Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.04.2018 року у справі №366/2044/17

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 366/2044/17

провадження № 61-13220св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С.Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Мережко М. В.,

ОСОБА_6, від 12 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів.

Позовну заяву мотивовано тим, що 26 квітня 2016 року між ним та відповідачем був укладений та нотаріально посвідчений попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язалися у строк до 01 липня 2016 року укласти у нотаріальній формі договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, с. Фрузинівка Іванківського району Київської області. На підтвердження наміру придбати житловий будинок та з метою забезпечення оформлення основного договору, позивач сплатив відповідачу при підписанні попереднього договору кошти у розмірі

25 000 грн. Однак договір купівлі-продажу сторонами укладено не було, вищевказану суму відповідач йому не повернула, а тому просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь 25 000 грн завдатку з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 348,28 грн та трьох процентів річних у розмірі 267,12 грн та додатково стягнути суму у розмірі завдатку, а всього

50 615,40 грн.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області у складі судді Слободян Н. П. від 17 жовтня 2017 року у задоволенні позову

ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано доказів односторонньої відмови відповідача від зобов'язання, визначеного попереднім договором, а тому заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Іванківського районного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 50 615,40 грн.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що укладення основного правочину не відбулося з вини відповідача, діями відповідача були порушені права позивача, тому вони підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача подвійної суми завдатку з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що стягнення судом апеляційної інстанції завдатку в подвійному розмірі не відповідає вимогам закону та умовам укладеного між сторонами попереднього договору, оскільки основний договір між сторонами укладено не було з вини позивача, а передана позивачем сума у розмірі 25 000 грн є авансом. Крім того, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК України, оскільки жодних грошових зобов'язань між сторонами не виникало.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 06 квітня 2016 року

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали попередній договір, відповідно до умов якого позивач та відповідач зобов'язалися в строк до 01 липня

2016 року укласти у нотаріальній формі договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 у с. Фрузинівці Іванківського району Київської області.

На підтвердження наміру придбати вищевказаний житловий будинок та з метою забезпечення оформлення основного договору, позивач сплатив відповідачу при підписані цього договору кошти у розмірі

25 000 грн, що еквівалентно 1 000 доларів США (пункт 2 попереднього договору).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами першої, третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України

від 25 вересня 2012 року у справі № 6-82цс13.

З урахуванням наведеного, оскільки договір купівлі-продажу між сторонами у справі, яка переглядається, укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, передана відповідачу грошова сума у розмірі 25 000 є авансом, який підлягає поверненню позивачу, на що суд апеляційної інстанції, помилково вважаючи цю суму завдатком та стягуючи її у подвійному розмірі, уваги не звернув, а тому в цій частині постанова суду підлягає зміні зі стягненням суми за попереднім договором у розмірі

25 000 грн.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_5 визнала цю суму завдатком, тому саме такою є правова природа переданих грошових коштів, є безпідставними, оскільки визначення правової природи коштів залежить від укладення основного договору купівлі-продажу, а не від того, як одна із сторін розуміє природу цих коштів.

Разом з тим суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався частиною другою статті 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі

№ 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Таким чином, врахувавши наведені положення цивільного законодавства, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у сумі 348,28 грн та три проценти річних у сумі 267,12 грн, розмір яких відповідачем не спростовано.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги про те, що положення статті 625 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини, є безпідставними, оскільки між сторонами виникли правовідносини з приводу порушення грошового зобов'язання.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про відсутність вини у неукладенні договору купівлі-продажу будинку правового значення не мають та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку повернути сплачений за попереднім договором аванс, оскільки чинним законодавством не передбачено залишення авансу або його частини у сторони попереднього договору у випадку неукладення основного договору.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення грошових коштів, переданих позивачем на виконання попереднього договору у подвійному розмірі, підлягає зміні зі зменшенням стягнутих з відповідача коштів з 50 615,40 грн до 25 615,40 грн із яких: 25 000 грн - сплачений аванс, 348,28 грн - інфляційні втрати, 267,12 грн - 3 % річних.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про зменшення суми стягненої з відповідача заборгованості, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає відшкодуванню частково, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (які складають 49,39%).

За таких обставин, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає відшкодуванню частково, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 323,91 грн (640 грн - 316,09 грн).

Разом з тим, на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню з

ОСОБА_4 632,19 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, пропорційно задоволеним вимогам касаційної скарги.

Частиною десятою статті 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За таких обставин розмір стягненого з ОСОБА_4 на користь

ОСОБА_5 судового збору у розмірі 632,19грн підлягає зменшенню до 308,28 грн (632,19 грн - 323,91 грн).

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2018 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 25 615,40 грн,із яких:

25 000 грн - сума авансу, 348,28 грн - інфляційні втрати, 267,12 грн -

3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 308,28 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта