Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.05.2019 року у справі №202/2278/17

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

місто Київ

справа № 202/2278/17

провадження № 61-9371св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа - Шоста дніпровська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м.

Дніпропетровська від 05 вересня 2018 року у складі судді Слюсар Л. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У квітні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_6. Після смерті матері відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло та свідоцтва про право на спадщину, виданого 05 квітня 2011 року Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, за реєстровим №2-383. ОСОБА_5 разом із рідною сестрою, відповідачем у справі ОСОБА_4, є спадкоємцями першої черги за законом після смерті своєї матері. Останній день строку для прийняття спадщини збіг 21 січня 2017 року. ОСОБА_5 не встиг у шестимісячний строк для прийняття спадщини подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері, оскільки важко хворів і на момент подання позову був прикутий до ліжка, оскільки в нього було виявлено онкологічне захворювання.

30 березня 2017 року ОСОБА_5 видав ОСОБА_7 довіреність, яку посвідчила приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л. Г., вдома у зв'язку з його хворобою. Цього ж дня державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карловою Т. Г. ухвалено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, що залишилася після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з тим, що у спадкоємця відсутній факт прийняття спадщини, а також відсутнє майно у складі спадщини.

Як стало відомо, ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1. Позивач вважав причини пропуску строку поважними, у зв'язку з чим просив суд: визнати поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, додатковий строк тривалістю у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2018 року залучено як правонаступників позивача ОСОБА_5 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

05 березня 2018року позивачами уточнені позовні вимоги, позивачі просили суд визначити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком на два місяці з дня набрання рішенням законної сили в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала.

Шоста дніпровська державна нотаріальна контора зазначила, що заява від ОСОБА_5 про видачу свідоцтва про право на спадщину надійшла до Шостої дніпровської нотаріальної контори 30 березня 2017 року. Дата подання заяви виходить за межі строку, визначеного законодавством України для прийняття спадщини. Письмова згода ОСОБА_4 про прийняття ОСОБА_5 до кола спадкоємців не надавалася, тому нотаріусом видана постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Визначено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком на два місяці з дня набрання рішенням законної сили в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, після смерті його матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції вважав поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини важку хворобу ОСОБА_5, а саме злоякісне новоутворення правої легені, тому зробив висновок, що зазначені обставини об'єктивно перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини. Враховуючи, що судом визнано поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому останній за життя не встиг реалізувати своє право на спадщину після її смерті, яке пов'язується з її прийняттям, а, отже, це зумовлює перехід права на визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини для позивачів, тому суд вважав за необхідне позовні вимоги задовольнити

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що відхилені доводи апеляційної скарги про те, що захворювання ОСОБА_5 не є поважною причиною пропуску шестимісячного строку, оскільки згідно з наданими письмовими доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, онкологічне захворювання з метастазами встановлено ОСОБА_5 у квітні 2016 року, тобто до смерті його матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Від згаданого захворювання ОСОБА_5 помер. Отже, тяжкий етап захворювання ОСОБА_5 на онкологічну хворобу тривав упродовж усього шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті його матері, супроводжувався проходженням курсу хіміотерапії, що вкрай негативно відбивалося на самопочутті ОСОБА_5 та його емоційному стані, здатності реалізувати ним належні йому права.

Твердження ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_5 майже до самої смерті міг самостійно пересуватися, не спростували правильність висновку суду першої інстанції про наявність поважних причин незначного за часом недотримання ОСОБА_5 строку для звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, оскільки факти тяжкого захворювання та систематичного лікування підтверджені письмовими матеріалами справи, визнані позивачами та не заперечувалися заявником.

Посилання ОСОБА_4 на те, що між ОСОБА_5 та нею була домовленість з приводу спадкового майна, не підтверджені доказами; клопотань про витребування відповідних доказів судом заявник не заявляла, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.

Згідно із заявою ОСОБА_4 про прийняття спадщини від 02 серпня 2016 року у спадковій справі № 482/2016 остання зазначає, що інші спадкоємці, окрім неї, відсутні, всупереч тому, що на момент подання заяви був спадкоємцем ОСОБА_5.

Такі дії ОСОБА_4 апеляційний суд визнав такими, що свідчать про її недобросовісність під час повідомлення нотаріусу інформації про коло спадкоємців.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у травні 2019 року, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає, що судами неправильно застосовано правила статті 1272 ЦК України, не враховано, що основною причиною, через яку ОСОБА_5 не подав своєчасно заяву про прийняття спадщини, є виключно невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину. Стверджує, що стан здоров'я ОСОБА_5 дозволяв йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивачі просять касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначають, що ними надано належні та допустимі докази наявності у ОСОБА_5 поважних причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті його матері ОСОБА_6.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law24~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law25~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law26~.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у травні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law27~.

За змістом правила частини 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6.

Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_6 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20 вересня 1995 року виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням № 3/1501-95, та на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 05 квітня 2011 року Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, за реєстровим № 2-383.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 були її дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_5.

Згідно з копією спадкової справи № 482/2016, заведеної Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою 02 серпня 2016 року після смерті ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, із заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_5 звернулася дочка спадкодавця ОСОБА_4.

У своїй заяві про прийняття спадщини ОСОБА_4 зазначила, що інші спадкоємці відсутні.

25 січня 2017 року державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карловою Т. Г. видано ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстроване в реєстрі за № 1-26, після смерті ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до спадкової справи № 482/2016, заведеної після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, із заявою про прийняття спадщини представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 звернулася 30 березня 2017 року, за вхідним номером 436/02-14.

Постановою державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори від 30 березня 2017 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій відмовлено у видачі ОСОБА_7, яка діє як представник на підставі довіреності від імені ОСОБА_5, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, що залишилася після смерті матері ОСОБА_5 ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з тим, що у спадкоємця відсутній факт прийняття спадщини.

Встановлено, що ОСОБА_5 з квітня 2016 року діагностовано захворювання рак правої легені; наявність пухлини у правій легені з деструкцією 2,3 ребер, а також метастазами в праву та ліву легені, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного хворого.

Допитані свідки пояснили, що ОСОБА_5 на момент смерті своєї матері був у важкому стані, онкохворий. Приблизно з жовтня 2016 року - січня 2017 року був лежачим. ОСОБА_5 довіряв своїй сестрі, яка йому обіцяла, що вони разом звернуться до нотаріальної контори. Свідки бачили ОСОБА_5 на похованні ОСОБА_6, поминальних днях.

З 10 травня до 27 грудня 2016 року ОСОБА_5 отримав 12 курсів хіміотерапії.

У зв'язку з наявністю больового синдрому внаслідок пухлинного враження ребер ОСОБА_5 було рекомендовано консультацію радіолога для вирішення питання щодо проведення спеціальної терапії.

Під час виписки 16 січня 2017 року ОСОБА_5 встановлено прогресію захворювання та рекомендовано явку до сімейного лікаря 16 січня 2017 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є дружина ОСОБА_1 та діти ОСОБА_2, ОСОБА_3, які вчасно звернулися до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л. Г. із заявами про прийняття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л. Г. від 23 листопада 2017 року відмовлено ОСОБА_7, яка діяла на підставі довіреностей від імені спадкоємців: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у вчинені нотаріальної дії у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, що помер ІНФОРМАЦІЯ_4, на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності померлого ОСОБА_5 на зазначене нерухоме майно.

Оцінка аргументів касаційної скарги

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статті 1223 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статті 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінюючи доводи про поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтовані висновки про наявність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій у зв'язку з важкою та тривалою хворобою ОСОБА_5. Судами також встановлено право позивачів на спадкування у порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_5.

Враховуючи, що заявник не надала до судів першої та апеляційної інстанцій достатніх доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неспростування позовних вимог є обґрунтованими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та залишаючи його без змін, суди першої та апеляційної інстанцій із урахуванням норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи сторін у справі, дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для поновлення позивачам строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги про те, що основною причиною пропуску строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини є невизначеність між спадкоємцями, хто саме прийматиме спадщину, були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій і обґрунтовано відхилені судами у зв'язку з їх недоведеністю та непідтвердженням цього доказами.

Верховний Суд також визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_5 мав можливість протягом шестимісячного строку направити письмову заяву нотаріусу про прийняття спадщини або викликати додому нотаріуса для посвідчення відповідної заяви. Такі доводи спростовані висновками судів про тяжкий стан ОСОБА_5, зумовлений онкологічним захворюванням та тривалим лікуванням, що ґрунтуються на системній оцінці зібраних у справі доказів.

Відповідно до частин 1 -3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Інші доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко