Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.12.2018 року у справі №532/310/17

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 532/310/17

провадження № 61-1411св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Мартєва С. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Полтавська дирекція публічного акціонерного товариства «Укрпошта», Центральне відділення поштового зв'язку міста Кобеляки Полтавської дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошта»,

треті особи: Державне підприємство «Кременчуцьке лісове господарство», Кобеляцьке лісництво, лісник Кобеляцького лісництва ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2017 року у складі судді Науменко Н. Д. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 27 листопада 2017 року у складі суддів: Бутенко С. Б., Панченка О. О., Пікуля В. П.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Полтавської дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - Полтавська дирекція ПАТ «Укрпошта»), Центрального відділення поштового зв'язку міста Кобеляки Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта», треті особи: Державне підприємство «Кременчуцьке лісове господарство», Кобеляцьке лісництво, лісник Кобеляцького лісництва ОСОБА_5, про визнання порушення прав споживачів, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов обґрунтовував тим, що працівники центрального відділення поштового зв'язку м. Кобеляки Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» порушили його права споживача поштових послуг, оскільки не доставили та не вручили його листа лісничому Кобеляцького лісництва ОСОБА_5, чим порушили його право на отримання якісних послуг на листування та позбавили його права на придбання деревини дуба для опалення житла. Відповідачі тривалий час не повідомляли його про те, що лист загубили, що позбавило його можливості придбати паливо за доступними цінами, він був змушений опалювати житло газом, сплачуючи значні кошти та обмежуючи себе та членів своєї сім'ї усім необхідним. Такі обмеження призвели до погіршення стану його здоров'я, він вимушений був лікуватися та витрачати значні кошти на придбавання ліків, що в свою чергу призвело до значного погіршення якості його життя.

Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнень, просив стягнути з Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» за завдану матеріальну шкоду 4 837 грн, витрачених ним за опалювальний сезон за спожитий природний газ, 25 000 грн за завдану моральну шкоду та 30 000 грн за шкоду внаслідок погіршення стану здоров'я, а також 1 500 грн витрат, пов'язаних з виготовлення позовних заяв.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2017 року позов задоволено частково. Визнано незаконними дії працівників Центрального відділення поштового зв'язку міста Кобеляки Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта». Стягнуто з Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 500 грн. Стягнуто з Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» на користь держави судовий збір в сумі 16 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок надання відповідачем неякісних послуг поштового зв'язку позивачу завдано моральної шкоди, оскільки невручення його листа адресату створило для позивача певні складності у вирішенні проблеми із забезпечення паливом в період опалювального сезону, вплинуло на можливість забезпечити звичайний спосіб життя, примусило хвилюватися, нервувати з приводу вирішення проблеми опалення житла, що погіршило його самопочуття та примусило звертатися до лікарів.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 27 листопада 2017 року рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відсутні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки договірний характер правовідносин сторін виключає виникнення деліктного зобов'язання, що ґрунтується на винній протиправній поведінці заподіювача шкоди та причинному зв'язку між його діями та шкодою. Договором, укладеним між сторонами, не встановлено обов'язку відповідача відшкодувати позивачеві понесені ним витрати на оплату послуг з газопостачання в сумі 4 837 грн та компенсувати втрати немайнового характеру (моральну шкоду) у разі невиконання послуг поштового зв'язку. Проте, виходячи з принципів диспозитивності і змагальності цивільного судочинства, за відсутності оскарження рішення суду зі сторони відповідача, апеляційний суд не вбачає підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги та перегляду рішення суду прешої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно стягнули з відповідачів на відшкодування моральної шкоди лише 500 грн, оскільки судами не враховано доводи позивача щодо тяжкості наслідків, які настали внаслідок невручення листа лісничому Кобеляцького лісництва. Внаслідок таких дій відповідача позивач не придбав дрова для опалення свого житла та був позбавлений можливості оскаржити дії лісничого. Також суди не врахували, що позивач сплатив за використання природного газу для опалення житла 4 837 грн; не враховано захворювання позивача. Крім того, відповідно до вимог цивільного законодавства розмір моральної шкоди не може бути меншим п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди установили, що 17 грудня 2016 року між ОСОБА_4 та оператором поштового зв'язку в особі Центрального відділення поштового зв'язку м. Кобеляки Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» було укладено договір про надання послуг поштового зв'язку, за умовами якого відповідач зобов'язався доставити (вручити) адресату - лісничому Кобеляцького лісництва ОСОБА_5 рекомендований лист ОСОБА_4 та повідомити останнього про вручення поштового відправлення.

Всупереч вимог пункту 89 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, листоноша ОСОБА_6 залишила листа в дверях кабінету лісничого ОСОБА_5 та самостійно вчинила підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення адресату 20 грудня 2016 року.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку.

Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Договір про надання послуги поштового зв'язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.

Встановивши, що вказані послуги поштового зв'язку було оплачено позивачем, суди вірно виходили із того, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо надання послуг поштового зв'язку.

Згідно пункту 127 Правил надання послуг поштового зв'язку користувач послуг поштового зв'язку має право оскаржити неправомірні дії працівників поштового зв'язку в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про поштовий зв'язок», пункту 129 Правил надання послуг поштового зв'язку оператор поштового зв'язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв'язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв'язку згідно із законами України.

Так, за повну втрату реєстрованих поштових відправлень (рекомендованого листа, бандеролі, поштової картки, повідомлення про вручення поштового відправлення), посилок та прямих контейнерів без оголошеної цінності оператор несе матеріальну відповідальність у розмірі відшкодування вартості послуг поштового зв'язку та штраф у розмірі 100 відсотків вартості цих послуг (абзац 2 частини другої статті 18 Закону «Про поштовий зв'язок»).

Установлено, що відповідачем направлено позивачу поштовий переказ на відшкодування вартості невиконаних послуг та штраф у розмірі 100 % вартості цих послуг на суму 40 грн.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Закон України «Про поштовий зв'язок» та Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270не містять умови, за яких перевізником має бути відшкодовано моральну шкоду користувачу послуги поштового зв'язку, проте при зверненні до суду із позовом ОСОБА_4 посилався на норми Цивільного кодексу України, які регулюються порядок відшкодування моральної шкоди.

Так, відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Згідно статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 127 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 користувач послуг поштового зв'язку має право: на одержання інформації про порядок і строк надання послуг поштового зв'язку; звернутися для захисту своїх прав як споживача до територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а також до суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній нас час виникнення спірних правовідносин) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Встановивши, що саме з вини Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» позивачу було надано неякісні послуги поштового зв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди, розмір якої визначено виходячи із засад розумності та справедливості.

Також, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для стягнення на користь позивача понесених ним витрат на оплату послуг з газопостання, оскільки договором, укладеним між сторонами, не встановлено обов'язку відповідача відшкодувати позивачеві понесені ним витрати та позивачем не доведено, що надання неякісних послуг поштового зв'язку призвели до додаткових витрат на опалення житла.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного визначення розміру моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки судом визначено розмір немайнової шкоди з урахуванням обставин справи та наведено відповідні мотиви.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Судом першої інстанції прийнято до уваги результати перевірки скарги ОСОБА_4 на дії Державного підприємства «Кременчуцьке лісове господарство», Кобеляцького лісництва та лісника Кобеляцького лісництва ОСОБА_5, згідно якої у лісництві відсутні лісоматеріали для продажу населенню та відсутній дозвіл на порубку дерев твердих порід, що унеможливлювало задоволення вимоги позивача про надання йому деревини дуба для опалення житлового будинку. Також судом прийнято до уваги надані позивачем документи щодо стану його здоров'я.

Посилання у касаційній скарзі на те, що розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим п'яти мінімальних розмірів заробітної плати є безпідставним, оскільки заявник посилається на статтю 440-1 ЦК Української РСР, яка втратила чинність у зв'язку з набранням чинності Цивільним кодексом України 2003 року, тому вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, які виникли у 2016 році.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Крім того, касаційна скарга ОСОБА_4 містить клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

У задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав.

Згідно із частинами першою, другою статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Таким чином враховуючи, що положеннями статті 401 ЦПК України не передбачено проведення попереднього розглядусправи з викликом сторін, підстави для проведення судового засідання в режимі відеоконференції відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про розгляд справи у режимі відеоконференції відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

В. С. Висоцька

С.Ю.Мартєв