Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.11.2019 року у справі №643/5812/18

Постанова

Іменем України

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 643/5812/18-ц

провадження № 61-19415св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ріца»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2019 року у складі судді Поліщук Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ріца», про відновлення порушеного права шляхом зносу самочинно побудованої прибудови та стягнення моральної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що йому на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2014 року належить 1/2 та 1/12 частини квартири АДРЕСА_1 .

У вказаній квартирі у період з 2000 по 2013 роки постійно мешкали його дружина ОСОБА_3 , донька - ОСОБА_2 та неповнолітня онука - ОСОБА_4 .

На підставі виконавчого листа, виданого Московським районним судом м. Харкова 10 серпня 2015 року, він 09 вересня 2015 року був вселений до квартири АДРЕСА_1 та з`ясував наявність у квартирі самочинної прибудови площею 9,7 кв. м у приміщенні кухні, яку ОСОБА_2 збудувала самочинно без відповідних дозволів.

Вказував, що технічний стан прибудови незадовільний, не придатний до нормальної експлуатації, самочинне будівництво зачепило несучі конструкції житлового будинку, послабило стягуючий пояс житлового будинку в цілому, що знаходиться під підвіконням першого поверху, закрито вентиляційні отвори, прибудова фактично перекриває сонячне світло, кімнати квартири неможливі для проживання, оскільки залишились без освітлення.

Несучі конструкції належать до спільного майна багатоповерхівки та є спільною сумісною власністю співвласників, а отже, пошкодження несучої конструкції є порушенням прав усіх співвласників будинку, зокрема, порушення його прав.

Також зазначав, що ОСОБА_2 неодноразово попереджалась ПАТ «Харківміськгаз» щодо необхідності зносу самовільно прибудованої прибудови на відстані 0,2 м. від газопроводу низького тиску, земельна ділянка під будівництво прибудови не виділялась, прибудова не відповідає архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, встановленим для житлових будинків і господарських споруд. Наявність цієї прибудови позбавляє його можливості користуватись належним йому майном.

Враховуючи наведене, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, просив суд: зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинно побудовану прибудову площею 9,7 кв. м до квартири АДРЕСА_1 за власні кошти протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили; стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення позову, а враховуючи те, що основна вимога щодо знесення самочинного будівництва не підлягає задоволенню, тому і відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що він є єдиним власником квартири, що встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, і тільки він має право розпоряджатися своїм майном, здійснювати реконструкцію. Вказує, що оскільки земельна ділянка не відведена для будівництва, зазначена прибудова є самочинним будівництвом. Посилається на те, що прибудова була зведена без його згоди, як власника квартири, чим порушено його право, що не потрібно доводити. Незалежно від того, створює чи ні зазначена прибудова йому перешкоди у користуванні спірною квартирою, він вправі ставити питання про його знесення, оскільки такий об'єкт порушує його право власності.

Також зазначає, що самочинна прибудова була зведена без будь якого дозволу, без введення в експлуатацію.

Вказує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки листам-попередженням ПАТ «Харківміськгаз», якими встановлено порушення вимог Правил безпеки систем газопостачання та Кодексу газорозподільних систем.

Крім того, незгоден із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_2 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 1/2 частина та 1/12 частина квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Прибудова до квартири АДРЕСА_1 побудована у 2007 році за життя колишнього власника квартири ОСОБА_3 .

Згідно довідки об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « Ріца» ОСОБА_1 у період з 2000 по 2018 членом кооперативу та відповідальним квартиронайманцем не був, в прибудові до квартири участі не приймав (а. с. 4, т. 1).

Про наявність зазначеної прибудови позивач дізнався у 2011-2012 роках.

Письмової заяви відповідачем про застосування строку позовної давності до цих правовідносин суду не надано.

Як на доказ порушення своїх прав позивач посилається на технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , виготовлений 11 жовтня 2017 року, з планом квартири, де зазначено, що приміщення № 9 площею 9,7 кв. м побудовано самочинно, влаштовано дверний проріз у капітальній стіні; а також на попередження ПАТ «Харківміськгаз» від 10 квітня 2007 року, від 17 квітня 2007 року, від 19 лютого 2008 року, від 14 квітня 2009 року, від 27 квітня 2010 року, від 22 березня 2011 року, від 07 травня 2012 року, від 01 квітня 2013 року № 49, від 17 лютого 2014 року № 22, від 09 лютого 2015 року № 112, від 20 травня 2016 № 271, згідно яких встановлено порушення вимог Правил безпеки систем газопостачання та Кодексу газорозподільних систем та самовільне, без відповідного дозволу побудування в охоронній зоні газопроводу низького тиску балкону від газового вводу - 02, м. за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 5-8,12-17, т. 1).

Згідно листа-повідомлення управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування архітектури та генерального плану виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 листопада 2018 року рішення щодо оформлення землекористування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 управлінням не готувались, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва за зазначеною адресою управлінням не надавались (а. с. 152, т. 1).

Згідно повідомлення департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 12 вересня 2018 року рішення Харківської міської ради щодо надання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (прибудова до квартири) у власність або користування для розміщення, здійснення будівництва, збереження зазначеного об`єкта нерухомості не приймались, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва за зазначеною адресою управлінням не надавались. В єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, розміщеному на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції України, який містить відповідну інформацію з 2011 року, відсутня інформація по запитуваному об`єкту (а. с. 163, т. 1).

Рішенням виконкому Московського району Ради народних депутатів № 73/139 від 16 травня 1989 року, на підставі заяви мешканців будинку № АДРЕСА_1 та дозволу районного архітектора ГАПУ м . Харкова від 17 квітня 1989 року, дозволено будівництво балконів на першому поверху по периметру житлового будинку № АДРЕСА_1 (ЖБК № 289 «Ріцп» (а. с. 42, т. 1).

27 січня 2003 року КП «Науково-технічний центр земельної інформаційної системи» складений акт узгодження меж фактичного користування земельною ділянкою для проведення грошової оцінки за адресою: АДРЕСА_1 , погоджений з Державним комітетом України по земельних ресурсах Харківського міського управління земельних ресурсів, ЖБК № 289 «Ріца» (а. с. 43-47, т. 1).

Відповідачем наданий план реконструкції жилого будинку № АДРЕСА_1 , та засвідченим головою ОСББ № 289 «Ріца».

Згідно довідок ОСББ № 289 «Ріца» від 24 липня 2018 року № 21, від 16 серпня 2018 року № 21, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_2 , разом з нею проживають: її сестра ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_4 . Батько ОСОБА_1 за цією адресою не проживає з 1986 року. Витрати по утриманню квартири не сплачував та не сплачує, на благоустрій будинку та прилеглої території коштів не виділяє, у збудуванні прибудови у кв. № АДРЕСА_1 участі не приймав.

Довідка, підписана ОСОБА_1 під № 11 від 26 квітня 2018 року, недійсна.

Згідно довідок ОСББ № 289 «Ріца» від 24 липня 2018 року № 20, від 16 серпня 2018 року № 20 нарахування і платежі по квартплаті квартири АДРЕСА_1 проводяться із розрахунку 53,6 кв. м з 01 грудня 2007 року у зв`язку з добавлення площі (прибудови).

Згідно повідомлення КП «Харківські теплові мережі» від 08 квітня 2017 року опалювальна площа квартири № АДРЕСА_1 змінена з 44,1 кв. м на 53,6 кв. м з 01 грудня 2007 року у зв`язку з добавленням площі прибудови, що опалюється (а. с. 87, т. 1).

Згідно повідомлення ПАТ «Харківміськгаз» від 15 серпня 2018 року 08 серпня 2018 року працівниками підприємства проведено обстеження системи газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами встановлено, що балконна прибудова знаходиться поза межами розподільчого газопроводу низького тиску та охоронної зони газопроводу-вводу (а. с. 95, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їхскасування немає.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

За правилами частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що спірна прибудова порушує його права, як власника квартири.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не надано суду належним та допустимих доказів щодо порушення його прав, як співвласника квартири, спірною прибудовою до квартири.

Висновок екперта на підтвердження обставин на які посилається позивач, відсутній, оскільки останній відмовився від проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Доводи касаційної скарги про те, що самочинна прибудова зведена без його згоди не можуть бути прийняті судом, оскільки вказана прибудова зведена у 2007 році, а заявник набув право власності на квартиру на підставі рішення суду від 08 грудня 2014 року, а тому при зведенні прибудови його згода не вимагалась.

Також не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що судами не було враховано надані ним листи-попередження від ПАТ «Харківміськгаз», оскільки згідно повідомлення ПАТ «Харківміськгаз» від 15 серпня 2018 року вбачається, що 08 серпня 2018 року працівниками підприємства проведено обстеження системи газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 ., за результатами обстеження встановлено, що балконна прибудова знаходиться поза межами розподільчого газопроводу низького тиску та охоронної зони газопроводу-вводу.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо відновлення порушених прав шляхом знесення самочинної прибудови, тому і відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, як похідної вимоги.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян