної ділянки площею не більше 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, із викопіюванням місця, бажаного для виділення земельної ділянки.

Рішенням Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 22 червня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено

в наданні земельної ділянки для будівництва у визначеному ним місці, оскільки зазначена земельна ділянка відповідно до генерального плану

с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області значиться як паркова зона спільного користування.

Вважаючи, що зазначене рішення є протиправним та необґрунтованим, він оскаржив його до суду.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області

від 22 серпня 2018 року його позовні вимоги задоволено та скасовано рішення Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 22 червня 2017 року, яким констатовано, що паркова зона на території с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області відсутня.

Зазначав, що своїми протиправними діями (бездіяльністю), в тому числі наданням неправдивої інформації депутатам Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської областіпро відсутність земельної ділянки для будівництва, сільський голова Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_4 заподіяв йому моральну шкоду, яка полягає у приниженні його честі та гідності як громадянина України, який безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь із сільського голови Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідача, щодо не виділення йому земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку,

у розмірі 1 400 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області

від 05 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних доказів спричинення йому моральної шкоди, не навів підстав,

у чому саме вона виражається, якими діями відповідача спричинена така шкода, підстави визначення розміру шкоди, а також не довів наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, а також вину відповідача в її заподіянні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 червня 2020 року апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3, залишено без задоволення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надав доказів про заподіяння йому моральної шкоди головою Благодатнівської сільської ради ОСОБА_4 у заявленому позивачем розмірі, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили фактичні обставини справи та не врахували того, що він довів обставини заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, оскільки він як учасник бойових дій, він має першочергове право на отримання земельної ділянки для будівництва, проте не має можливості отримати земельну ділянку внаслідок бездіяльності сільського голови, який надавав неправдиву інформацію депутатам Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про відсутність земельних ділянок для будівництва.

Зазначає, що у практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (Рисовський проти України, № 29979, п. 86,89, від 20 жовтня

2011 року, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71,

від 22 листопада 2005 року).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не спричинили наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння йому моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (стаття 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.

Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, провадження № К/9901/59673/18).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 жовтня 2016 року ОСОБА_1 як учасник бойових дій звернувся до Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області

із заявою про надання йому земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га (а. с. 7).

Рішенням Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 12 жовтня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено

в наданні земельної ділянки для будівництва у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок у межах с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області та поставлено на пільгову чергу з виділення земельних ділянок під будівництво (а. с. 8).

06 червня 2017 року ОСОБА_3, як представник за дорученням

в інтересах свого сина ОСОБА_1 повторно звернувся до Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області із заявою про надання земельної ділянки площею не більше 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, із викопіюванням місця, бажаного для виділення земельної ділянки.

Рішенням Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 22 червня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено

в наданні земельної ділянки для будівництва у визначеному позивачем місці, оскільки зазначена земельна ділянка відповідно до генерального плану с.

Благодатне Золотоніського району Черкаської області визначена як паркова зона спільного користування.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області

від 22 серпня 2018 року визнано незаконним та скасовано рішення Благодатнівської сільської ради від 22 червня 2017 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд

у визначеному ним місці на графічному зображенні з копії генерального плану с.

Благодатне Золотоніського району Черкаської області, площею не більше 0,25 га (а. с. 22).

Відповідно до листа Золотоніської районної державної адміністрації

від 26 липня 2018 року № К-336/03-30 земельна ділянка, на яку претендує позивач, відноситься до земель із зеленими насадженнями загального користування. ОСОБА_1 поставлено на пільгову чергу на отримання земельної ділянки (а. с. 17).

Згідно з листом від 10 серпня 2018 року № К-593/03-13 Золотоніської районної державної адміністрації вільних земельних ділянок на території

с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області немає (а. с. 14).

Відповідно до листа від 17 жовтня 2018 року № К-394/03-30 Золотоніської районної державної адміністрації на виконання доручення першого заступника голови Черкаської обласної державної адміністрації створено комісію та рекомендовано провести інвентаризацію земель і запропонувати ОСОБА_1 надати іншу земельну ділянку, яку б можна було надати

у с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області (а. с. 16).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що своїми діями сільський голова с. БлагодатнеЗолотоніського району Черкаської області, в тому числі наданням неправдивої інформації депутатам Благодатнівської сільської ради про відсутність земельної ділянки для будівництва, спричинив йому моральну шкоду як учаснику бойових дій, який має першочергове право на отримання земельної ділянки для будівництва,

і у зв'язку з чим він не має можливості отримати земельну ділянку, принизив його честь, гідність, як громадянина України та учасника бойових дій.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також

з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктами 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах по відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

Таким чином, причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з положеннями частини другої статті 12, частин першої, шостої

статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини 1 , 3 статті 77, частина 2 статті 78 ЦПК України).

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що голова Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Янчий В. В. участі у прийнятті рішення про відмову у виділенні позивачу земельної ділянки, яке розглядалося на сесії сільської ради не брав, матеріали справи не містять доказів про надання відповідачем інформації депутатам Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про відсутність земельної ділянки, що призвело до порушення прав позивача, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог

ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 не надав доказів того, що голова Благодатнівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_4 порушив його права, завдав йому майнової шкоди, моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, протиправності діяння чи бездіяльності відповідача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій

не враховано висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (провадження № К/9901/59673/18),

не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені інші фактичні обставини.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, на виконання вимог статей 367, 374 ЦПК України, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають,

а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області

від 05 лютого 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 03 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк