Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 757/11542/17-ц

провадження № 61-44056св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Тернопільська обласна Федерація Всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України",

відповідач - Громадська спілка "Федерація футболу України",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Тернопільської обласної Федерації Всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України" на ухвалу Печерського районного суду м.

Києва

від 24 січня 2018 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року у складі колегії судді: Крижанівської Г. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2017 року Тернопільська обласна Федерація Всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України" звернулася до суду із позовом до Громадської спілки "Федерація футболу України" про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року, провадження у справі за позовом Тернопільської обласної Федерації Всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України" до Громадської спілки "Федерація футболу України" про визнання протиправним та скасування рішення закрито. Повідомлено позивача, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Рішення мотивовано тим, що суб'єктний склад спору та характер спірних правовідносин підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає її розгляд в порядку Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У вересні 2018 року Тернопільська обласна Федерація Всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України" подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 січня

2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на розгляду до Великої Палати Верховного Суду, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів щодо віднесення спору про визнання протиправним та скасування рішення виконкому відповідача в частині тимчасового припинення членства позивача до підвідомчості господарського суду є помилковими, оскільки між сторонами у справі відсутні корпоративні правовідносини та вимоги жодним чином не пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності сторін у справі.

У грудні 2018 року від Громадської організації "Федерація футболу України" надійшов відзив на касаційну скаргуТернопільської обласної Федерації Всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України", у якому заявник просив указану касаційну скаргу залишити без задоволення.

У липні 2019 року від Громадської спілки "Федерація футболу України" надійшла заява щодо зміни найменування громадської спілки на Громадську спілку "Українська асоціація футболу".

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Встановлено, що Тернопільська обласна Федерація Всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України" є громадським об'єднанням зі статусом юридичної особи.

Громадська спілка "Федерація футболу України" є громадським об'єднанням фізкультурно-спортивного спрямування зі статусом юридичної особи, діяльність якої регулюється Законом України "Про фізичну культуру і спорт".

Відповідно до статті 6 Статуту Громадської спілки "Федерація футболу України" (далі - Статут) членами Федерації футболу України можуть бути юридичні особи приватного права, які відповідають за організацію та вирішення пов'язаних з футболом питань на своїй території або у певній галузі, поділяють мету, статутні завдання Федерації футболу України, бажають сприяти її діяльності. У кожній області України, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі створюється тільки одна регіональна федерація футболу, яка у встановленому законодавством порядку реєструється, набуває повноважень з розвитку футболу в регіоні, після чого визнається Федерацією футболу України та отримує відповідний сертифікат відповідно до Регламенту про надання статуту регіональної федерації футболу, який затверджується Виконавчим комітетом Федерації футболу України.

Регіональні федерації футболу діють відповідно до Модельного статуту регіональної федерації футболу, який затверджується Виконавчим комітетом Федерації футболу України.

У випадку невідповідності діяльності регіональної федерації футболу цьому Статуту та Модельному статуту регіональної федерації футболу, членство такої регіональної федерації у Федерації футболу України може бути припинено, відповідно до процедури, визначеної цим Статутом, а сертифікат про надання статусу регіональної федерації футболу відкликаний комітетом.

Статтею 12 Статуту передбачено, що якщо член Федерації футболу України припустився істотних порушень Статутів і/або положень, рішень Міжнародної федерації футбольних асоціацій, Союзу Європейських футбольних асоціацій, Громадської спілки "Федерація футболу України", прийнятих відповідно до них, Виконавчий комітет має право тимчасово припинити (призупинити) членство цього члена. За тимчасове припинення (призупинення) членства мають проголосувати щонайменше 2/3 членів Виконавчого комітету, і це рішення набуває чинності після його прийняття. Питання тимчасового припинення членства передаються на розгляд чергового Конгресу, який приймає рішення про виключення члена, скасування або продовження тимчасового припинення його членства. Якщо Конгрес не розглядає це питання, тимчасове припинення членства скасовується.

Згідно з протоколом № 2 засідання Виконавчого комітету Федерації футболу України від 20 лютого 2017 року тимчасово припинено членство Тернопільської обласної Федерації Всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України" у Громадській спілці "Федерація футболу України".

Статутом Громадської спілки "Федерація футболу України" визначено, що усі внутрішні спори між Федерацією футболу України, її членами та іншими особами, які задіяні або працюють у футболі, вирішують органи здійснення футбольного правосуддя - Контрольно-дисциплінарний комітет як орган першої інстанції, Апеляційний комітет як орган другої інстанції; рішення Апеляційного комітету можуть бути оскаржені лише в Спортивному арбітражному суді м. Лозанна (Швейцарія)

у порядку, передбаченому Статутом, Дисциплінарними правилами Федерації футболу України та Кодексом Спортивного арбітражного суду (статті 50,54 Статуту).

Нормативно-правове обґрунтування

Закон України "Про фізичну культуру і спорт" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначає загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту та регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державне управління фізичною культурою і спортом здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, за сприяння відповідно інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Пунктом 1 Положення про Міністерство молоді та спорту України, затвердженого Указом Президента України від 24 липня 2013 року № 390/2013 (далі - Положення), визначено, що Міністерство молоді та спорту України (далі - Мінмолодьспорт України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується

і координується Кабінетом Міністрів України. Мінмолодьспорт України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сфері фізичної культури і спорту.

Основними завданнями Мінмолодьспорту України є забезпечення формування та реалізація державної політики у молодіжній сфері, сфері фізичної культури і спорту, участь у формуванні та реалізація в межах своєї компетенції державної політики

у сфері волонтерської діяльності (пункт 3 Положення).

Мінмолодьспорт України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, сприяє національним спортивним федераціям України та фізкультурно-спортивним товариствам у забезпеченні розвитку олімпійських і неолімпійських видів спорту, спорту ветеранів, національним спортивним федераціям інвалідів з нозологій -

у розвитку видів спорту інвалідів, поліпшенню їх матеріально-технічної бази, надає іншу підтримку; встановлює порядок атестації тренерів та спортивних суддів; приймає рішення про надання громадському об'єднанню фізкультурно-спортивної спрямованості статусу національного або відмову в його наданні; затверджує положення про національні збірні команди України з видів спорту, визнаних в Україні; затверджує порядок присвоєння спортивними федераціями кваліфікаційних категорій спортивним суддям; затверджує Положення про Єдину спортивну класифікацію України, порядок видачі посвідчення про присвоєння відповідного спортивного розряду, затверджує зразки нагрудних значків, що свідчать про рівень спортивної, суддівської кваліфікації, а також установлює перелік спортивних нагород для переможців і рекордсменів всеукраїнських спортивних змагань; організовує здійснення контролю за якістю фізкультурно-спортивних послуг (пункт 4 Положення).

Відповідно до статті 20 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, спортивні федерації (асоціації, спілки, об'єднання тощо; далі - спортивні федерації) - громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є: забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, у тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів; сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм; залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях; організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів; участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.

Спортивні федерації діють на підставі статуту. У найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє. Спортивні федерації можуть мати всеукраїнський або місцевий статус.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, може надати спортивній федерації статус національної спортивної федерації.

Спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації відповідно до договору з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику

у сфері фізичної культури та спорту, забезпечують розвиток відповідного виду спорту; представляють вид спорту у відповідних міжнародних спортивних федераціях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій Національного олімпійського комітету України, Національного комітету спорту інвалідів України, Спортивного комітету України, та на міжнародних спортивних змаганнях; здійснюють у визначеному порядку організацію та проведення офіційних міжнародних спортивних змагань на території України та всеукраїнських спортивних змагань; інформують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, про проведення всіх спортивних заходів та про рейтинг спортсменів за підсумками змагань. Спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації можуть отримувати з державного бюджету фінансову підтримку відповідно до закону на розвиток відповідного виду спорту, організацію і проведення спортивних заходів.

Згідно з частинами 1 , 3 , 5 статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання" громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

За нормами статті 3 Закону "Про громадські об'єднання" громадські об'єднання утворюються і діють на принципах, зокрема, добровільності, самоврядності, рівності перед законом.

Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть

у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому, а самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів,

у діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що суб'єктний склад спору та характер спірних правовідносин підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає її розгляд у порядку ЦПК України.

Верховний Суд не погоджується в повній мірі з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Як встановлено судами Статутом Громадської спілки "Федерація футболу України" визначено, що усі внутрішні спори між Федерацією футболу України, її членами та іншими особами, які задіяні або працюють у футболі, вирішують органи здійснення футбольного правосуддя - Контрольно-дисциплінарний комітет як орган першої інстанції, Апеляційний комітет як орган другої інстанції; рішення Апеляційного комітету можуть бути оскаржені лише в Спортивному арбітражному суді м. Лозанна (Швейцарія) у порядку, передбаченому Статутом, Дисциплінарними правилами Федерації футболу України та Кодексом Спортивного арбітражного суду (статті 50,54 Статуту).

Тобто статутом громадської організації визначено спеціальних суб'єктів, яким громадське об'єднання підпорядкувало вирішення усіх внутрішніх спорів, а саме: органи здійснення футбольного правосуддя - Контрольно-дисциплінарний комітет як орган першої інстанції, Апеляційний комітет як орган другої інстанції; рішення Апеляційного комітету можуть бути оскаржені лише в Спортивному арбітражному суді м. Лозанна (Швейцарія) у порядку, передбаченому Статутом, Дисциплінарними правилами Федерації футболу України та Кодексом Спортивного арбітражного суду.

Беручи до уваги наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, а саме, що спір стосується тимчасового припинення членства позивача у Федерації футболу України, Верховний Суд дійшов висновку, що компетенція державних судів не поширюється на цей спір.

Аналогічний за змістом правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі 826/4734/16.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про закриття провадження у справі у зв'язку з підсудністю цього спору господарському суду є помилковим, оскільки Статутом Громадської спілки "Федерація футболу України" передбачений порядок оскарження внутрішніх спорів між Федерацією футболу України і її членами, та органи, які здійснюють футбольне правосуддя, а тому позов про визнання протиправними та скасування рішення Громадської спілки "Федерація футболу України" не може бути розглянутий в судовому порядку будь-якої юрисдикції.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про належність розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового про закриття провадження у справі, без роз'яснення права на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської обласної Федерації Всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України" задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року скасувати, ухвалити нову постанову.

Провадження у справі за позовом Тернопільської обласної Федерації Всеукраїнської спортивної громадської організації "Федерація футболу України" до Громадської спілки "Федерація футболу України", закрити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко