Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.12.2020 року у справі №947/1389/20

Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 947/1389/20

провадження № 61-18226св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

треті особи: Одеська місцева прокуратура № 1, служба у справах дітей Одеської міської ради, комунальна установа "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2020 року в складі судді Васильків О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина. Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування (далі - Київська РА ОМР) звернулась до суду в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, з позовом до ОСОБА_6 в якому просила:

- позбавити батьківських прав ОСОБА_6 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4;

- стягнути з ОСОБА_6 на користь дитячого державного закладу, в якому будуть перебувати малолітні діти, аліменти до повноліття дітей у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу відповідача, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно;

- накласти заборону на зняття малолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, та реєстрацію місця проживання інших осіб у даному житловому приміщенні без погодження з органом опіки та піклування.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_5 є матір'ю малолітніх: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. Відповідач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2. В зареєстрованому шлюбі не перебуває, проживає разом із співмешканцем ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5.

ОСОБА_5 веде асоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, уваги вихованню та утриманню дітей не приділяє, характеризується негативно, не працює.

Неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов'язків та домашнє насильство. Наказами служби у справах дітей Одеської міської ради діти поставлені на облік як такі, що опинились у складних життєвих обставинах, що проживають в сім'ї, в якій батьки ухиляються від виконання батьківських обов'язків.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 березня 2007 року ОСОБА_5 позбавлена батьківських прав відносно своїх старших дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 березня 2008 року ОСОБА_5 також позбавлена батьківських прав відносно сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

23 січня 2020 року у присутності працівників територіального відділу служби у справах дітей ОМР у Київському районі ОСОБА_5 надала заяву про те, що не заперечує стосовно позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Посилаючись на те, що жодного з покладених законом на батьків обов'язків відповідач не виконує, станом здоров'я, успіхами дітей, їх долею не цікавиться, участі у вихованні не приймає, вихованням не займається, самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, Київська РА ОМР як орган опіки та піклування просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2020 року позов задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_5 у відношенні малолітніх дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.Стягнуто з ОСОБА_5 на користь дитячого державного закладу, в якому будуть перебувати малолітні діти, аліменти на утримання до їх повноліття у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу відповідача, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Накладено заборону на зняття малолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2, та реєстрацію місця проживання інших осіб у даному житловому приміщенні без погодження з органом опіки та піклування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що в ході судового розгляду справи достеменно встановлено, що відповідач ОСОБА_5 ухиляється від утримання та виховання своїх малолітніх дітей, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, квартира, в якій проживають діти, знаходиться в антисанітарному стані, в родині склалася ситуація загрозлива життю та здоров'ю дітей.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м.

Одеси від 07 квітня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_5 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками. Судом також враховано заяву ОСОБА_5 від 23 січня 2020 року, відповідно до якої вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно її дітей.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України) та судами попередніх інстанцій не досліджені зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389, пункт 1 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували відсутність доказів зловживання нею алкогольними напоями, наркотичними засобами, фізичного чи психологічного насилля над дітьми або іншого негативного впливу на дітей, а також не встановлено ризиків загрози життю дітей при подальшому перебуванню їх з матір'ю. Вона бажає спілкуватися з дітьми, проти позбавлення батьківських прав заперечує, і вважає, що позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Також зазначала про її неналежне повідомлення судами попередніх інстанцій про розгляд справи.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу та узагальнення їх доводів

У грудні 2020 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що відповідач систематично ухиляється від виконання батьківських обов'язків, постійно залишала дітей на бабу (яка на теперішній час померла), незважаючи на профілактичну роботу не змінила своєї поведінки, не створила належних умов для проживання та виховання дітей. Умови були визнані такими, що створюють загрозу життю та здоров'ю дітей. Працівники служби у справах дітей Одеської міської ради неодноразово відвідували відповідача за місцем проживання протягом 2019-2020 років, але умови проживання та виховання дітей не змінились. За час перебування малолітньої ОСОБА_4,2018 року народження, в КНП "Міський спеціалізований будинок дитини №1" її ніхто з родичів та близьких не відвідував, допомоги у вихованні та утриманні не надавав. Всі діти соціально і педагогічно запущені, їх розвиток не відповідає віку, спостерігаються логопедичні проблеми, розумовий розвиток в межах низьких вікових норм.

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від служби у справах дітей Одеської міської ради, в якому остання просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Відзив мотивований тим, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що у цій конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких ОСОБА_5 може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить приписам національного та міжнародного законодавства, а також практиці Європейського суду з прав людини.

Сім'я ОСОБА_5 є особливо непридатною та явно неблагополучною для виховання дітей, а на перше місце ставляться найкращі інтереси дітей, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Відповідно до первинного огляду ОСОБА_4, дитина не добирала близько п'яти кг, а у зрості - 12 см. Об'єктивні ознаки - ОРВІ, ринофарингіт, інфекційно-алергічний дерматит, scales + pedicules, фатально-алкогольний синдром.

Виражена затримка психо-мовного та стато-кінетичного розвитку. Стан дитини розцінено як факт жорстокого поводження з дитиною. Крім того, у зв'язку із повним нехтуванням матір'ю ОСОБА_5 батьківських обов'язків по забезпеченню медичного догляду та лікування дитини ОСОБА_1,2009 року народження, 13 лютого 2020 року виключно за ініціативи Служби у справах дітей Одеської міської ради дитині було проведено оперативне втручання - видалення гемангіоми передньої черевної стінки. ОСОБА_5 проявила повну незацікавленість здоров'ям дітей та байдужість до можливих негативних наслідків.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 947/1389/20 з Київського районного суду м. Одеси.

Зупинено дію рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2020 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, до закінчення касаційного провадження.

У грудні 2020 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2021 року справу № 947/1389/20 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2. Є багатодітною матір'ю та має 7 дітей, а саме: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 березня 2007 року ОСОБА_5, позбавлено батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, і ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 березня 2008 року ОСОБА_5, позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 червня 2017 року в задоволенні позовних вимог Київської РА ОМР в інтересах малолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи - Одеська місцева прокуратура № 1, Служба у справах дітей Одеської міської ради, про відібрання дітей - відмовлено.

Відповідно до наказів служби у справах дітей Одеської міської ради від 16 червня 2014 року №№ 31,32, від 24 жовтня 2016 року №108 та від 14 червня 2018 року №129 "Про постановку на облік дітей, які опинились у складних життєвих обставинах", малолітні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебувають на відповідному обліку дітей, як такі, що проживають в сім'ї, в якій батьки ухиляються від виконання батьківських обов'язків.

07 листопада 2016 року малолітні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виявлені як такі, що залишилися без догляду батьків. Мати знаходилась у стані алкогольного сп'яніння, бабуся відмовилась забирати дітей, написала заяву до ТВ ССД про влаштування дітей до притулку, про що органом внутрішніх справ України та закладом охорони здоров'я складені акти про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку.

ОСОБА_5 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов'язків, передбаченої статтею 184 КУпАП, та була притягнута до адміністративної відповідальності за домашнє насильство за статтею 173-2 КУпАП. До кримінальної відповідальності не притягувалась.

Родина ОСОБА_5 взята під соціальний супровід Одеського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді згідно рішення Піклувальної ради департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 29 березня 2019 року № 11.

28 травня 2019 року ОСОБА_5 надала письмові пояснення начальнику Служби у справах дітей Одеської міської ради, зобов'язувалась сумлінно ставитись до своїх батьківських обов'язків, попереджена про відповідальність за їх невиконання, обізнана щодо можливих наслідків в разі невиконання батьківських обов'язків.

Встановлено, що діти проживали в незадовільних умовах: у будинку брудно, неприємний затхлий запах, продуктів харчування не має. Будинок знаходиться в антисанітарному стані. Діти брудні, голодні та неохайні. Проживання дітей є таким, що загрожує їх життю та здоров'ю, про що спеціалістами територіального відділу служби у справах дітей Одеської міської ради у Київському районі складені акти від 28 жовтня 2019 року, 03 січня 2020 року, 13 січня 2020 року.

Відповідно до інформаційних довідок адміністрації Комунального некомерційного підприємства "Дитяча міська поліклініка №6" від 04 вересня 2019 року №01-03/627, та від 21 січня 2020 року №01-03/34 квартира, де проживають діти, знаходиться в антисанітарному стані, в родині склалася ситуація загрозлива життю та здоров'ю дітей. Адміністрація лікувального закладу неодноразово направляла повідомлення до територіального відділу служби у справах дітей Одеської міської ради в Київському районі, з проханням розглянути питання позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_5 у відношенні малолітніх: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

12 липня 2019 року, 13 та 28 жовтня 2019 року, 03 та 13 січня 2020 року під час обстеження квартири АДРЕСА_3, встановлено, що для дітей не створені задовільні умови щодо мешкання, розвитку та виховання. Приміщення, де утримуються діти, знаходиться в антисанітарному стані. Кімнати сирі, брудні, в будинку затхлий запах, не прибрано, діти брудні та голодні. Мати ухиляється від виконання батьківських обов'язків та залишає малолітніх дітей на бабусю гр. ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9. Під час обстеження умов проживання в приміщенні перебувала стороння особа в нетверезому стані.

Актами проведення оцінки рівня безпеки дітей від 24 жовтня 2019 року встановлено, що проживання дітей разом з матір'ю загрожує їх життю та здоров'ю.

Діти були вилучені у матері та невідкладно направлені до КНП "Міська клінічна інфекційна лікарня" ОМР для обстеження стану їхнього здоров'я та надання необхідної медичної допомоги в стаціонарних умовах. Стан здоров'я дітей середньої тяжкості.

Згідно повідомлення КНП "Міська клінічна інфекційна лікарня" ОМР від 22 січня 2020 року №01-08/61 за період знаходження в лікарні ніхто з родичів дітей не відвідував.

Малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 13 січня 2020 року перебуває у КУ "Міський спеціалізований будинок дитини № 1" Департаменту охорони здоров'я, до якого її було тимчасово влаштовано за власною заявою гр. ОСОБА_5.

Відповідно до акта первинного огляду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, складеного 13 січня 2020 року адміністрацією комунальної установи "Міський спеціалізований будинок дитини №1", дитина знаходиться у стресовому стані, неспокійна, плаче, запах алкоголю та неохайної гігієни. Дівчинка завшівлена, короста, зі слідами мацерації шкірних покровів, гнойніковими ураженнями колін, слідами порізів.

Відмічається тремор підборіддя та кінцівок. Не добирає близько п'яти кілограмів, у зрості - 12 см, на даний момент маса тіла 7500 кг, зріст 76 см. Об'єктивно признаки ОРВІ, гострий рінофарінгіт, scales + pedicules, інфекційно-алергічний дерматит. Фатально-алкогольний синдром. Виражена затримка психо-мовного та стато-кінетичного розвитку.

Стан дитини слід розцінювати як факт жорстокого поводження з дитиною.

Розпорядженням Київською РА ОМР від 17 січня 2020 року № 05-01р "Про негайне відібрання малолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, у матері - ОСОБА_5" діти відібрані у відповідача.

З 22 січня 2020 року, малолітні діти: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебувають у КУ "Центр соціально - психологічної реабілітації дітей" Одеської міської ради Одеської області.

Малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 13 січня 2020 року - в Комунальній установі "Міський спеціалізований будинок дитини № 1".

23 січня 2020 року мати дітей ОСОБА_5 надала письмову заяву на ім'я виконуючого обов'язки начальника служби у справах дітей Одеської міської ради, в якій не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, у зв'язку з тим, що вона не має можливості утримувати, займатися їх вихованням, навчанням, а також не може виконувати свої батьківські обов'язки у зв'язку із станом здоров'я.

Малолітня ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, поступила в Комунальну установу "Центр соціально - психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області" не вперше. 02 жовтня 2015 року вона вже доставлялась до зазначеної дитячої установи згідно акта Київського ВП м. Одеси, оскільки була знайдена на Люстдорфській дорозі 27, без нагляду дорослих. 18 березня 2016 року з дозволу служби у справах дітей Одеської міської ради була повернута на виховання до матері гр. ОСОБА_5.

Вдруге дитина потрапила до Центру 07 листопада 2016 року також згідно акта Київського ВП м. Одеси (залишилася без батьківського піклування). 11 серпня 2017 року, за дозволом служби у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_1 була повернута на виховання до матері гр. ОСОБА_5.

За даними КУ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області" від 20 жовтня 2020 року № 563, малолітня ОСОБА_1,2009 року народження, потрапила до Центру втретє. На момент потрапляння почувала себе невпевнено, від спілкування відмовлялася, демонструвала апатичність, скутість. З моменту попередніх перебувань дитини у Центрі поведінка, світосприйняття та емоційний стан дитини не змінився - відсторонена, пасивна, високий рівень тривожності. З'явилась нова реакція на різкі звуки та велику кількість дітей - відстороненість, намагання вийти зі спілкування.

Згідно з довідкою КУ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Одеської міської ради Одеської області від 23 січня 2020 року № 52, за період з 02 жовтня 2015 року по 18 березня 2016 року (більше п'яти місяців) і з 07 листопада 2016 року по 11 серпня 2017 року (більше дев'яти місяців) ОСОБА_1 в Центрі мати ОСОБА_5 відвідувала 31 жовтня 2015 року, 06 грудня 2015 року, 26 грудня 2015 року, 10 грудня 2016 року, 21 січня 2017 року та 28 січня 2017 року.

В період перебування дітей у Центрі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, була госпіталізована та отримала медичну допомогу, оскільки після огляду у ОДКЛ встановлений попередній діагноз "дермоїдна кіста передньої черевної стінки зліва (вроджена)". За словами дитини такі болі були раніше регулярні. 03 лютого 2020 року дитина була прооперована - діагноз "гемогеома передньої черевної стінки (вроджена)". За медичними даними мати раніше не займалася лікуванням означеної хвороби.

В період перебування у Центрі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, діагностований токсокороз та аскорідоз. Означені захворювання свідчать про тривалий неналежний санітарний стан місця перебування дитини.

Малолітній ОСОБА_2,2014 року народження, соціально і педагогічно запущений.

Навички самообслуговування, роботи в групі з однолітками, навички особистої гігієни перебувають в процесі формування. Спостерігаються логопедичні проблеми (нечіткість мови, складнощі при формулюванні складних речень, обмежений словниковий запас). Розумовий розвиток дитини в межах низьких вікових норм.

Мовленнєвий розвиток дитини та пізнавальна діяльність на низькому рівні.

Малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 10 січня 2020 року знаходиться в КУ "Міський спеціалізований будинок дитини №1" на повному державному забезпечення.

За час її перебування в закладі ніхто з родичів та близьких її не відвідував, допомоги в вихованні та утриманні дитини не надавав. Дитина знаходиться під наглядом з діагнозом: затримка темпів мовного і психологічного розвитку.

Малолітня ОСОБА_3,2014 року народження, емоційно не стабільна. Спостерігався високий рівень тривожності. Дівчинка соціально і педагогічно запущена. Навички самообслуговування та особистої гігієни перебували в процесі формування.

Тривалий період, перебуваючи в Центрі, ходила в памперсі. Розумовий розвиток дитини не відповідає віку: не вміє визначати кольори, геометричні фігури, не знає букв і цифр. Мовленнєвий розвиток дитини не відповідає віку, має низький словниковий запас.

Висновком Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 10 лютого 2020 року №05/808 "Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_5 у відношенні малолітніх дітей" встановлено доцільним позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_5 у відношенні малолітніх: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

ОСОБА_5 у грудні 2019 року отримала: допомогу на дітей одиноким матерям у сумі 711,99 грн., державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям у сумі 7270,25
грн., допомогу при народженні дитини у сумі 860,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін. ), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Судами попередніх інстанцій установлено, що родина ОСОБА_5 з 29 березня 2019 року взята під соціальний супровід і 28 травня 2019 року ОСОБА_5 попереджена про відповідальність за невиконання батьківських обов'язків та можливі наслідки їх невиконання.

Працівники служби у справах дітей Одеської міської ради неодноразово здійснювали перевірку побутових умов та виховання дітей. За наслідками перевірок складені акти проведення оцінки рівня безпеки дітей, відповідно до яких проживання дітей разом з матір'ю загрожує їх життю та здоров'ю.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач систематично ухиляється від виконання батьківських обов'язків, незважаючи на профілактичну роботу не змінила своєї поведінки, не створила належних умов для проживання та виховання дітей. Умови проживання дітей з матір'ю були визнані як такі, що створюють загрозу життю та здоров'ю дітей.

При вилученні та направленні дітей у січні 2020 року до КНП "Міська клінічна інфекційна лікарня" Одеської міської ради встановлено, що стан їх здоров'я - середньої тяжкості.

Актом первинного огляду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, складеного 13 січня 2020 року адміністрацією комунальної установи "Міський спеціалізований будинок дитини №1", стан дитини розцінено як факт жорстокого поводження з дитиною.

03 лютого 2020 року ОСОБА_1,2009 року народження, під час перебування у КУ "Центр соціально - психологічної реабілітації дітей" була прооперована - діагноз "гемогеома передньої черевної стінки (вроджена)". За медичними даними мати раніше не займалася лікуванням означеної хвороби.

Зазначені обставини в сукупності належить розцінювати як ухилення відповідача від виховання дітей, яка свідомо нехтувала своїми обов'язками, що носить систематичний та постійних характер.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що проживання малолітніх дітей разом з матір'ю загрожує їх життю та здоров'ю.

Достеменно знаючи місце знаходження дітей після їх відібрання, ОСОБА_5 їх не відвідувала, що також свідчить про її свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

З огляду на вказане вище у сукупності, зважаючи на зазначені вище висновки лікарів та психологів, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в ході судового розгляду справи достеменно встановлено, що відповідач ОСОБА_5 ухиляється від утримання та виховання своїх малолітніх дітей, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, в родині склалася ситуація загрозлива життю та здоров'ю дітей.

З цих підстав та враховуючи перш за все інтереси малолітніх дітей, а також те, що в даному випадку є загроза порушення житлових прав малолітніх дітей, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_5 у відношенні малолітніх дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та накладення заборони на зняття дітей з реєстрації з місця проживання за адресою: АДРЕСА_2, та реєстрацію місця проживання інших осіб у даному житловому приміщенні без погодження з органом опіки та піклування.

Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Оскаржувані судові рішення перебувають у відповідності до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 753/5150/16-ц, від 28 листопада 2018 рокуу справі № 759/9995/16-ц та від 28 серпня 2020 року у справі № 753/18590/16-ц.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували.

Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є достатньо мотивованими, апеляційний суд надав відповідь на всі суттєві аргументи заявника, що узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)).

Доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_5 про розгляд справи спростовуються матеріалами справи, зокрема, її заявою від 28 жовтня 2020 року про розгляд справи за її відсутності. Таким чином вона не була позбавлена можливості з'явитися в судове засідання, яке відбулось 28 жовтня 2020 року, та надати свої пояснення та заперечення проти позову.

Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що після усунення обставин, які були підставою для позбавлення батьківських прав, ОСОБА_5 не позбавлена можливості звернутися у встановленому законом порядку з вимогами про поновлення батьківських прав.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 1 статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених Частиною 1 статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Частиною 3 статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року зупинено дію рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2020 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаного рішення суду підлягає поновленню.

Керуючись статтями 409, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2020 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В.

Коротенко