Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1478/11

провадження № 61-32459 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

правонаступник позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект»

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20 червня 2011 року у складі судді Палькової В. М. та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2012 року у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Бугрика В. В., Лісової Г. Є.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -

ПАТ «УкрСиббанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 09 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі -

АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та

ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11369942000 (далі - кредитний договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 797 600,00 грн із сплатою 21,90 процентів річних за користування кредитними коштами протягом перших тридцяти календарних днів, які по закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування, підлягають перегляду. ОСОБА_1 зобов'язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі до 08 липня 2011 року, згідно погодженого сторонами графіку, та сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах установленого строку кредитування.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 09 липня

2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є належне ОСОБА_1 нерухоме майно - магазин побутової техніки, за адресою: АДРЕСА_1.

09 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 216233, за умовами якого поручитель поручилася перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 11369942000 від 09 липня 2008 року в повному обсязі.

30 січня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 11369942002 до кредитного договору та 09 квітня 2009 року додаткову угоду № 1 до додаткової угоди № 11369942002, відповідно до яких відстрочено виплату простроченої заборгованості по сплаті процентів, збільшено термін кредитування до 08 липня 2013 року, та внесено зміни до графіку погашення кредиту.

Унаслідок систематичного порушення позичальником умов кредитного договору та неналежного виконання своїх зобов'язань, 08 липня 2010 року відповідачу та поручителю направлено/вручено досудову вимогу про дострокове повернення усієї суми заборгованості за кредитом.

Посилаючись на наведене, ПАТ «УкрСиббанк» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 03 вересня 2010 року у розмірі 1 202 066,80 грн, з яких: 774 141,18 грн - заборгованість за простроченим кредитом, 362 279,86 грн - заборгованість за простроченими процентам за користування кредитом, 32 692,80 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 32 952,96 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості про процентам за користування кредитом.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 20 червня 2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11369942000 від 09 липня 2008 року станом на 30 січня 2009 року, зокрема: заборгованість за кредитним договором у розмірі 774 141,18 грн; заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 941,87 грн; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за користування кредитом у розмірі1 062,38 грн; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам у розмірі 919,70 грн, а всього - 777 065,13 грн.

У рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на іпотечне майно - магазин побутової техніки, розташований по АДРЕСА_1, вартістю 2 486 049,00 грн, за іпотечним договором від 08 липня

2009 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо погашення щомісячних платежів по сплаті тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, виникло станом на 30 січня 2009 року, проте

ПАТ «УкрСиббанк», зловживаючи своїми правами не звернулося до суду в розумний строк, з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором, з вимогами про її стягнення, внаслідок чого допустило штучне збільшення заборгованості на суму 362 279,86 грн, крім того проігнорувало вимогу ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. З посиланням на наведене, суд дійшов висновку, що з відповідачів підлягає стягненню солідарно прострочена заборгованість за кредитним договором № 11369942000 від 09 липня 2008 рокустаном на 30 січня 2009 року. За викладених обставин, суд вважав також можливим звернути стягнення на іпотечне майно за спірним кредитним договором, та відповідно до положень статті 616 ЦК України, зменшити розмір збитків та неустойки, що підлягають стягненню з відповідачів.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 серпня 2011 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, скасовано рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20 червня 2011 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11369942000 від 09 липня 2008 року, станом на 03 вересня 2010 року в сумі 1 183 905,20 грн, яка складається з:

774 141,18 грн - заборгованість за простроченим кредитом; 362 279,86 грн - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом; 23 300,37 грн - пеня за несвоєчасне погашеннязаборгованості за кредитом; 24 183,97 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 14 грудня 2011 року касаційну скаргу

ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково, скасовано рішення Апеляційного суду Херсонської області від 18 серпня 2011 року та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2012 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20 червня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором станом на 03 вересня 2010 року у розмірі 1 202 066,80 грн, з яких: 774 141,18 грн - заборгованість за простроченим кредитом, 362 279,86 грн - заборгованість за простроченими процентам за користування кредитом, 32 692,80 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 32 952,96 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості про процентам за користування кредитом.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідачі не оспорюють факт порушення зобов'язань за кредитним договором, обгрунтованість наданого позивачем розрахунку заборгованості та не звернулися до суду із заявою про застосування позовної давності, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» в повному обсязі. Суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні матеріально-правових вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ПАТ «УкрСиббанк» таких вимог до відповідачів не пред'явив.

Ухвалою Херсонського міськрайонного суду Херсонської області від

18 листопада 2016 року задоволено заяву ТОВ «Кей Колект» про заміну сторони виконавчого провадження.

Замінено сторону виконавчого провадження ПАТ «УкрСиббанк» на її правонаступника ТОВ «Кей-Колект» у справі № 2-1478/11 за позовом

ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

У вересні 2017 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20 червня 2011 та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2012 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором і судового збору із ОСОБА_2 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що договором поруки не встановлено строку його дії, проте направивши на адресу ОСОБА_2 лист-повідомлення від 22 червня

2010 року, ПАТ «УкрСиббанк» скористався, наданим йому пунктом

2.2. договору поруки від 09 липня 2008 року правом дострокової вимоги погашення заборгованості за кредитним договором, а тому на одинадцятий день з дати направлення такої вимоги, строк кредитування був змінений банком на власний розсуд, а відтак позивач заявив вимоги до поручителя поза межами визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку кредитування, що свідчить про припинення поруки.Крім того суди неповно з'ясували обставини справи, зокрема не урахували, що умовами додаткової угоди № 113699942000 від 30 січня 2009 року та додаткової угоди № 1 від

09 квітня 2009 року без відома та згоди поручителя було збільшено обсяг його відповідальності за договором поруки, зокрема в частині збільшення строку повернення кредиту та перенесення на невизначений строк сплати процентів за певні періоди користування кредитними коштами, що згідно частини першої статті 559 ЦК України також є підставою припинення поруки.

Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

01 червня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2012 року в частині задоволених позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скаргаОСОБА_2 підлягає задоволеннючастковоз наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 09 липня 2008 року між

АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11369942000, за умовами якого позичальник отримала кредит у сумі 797 600,00 грн із сплатою 21,90 процентів річних за користування кредитними коштами протягом перших тридцяти календарних днів, розмір процентної ставки після закінчення вказаного строку та кожного наступного місяця кредитування, підлягав перегляду, термін кредитування - до 08 липня 2011 року.

Відповідно до пункту 1.2.2. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, згідно додатку № 1 до кредитного договору.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 09 липня

2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки

№ 216233, за умовами якого вона поручилася перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 11369942000 від 09 липня 2008 року в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальникоми умов кредитного договору, станом на 03 вересня 2010 року виникла заборгованість у розмірі

1 202 066,80 грн, з яких: 774 141,18 грн - заборгованість за простроченим кредитом, 362 279,86 грн - заборгованість за простроченими процентам за користування кредитом, 32 692,80 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 32 952,96 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості про процентам за користування кредитом.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України

Частинами першою, другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 559 ЦК України визначено чотири самостійні підстави припинення правовідносин поруки, згідно частини першої якої порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ПАТ «УкрСиббанк» зазначало, що з метою зменшення щомісячних виплат позичальника, 30 січня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду

№ 11369943002 та 09 квітня 2009 року додаткову угоду №1 до додаткової угоди № 11369943002, за умовами яких у рамках реструктуризації заборгованості позичальника за кредитним договором, було відстрочено виплату простроченої заборгованості за період з 01 листопада 2008 року по 30 листопада 2008 року на період з 01 травня 2011 року по 10 травня 2011 року; за період з 01 грудня

2008 року по 31 грудня 2008 року на період з 01 червня 2011 року по 13 червня 2011 року, крім того, змінено кінцевий термін повернення кредиту до 08 липня 2013 року та графік погашення кредиту за договором, унаслідок чого кількість періодичних платежів, які позичальник мала сплатити на погашення заборгованості за кредитним договором зросла з 34 до 55, а строк кредитування - на два роки.

Згідно пункту 2 додаткову угоду № 11369943002 від 30 січня 2009 року, позичальник зобов'язалася не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати укладення відповідної додаткової угоди докласти всіх необхідних зусиль, здійснити всі необхідні дії та укласти чи забезпечити укладення відповідних договорів про внесення змін та/або додаткових угод до усіх договорів забезпечення, які були та/або будуть укладені у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 11369942000 від 09 липня 2008 року щодо надання згоди осіб за забезпечувальними договорами, на зміну зобов'язання, обумовлену підписанням цієї додаткової угоди.

Будь-яких угод (договорів про внесення змін/або доповнень) з поручителем ОСОБА_2, у якій містилася б її згода на зміну зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором, унаслідок укладених між нею та кредитором додаткових угод, матеріали справи не містять, що свідчить про обгрунтованість посилань заявника щодо наявності підстав для припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України та відповідно, відсутність правових підстав для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя ОСОБА_2

Крім того, згідно частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора та суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК Україниякщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами (стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 22 червня 2010 року

ПАТ «УкрСиббанк», відповідно до пункту 2.2. договору поруки, направив

ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення усієї суми кредиту, нарахованих процентів та комісій відповідно до кредитного договору, протягом десяти робочих днів з дати відправлення зазначеної вимоги.

Оскільки кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення щомісячних платежів, банк повинен був пред'явити вимоги до поручителя в межах шести місяців за кожним щомісячним платежем, але в будь-якому випадку не пізніше шестимісячного строку від дати отримання поручителем вимоги про дострокове повернення кредиту.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що ПАТ «УкрСиббанк», звернулося до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором до поручителя ОСОБА_2 17 лютого 2011 року, тобто з пропуском передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку, що свідчить про припинення поруки ОСОБА_2, та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, щорішенням Апеляційного суду Херсонської області від

27 лютого 2012 року, яким скасовано рішення Суворовського районного суду

м. Херсона від 20 червня 2011 року, помилково задоволено позовні вимоги

ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень першої та апеляційної інстанції у цій частині, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог

ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на ухвалене касаційним судом рішення, з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання касаційної скарги, підлягає стягненню 768,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2012 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, судове рішення в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у касаційному порядку не переглядалися, виконання рішення Апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2012 року у нескасованій частині підлягає поновленню.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20 червня 2011 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 27 лютого 2012 року в частині вирішених позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 на відшкодування судових витрат 768 грн.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Херсонської області від

27 лютого 2012 року у нескасованій частині.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик