Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.10.2019 року у справі №569/7049/19

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 569/7049/19

провадження № 61-18449св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", начальник Рівненського відділу поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області Зелінський Василь Артемович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2019 року, постановлену суддею Панас О. В., та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Шимківа С. С., Бондаренко Н. В., Хилевич С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (далі - ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України"), начальника Рівненського відділу поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області Зелінського В. А. про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказувала, що 09 листопада 2018 року під час прямої трансляції на телеканалі "UA:Рівне" в передачі "Новини Рівного" відповідачами було розповсюджено відносно неї недостовірну інформацію, яка принижує її честь, гідність та ділову репутацію.

Вважала, що внаслідок поширення відповідачами недостовірної інформації їй завдано моральної шкоди, оскільки ця інформація значно погіршує її соціальну оцінку в очах громадськості, ув'язнених та працівників державної установи "Рівненський слідчий ізолятор", вона постійно зазнає стресу, психологічного тиску з боку оточуючих та моральних страждань.

Просила суд визнати недостовірною та такою, принижує її честь та гідність, інформацію про те, що вона "вдарила чоловіка ножом, потім задушила його, тіло засипала вапном на балконі. Потім помістила в діжку та залила азотною кислотою.

Сама після скоєного поїхала до міста Києва" поширену філією "Рівненська регіональна дирекція" ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (телеканал "UA:Рівне") з посиланням на начальника Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області Зелінського В. А.; зобов'язати філію "Рівненська регіональна дирекція" ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (телеканал "UA:Рівне") спростувати недостовірну інформацію стосовно неї шляхом публічного цитування вступної та резолютивної частини рішення суду, проголошеного за результатом розгляду вказаного позову, у програмі "Новини Рівного" та телеканалі "UA:Рівне" протягом 10 днів після набрання рішенням суду законної сили; стягнути з солідарно ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" та начальника Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області

Зелінського В. А. на її користь моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2019 року позову заяву ОСОБА_1 в частині вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн повернуто позивачу.

Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2019 року про залишення позову без руху.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав неподаною та повернув позов ОСОБА_1 в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1, в порушення положень частини третьої

статті 185 ЦПК України не виконала вимог ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2019 року про залишення позову без руху.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справи та витребувано її матеріали з Рівненського міського суду Рівненської області.

У листопаді 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно залишив її позов без руху, що в подальшому призвело до його помилкового повернення в частині вимог про відшкодування моральної шкоди. Апеляційний суд не усунув допущених судом першої інстанції процесуальних порушень та дійшов передчасного висновку про залишення без змін ухвали, якою повернуто позовну заяву.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року відповідачами подано до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких вважали, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", начальника Рівненського відділу поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області Зелінського В. А. про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня

2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, зокрема у зв'язку із тим, що в позові відсутнє обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 100
000 грн, позовні вимоги викладені в узагальнюючому порядку, не конкретизовано, якими саме діями відповідачів спричинено моральну шкоду та якими доказами це підтверджується. Чіткого визначення на яку суму кожним із двох відповідачів їй завдана моральна шкода не зазначено.

25 квітня 2019 року ОСОБА_1 до суду першої інстанції подано заяву, в якій вона посилалась на те, що її позов відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а питання зазначені в ухвалі суду про залишення позову без руху мають вирішуватися під час розгляду справи по суті. Просила відкрити провадження у справі.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2019 року позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі

100 000 грн повернуто позивачу. Ухвала від 11 червня 2019 року обґрунтована тим, що ухвала суду від 12 квітня 2019 року про залишення позову без руху не виконана, ОСОБА_1 не надала обґрунтування визначеному в грошовому еквіваленті розміру моральної шкоди, який впливає на розмір судового збору, не конкретизувала якими саме діями кожним із відповідачів завдано їй моральну шкоду та якими доказами це підтверджується.

Іншою ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в частині вимог про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у

справі № 9-зп (справа за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України) зазначено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Згідно з пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у частин 1 та 2 статті 185 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною 3 статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що вона не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, зокрема не містить обґрунтування розміру моральної шкоди, яку просить стягнути позивач, позовні вимоги викладено в узагальнюючому порядку, не конкретизовано якими саме діями відповідачів спричинено моральну шкоду та якими доказами це підтверджується.

При цьому, суд послався на пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" згідно з яким у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Разом із тим, у позові ОСОБА_1 були викладені обставини, якими вона обґрунтовує вимоги в тому числі про відшкодування моральної шкоди, зазначено що моральна шкода завдана їй поширенням 09 листопада 2018 року начальником Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області в ефірі телеканалу "UA: Рівне" інформації, яку вона вважає недостовірною та конкретний зміст якої наведено в позові. Позивач стверджувала, що вказані дії призвели до стресу та її душевних страждань внаслідок публічного обговорення поширених відомостей. У грошовому виразі оцінила завдану їй моральну шкоду у 100 000 грн, яку просила стягнути з відповідачів солідарно. В якості додатку до позову та доказу, який, на її думку, підтверджує заявлені вимоги вказала відеозапис програми "Новини Рівного" на телеканалі UA: Рівне за 09 листопада 2018 року.

За таких обставин суд першої інстанції з підстав наведених в ухвалі

від 12 квітня 2019 року дійшов помилкового висновку про те, що позов

ОСОБА_1 не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а в подальшому про визнання позовної заяви неподаною і повернення її позивачу в частині вимог про відшкодування моральної шкоди.

Оцінка законності та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди має бути надана судом під час розгляду справи по суті.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої

інстанції без змін, апеляційний суд на вказане уваги не звернув та залишив без змін помилкове судове рішення.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення

від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1

статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (пункт 25 рішення у справі "Кутій проти Хорватії").

Крім того, ЄСПЛ у пункті 35 рішення від 13 травня 1980 року в справі "Артіко проти Італії", пункті 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" зазначив, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наведеного, а тому оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

Згідно частини 4 статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 411 ЦПК України).

У зв'язку з допущеними судами попередніх інстанцій порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскаржувані судові рішення необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського районного суду Рівненської області

від 11 червня 2019 року про повернення позову та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович