Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.11.2018 року у справі №761/5653/18

Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 761/5653/18

провадження № 61-46959св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Київенерго»,

відповідач - ОСОБА_1,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року у складі судді Головачова Я. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2018 року публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є обов'язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності. ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води, яку постачає позивач.

31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511) було опубліковано Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, розроблені для фізичних осіб, що є власниками/квартиронаймачами у багатоквартирному житловому будинку. Ці договори були складені на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та є Договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до пункту 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв.м (куб.м.) опалювальної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством. Відповідно до пункту 18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.ОСОБА_1 в повному обсязі не оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість, яка станом на 01 жовтня 2017 становить в сумі

22 673,85 грн, з яких: 11 030,75 грн - за централізоване опалення,

7 530,06 грн - за постачання гарячої води, 4 113,04 грн - 3 % річних та інфляційна складова боргу.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, ПАТ «Київенерго» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» заборгованість за надані послуги з центрального опалення у розмірі 11 030,75 грн; за постачання гарячої води у розмір 7 530,06 грн; 3 % річних та інфляційну складову боргу у розмірі 4 113,04 грн, а також понесені судові витрати у розмірі 1 762,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від Рішенням Шевченківського районного суду міст Києва від 18 червня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на корить ПАТ «Київенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 11 030,75 грн, за постачання гарячої води у розмірі 7 530,06 грн, 3% річних та інфляційну складову боргу в розмірі 4 113,04 грн, а також понесені судові витрати у розмірі 1 762,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції,

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

У вересні 2018 року ОСОБА_2 повторно оскаржила рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року у справі за позовом ПАТ «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води пред'явлено лише до ОСОБА_1 Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року не вирішувалось питання про права та обов'язки ОСОБА_2

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

12 листопада 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року безпосередньо стосується прав та обов'язків ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які не були залучені до участі у справі. Місцевим судом розглянуто та вирішено спір про право у правовідносинах по оплаті власниками квартири житлово-комунальних послуг, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення судом є ОСОБА_2 та ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_2, кожному з них належить по 1/3 частині вказаної квартири.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року поновлено

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи № 761/5653/18 з Шевченківського районного суду міста Києва.

14 січня 2019 року матеріали цивільної справи № 761/5653/18 надійшли до Верховного Суду.

16 січня 2019 року матеріали цивільної справи № 761/5653/18 передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року цивільну справу

№ 761/5653/18призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Колегія суддів приймає аргументи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Короткий зміст встановлених судом обставин справи та норми права, які їх регулюють:

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води пред'явлено лише до ОСОБА_1 Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року не вирішувалось питання про права та обов'язки ОСОБА_2

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Звернувшись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2, обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року, посилалась на те, що зареєстрованими за адресою; АДРЕСА_1 є не тільки ОСОБА_1, а й ОСОБА_2, тобто ОСОБА_2 також споживачем послуг, яка повинна бути співвідповідачем у даній справі. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право власності на квартиру та судовими рішеннями.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизованов главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Частиною першою статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:

Апеляційний суд, повертаючи та не розглядаючи по суті апеляційну скаргу ОСОБА_2, не дослідив належним чином наявність у неї права на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року, не звернув уваги на те, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 04 липня 1997 року, квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9, ОСОБА_2 та

ОСОБА_5 в рівних долях (а. с. 47, 97 зворот). Стягнення боргу за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води з одного із співвласників житла стосується прав, інтересів та обов'язків інших співвласників.

З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та обґрунтованою.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали, з передачею справи до апеляційного суду для продовження розгляду апеляційної скарги.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило