Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.03.2025 року у справі №361/10208/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року

м. Київ

справа № 361/10208/23

провадження № 61-12269св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Банк Форвард»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Писанець Н. В., та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Банк Форвард» (далі - АТ «Банк Форвард»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова О. І. (далі - приватний нотаріус Разумова О. І.), приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т. Л. (далі - приватний виконавець Павелків (Вольф) Т. Л.), у якому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 31 серпня 2019 року № 2412, вчинений приватним нотаріусом КМНО Разумовою О. І., про стягнення з неї на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2011 року № 94003116.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що 31 серпня 2019 року приватним нотаріусом Разумовою О. І. вчинено виконавчий напис за реєстровим № 2412, яким стягнуто із неї заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2011 року № 94003116 у сумі 27 849,67 грн. Постановою приватного виконавця Павелків (Вольф) Т. Л. від 15 листопада 2019 року за цим виконавчим написом відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Оспорюваний виконавчий напис не відповідає вимогам закону, оскільки приватний нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у розмірі сум, що підлягають стягненню за написом, та характеру правовідносин, що склалися між сторонами, чим порушив Закон України «Про нотаріат».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до АТ «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус КМНО Разумова О. І., приватний виконавець Павелків (Вольф) Т. Л., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2412, вчинений 31 серпня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Разумовою О. І.

Стягнуто з АТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Стягнуто з АТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав, що виконавчий напис вчинено в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість його вчинення на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі. При розгляді цієї справи суд не здобув доказів того, що кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, а тому у нотаріуса були відсутні правові підстави для прийняття від відповідача документів для вчинення оспорюваного виконавчого напису.

Частково задовольняючи заяву позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції встановив, що представник позивача надав докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, зокрема детальний опис наданих послуг, копії платіжної інструкції, врахував співмірність витрат та складність цієї справи, дійшов висновку про відшкодування витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом справи у суді першої інстанції, в розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Третій абзац описової частини рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2024 року змінено, викладено його в такій редакції: «Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження».

П`ятдесятий абзац описової і мотивувальної частин рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2024 року змінено, викладено його в наступній редакції: «Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України стягненню

з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду та заяви про забезпечення позову».

Збільшено розмір стягнутих з АТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору з 1 073,60 грн до 1 610,40 грн.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2024 року в частині відшкодування понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції щодо суті спору в апеляційному порядку не переглядалося.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції збільшив розмір стягнутих на користь позивача витрат зі сплати судового збору, оскільки позов ОСОБА_1 і заяву про забезпечення позову задоволено повністю.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині відшкодування витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції вважав, що питання щодо відшкодування позивачу понесених нею витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи суд першої інстанції вирішив з дотриманням норм процесуального права.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вказав, що матеріали справи дійсно не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, однак були наявні підстави для зменшення цих витрат, оскільки суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, ціну позову, а в справі хоч і був заявлений немайновий спір, але йшлось про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, вчиненого для стягнення із ОСОБА_1 на користь банку 27 849,67 грн, є неспівмірним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2024 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове про стягнення на її користь правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволення позову по суті спору сторони не оскаржили, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у цій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Броварського міськрайонного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) та інші.

Уважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували вимоги частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Заявник указує, що відповідно до статей 133 137 ЦПК України до суду першої інстанції надано всі належні та допустимі письмові докази понесених нею реальних судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу адвоката, і такі витрати є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони позивача. Проте суд першої інстанції, на що не звернув свою увагу суд апеляційної інстанції, самостійно та безпідставно, зменшив на 150 % понесені нею та документально підтверджені реальні витрати на професійну правничу допомогу адвоката з 20 000,00 грн до 5 000,00 грн.

Відповідач згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 України не заявив до суду обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, отже, суд був позбавлений процесуального права, а також обґрунтованої можливості самостійно та з власної ініціативи зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відзиви на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Науменко та Партнери» укладений договір про надання правничої допомоги, предметом якого є здійснення захисту, представництва або надання інших видів правничої/правової допомоги клієнту, пов`язаних із судовим захистом порушеного права клієнта та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Види правничої допомоги та ціни на них (вартість послуг 3 000,00 грн за 1 годину роботи), сторони погодили в пункті 1.2 договору).

У позовній заяві (поданій у листопаді 2023 року) ОСОБА_1 виклала орієнтовний розрахунок судових витрат, а саме витрати на правову допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, - 20 000,00 грн.

03 квітня 2024 року адвокатським бюро складений розрахунок витрат наданих юридичних послуг професійної правничої допомоги відповідно до договору від 01 листопада 2023 року, згідно з яким визначено види правової допомоги та розмір винагороди, виходячи з вартості 1 години роботи: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта (1 год) - 3 000,00 грн; підготовка і складання позовної заяви (5 год) - 15 000,00 грн; підготовка і складання клопотання про витребування доказів (4 год) - 12 000,00 грн; підготовка і складання заяви про забезпечення позову (3 год) - 9 000,00 грн, а всього 39 000,00 грн.

03 квітня 2024 року сторони підписали акт надання правничої/правової допомоги, згідно з яким визначено детальний опис наданої адвокатом/адвокатами правничої/правової допомоги, адвокатським об`єднанням на загальну суму 39 000,00 грн.

Відповідно до квитанції від 03 квітня 2024 року ОСОБА_1 сплатила за послуги з правової допомоги адвокатському бюро «Науменко та Партнери» 20 000,00 грн.

10 квітня 2024 року представник позивача подав клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн, до якого долучив: ордер, копію договору про правову допомогу від 01 листопада 2023 року, розрахунок витрат наданих юридичних послуг, акт приймання-передачі виконаних робіт, квитанцію про оплату послуг адвоката.

Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу.

Суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача від 15 листопада 2023 року про витребування доказів від приватного нотаріуса та від приватного виконавця.

Суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача від 15 листопада 2023 року про забезпечення позову.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідають.

Вирішуючи клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував частину першу статті 134, частину першу статті 137, частини третю, восьму статі 141 ЦПК України, частково задовольнив клопотання з тих підстав, що витрати, понесені заявником, неспівмірні зі складністю справи та з наданими послугами, тому зменшив їх розмір з 20 000,00 грн до 5 000,00 грн.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд першої інстанції встановив, що між позивачем та адвокатським бюро укладений договір про надання правової допомоги, у якому визначено вартість послуг за одну годину - 3 000,00 грн. Сторони погодили обсяг наданої допомоги: консультація та роз`яснення (1 год.); складання позовної заяви (5 год.); складання клопотання про витребування доказів (4 год.); складання клопотання про забезпечення позову (3 год).

Суд першої інстанції задовольнив позов, клопотання про витребування доказів та клопотання про забезпечення позову. При цьому суд врахував, що позивач довів належними та допустимими доказами понесені витрати на правову допомогу, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що відповідає вимогам частини третьої статті 137 ЦПК України. Також суд урахував, що заяву про їх розподіл представник позивача подав у строки, визначені частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2024 року у справі № 547/581/21 (провадження № 61-5134св23), відповідаючи на доводи касаційної скарги, констатував, «що положення частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України дає право суду, за клопотанням іншої сторони лише зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладено на сторону, яка заявила таке клопотання, а не на суд».

Натомість суд першої інстанції у справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановив обсяг наданої правничої допомоги та виконаних робіт, розмір витрат на правову допомогу, понесених позивачем, та час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, при цьому, не врахувавши відсутність клопотання з боку відповідача, з власної ініціативи зменшив розмір витрат на правову допомогу, визначених та доведених позивачем, чим порушив вимоги частини шостої статті 137 ЦПК України, якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а не на суд.

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Суд першої інстанції зменшив розмір витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, чим порушив вимоги статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції цих порушень не виправив.

Таким чином, доводи касаційної скарги про застосування судами попередніх частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) та інших, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Отже, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені позивачем у суді першої інстанції, у розмірі 20 000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині розподілу витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції у розмірі 5 000,00 грн, підлягають скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2024 року у частині стягнення з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції у розмірі 5 000,00 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець