Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.12.2023 року у справі №2-6746/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 2-6746/2010

провадження № 61-14547св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ;

заінтересовані особи: Головний державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрійончик Катерина Володимирівна; ОСОБА_2 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року у складі судді Грегуля О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Матвієнко Ю. О., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби

у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) Андрійончик К. В., заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва

від 04 листопада 2010 року (справа № 2-6746/2010) з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частин з усіх видів його заробітку, але не менше ніж

30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 15 жовтня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного судового рішення видано виконавчий лист, який на даний час перебуває на виконанні у Дніпровському відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження № НОМЕР_1.

03 травня 2023 року головним державним виконавцем Андрійончик К. В. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого загальний розмір заборгованості станом на 01 квітня 2023 року становить 248 098 грн

36 коп. З наданого розрахунку вбачається, що нарахування аліментів здійснювалося державним виконавцем, виходячи із середньої заробітної плати працівника по м. Києву.

ОСОБА_1 зазначав, що, починаючи з 20 грудня 2012 року він постійно зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Тому заборгованість зі сплати аліментів має здійснюватися державним виконавцем виходячи із середньої заробітної плати працівника по Чернігівській області.

Також при складенні розрахунку державним виконавцем не було зараховано платежі зі слати аліментів, які сплачувались ним у період з 01 вересня 2019 року, а саме: 02 грудня 2019 року у сумі: 1 155 грн; 13 листопада 2019 року - 1 155 грн; 28 січня 2020 року - 1 250 грн; 24 лютого 2020 року - 2 000 грн; 15 серпня

2020 року -1 250 грн; 16 вересня 2020 року - 1 300 грн; 05 листопада 2020 року - 1 300 грн; 19 лютого 2021 року - 1 300 грн; 15 квітня 2021 року - 1 300 грн;

16 серпня 2021 року - 1 300 грн; 20 квітня 2021 року - 3 500 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у

м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) Андрійончик К. В. у частині проведеного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 03 травня 2023 року, виконавче провадження № НОМЕР_1, неправомірними; скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів

від 03 травня 2023 року, виконавче провадження № НОМЕР_1; зобов`язати державного виконавця здійснити повторний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженню № НОМЕР_1, виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості (Чернігівської області) відповідно до частини другої статті 195 СК України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що сама по собі незгода боржника із перебуванням виконавчого провадження про стягнення аліментів на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), не свідчить про неправомірність дій головного державного виконавця при визначенні заборгованості по сплаті аліментів на підставі частини другої статті 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів наявності підстав для зобов`язання головного державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, виходячи з середньої заробітної плати для Чернігівської області за весь час стягнення аліментів. Також не вказав, за який період державний виконавець мав здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів

і не надав доказів на підтвердження сплати, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нову постанову про задоволення скарги .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» з підстав частини другої статті 389 ЦПК України

у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_4 на підставі службової записки Голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулька Б. І., розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 15 листопада 2023 року № 1461/0/226-23 справу передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачеві

Гульку Б. І., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що місце виконання виконавчого документу не завжди співпадає з місцем проживання боржника, але при розрахунку заборгованості по аліментах виконавець повинен застосовувати інформацію про середню заробітну плату працівника саме за місцем проживання боржника, а не за місцем виконання виконавчого документа. Виконавчий документ може перебувати, крім іншого, за місцем знаходження майна боржника, яке може не співпадати з місцем його проживання. Враховуючи статтю 24 Закону України «Про виконавче провадження», статтю 195 СК України та пункт 4 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, при розрахунку заборгованості по аліментах, державний виконавець повинен був використовувати макроєкономічний показник - інформацію про середню заробітну плату працівника за місцем проживання боржника, а не за місцем виконання виконавчого документу. Потягом всього періоду, за який було розраховано заборгованість зі сплати аліментів, він зареєстрований і проживає

у Чернігівській області. Також зазначено, що відправлення листів через засоби поштового зв`язку до органу державної виконавчої служби з відділення, розташованого у м. Києві, не підтверджує факт проживання. При цьому посилався на відповідну правову позицію Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 листопада 2010 року (справа № 2-6746/2010) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 15 жовтня

2010 року і до досягнення дитиною повноліття (том 1, а. с. 7).

На підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 листопада

2010 року видано виконавчий лист у справі № 2-6746/2010, у якому вказана адреса боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_2

(том 2, а. с. 167-169).

Постановою державного виконавця органу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції від 24 січня 2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа

від 04 листопада 2010 року у справі № 2-6746/2010 (ВП № НОМЕР_1)

(том 2, а. с. 165).

Постановою державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції

у м. Києві від 05 листопада 2018 року виконавче провадження № НОМЕР_1 передано Ніжинському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

(том 2, а. с. 82).

Постановою старшого державного виконавця Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 18 жовтня 2019 року виконавче провадження № НОМЕР_1 передано Дніпровському районному відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві за місцем фактичного проживання боржника за адресою:

АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 221).

Постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у

м. Києві від 05 листопада 2019 року прийнято виконавче провадження

№ НОМЕР_1 до виконання (том 1, а. с. 217).

Постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у

м. Києві від 18 листопада 2019 року виконавче провадження № НОМЕР_1 передано до Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

(том 1, а. с. 206).

Постановою начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві

від 26 листопада 2019 скасовано постанову державного виконавця

від 18 листопада 2019 року державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про передачу виконавчого провадження

(ВП № НОМЕР_1) до Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області з тих підстав, що державним виконавцем не вжито всіх заходів примусового виконання, а саме не перевірено фактичне місце проживання та майновий стан боржника за адресою: АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 204).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та скасування постанови начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві

від 26 листопада 2019 року про скасування процесуального документа

(справа № 754/1725/20).

03 травня 2023 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андрійончик К. В. складено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальний розмір якої станом на 01 квітня

2023 року становить 248 098 грн 36 коп. (том 1, а. с. 10-12).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Частинами першою та другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

У статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі надходження виконавчого документа на виконання від стягувача.

Згідно з частиною першою статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (частина друга статті 195 СК України).

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 81 СК України).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що виконавче провадження за певними періодами та на даний час знаходиться на виконанні у Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) за фактичним місцем проживання боржника, а ОСОБА_1 не надав доказів для здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів, виходячи з середньої заробітної плати для Чернігівської області за весь час стягнення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги.

Суд апеляційної інстанції вірно вказав про те, що, звертаючись до державної виконавчої служби у своїх заявах, ОСОБА_1 зазначав адресу: АДРЕСА_1 , проте поштові конверти відправлено з відділення поштового зв`язку № 02206, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. А. Малишка, 15/1.

При цьому ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05 травня

2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду

від 29 вересня 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення

і скасування постанови начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у

м. Києві від 26 листопада 2019 року про скасування процесуального документа відмовлено (справа № 754/1725/20).

Таким чином, виконавче провадження за певними періодами та на даний час знаходиться на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) за фактичним місцем проживання.

Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним та були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства та направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник