Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.05.2018 року у справі №552/8267/17

Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 552/8267/17

провадження № 61-27186св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідачі - публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи на Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 02 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Лобова О. А.,

Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») в особі Уповноваженої особи на Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання права та включення до переліку вкладників.

Позовна заява мотивована тим, що 06 квітня 2016 року між ним та

ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір, за умовами якого він надавав кошти в тимчасове користування товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитно-інвестиційний центр» (далі -ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр»), а останнє зобов'язувалося повернути йому отримані кошти на рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», та сплатити відповідні проценти.

Крім того, вказував, що на виконання умов цього договору на його поточний рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський» ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» було перераховано грошові кошти у розмірі 90 000,00 грн.

Вказував, що банк не визнавав його право на отримання гарантованих законом виплат відшкодування за вкладом в розмірі 90 000,00 грн.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком НОМЕР_1 на суму 90 000,00 грн; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_2 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на суму 90 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04 січня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право у спосіб, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 90 000,00 грн.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунком НОМЕР_1 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що законодавчо визначене право відповідача на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених

у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

ОСОБА_2 не включений до реєстру осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з посиланням на ті обставини, що перекази грошових коштів на рахунок позивача (транзакції) є нікчемними. Разом з тим, доказів на підтвердження нікчемності зазначеного переказу грошових коштів не надано. Оскільки, позивач позбавлений права користуватися своїм майном, в цьому випадку його майном є грошові кошти, тому є підстави для задоволення позовнихвимог ОСОБА_2

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 02 квітня

2018 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 січня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.

ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову за недоведеністю.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що Уповноваженою особою Фонду у межах своїх повноважень, в порядку та згідно прямо встановлених Законом критеріїв (умов) визнано нікчемними правочини, вчинені ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» і ПАТ «Банк Михайлівський» з перерахування коштів на рахунки фізичних осіб на виконання цивільно-правових угод, у тому числі з перерахування коштів ОСОБА_2 за договором від 06 квітня 2016 року у розмірі 90 000,00 грн. Оскільки рішення Уповноваженої особи Фонду № 42/1 від 01 червня 2016 року у встановленому законом порядку не було оскаржено та не було скасовано, то відповідно до частини першої статті 216 ЦК України перерахування

ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 у ПАТ «Банк Михайлівський» на виконання умов договору від 06 квітня 2016 року у розмірі 90 000,00 грн є нікчемним правочином, який не створив жодних юридичних наслідків, тому у ОСОБА_2 не виникло права власності на кошти, розміщені на його поточному рахунку та, відповідно, права вимагати включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 24 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну 552/8267/17 з Київського районного суду м. Полтави.

14 травня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання права та включення до переліку вкладників призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не досліджено та не з'ясовано всіх правових підстав, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для вирішення питання про відшкодування йому Фондом коштів за вкладами, не з'ясував правового значення походження коштів вкладу, та дійшов неправильного висновку про правомірність рішення Уповноваженої особи щодо нікчемності правочину та відсутність будь-яких юридичних наслідків такого рішення для нього.

19 травня 2016 року на його поточний рахунок (рахунок НОМЕР_1), який було відкрито в ПАТ «Банк Михайлівський» надійшли грошові кошти у розмірі 90 000,00 грн від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», що підтверджується випискою по особовим рахункам від 20 травня 2016 року.

Зазначав, що на час введення в банку тимчасової адміністрації (визнання банку неплатоспроможним) - 23 травня 2016 року у нього на поточному рахунку в банку були грошові кошти, які згідно частини першої

статті 26, пункту 3 частини другої статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у граничному розмірі відшкодування коштів 200 000,00 грн та підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок коштів Фонду.

Згідно з частиною п'ятою статті 27 вказаного Закону протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Також зазначав, що згідно пункту 3 статті 2 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, але якому у встановлені Законом терміни після розпочатої процедури ліквідації гарантована сума виплачена не була, на що ним на адресу уповноваженої особи Фонду направлено заяву із вимогою про включення його до переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми.

Вважав, що оскільки кошти на його рахунок надійшли до запровадження тимчасової адміністрації, на умовах договору банківського рахунку

від 06 квітня 2016 року, то ці кошти є вкладом та відшкодовуються за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах гарантованої суми.

Відзив відповідача на касаційну скаргу

У червні 2018 року ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» було подано відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Зазначало, що укладений договір позики від 06 квітня 2016 року є двостороннім, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», без участі банку як повіреного, а кошти, що вносилися/отримувалися за таким договором по своїй природі не є вкладом відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що Постановою Правління Національного Банку України (далі - НБУ) від 23 грудня 2015 року № 917/бт ПАТ «Банк Михайлівський» віднесений до категорії проблемних банків строком

на 180 днів, введені обмеження в його діяльності.

06 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Кредитно-Інвестиційний Центр» було укладено договір позики № 980-024-000217124, за умовами якого ОСОБА_2 передав у користування ТОВ «Кредитно-Інвестиційний Центр» грошові кошти у сумі 90 000,00 грн строком до 06 липня 2016 року зі сплатою 32,3 % річних. Повернення отриманих коштів з нарахованими процентами ТОВ «Кредитно-Інвестиційний Центр» зобов'язалося здійснити шляхом перерахування коштів на поточний рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_2 у ПАТ «Банк Михайлівський».

19 травня 2016 року ТОВ «Кредитно-Інвестиційний Центр» перерахувало на рахунок НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський» 90 000,00 грн.

Рішенням Правління НБУ від 23 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» віднесений до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 23 травня 2016 року розпочата процедура виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації на один місяць, призначена уповноважена особа Фонду.

Рішенням Правління НБУ від 12 липня 2016 року відкликана банківська ліцензія ПАТ «Банк Михайлівський».

Актом комісії тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» № 3

від 01 червня 2016 року встановлені ознаки нікчемності правочинів (транзакцій) виконання банком 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Кредитно-Інвестиційний Центр» з перерахування коштів на рахунки

2 445 фізичних осіб на загальну суму 206 980 863,90 грн. Згідно додатку до акта отримувачем коштів також є ОСОБА_2

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський»

від 01 червня 2016 року затверджені результати перевірки правочинів, викладені в акті від того ж числа. Ухвалено застосувати наслідки нікчемності правочинів (транзакцій) з виконання 19 травня

2016 року платіжних документів ТОВ «Кредитно-Інвестиційний

Центр» по перерахуванню коштів на рахунки 2 445 фізичних осіб

у сумі 206 980 863, 90 грн.

Листом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський»

від 01 вересня 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про те, що він не включений до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

На підставі вказаного та з урахуванням того, ОСОБА_2 не було включено до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський», він звернувся до суду з позовом про визнання права на вклад та включення його до переліку вкладників. При цьому посилалася на норми ЦК України і ЦПК України 2004 року.

Проте при розгляді справи суд не звернув уваги на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» та у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917?1991 років».

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір - у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 вказаного Кодексу).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осібє установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Перелік функцій, що їх виконує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, наведений у частині другій статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

У цій справі спір стосується дій Фонду щодо невнесення ОСОБА_2 до переліку вкладників,які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунком НОМЕР_1 на суму 90 000,00 грн за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та реєстру вкладників в період дії тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд.

Так, згідно з частинами першою, другою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (…), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (…). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нормами статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:

уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону (…) станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

уповноважена особа Фонду (…) формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

виконавча дирекція Фонду (…) затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

уповноважена особа Фонду (…) формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом (…).

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Зважаючи на викладене,Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 06 червня 2018 року у справі № 813/6392/15 (провадження № 11-285апп18), від 13 червня 2018 року у справі № 820/12122/15 (провадження № 11-517апп18), від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18).

Проте суд не врахував зазначені норми процесуального права та дійшов неправильного висновку про те, що спір в частині позовних вимог про зобов'язання внести позивача до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин судові рішення в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання внести позивача до реєстру вкладників, які мають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для їх скасування із закриттям провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для їх скасування із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 255 400 409 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Київського районного суд м. Полтави від 04 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 02 квітня 2018 року, скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права та включення до переліку вкладників закрити.

Роз'яснити, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк