Постанова

Іменем України

11 липня 2019 року

м. Київ

справа № 462/7217/18

провадження № 61-9403св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»,

треті особи: Пустомитівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Державне підприємство «СЕТАМ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 11 грудня 2018 року у складі судді Бориславського Ю. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт»), треті особи -Пустомитівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Державне підприємство «СЕТАМ» про визнання частково недійсними договорів.

ОСОБА_1 . просить визнати частково недійсним договір (портфельного відступлення прав вимоги) від 11 квітня 2018 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт» в частині відступлення права вимоги за кредитним договором від 28 лютого 2007 року зі змінами доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього, кредитним договором від 28 лютого 2007 року зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього та кредитним договором від 22 квітня 2010 року зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього, які укладено в рамках Генерального кредитного договору від 27 лютого 2007 року.

Також позивач просить визнати частково недійсним договір відступлення прав за іпотечним договором від 11 квітня 2018 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт» в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором від 23 лютого 2007 року на нерухоме майно, а саме: овочесховище загальною площею 105 кв. м; їдальню загальною площею 589,7 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало на праві приватної власності ОСОБА_5 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 11 грудня 2018 року відкрито провадження у цій справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява подана із додержанням статей 175-177 ЦПК України, віднесена до предметної, суб`єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції Залізничного районного суду м. Львова.

Вказана ухвала суду була оскаржена в апеляційному порядку з підстав порушень правил підсудності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року ухвалу місцевого суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позов обґрунтовано заявлено в суд за місцезнаходженням нерухомого майна, висновок суду про підсудність справи Залізничному районному суду м. Львова є правильним.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2019 року ТОВ «ФК «Форінт» подало до Верховного Суду, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що предметом даного позову є вимога про виконання зобов`язань, а не спір щодо нерухомого майна, тому, при відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, помилково виходив з того, що до цього спору застосовуються правила виключної підсудності. Дана справа за загальними правилами підсудності підсудна Печерському районному суду м. Києва за місцезнаходженням відповідачів.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» погоджується з доводами касаційної скарги та зазначає, що місцевий і апеляційний суди невірно визначили предмет спору, а тому під час постановлення оскаржуваних рішень були порушені норми процесуального права в частині визначення підсудності позовної заяви.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

02 липня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди установили, що ОСОБА_1 у позовній заяві просить визнати частково недійсним, зокрема, договір відступлення прав за іпотечним договором від 11 квітня 2018 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт» в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором від 23 лютого 2007 року на нерухоме майно, а саме: овочесховище загальною площею 105 кв. м, їдальню загальною площею 589,7 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало на праві приватної власності ОСОБА_5

Установлено, що адреса місцезнаходження вказаного нерухомого майна за адміністративними поділом віднесена до Залізничного району м. Львова.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Позови, що виникають із кредитних правовідносин, пред`являються до суду

за загальними правилами підсудності. При цьому суд має враховувати право споживача на пред`явлення позову також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування цієї особи або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (стаття 28 ЦПК України).

Правила статті 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, у разі об`єднання позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Разом із тим, у пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо). Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Установлено, що предметом спору у цій справі є, серед іншого, договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, об`єктом якого є нерухоме майно, а саме овочесховище і їдальня, адреса місцезнаходження яких за адміністративними поділом віднесена до Залізничного району м. Львова.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що спір пов`язаний з правом позивача на нерухоме майно, позов у цій справі про визнання частково недійсними договорів має пред`являтися за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна за правилами виключної підсудності.

При таких обставинах касаційна скарга ТОВ «ФК «Форінт» на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 11 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року є необґрунтованою, касаційним судом встановлене правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні, наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої та постанову апеляційної інстанцій без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 11 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев