Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 639/5047/16

провадження № 61-11312св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А.,Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Шаповал Н. М., Кіпенка І. С., Пшенічної Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка» (далі - ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка») про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який протягом багатьох років та до самої смерті працював у ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка».

За життя ОСОБА_2 звертався до комісії по трудових спорах (далі - КТС) ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» у зв`язку з несвоєчасною сплатою заробітної плати, яка утворилася за період з 2008 року по 2011 рік.

Рішенням КТС ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» від 06 грудня 2011 року № 333 рекомендовано ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» сплатити ОСОБА_2 заробітну плату та у той же день видано посвідчення про стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати у розмірі 13 129 грн.

Постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 13 грудня 2011 року відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 заборгованості із заробітної плати у розмірі 13 129 грн.

Станом на 16 червня 2016 року виконавче провадження знаходиться на виконанні, заборгованість із заробітної плати становить 8 906,82 грн.

Після рішення КТС ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» та до смерті ОСОБА_2 відповідач не виплачував останньому заробітну плату, у зв`язку з чим за період із січня по липень 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 3 223,31 грн.

Згідно з довідкою відповідача від 15 травня 2016 року заборгованість із заробітної плати ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» перед ОСОБА_2 становить 15 959,13 грн.

16 червня 2016 року державним нотаріусом П`ятої харківської державної нотаріальної контори на підставі вказаної довідки відповідача від 15 травня 2016 року їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на суму заборгованості зі заробітної плати у розмірі 15 959,13 грн.

Враховуючи, що на підставі рішення та посвідчення КТС з відповідача стягнуто заборгованість із заробітної плати за період з 2008 року по 2011 рік, нестягнутою залишається заборгованість за період із січня по липень 2012 року, тобто по день смерті ОСОБА_2 , яка становить 3 223,31 грн, вважала, що ця сума підлягає стягненню на її користь як спадкоємиці останнього.

Також вказувала на те, що відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» вона має право на компенсацію втрати частини грошового доходу у зв`язку із затримкою відповідачем виплати заборгованості у розмірі 8 906,82 грн, яка на час пред`явлення позову не стягнута в примусовому порядку.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» на її користь у порядку спадкування за законом заборгованість із заробітної плати, що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 223,31 грн та 10 750,79 грн компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, а загалом - 13 947,10 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 серпня 2016 року у складі судді Іванової І. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» на користь ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом заборгованість із заробітної плати, що належала до виплати ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 223,31 грн.

Стягнуто з ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати в розмірі 10 750,79 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заробітної плати у порядку спадкування, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість із заробітної плати у розмірі 3 223,31 грн належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь спадкоємиці.

Також суд першої інстанції, установивши, що відповідач порушив строки виплати заробітної плати, що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійшов висновку про те, що спадкоємиця останнього - ОСОБА_1 , має право на отримання компенсації їх втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року апеляційну скаргу ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 серпня 2016 року змінено.

У частині стягнення з ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 10 750,79 грн рішення суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції, встановивши, що правовідносини між сторонами є спадковими, а не трудовими, безпідставно застосував норми матеріального права, а саме Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», що підлягають застосуванню до трудових правовідносин, та помилково стягнув грошові кошти у розмірі 10 750,79 грн як компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що компенсація за період з моменту смерті спадкодавця ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) по травень 2016 року - це компенсація, яка не належала спадкодавцю на момент його смерті, а тому позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період із 11 липня 2012 року по травень 2016 року є безпідставними. За період із січня по липень 2012 року був відсутній приріст індексу споживчих цін (індекс інфляції), а отже, сума несвоєчасно виплаченої заробітної плати не підлягала компенсації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог про стягнення у порядку спадкування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Вказувала на те, що вона як дружина, член сім`ї спадкодавця та спадкоємець першої черги за законом відповідно до вимог статті 1227 ЦК України має право на отримання суми заробітної плати її чоловіка, яка охоплює і суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя. Затримка у виплаті відповідачем заробітної плати її чоловіку, що була доходом їх сім`ї, склала більше одного календарного місяця, і цей доход не мав разового характеру.

Також вказувала на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду не містить узагальнення її доводів, викладених у запереченні на апеляційну скаргу.

Рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення у порядку спадкування за законом заборгованості із заробітної плати у розмірі 3 223,31 грн не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України, в касаційному порядку не переглядається.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2016 року ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» подало заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Посилалось на те, що позивач як спадкоємець ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка на суму заборгованості виключно із заробітної плати у сумі 15 959,13 грн та мала право на стягнення у судовому порядку частини спадкового майна у розмірі 3 223,31 грн, що складається з різниці заборгованості із заробітної плати ОСОБА_2 , про примусове стягнення яких він за життя не звертався. На інші грошові кошти, у тому числі компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 10 750,79 грн, про стягнення яких ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги, свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 червня 2016 року не видавалось, оскільки вони не були нараховані ОСОБА_2 за його життя.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У березні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який за життя перебував у трудових відносинах із ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка».

Позивач є дружиною та спадкоємцем ОСОБА_2 .

За життя, а саме 01 грудня 2011 року, ОСОБА_2 звернувся до КТС ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» із заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати, яка утворилася за період з 2008 року по 2011 рік.

Рішенням КТС ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» від 06 грудня 2012 року № 333 рекомендовано ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» сплатити ОСОБА_2 заробітну плату та у той же день видано посвідчення про стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати у розмірі 13 129 грн.

13 грудня 2011 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Сувідом С. В. відкрито виконавче провадження з виконання посвідчення КТС № 333, виданого 06 грудня 2011 року, про стягнення з ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» на користь ОСОБА_2 заборгованості із заробітної плати у розмірі 13 129 грн.

Згідно з листом ДП «ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка» від 16 червня 2016 року № 7085 залишок боргу за вказаним вище виконавчим документом становить 8 906,82 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Закону Українивід 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідач порушував строки виплати заробітної плати, що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому вона як дружина та спадкоємець останнього має право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Частиною другою Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтею 3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

У справі, що переглядається, установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , перед яким у відповідача існує заборгованість зі сплати заробітної плати у розмірі 8 906,82 грн, яка на час пред`явлення цього позову не стягнута в примусовому порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1219 ЦК України передбачено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Стаття 1227 ЦК України регулює питання спадкування сум заробітної плати, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване.

У справі, що переглядається, установлено, що за життя ОСОБА_2 йому не була нарахована чи стягнута компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушення встановлених строків їх виплати.

Компенсація працівникам частини заробітної плата у зв`язку з порушенням строків її виплати має компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати, ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України).

За своєю правовою природою право на компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати має особистий характер, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті забезпечити наявність засобів існування конкретної особи. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати припиняються.

Оскільки до складу спадщини входять тільки цивільні права та обов`язки, то не переходять у спадщину права і обов`язки спадкодавця в адміністративних, трудових, інших правовідносинах, якщо вони не набули цивільно-правового майнового змісту.

Не переходять у спадщину також цивільні права і обов`язки, нерозривно пов`язані з особистістю спадкодавця, котрі він не міг би нікому передати і за життя. Право на отримання компенсації працівникам частини заробітної плата у зв`язку з порушенням строків її виплати має особистий характер, оскільки покликане забезпечити наявність засобів існування для конкретних осіб.

Отже, зі смертю такої особи припиняється і право на отримання відповідної виплати.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона як дружина, член сім`ї спадкодавця та спадкоємець першої черги за законом має право на отримання компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, що належали спадкодавцеві, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько І. А. Воробйова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк