Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.08.2019 року у справі №761/18123/17

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 761/18123/17

провадження № 61-14481св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, колишнього начальника Управління теплового господарства Мінжитлокомунпослуг України - ОСОБА_2 , треті особи: Київський міський психоневрологічний диспансер № 2, Київська міська психоневрологічна лікарня № 2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі судді Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу IIПрикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, колишнього начальника Управління теплового господарства Мінжитлокомунпослуг України - ОСОБА_2 , треті особи: Київський міський психоневрологічний диспансер № 2, Київська міська психоневрологічна лікарня № 2 про зобов`язання змінити причину звільнення з роботи та поновлення на роботі на можливу посаду в фінансовому управлінні Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала в райфінвідділі Ленінського райвиконкому м. Києва на посаді старшого інспектора, економіста держдоходів по переводу і звільнена з організації 05 червня 1978 року за статтею 38 КЗпП України. Позивач вказує, що звільнена не з власної ініціативи, а із-за морального тиску заврайфінвідділом, який примусив її написати таку заяву у зв`язку із перебуванням позивача на обліку у Печерському психоневрологічному диспансері (далі - Печерському ПНД) з 1976 року. Позивач зазначає, що була у стресовому стані, до звільнення перебувала неодноразово на лікуванні, в тому числі і в Печерському ПНД.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила вважати пропущений строк за зверненням в суд з цією заявою поважними, поновити її на посаді, а для цього витребувати довідку про стан здоров`я, непрацездатність згідно із амбулаторної картки за період з 05 червня 1978 року до 1996 року від Київського міського психоневрологічного диспансеру № 2 і за період з 1996 року червня місяця по час звернення до суду від Київської міської психоневрологічної лікарні № 2; призначити судово-психіатричну експертизу поставивши питання: вплив хвороби на поважність причин пропуску строку для звернення до суду, чи усвідомлювала свої дії і могла ними керувати - повністю або частково; за результати висновків написати судове рішення, яким зобов`язати відповідача поміняти причину звільнення з роботи не згідно із поданою заявою, а за станом здоров`я про що написати у трудовій книжці; стягнути з відповідача відшкодування (компенсацію) завданої шкоди від неправомірного звільнення в розмірі діючої мінімальної заробітної плати; вказану суму капіталізувати з винних осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано неможливістю поновлення строку для звернення до суду за захистом прав, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, з огляду на відсутність поважності причин пропуску такого строку.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що підстави, викладені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнано судом неповажними, у позивачки об`єктивно була можливість подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, вона достовірно знала про винесене рішення та його зміст, доказів на підтвердження підстав, викладених у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, позивач не надала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанцій та направити справу до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що повний текст оскаржуваного рішення місцевого суду позивач отримала по пошті 02 травня 2019 року.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

23 вересня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

ОСОБА_1 була присутньою 22 лютого 2019 року у судовому засіданні та при проголошенні суддею вступної та резолютивної частини рішення і в цей же день отримала копію вступної та резолютивної частини рішення.

У резолютивній частині рішення було вказано, що повний текст рішення буде складено 04 березня 2019 року, але у резолютивній частині повного тексту рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року дату складення повного судового рішення не вказано.

Відповідно до супровідного листа Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2019 року на адресу позивачки засобами поштового зв`язку було направлено копію повного судового рішення від 22 лютого 2019 року. Зворотні повідомлення про вручення вказаного поштового відправлення адресату в матеріалах справи відсутні.

Згідно відбитку на конверті поштове відправлення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2019 року надійшло до поштового відділення за місцем проживання позивачки 03.04.2019 року.

ОСОБА_1 стверджує, що вона поштове відправлення з копією повного судового рішення від 22 лютого 2019 року отримала у відділенні пошти 02 травня 2019 року.

28 травня 2019 року ОСОБА_1 направила поштою до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 лютого 2019 року.

Клопотання про поновлення строку апелянтом не подано.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк - десять днів з моменту отримання копії ухвали для звернення до апеляційного суду з мотивованою заявою (із зазначенням обґрунтованих підстав) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 лютого 2019 року та для усунення інших недоліків (надати апеляційну скаргу у новій редакції, виклавши прохальну частину відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції).

Роз`яснено, що в разі невиконання вимог ухвали у частині звернення до апеляційного суду з мотивованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

У встановлений судом строк - 01 липня 2019 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи апеляційної скарги у новій редакції та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Встановлено, що ОСОБА_1 22 лютого 2019 року була присутньою у судовому засіданні та при проголошенні суддею вступної та резолютивної частини рішення, в цей же день отримала її копію. При цьому у резолютивної частини рішення було вказано, що повний текст рішення буде складено 04 березня 2019 року.

Разом із тим, у резолютивній частині повного тексту рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року не вказано дату складення повного судового рішення, що суперечить вимогам пункту 6 частини сьомої статті 265 ЦПК України і унеможливлює встановлення точної дати виготовлення вказаного документу.

Відповідно до супровідного листа Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2019 року на адресу позивачки засобами поштового зв`язку рекомендованим листом було направлено копію повного судового рішення від 22 лютого 2019 року. Зворотні повідомлення про вручення вказаного поштового відправлення адресату в матеріалах справи відсутні.

Згідно відбитку на конверті поштове відправлення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2019 року надійшло до поштового відділення за місцем проживання позивачки 03.04.2019 року.

У клопотанні про поновлення строку ОСОБА_1 зазначає, що отримала поштове відправлення з копією повного судового рішення від 22 лютого 2019 року 02 травня 2019 року.

Докази на спростування вказаного в матеріалах справи відсутні.

28 травня 2019 року ОСОБА_1 направила поштою до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 лютого 2019 року. Тобто апеляційна скарга була подана протягом тридцяти днів з дня отримання позивачкою повного рішення суду, а тому наявні підстави для поновлення пропущеного строку у відповідності до приписів частини другої статті 354 ЦПК України.

Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).

Суд апеляційної інстанції вказані обставини до уваги не прийняв, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами і поставленою метою, та за відсутності у матеріалах справи даних про отримання повного рішення позивачем дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску такого строку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило