Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.06.2023 року у справі №523/17882/19
Постанова КЦС ВП від 12.06.2023 року у справі №523/17882/19
Постанова КЦС ВП від 12.06.2023 року у справі №523/17882/19

Постанова

Іменем України

12 червня 2023 року

м. Київ

справа № 523/17882/19

провадження № 61-460св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю одеський ордена «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування підприємство з колективною власністю завод «Продмаш», товариство з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс»,

треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року в складі судді Аліної С. С. та на постанову Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в складі колегії суддів Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулись з позовом, який було уточнено, до Одеського ордена «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю заводу «Продмаш», ТОВ «Темп плюс сервіс» про визнання дій незаконними.

Позов обґрунтовано тим, що позивачі проживають у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який з моменту будівництва у 1958 році до 2014 року перебував на балансі заводу «Продмаш». Відповідно до рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 19 квітня 1991 року № 234 заводу «Продмаш» надано дозвіл на правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш». Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 22 січня 1993 року № 49 скасовано рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 19 квітня 1991 року №234. 26 лютого 2003 року завод «Продмаш» отримав у ОМБТІ дублікат реєстраційного посвідчення від 20 травня 1994 року, на підставі якого внесено запис в реєстраційну книгу № 1655-стр.58-кн.12 м/с про те, що домоволодіння на АДРЕСА_1 зареєстроване за заводом «Продмаш» на підставі рішення виконкому Суворовської райради № 234 від 19 квітня 1991 року.

Вказують, що адміністрація заводу без повідомлення позивачів провела загальні збори учасників заводу про зняття з балансу заводу «Продмаш» зазначеного будинку з метою створення ТОВ «Темп плюс сервіс». Протокол проведення вказаних зборів позивачам наданий не був.

01 жовтня 2014 року посадові особи заводу та ТОВ «Темп плюс сервіс» на підставі протоколу № 68 загальних зборів учасників «Продмаш» склали акт приймання-передачі про передачу будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 19 квітня 1991 року № 234, приховавши той факт, що рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 22 січня 1993 року № 49 скасовано рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 19 квітня 1991 року № 234.

Позивачі вважали, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 передано ТОВ «Темп плюс сервіс» на підставі скасованого рішення виконавчого комітету, що є порушенням прав позивачів на приватизацію державного майна та його викуп.

За таких обставин позивачі просили:

визнати незаконними дії посадових осіб одеського ордена «Знак пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю завод «Продмаш» та ТОВ «Темп плюс сервіс» щодо позбавлення позачергового права ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на приватизацію житлового приміщення та його викуп, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ;

визнати недійсними рішення загальних зборів учасників одеського ордена «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування-підприємства з колективною власністю завод «Продмаш», оформлені протоколом № 68 загальних зборів учасників одеського ордена «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємство з колективною власністю завод «Продмаш» від 25 квітня 2014 року в частині внесення до статутного капіталу ТОВ «Темп Плюс Сервіс» квартир: АДРЕСА_8 АДРЕСА_7 АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_11 АДРЕСА_5 (частка 332/1000), 27 за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Темп Плюс Сервіс» на квартиру АДРЕСА_6 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Темп Плюс Сервіс» на квартиру АДРЕСА_7 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Темп Плюс Сервіс» на квартиру АДРЕСА_2 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Темп Плюс Сервіс» на квартиру АДРЕСА_9 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Темп Плюс Сервіс» на квартиру АДРЕСА_4 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Темп Плюс Сервіс» на квартиру АДРЕСА_11 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Темп Плюс Сервіс» на квартиру АДРЕСА_12 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Темп Плюс Сервіс» на квартиру АДРЕСА_13 .

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишено без задоволення.

Відмова у задоволенні позову мотивована недоведеністю позовних вимог. Позивачі не довели, що внаслідок передання будинку за адресою: АДРЕСА_1 у статутний капітал ТОВ «Темп Плюс Сервіс» були порушені їх права, які підлягають судовому захисту.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково; рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року змінено шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови; в іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить заводу «Продмаш» та не відноситься до державної або комунальної власності, у зв`язку з чим житлові приміщення вказаного будинку не підлягають приватизації.

Аргументи учасників справи

05 січня 2023 року ОСОБА_9 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, у якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині позовних вимог про визнання незаконними дій посадових осіб одеського ордена «Знак пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю завод «Продмаш» та ТОВ «Темп плюс сервіс» щодо позбавлення позачергового права ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на приватизацію житлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 та їх викуп.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату та час судового засідання;

апеляційний суд розглянув у порядку спрощеного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

реєстрація права власності на квартири позивачів за заводом «Продмаш» не відповідає вимогам закону, адже вона проведена на підставі скасованого рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 19 квітня 1991 року № 234;

суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

суди не звернули увагу на обставини того, що дії посадових осіб одеського ордена «Знакпошани» заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю завод «Продмаш» та ТОВ «Темп плюс сервіс» щодо позбавлення права позивачів як наймачів квартир на їх першочерговий викуп є незаконними.

У лютому 2023 року від ТОВ одеський орден «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування підприємство з колективною власністю завод «Продмаш» та ТОВ «Темп плюс сервіс» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідачі просять залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2022 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в частині посилання на постанову Вищого господарського суду України від 17 квітня 2008 року в справі № 30/147-07-4217 як на підставу касаційного оскарження повернуто особі, яка її подала; в іншій частині відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано з районного суду матеріали справи.

У лютому 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Межі та підстави касаційного перегляду

При перегляді в касаційному порядку судових рішень, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2023 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; апеляційний суд при вирішенні спору не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року в справі № 910/10987/18, від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17; справу розглянуто за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату та час судового засідання; суд розглянув у порядку спрощеного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до одеського ордена «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю заводу «Продмаш», ТОВ «Темп плюс сервіс» про визнання дій незаконними, а в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що будинок АДРЕСА_1 станом на 1987 рік перебував в державній власності та знаходився в оперативному управлінні заводу «Продмаш».

27 липня 1990 року завод «Продмаш» придбав у держави зазначений будинок, що підтверджується Державним актом про викуп майна державного підприємства.

19 квітня 1991 року виконавчий комітет Суворовської районної ради народних депутатів прийняв рішення № 234 «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш».

Перевіркою, здійсненою Фондом державного майна України у 1993 році, встановлено, що викуп державного майна орендного підприємства заводу «Продмаш», на час здійснення викупу, відповідало чинному на той час законодавству.

26 лютого 2003 року Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості видано дублікат реєстраційного посвідчення, згідно з яким будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за заводом «Продмаш» на підставі рішення виконкому Суворовської райради № 234 від 19 квітня 1991 року.

У жовтні 2014 року на виконання протоколу № 68 загальних зборів учасників Одеського ордена «Знак пошани» заводу продовольчого машинобудування, підприємство з колективною власністю завод «Продмаш» від 25 квітня 2014 року та протоколу № 1 загальних зборів засновників ТОВ «Темп Плюс Сервіс» від 20 червня 2014 року для створення статутного капіталу згідно з актом приймання-передачі від 01 жовтня 2014 року завод «Продмаш» передав, а ТОВ «Темп Плюс Сервіс» прийняло до статутного капіталу ТОВ «Темп Плюс Сервіс» домоволодіння в цілому, з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , крім приміщень, відчужених раніше.

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 81124868 від 23 лютого 2021 року встановлено, що завод «Продмаш» є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , крім приміщень, відчужених раніше.

Позивачі вселилися у квартири, розташовані в буд. АДРЕСА_1 , на підставі відповідних ордерів на вселення.

Позиція Верховного Суду

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України

У пункті 5 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Аналіз пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначено, що «під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) конкретизовано вищевказаний висновок та зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, однаковими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зроблено висновок, що під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

У постанові Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року в справі № 910/10987/18, на яку є посилання в касаційній скарзі, предметом спору є вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ТОВ «Сонас» про звернення стягнення на нерухоме майно. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що позичальник за кредитним договором в порушення взятих на себе зобов`язань не погасив заборгованість за кредитним договором, в забезпечення виконання зобов`язань за яким між позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» був укладений іпотечний договір. Внаслідок невиконання зобов`язань за кредитним договором позивач як іпотекодержатель набув право на задоволення своїх грошових вимог за кредитним договором за рахунок предмету іпотеки. У зв`язку з переходом права власності на предмет іпотеки до ТОВ «Сонас» останній відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» набув статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором. При скасуванні судових рішень у цій справі суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не врахували, що реєстрація права власності в Державному реєстрі за ТОВ «Сонас» проведена на підставі договорів купівлі-продажу спірного майна від 11 червня 2016 року. Висновок судів попередніх інстанцій про припинення права власності відповідача на спірне майно ґрунтується лише на відомостях про припинення права власності, що містяться у Державному реєстрі, та є передчасним. При цьому обставини правомірності правочинів, які були підставою набуття відповідачем права власності на спірне майно та підставою внесення до Державного реєстру запису про право власності на спірне майно, залишились поза увагою судів попередніх інстанцій. Суди не з`ясували з достовірністю обставини того, чи створили ці правочини правові наслідки для їх сторін, чи набув відповідач право власності на спірне майно за цими правочинами, чи були такі правочини оспорені та визнані недійсними в судовому порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі

№ 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), на яку є посилання в касаційній скарзі, ПАТ «Імексбанк» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просило суд застосувати наслідки недійсності договору про розірвання договору застави майнових прав, повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації припинення обтяжень щодо майнових прав за договором на будівництво об`єкта дольової власності, оскільки розірвавши договір застави, банк фактично при непогашеній заборгованості за кредитним договором безпідставно відмовився від власних майнових вимог до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості позичальника. Тому відповідний договір про розірвання є нікчемним у силу пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Спір фактично стосується наявності чи відсутності права застави ПАТ «Імексбанк». За таких умов належним способом захисту інтересів позивача є визнання права застави (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, абзац другий частини другої статті 20 Господарського кодексу України).

Натомість у справі, яка переглядається, позивачі уважаючи порушеним їх права на приватизацію державного майна та його викуп, звернулися з позовом до ТОВ одеський орден «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування підприємство з колективною власністю завод «Продмаш», ТОВ «Темп плюс сервіс» про визнаннянезаконними дій посадових осіб відповідачів щодо позбавлення позачергового права позивачів на приватизацію житлового приміщення та його викуп, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Спірні правовідносини у справах № 910/10987/18, № 916/3156/17, на висновки Верховного Суду у яких як на підставу касаційного оскарження посилається ОСОБА_9 , та у справі, що переглядається, за суб`єктним складом, предметом і підставами позову, фактичними обставинами справи, матеріально-правовим регулюванням спірних відносин не є подібними.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Щодо інших підстав касаційного оскарження

У касаційній скарзі ОСОБА_9 посилається також на те, що апеляційним судом не здійснено її завчасне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Акцентувала на тому, що представник позивача ОСОБА_6 - адвокат Хайнак В. Д. звертався до апеляційного суду з клопотання про проведення розгляду справи за його участі, яке колегією суддів необґрунтовано відхилено. Вказувала, що апеляційний суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та не звернув уваги на те, що у цій справі заявлені вимоги немайнового характеру.

Відповідно до статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз матеріалів справи, яка переглядається, свідчить:

ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 ; ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року підготовку справи до розгляду в апеляційній інстанції закінчено, призначено розгляд справи на 25 жовтня 2022 року на 10:45 год;

ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення її судового розгляду від 15 лютого 2022 року, копію апеляційної скарги з додатками до неї вручено, зокрема, ОСОБА_9 поштовим відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення 05 квітня 2022 року (том 4, а.с. 42). Вказане дає підстави для висновку, що ОСОБА_9 повідомлена про розгляд справи в судовому засіданні, призначеному на 25 жовтня 2022 року, в якому прийнято оскаржену постанову апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року;

відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання Одеського апеляційного суду Дубрянською Н. О. від 25 жовтня 2022 року, справа розглянута за відсутності осіб, які беруть участь у справі (т. 4 а. с. 67), доказів не допуску до участі у справі ОСОБА_9 матеріали справи не містять.

Доводи касаційної скарги про розгляд судом апеляційної інстанції справи за відсутності представника ОСОБА_6 - адвоката Хайнака В. Д., який з`явився у судове засідання 25 жовтня 2022 року, проте, не був допущений до участі у справі, оскільки помічник судді повідомив, що у зв`язку з воєнним станом справи розглядаються за відсутності сторін, колегія суддів відхиляє, адже ОСОБА_6 не реалізувала своє право на подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду з указаних підстав або приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка позивачки свідчить про її згоду з оскарженими судовими рішеннями.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилалася особа у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження в цій частині підстав касаційного оскарження підлягає закриттю.

В частині інших підстав касаційного оскарження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині без змін.

Керуючись статтями 389 396 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2021 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в справі № 523/17882/19 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, закрити.

Касаційну скаргу ОСОБА_9 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_9 до одеського ордена «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування підприємства з колективною власністю заводу «Продмаш», товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» про визнання дій незаконними залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук