Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.01.2020 року у справі №766/8919/18

Постанова

Іменем України

05 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 766/8919/18

провадження № 61-23161св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2, звернулася

до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири

АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 є власником квартир АДРЕСА_1 та

АДРЕСА_3 має прибудинкову територію (земельну ділянку для обслуговування будинку), площею 1 103,50 кв. м.

Відповідач самовільно зайняла частину цієї прибудинкової території розміром приблизно 200,00 кв. м, спорудивши металевий паркан з хвірткою,

що зачиняється на замок, а тому позивач не має змоги вільно користуватися прибудинковою територією.

Посилаючись на статтю 391 ЦК України та статті 42, 152, 212 ЗК України позивач просила суд зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди співвласникам багатоквартирного будинку "Гірського, 18" у користуванні прибудинковою територією багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 шляхом демонтажу огорожі за рахунок ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня

2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено,

а судом не встановлено факту володіння або користування позивачем земельною ділянкою площею 1 103,50 кв. м на законних підставах, на що вказує позивач в обґрунтування позовних вимог, а відтак - діями відповідача права позивача не порушено, огородження відповідачем частини території біля будинку не перешкоджає позивачу користуватись квартирою, що перебуває у її власності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня

2019 року скасовано, позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні прибудинковою територією багатоквартирного будинку

АДРЕСА_3 шляхом демонтажу огорожі за її рахунок.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем огорожа розташована безпосередньо на території внутрішнього двору будинку, тобто

на земельній ділянці, яка є прибудинковою територією, право користування якою відповідно до Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) позивач має як співвласник будинку, чим порушено права позивача.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, спірна земельна ділянка не перебуває

у власності та користуванні позивача та інших мешканців будинку

АДРЕСА_3. Рішенням Херсонської міської ради відмовлено

в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гірського 18" (далі - ОСББ "Гірського 18"). Вказує на розбіжність у розмірі земельної ділянки (частини прибудинкової території, зайнятої ОСОБА_3) зазначеної позивачем у різних процесуальних документах.

Зазначає, що вона здійснює капітальний ремонт квартири АДРЕСА_3, яка є окремою будівлею і не пов'язана конструктивно з багатоквартирним будинком позивача.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема парканів, не потребує оформлення дозвільних документів на будівництво, разом з тим, обов'язок з встановлення огорожі передбачений робочим проектом капітального ремонту квартири,

де зазначено про необхідність на період ремонту територію будівельного майданчика огородити суцільним парканом висотою 2 м із захисним козирком,

з метою запобігання травмування людей. Ці вимоги нею дотриманні. Ремонт квартири триває.

Крім того, експертний висновок є неналежним доказом, який не відображає реальний стан будівельних робіт.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, матеріали справи витребувано з Херсонського міського суду Херсонської області, зупинено виконання постанови Херсонського апеляційного суду 19 листопада 2019 року до закінчення її перегляду

в касаційному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири

АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 є власником квартир АДРЕСА_1 та

АДРЕСА_3.

10 червня 2009 року проведена державна реєстрація ОССБ "Гірського,18".

Рішенням Херсонської міської ради від 24 червня 2011 року № 282 ОСББ "Гірського,18" відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,0900 га на АДРЕСА_3, розташованої під багатоквартирним житловим будинком та прибудинкової території,

на підставі статті 42 ЗК України (відсутній проект розподілу території кварталу).

З 10 липня 2018 року ОССБ "Гірського,18" припинено.

З декларації про початок виконання будівельних робіт від 04 грудня 2015 року, зареєстрованої в управління державної архітектурно-будівельної інспекції

у Херсонській області, вбачається, що в квартирі АДРЕСА_3 має бути проведений капітальний ремонт щодо ремонту даху та оздоблення фасаду.

Робочим проектом капітального ремонту квартири

АДРЕСА_3, відповідно до ДБН А.3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва" та СНіП ІІІ-4-80* "Техніка безпеки на будівництві" передбачено, що на період будівництва потрібно територію будмайданчика захистити суцільним парканом 2,0 м із захисним козирком.

Відповідно до висновку судового експерта № 80-19-2308 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи встановлено,

що враховуючи технічну характеристику існуючої огорожі об'єкта дослідження, можна вважати, що вона не відповідає технічним характеристикам огорожі, описаної в текстових матеріалах робочого проекту, за невідповідністю висоти, монтажного улаштування кріплень основної рами, набірних елементів (відсутність козирка), місця розташування. Проаналізувавши конструктивну

та технічну характеристику існуючої огорожі об'єкта дослідження за складом матеріалу, розмірами, кріплення стойок шляхом бетонування в землю,

що характеризує її як стаціонарну (капітальну) споруду, можна вважати, що вона не відповідає загальним вимогам і конструктивним характерам огорожі, яка передбачена вимогами визначеними в ДТСУ БВ.2.8-43:2011 "Огороджування інвентарних будівельних майданчиків та ділянок виконання будівельно-монтажних робіт".

За результатами зіставлення загальної технічної характеристики існуючої огорожі об'єкта та характеристики огорожі, передбаченою вимогами пункту 6.2.1 частини 2 ДБН А.3.2-2-2009, можна констатувати їх невідповідність. Експерт зазначив, що вимоги, викладені в пункті 6.2.2 ДБН А.3.2-2-2009 не відносяться

до умов, які передбачають місце розташування існуючої огорожі об'єкта дослідження, так як перепади висот рівня землі в межах прибудинкової території відсутні, у тому числі біля об'єкта капітального ремонту квартири АДРЕСА_3.

Ці вимоги застосовуються в тих випадках, коли робоче місце або проходи до них знаходяться біля котлованів, траншей або нерівностей рельєфу будівельного майданчика.

Експерт також дійшов висновку, що приймаючи до уваги результати дослідження першого питання, а також враховуючи встановлений загальний об'єм виконаних будівельно-монтажних робіт, вважати, що функція огорожі, яка була зазначена в матеріалах робочого проекту як "сущ. строительное ограждение" та була прийнята для "избежания травмирования" на "период ремонтно-строительных работ", виконана і в подальшому така огорожа

не потрібна.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, судовий експерт свій висновок підтримала, додатково навівши обґрунтування, зазначене у висновку, пояснила, що спірна огорожа є капітальною, за наданими відповідачем технічними документами, визначені у них роботи, а саме ремонт даху та утеплення стін (фасаду) виконанні; бажання відповідача здійснити на утепленому фасаді інші роботи: штукатурка або облицювання не потребує улаштування огорожі, встановленій відповідачем.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких

не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційну скаргу подано до суду у грудні 2019 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України у редакції, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Частина 2 статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи

в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків

та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень

у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних

з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки

у майні будинку чи гуртожитках.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про порядок встановлення

та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду

та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 05 квітня 1996 року № 31/30/53/396, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прибудинкова територія - це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов'язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо).

Правовий режим спірної земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, та прибудинкової території визначається земельним законодавством, зокрема ЗК України.

Частинами 1 -3 статті 42 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди

та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Як роз'яснено у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною 3 статті 42 ЗК України, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок,

де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Відповідно до частин 3 статті 42 ЗК України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих

у Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом

на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої

до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди

та прибудинкові території державної або комунальної власності надаються

в постійне користування підприємствам, установам і організаціям,

які здійснюють управління цими будинками.

Врахувавши викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що сам по собі факт, що земельну ділянку не передано у власність чи в користування співвласникам багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3

у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не змінює правового статусу цієї земельної ділянки як прибудинкової території, та не дає право використовувати її без згоди співвласників будинку.

Викладеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що земельна ділянка не перебуває у власності чи користуванні мешканців будинку

АДРЕСА_3.

Відповідач не спростувала доводи позовної заяви про те, що не отримувала згоди співвласників будинку, в тому числі позивача, на особисте користування частиною земельної ділянки, яка є внутрішнім двором багатоквартирного будинку та за своїм правовим статусом є прибудинковою територією, чим порушила права, в тому числі й позивача.

Колегія суддів погоджується і з висновком апеляційного суду про те,

що споруджений відповідачем металевий паркан, який не є огорожею будівельного майданчика, що встановлено апеляційним судом на підставі належних і допустимих доказів, зокрема висновку судового експерта № 80-19-2308 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою апеляційного суду від 20 серпня 2019 року, перешкоджає позивачу, як співвласнику багатоквартирного будинку, вільно користуватися прибудинковою територією, право користування якою позивач має в силу вимог ЗК України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правильно визначився

з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, та, задовольняючи позовні вимоги, дійшов обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка фактично відноситься

до прибудинкової території багатоквартирного будинку на

АДРЕСА_3, що виключає її використання без згоди співвласників будинку.

Доводи касаційної скарг зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який

їх обґрунтовано спростував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки таке судове рішення

є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо поновлення дії рішення суду

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції

за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року зупинено виконання Постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року

до закінчення його перегляду в касаційному порядку, його необхідно поновити.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку

з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Херсонського апеляційного суду

від 19 листопада 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

М. Є. Червинська