Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.12.2018 року у справі №354/599/17

Постанова

Іменем України

09 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 354/599/17-ц

провадження № 61-47459св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Департамент охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 травня 2018 року у складі судді Іванова А. П. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - Департамент охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА) про визнання незаконним наказу про розірвання трудового договору та звільнення з посади головного лікаря Комунального закладу "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" (далі - КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка", Санаторій), поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі наказів відповідача від 22 червня 2017 року № 129-к та від 01 вересня 2017 року № 341-к його, як головного лікаря, притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одні і ті самі порушення, виявлені та зазначені в акті ревізії Управління західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області від 14 квітня 2017 року № 04-21/5. Вказані порушення фінансового характеру він не зміг усунути, оскільки заклад фінансується із обласного бюджету, проте фінансування недоплат штатним розписом та тарифікаційними списками не передбачено, а утримання зайво виплачених працівникам санаторію доплат та надбавок при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 20 %. Крім того, рішення профспілкового комітету санаторію про розірвання з ним трудового договору прийнято під час його тимчасової непрацездатності.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним наказ від 01 вересня 2017 року № 341-к в. о. директора Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА про розірвання трудового договору та звільнення ОСОБА_1 із посади головного лікаря КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка"; поновити його на посаді головного лікаря КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" з 04 вересня 2017 року та стягнути з Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди у сумі 20 000,00 грн.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 травня 2018року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 із посади головного лікаря КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки протягом 2017 року ОСОБА_1, крім цього разу, двічі притягався до дисциплінарної відповідальності згідно з наказами від 25 січня 2017 року № 16-к та від 22 червня 2017 року № 129-к. При цьому твердження позивача, що наказами № 129-к та № 341-к ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне і те саме правопорушення, є хибним, оскільки догану йому оголошено за фінансові порушення, а звільнено позивача за невиконання у встановлений строк вимог про усунення порушень, виявлених ревізією, що не є тотожним порушенням. Крім того, досліджені в судовому засіданні протоколи засідання постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров'я та соціальної політики у 2016 та 2017 роках, рішення профспілкового комітету санаторію про розірвання з ОСОБА_1 трудового договору, показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, які узгоджуються з іншими матеріалами справи, підтверджують, що протягом тривалого часу робота головного лікаря ОСОБА_1 була незадовільною.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 правильно звільнено за поданням Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області від 31 серпня 2017 року наказом керівника органу управління комунальним майном правильно, адже саме з цим органом, а не з Івано-Франківською обласною радою, він перебував у трудових відносинах на час звільнення. Оскільки контракт між обласною радою і ОСОБА_1 на зайняття посади головного лікаря санаторію не укладався, то і порядок звільнення з цієї посади, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору" та пункту 6.2 Статуту КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" не застосовується.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 травня 2018року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суди не дали належної оцінки повідомленням Управління західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області від 26 травня 2017 року № 13-090-04-14/2294 про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" в період із 01 лютого 2014 року по 31 січня 2017 року та від 31 серпня 2017 року №13-09-04-14 про надання інформації, направленим в. о. директора Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА, якому також запропоновано вжити заходи щодо усунення виявлених порушень. Департаменту охорони здоров'я ОДА і Управлінню західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківської області достеменно відомо, що без збільшення КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" бюджетних призначень з обласного бюджету усунення виявлених порушень щодо невиплати працівникам допалати за вислугу років є неможливим. Крім цього, як вбачається з пункту 14 протоколу засідання комісії обласної ради з питань охорони здоров'я та соціальної політики від 09 червня 2017 року засідання проводилося без його участі. Підстави його звільнення Департаментом охорони здоров'я комісією не визначені. На засіданні комісії розглядалося питання щодо фальсифікації протоколу профспілкових зборів працівників КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка".

У січні 2019 року Департамент охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що позивачем належним чином не доведено усунення порушень виявлених за результатами ревізії Управління західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області. Головний лікар щорічно розробляє та подає на затвердження штатні розписи та кошторис видатків на утримання апарату санаторію, забезпечує виплату заробітної плати та виживає усіх необхідних заходів щодо забезпечення фінансової діяльності Санаторію.

Позивач не вчиняв жодних заходів спрямованих на перерозподіл відповідних коштів, шляхом звернення до департаменту охорони здоров'я з відповідними листами. З вини головного лікаря Санаторію, тобто позивача, не планувалась надбавка за вислугу років та прийнято наказ у порушення вимог законодавства по оплаті праці, що є прямим порушенням позивачем умов статуту Санаторію та його посадової інструкції.

Оскільки контракт між обласною радою та ОСОБА_1 не укладався, а позивач у фактичних трудових відносинах перебував із Департаментом охорони здоров'я, звільнення не могло відбуватись за рішенням обласної ради.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини встановлені судами

ОСОБА_1 08 квітня 2008 року прийнятий на посаду головного лікаря КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" наказом від 07 квітня 2008 року № 84-к начальника Управління охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА на умовах безстрокового трудового договору. Строковий контракт із ним не укладався.

Статутом КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" встановлено, що головний лікар санаторію відповідає за адміністративну, господарську, кадрову, фінансову діяльність санаторію і раціональне та ефективне використання бюджетних коштів.

Посадовою інструкцією головного лікаря КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" визначено, що головний лікар санаторію організовує: лікувально-профілактичну, адміністративно-господарську, фінансову діяльність закладу; роботу з добору, розстановки і використання медичних кадрів.

Згідно з вимогою про усунення виявлених порушень Управлінням західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області від 25 травня 2017 року № 13-09-04-14/2275, позивачу запропоновано усунути виявлені порушення та надати вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих документів до 20 липня 2017 року. Попереджено про те, що у разі неусунення недоліків у встановлений строк буде ініційоване питання про відповідність керівника установи займаній посаді.

Згідно з відповіддю від 20 липня 2017 року № 98, направленої заступнику начальника Управління західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, головний лікар КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" ОСОБА_1 повідомляє, які заходи здійснювались для усунення виявлених ревізією недоліків. Вказана відповідь направлена адресату 20 липня 2017 року та отримана 21 липня 2017 року згідно з листом про надання інформації від 14 травня 2018 року № 13-09-04-14/1840, тобто з порушенням встановленого у вимозі про усунення недоліків строку - до 20 липня 2017 року.

Відповідно до нагадування про виконання вимог про усунення виявлених ревізією порушень Управління західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області від 30 серпня 2017 року № 13-09-04-14/3680 у встановлений строк до 20 липня 2017 року порушення не усунені в повному обсязі, тому позивачу запропоновано усунути виявлені порушення та надати вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих документів до 22 вересня 2017 року. Попереджено про те, що у разі неусунення недоліків у встановлений строк буде ініційоване питання про відповідність керівника установи займаній посаді.

Згідно з листом Управління західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області від 31 серпня 2017 року № 13-09-04-14/3689, в. о. директора Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА Стовбана М. П. повідомлено, що ОСОБА_1 не виконав вимогу про усунення недоліків, виявлених ревізією у встановлений строк до 20 липня 2017 року та запропоновано розглянути питання про відповідальність керівника установи займаній посаді.

Згідно з відповіддю в. о. головного лікаря КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" від 18 травня 2018 року № 72, станом на 01 вересня 2017 року недоліки, виявлені ревізією, проведеною Управлінням західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, повністю усунені не були.

У поясненнях, наданих 01 вересня 2017 року в. о. директора Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА Стовбану М. П., позивач стверджує, що всі вимоги Управління західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області адміністрацією санаторію усунені.

Протоколом засідання постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров'я та соціальної політики від 22 листопада 2016 року встановлено, що роботу головного лікаря КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" ОСОБА_1 визнано незадовільною. У зв'язку з визнанням роботи позивача незадовільною, проект рішення про укладення контракту з головним лікарем КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" знято з порядку денного.

Згідно з протоколом засідання постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров'я та соціальної політики від 09 червня 2016 року, прийнято рішення доручити Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської ОДА звільнити ОСОБА_1 із посади головного лікаря КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка", у зв'язку із надходженням звернення працівників санаторію про звільнення ОСОБА_1.

Відповідно протоколу засідання профкому КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" від 29 серпня 2017 року № 25, прийнято звернутись із вимогою про розірвання з ОСОБА_1 трудового договору через систематичне невиконання ним умов Колективного договору.

Наказом від 25 січня 2017 року № 16-к ОСОБА_1 за неналежне виконання ним своїх обов'язків, що призвело до значних недоліків, виявлених під час чергової акредитації КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.

Наказом від 22 червня 2018 року № 129-к за неналежне виконання своїх обов'язків, що призвело до фінансових порушень позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. Видачі зазначеного наказу передувала ревізія, проведена Управлінням західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, за результатами якої виявлено порушення у фінансово-господарській діяльності санаторію, що призвели, по-перше, до втрат фінансових і матеріальних ресурсів в істотному розмірі, і по-друге, до порушень прав працівників санаторію на отримання гарантованої чинним законодавством про працю надбавок до зарплати.

Вказані накази ОСОБА_1 у судовому порядку не оскаржував.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

З цієї підстави працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України необхідна наявність у сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним. При визначенні систематичності як ознаки порушення враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів.

Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).

Отже, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов'язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_1 не виконував своїх обов'язків, передбачених посадовою інструкцією головного лікаря санаторію щодо організації адміністративно-господарської і фінансової діяльності санаторію таким чином, щоб вона відповідала вимогам чинного законодавства і не порушувала права працівників, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки всупереч пункту 2 "Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418 із змінами та доповненнями, головним лікарем Санаторію до проведення ревізії надбавка лікарям та працівникам із базовою та неповною вищою медичною освітою в розрахунках до кошторису не планувалась та не нараховувалась, що призвело до недоплати заробітної плати.

Звільнення ОСОБА_1 із посади головного лікаря КЗ "Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій "Смерічка" відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки протягом 2017 року ОСОБА_1 ще двічі притягався до дисциплінарної відповідальності на підставі наказів 25 січня 2017 року № 16-к від та від 22 червня 2017 року № 129-к.

Оскільки у зв'язку із систематичним невиконанням ОСОБА_1 трудових обов'язків до нього уже застосовувалися дисциплінарні стягнення - догани, що свідчить про систематичне невиконання працівником своїх обов'язків, суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Таким чином на час звільнення позивач вважався таким, що притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Істотним для вирішення цього трудового спору Верховний Суд також визнає й те, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили факти систематичного невиконання позивачем трудових обов'язків. Судами встановлено, що порушення, допущені позивачем, носили триваючий характер, застосування заходів дисциплінарного впливу на позивача не призводило до усунення недоліків у його роботі. Оскільки цей факт невиконання трудових обов'язків не спростований позивачем під час судового розгляду цієї справи, Верховний Суд, надавши системний аналіз нормам права, визнає звільнення позивача правомірним та обґрунтованим.

Аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 травня 2018року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик