Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2019 року у справі №179/795/18
Ухвала КЦС ВП від 19.07.2020 року у справі №179/795/18

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 179/795/18

провадження № 61-18018св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Мар`ївська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області,

особа, яка подає апеляційну та касаційну скарги - Сільськогосподарський кооператив «Україна»,

розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу «Україна» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року у складі судді Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Сільськогосподарського кооперативу «Україна» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну частку (пай) по праву спадкування.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що у власності ОСОБА_2 знаходилась земельна частка (пай) на території Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області розміром 10.10 умовних кадастрових га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, не повідомивши своїх спадкоємців про наявність у її володінні вказаної земельної частки.

Після смерті ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем першої черги була її дочка - позивач у справі ОСОБА_1 , яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а отже, позивач, прийняла спадщину в порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України. Заповіт ОСОБА_2 належним чином не посвідчувався.

Так, на початку 2018 року позивачу стало відомо про те, що у власності її матері ОСОБА_2 була земельна частка (пай) на території Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області розміром 10.10 умовних кадастрових га, проте жодних правовстановлюючих документів, зокрема сертифікату на право на земельну частку (пай), знайти не вдалося.

Враховуючи дану обставину, позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області із запитом, для з`ясування питання щодо видачі сертифікату на право на земельну частку (пай) її матері, де їй було надано відповідь, в якій повідомлялось, що дійсно громадянці ОСОБА_2 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП, зареєстрований 20 грудня 1996 року за № 38291, розміром 10.10 умовних кадастрових га по КДСП «Україна» на території Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що підтверджується записом в книзі реєстрації на земельний пай членів КДСП «Україна» Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Також, позивач звернулася до Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області з приводу надання документів на спірну земельну ділянку, якою було видане погодження, відповідно до якого громадянці ОСОБА_2 було відведено земельну ділянку у власність задля ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,36 га. З викопіювання із чергового кадастрового плану вбачається, що спірна земельна ділянка розташована на території Мар`ївської сільської ради, АДРЕСА_1 .

З урахуванням викладених обставин позивачка просила суд, визнати за нею право власності в порядку спадкування на земельну частку (пай) розміром 10.10 умовних кадастрових гана території Мар`ївської сільської ради АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , по праву спадкування за законом, право власності на земельну частку (пай) розміром 10,10 умовних кадастрових гана території Мар`ївської сільської ради АДРЕСА_1 .

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Сільськогосподарський кооператив «Україна» (далі - СГК «Україна»), як особа, яка не брала участі у справі, але питання про права та інтереси якої вирішив суд, подав апеляційну скаргу на нього.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року у прийнятті апеляційної скарги СГК «Україна» на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2018 року відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявник не брав участі у справі, а суд першої інстанції не вирішував питання щодо його прав, свобод, інтересів чи обов`язків, а тому у прийнятті апеляційної скарги слід відмовити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

08 жовтня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від СГК «Україна» засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскарженим рішенням підприємство протиправно позбавлено права на спірну земельну ділянку.

Доводи інших учасників справи

08 листопада 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить суд касаційну скаргу СГК «Україна» відхилити, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно статті 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

27 грудня 2019 року матеріали цивільної справи № 179/795/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що у квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мар`ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну частку (пай) по праву спадкування.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , по праву спадкування за законом, право власності на земельну частку (пай) розміром 10,10 ум.кад.га на території Мар`ївської сільської ради АДРЕСА_1 .

Не погодившись із цим рішенням, у серпні 2019 року СГК «Україна», як особа, яка не брала участі у справ, але вважає, що суд своїм рішенням вирішив питання про її права та обов`язки, подало апеляційну скаргу на нього.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року у прийнятті апеляційної скарги СГК «Україна» на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2018 року відмовлено. Постановляючи вказану ухвалу, апеляційний суд, посилаючись на положення статті 358 ЦПК України, виходив із того, що оскаржуваним рішенням місцевого суду не порушено права, свободи чи інтереси заявника.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2018 року, СГК «Україна» посилалось на те, що вказаним рішенням суду порушуються його права та обов`язки - підприємство протиправно позбавлено права на спірну земельну ділянку. Вказувало, що СГК «Україна» є правонаступником усіх прав та обов`язків, основних та оборотних засобів КДСП «Україна», згідно статуту, в тому числі - прав на земельні ділянки цього підприємства. КДСП «Україна», а в подальшому - СГК «Україна» відкрито володіло та користувалося увесь час спірною земельною ділянкою, кожен рік сплачувало відповідні податки від свого імені.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

В контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо:

- апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;

- є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення;

- є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

- скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Тобто вказана процесуальна норма не містить підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки якої судом не вирішувалося.

Разом із тим, пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 354, 356 ЦПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж під час розгляду справи судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Апеляційний суд вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги заявника.

При цьому Верховний Суд зауважує, що цивільним процесуальним законодавством України в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, не передбачено право апеляційного суду вирішувати питання щодо прийняття (відмови у прийнятті) апеляційної скарги. Зокрема параграфом 2 Глави 1 ЦПК України передбачені повноваження суду апеляційної інстанції щодо відкриття (відмови у відкритті) апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги.

Вирішення судами справ з неухильним дотриманням вимог закону щодо меж наданих судам повноважень має суттєве значення, зокрема при подальшому визначенні процесуальних наслідків певних дій суду.

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги СГК «Україна», апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував положення статті 358 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У відповідності до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу «Україна» задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило