Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2019 року у справі №1316/995/12

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 1316/995/12

провадження № 61-9754св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

особа, яка подавала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 травня 2012 року у складі судді Данилів Є. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1.

Батько на випадок своєї смерті заповіту не складав, спадкоємцями першої черги за законом є він та дружина померлого - ОСОБА_2, яка пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини. Він у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини, за якою приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Віблого Л. З. відкрито спадкову справу № 33/2010.

Неможливість оформлення права власності на спадкове майно у нотаріальному порядку обгрунтовував невизнанням відповідачем його права на спадкування за законом після смерті батька та відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Посилаючись на наведене, позивач просив визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Пустомитівського районного судуЛьвівської області від 03 травня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позивачем того, що він, як спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину, у порядку визначеному частиною 1 статті 1269 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та у строки, передбачені частиною 1 статті 1270 ЦК України, однак позбавлений можливості оформити право на спадкове майно у нотаріальному порядку, оскільки спадкодавець за життя не встиг оформити усіх правовстановлюючих документів на майно. Інші спадкоємці, які б оспорювали право позивача на спадкове майно, відсутні. ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1, що підтверджується її письмовою заявою від 05 квітня 2012 року.

У квітні 2018 року ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що зазначеним судовим рішення вирішені питання про її права та законні інтереси.

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 травня 2012 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Суд визнав необгрунтованими доводи заявника про недоведеність належності спірного житлового будинку на праві власності ОСОБА_4, та про те, що зазначений житловий будинок фізично не існує. Відсутність правовстановлюючого документа на спірне нерухоме майно унеможливлювало оформлення нотаріусом права власності нього за позивачем у порядку спадкування за законом, а тому вважав безпідставними твердження ОСОБА_3 про те, що зазначений спір не підлягає розгляду у судовому порядку. Установивши, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалися питання про права та законні інтереси заявника, апеляційний суд відмовив у задоволенні її апеляційної скарги.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_3, у якій вона просила скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 травня 2012 року і постанову Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом, суди не урахували, що рішення суду у цій справі стосується її прав, як власника житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не перевірив чи була на час розгляду справи ОСОБА_2 належним відповідачем до заявлених вимог, яка на момент відкриття спадщини не була дружиною спадкодавця, а отже не була спадкоємцем першої черги, і не могла оспорювати право позивача на спадкування після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Суди не взяли до уваги відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження відмови нотаріуса у видачі позивачеві свідоцтва про прав на спадщину, що є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1. Перевіряючи її доводи про фізичну відсутність спадкового майна (житловий будинок АДРЕСА_1), апеляційний суд не надав належної оцінки наданим нею доказам, зокрема довідкам Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області

від 03 листопада 2017 року № 1448 і від 23 квітня 2018 року № 305 та записам погосподарської книги сільської ради, відповідно до яких житловий будинок

АДРЕСА_1 не обліковується. Суди попередні інстанцій, крім іншого, не з'ясували правовий режим земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок; чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджувався проєкт на спорудження будинку, коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку, чи дотримані при його будівництві вимоги державних будівельних, протипожежних, санітарних норм; чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від ОСОБА_1, у якому він просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, правильно застосували норми матеріального права. Вказував на те, що рішенням суду першої інстанції

від 03 травня 2012 року не порушені права та законні інтереси ОСОБА_3, оскільки право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1, вона набула лише 04 квітня 2014 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного заявником рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з місцевого суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, заповіт на випадок своєї смерті не складав.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1, який спадкодавець набув на підставі укладеного між ним та ОСОБА_7 договору купівлі-продажу від 25 серпня 1990 року.

15 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Віблого Л. З. із заявою про прийняття спадщини. Інший спадкоємець першої черги, син ОСОБА_4 -

ОСОБА_8,15 грудня 2010 року звернувся до нотаріуса із заявою від про відмову від спадщини. Колишня дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_2 під час розгляду справи позов визнала.

У матеріалах спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4, відсутня постанова нотаріуса про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом.

З оглянутої апеляційним судом інвентаризаційної справи на житловий будинок АДРЕСА_2, встановлено наявність технічного плану на житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 2012 рік, план-схема присадибної земельної ділянки № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 станом на 02 березня 2018 року, на якій відображені зазначені житлові будинки. Відповідно до довідки від 29 травня 2018 року житловий будинок літ. "А-1" загальною площею 41,9 кв. м, житловою площею 32,7 кв. м знесено. Станом на 02 березня 2018 року будинок був.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту
3.1 пункту 3 мотивувальної частини). За правилами частини 1 статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції у межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. У разі, якщо доводи заявника про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.

У справі, яка переглядається, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулася ОСОБА_3, яка не брала участь у розгляді справи у суді першої інстанції, посилаючись на те, що рішенням суду вирішені питання про її права та інтереси як власника житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований.

Вирішення цього питання є першочерговим завданням апеляційного суду, оскільки виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суду наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_3, апеляційний суд надав оцінку законності і обгрунтованості висновків суду першої інстанції щодо доведеності позовних вимог ОСОБА_1, та відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3, вказав, що її доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Натомість суд не перевірив та не висловив свою позицію щодо доводів заявника про те, що оскаржуваним судовим рішенням суд першої інстанції вирішив питання про її права та законні інтереси, не залучивши її до участі у справі як належного відповідача.

Таким чином, апеляційний суд дійшов взаємовиключних висновків: зокрема, відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 як особи, що не була залучена до участі у справі з підстав вирішення рішенням суду першої інстанції питання про її права та інтереси, вказав на існування підстав для апеляційного перегляду справи, з іншого боку, суд розглянувши апеляційну скаргу по суті відмовив у її задоволенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції повно та всесторонньо розглянув справу та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тоді як процесуальним наслідком встановлення апеляційним судом відсутності порушень рішенням суду першої інстанції прав та інтересів ОСОБА_3, як особи, що не була залучена до участі у справі, є постанова про закриття апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що апеляційний суд, вирішуючи питання про наявність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції, належно не перевірив та не встановив чи були вирішені оскаржуваним

ОСОБА_3 судовим рішенням питання про її права та інтереси, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для розгляду по суті апеляційної скарги особи, яка не була залучена до участі у справі, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не може вважатись законним та обгрунтованим, а тому в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційних скарг, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко