Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №296/2790/17

Постанова

Іменем України

12 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 296/2790/17

провадження № 61-27св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Корольовський відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 червня 2017 року у складі судді Драча Ю. І. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Мінич Т. І., Борисюка Р. М., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1.

Позовну заяву мотивовано тим, що 26 липня 1980 року між нею та ОСОБА_6 укладено шлюб. У період шлюбу вони набули право власності на вищевказану квартиру, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим ОСОБА_6 01 серпня 2006 року.

Проте, 20 березня 2015 року вказану квартиру реалізовано на електронних торгах, переможцем яких оголошено ОСОБА_5

Оскільки квартиру АДРЕСА_1 придбано у період шлюбу, позивач просила суд визнати за нею та ОСОБА_6 право спільної сумісної власності на вказане нерухоме майно станом на 06 березня 2015 року.

У червні 2017 року ОСОБА_5 подав заперечення на позов, у яких зазначав, що станом на час розгляду вказаної справи електронні торги, на яких реалізовано спірну квартиру, недійсними не визнавались. Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року ОСОБА_6 відмовлено у позові про визнання електронних торгів недійсними. Позивач обрала неправильний спосіб захисту, оскільки мала звернутися до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення з нього половини вартості відчуженої ним квартири або з позовом до ОСОБА_5 про захист її майнових прав шляхом визнання за нею права власності на Ѕ частку квартири. Позивач, будучи обізнаною про опис та арешт майна - квартири АДРЕСА_1, не вчиняла жодних дій щодо виключення цього нерухомого майна з акта опису під час здійснення виконавчого провадження.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08 червня 2017 року у позові ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у випадку реалізації одним із подружжя без згоди іншого з подружжя нерухомого майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності, таке майно або його вартість враховується при поділі майна подружжя. Спірна квартира набута подружжям під час шлюбу. Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що це нерухоме майно є спільною сумісною власністю і придбане за спільні кошти. Крім того, спірну квартиру реалізовано на електронних торгах та продано ОСОБА_5 Рішенням Корольовського районного суду м. Житомир від 24 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 17 березня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року, ОСОБА_6 відмовлено у позові про визнання електронних торгів з реалізації арештованого майна, протоколів проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсними.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 16 листопада 2017 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що законом не передбачено такого способу захисту, як встановлення права власності на минулий час. У даному випадку можливе рішення про задоволення позову не захистить прав та законних інтересів позивача, оскільки на час розгляду цієї справи спірна квартира належить ОСОБА_5, який набув її у власність на законних підставах.

ОСОБА_4 у касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що про реалізацію квартири АДРЕСА_1 позивач дізналась вже після відчуження квартири. При вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статті 60, 61 Сімейного кодексу України та частину третю статті 368 ЦК України. Оскільки її майнові права не визнаються іншими особами, позивач має право на звернення до суду з позовом про захист своїх прав шляхом визнання за нею та її чоловіком ОСОБА_6 права спільної сумісної власності на спірну квартиру станом на 06 березня 2015 року.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 липня 1980 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено шлюб.

На підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 27 липня 2006 року № 580 ОСОБА_6 01 серпня 2006 року видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу 26 березня 2015 року на підставі акта про проведені електронні торги, ОСОБА_5 набув право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 01 серпня 2006 року.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомир від 24 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 17 березня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року, ОСОБА_6 відмовлено у позові про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна, протоколів проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною першою статтею 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, звертаючись до суду з позовом, заявила вимоги про визнання за нею та її чоловіком ОСОБА_6 право спільної сумісної власності на спірну квартиру станом на 06 березня 2015 року.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Вирішуючи спір, судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, прийнято до уваги те, що ОСОБА_5 набув право власності на спірне нерухоме майно на законних підставах. ОСОБА_4 позовні вимоги про поділ майна подружжя не заявляла та не ставила питання про стягнення на її користь Ѕ частки вартості реалізованої квартири. Вимоги про визнання за нею та її чоловіком права спільної сумісної власності подружжя станом на 06 березня 2015 року не відповідають способу захисту порушених прав позивача, передбаченому статтею 16 ЦК України, у зв'язку із чим суди обґрунтовано відмовили у позові.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлено відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 06 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник