Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №718/505/18

Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 718/505/18

провадження № 61-46966св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Кіцманська міська рада, Кіцманська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 травня 2018 року у складі судді Пітак О. В. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І., Яремка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кіцманської громади (Кіцманської міської ради), Кіцманської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення міської ради, часткове скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 05 квітня 1986 року мати позивача ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_4, після чого вони всі разом почали проживати у бабусі - ОСОБА_5, у будинку АДРЕСА_1. Отримавши дозвіл на знесення старого будинку, у 1989 року вони розпочали будівництво нового будинку за спільні сімейні кошти. ОСОБА_5 як власник старого будинку участі у будівництві не брала, оскільки за станом здоров'я особисті кошти витрачала на лікування.

Указаний будинок був введений в експлуатацію 10 квітня 1996 року на підставі рішення виконкому Кіцманської міської ради № 277/4, але помилково право особистої власності на жилий будинок було оформлено за померлою ОСОБА_6 та проведено реєстрацію в Чернівецькому БТІ.

12 травня 1996 року Кіцманською міською радою видано померлій

ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на житловий будинок на

АДРЕСА_1.

18 червня 1996 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину, який був власником будинковолодіння до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначає, що лише із позовної заяви ОСОБА_2 у справі № 718/2661/17 про усунення перешкод у здійсненні користування права власністю, позивач дізналася про наявність у останньої свідоцтва про право на спадщину,

Вважала вказане свідоцтво недійсним, оскільки воно було видане після рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2015 року у справі № 718/1821/15-ц, яким визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 червня 1996 року, видане

ОСОБА_4.

На підставі викладеного просила визнати незаконним та скасувати п. 3 рішення виконавчого комітету Кіцманської міської ради від 10 квітня

1996 року № 277/4 в частині оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за померлою ОСОБА_6: визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності

від 12 травня 1996 року на ім'я померлої ОСОБА_6; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 грудня 2015 року, видане на ім'я ОСОБА_2 державним нотаріусом Беженар А. М., на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3 та ОСОБА_7 проведена на підставі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року, а тому підстави для припинення права власності на спірне майно відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

08 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У січні 2019 року справу № 718/505/18 передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Сімоненко В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п'яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не дослідили обставини справи, зокрема, суди не з'ясували, яким чином і ким саме було введено в експлуатацію прибудову, здійснену ОСОБА_1 до спірного будинку в 2014 році, та на підставі чого вказана прибудова вписана нотаріусом у спадок відповідача.

Судами не звернуто належної правової уваги на те, що помилка Кіцманської міської ради при винесенні рішення про видачу померлій ОСОБА_6 свідоцтва на право власності потягнула за собою низку правочинів, які слід визнати недійсними.

Крім того, суди не взяли до уваги рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2015 року у справі № 718/1821/15-ц, яким визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 18 червня 1996 року ОСОБА_4

Відзив на касаційну скаргу

25 січня 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги, оскільки питання визнання недійсним оскаржуваного позивачем рішення виконавчого комітету Кіцманської міської ради № 277/4 вже неодноразово було предметом судових розглядів, оскільки оскаржувалося її матір'ю.

Позивач вводить суд в оману та замовчує про наявність рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2010 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2011 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог матері позивача у цій справі ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Кіцманської міської ради Чернівецької області на ім'я ОСОБА_6, та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 червня 1996 року, виданого Кіцманською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_4. Зазначене свідчить, що судами вже було розглянуте питання визнання недійсним п. 3 рішення виконавчого комітету Кіцманської міської ради

від 10 квітня 1996 року № 277/4, рішення набрало законної сили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 квітня 1986 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та

ОСОБА_3

18 вересня 1986 року ОСОБА_6 склала заповіт на ім'я ОСОБА_4.

Рішенням виконавчого комітету Кіцманської міської ради № 671/4

від 07 квітня 1988 року, враховуючи технічний стан старого будинку, відсоток зносу якого складав 40 % ОСОБА_6 було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 (на даний час АДРЕСА_1), замість старого непридатного для проживання будинку.

Завершений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями приймальною комісією виконавчого комітету Кіцманської міської ради прийнято в експлуатацію, про що було складено відповідний акт за № 614.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кіцмань Чернівецької області померла мати ОСОБА_4 - ОСОБА_6.

Рішенням виконавчого комітету Кіцманської міської ради Чернівецької області № 277/4 від 10 квітня 1996 року затверджено акт приймальної комісії про закінчення будівництва і введення в експлуатацію житлового будинку

АДРЕСА_1.

Оскільки станом на час введення в експлуатацію вказаного житлового будинку ОСОБА_6 померла, рішенням виконкому дозволено

ОСОБА_4 ввести в експлуатацію спірний житловий будинок.

01 червня 2009 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18 червня 1996 року (номер запису 191, в книзі 10, с. 252).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Після його смерті, відкрилася спадщина, що складалася з будинковолодіння, що розташоване на АДРЕСА_1 та земельної ділянки, яка розташована на території

м. Кіцмань з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого селянського господарства розміром 0,3405 га вартістю 26 202 грн, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії III - ЧВ № 007237. Спадкоємцями по закону є: дружина ОСОБА_3 донька ОСОБА_7 та мати ОСОБА_9.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України

від 05 липня 2011 року, визнано за ОСОБА_3 право власності на

1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, та на 1/2 частину земельної ділянки згідно Державного акта про право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧВ № 007237, яка розташована в м. Кіцмань, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого селянського господарства, розміром 0,3405га.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок від 12 травня 1996 року на ім'я ОСОБА_6, про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 червня 1996 року на ім'я ОСОБА_4 відмовлено.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться на АДРЕСА_1.

03 липня 2012 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на

1/2 частину житлового будинку

АДРЕСА_1 на підставі рішення апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року (номер запису 191, в книзі 10, с.252).

30 січня 2012 року за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку

АДРЕСА_1 на підставі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року (номер запису 191, в книзі 10, с.252).

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 червня 2014 року у справі № 718/1245/14 задоволено позов ОСОБА_3, визнано незаконним п. 3 рішення виконавчого Кіцманської міської ради народних депутатів № 277/4 від 10 квітня 1996 року, а саме: "Оформити право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за померлою

ОСОБА_6"; визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок від 12 травня 1996 року, що розташований по АДРЕСА_1, яке видано на ім'я померлої

ОСОБА_6; відновлено становище, яке існувало до порушення права та визнано, що власником будинковолодіння з моменту введення будинку АДРЕСА_1 в експлуатацію був

ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено, визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 18 червня 1996 року Кіцманською державною нотаріальною конторою та зареєстроване в реєстрі за № ДС-834 у спадковій справі № 150; визнано запис № 191 в книзі 10, с. 252 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно комунального підприємства "Кіцманське районне бюро технічної інвентаризації" на власника ОСОБА_4 недійсним та скасовано його, де підставою виникнення права власності вказано свідоцтво на право на спадщину № б/н від 18 червня 1996 року, видане Кіцманською державною нотаріальною конторою, реєстр № ДС-834, де форма власності - приватна, частка - 1/1, опис об'єкта: А - житловий будинок, Б - літня кухня, В,Д,Е,Ж - сараї,

Пд - підвал, Г - убиральня, 1-3 - огорожа, К - криниця.

25 грудня 2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку

АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25 грудня 2015 року.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 17 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України

від 21 грудня 2016 року, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 червня 2014 року у справі № 718/1245/14 скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Встановлено, що спірне нерухоме майно на час розгляду цієї справи перебуває у власності в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка в свою чергу, набула цю частку в порядку спадкування від ОСОБА_7, майно якій належало до моменту смерті на підставі рішення суду.

Мотивувальна частина.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Підстави набуття права власності на нерухоме майно передбачені статтею 328 ЦК України, відповідно до змісту якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток історії та культури; 6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; 7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції;

10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Як передбачено статтею 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Аналіз статті 1301 ЦК України дозволяє стверджувати, що до інших випадків, які встановлені законом, відноситься, зокрема, визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.

Свідоцтво може бути визнане недійсним також у інших випадках, встановлених законом, зокрема такими підставами може бути оформлення його не уповноваженою на те посадовою особою; оформлення не за місцем відкриття спадщини; недодержання встановленої законом форми свідоцтва; видача свідоцтва, якщо серед ймовірних спадкоємців за законом або заповітом є ненароджена дитина, зачата за його життя, тощо.

У справі, що переглядається, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано: 03 липня 2012 року за ОСОБА_3 на 1/2 частину та 30 січня 2012 року за ОСОБА_7 на 1/2 частину

(25 грудня 2015 року за ОСОБА_2 на 1/2 частину після смерті ОСОБА_7).

Реєстрація права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3 та ОСОБА_7 проведена на підставі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року і підстави для припинення власності права на вказане майно відсутні, а отже, як правильно вважали суди першої та апеляційної інстанцій, відсутні підстави для задоволення позову.

Посилання касаційної скарги на те, що суди не взяли до уваги рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2015 року у справі № 718/1821/15-ц, яким визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 18 червня 1996 року

ОСОБА_4, є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2015 року у справі № 718/1821/15-ц за позовом ОСОБА_3 до Кіцманської державної нотаріальної контори Чернівецької області, Кіцманської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги задоволено у зв'язку з визнання відповідачем позову. При цьому суд посилався на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 червня 2014 року у справі № 718/1245/14-ц, яким Визнано незаконним п. 3 рішення виконавчого комітету Кіцманської міської ради народних депутатів Чернівецької області від 10 квітня 1996 року № 277/4, а саме: "Оформити право особистої власності на житловий будинок

АДРЕСА_1 за померлою ОСОБА_5".

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок

від 12 травня 1996 року, яке видно на ім'я померлої ОСОБА_5.

Разом із тим, зазначене судове рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 17 серпня 2016 року, залишеним без змін Вищого спеціалізованого суду України від 21 грудня 2016 року, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 червня 2014 року у справі № 718/1245/14 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Аналіз зазначених судових рішень свідчить про те, що рішення суду першої інстанції впливає на права та обов'язки правонаступника ОСОБА_7 - ОСОБА_2, яка відповідно до статті 33 ЦПК України не була залучена до участі в справі, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову у справі, що переглядається Верховним Судом, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3 та

ОСОБА_7 проведена на підставі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року, а тому підстави для припинення права власності на спірне майно відсутні.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року у справі № 22ц-2715 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_9 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_9 про визнання права власності на спадкове майно визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини житлового будинку, що знаходяться на АДРЕСА_1 та на 1/2 частини земельної ділянки згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії 111-ЧВ № 007237, яка розташована на території м. Кіцмань Чернівецької області, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого селянського господарства.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Кіцманської міської ради Чернівецької області 12 травня

1996 року на ім'я ОСОБА_6 та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 червня 1996 року, виданого Кіцманською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_4, відмовлено.

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частку житлового будинку, що знаходяться на АДРЕСА_1.

У зазначеній справі встановлено, що спірне майно належало на праві приватної власності ОСОБА_6 та було передано ОСОБА_4 у порядку спадкування правомірно та виключно на передбачених законом підставах.

Також встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями по закону є ОСОБА_3, дружина померлого, ОСОБА_9, мати померлого, яка на спадщину не претендує та ОСОБА_7, донька померлого. Із заявою до Кіцманської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини

ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулася ОСОБА_3 - дружина померлого, а

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 - донька померлого.

Відповідно до частин 4 , 5 статті 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Ураховуючи зазначене та законність набуття права власності на спірне майно ОСОБА_3 та ОСОБА_7, реєстрація якого проведена на підставі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня

2010 року, що набрало законної сили, суди дійшли вмотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника з висновками судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної

інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 травня

2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик