Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.08.2019 року у справі №748/2731/18

Постанова

Іменем України

05 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 748/2731/18

провадження № 61-15374св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: Старобілоуська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, садівниче товариство "Зоря",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області в складі судді Кухти В. О. від 13 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Харечко Л. К., Онищенко О. І., Скрипки А. А. від 10 липня 2019 року

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив зобов'язати відповідача привести у придатний для використання стан самовільно зайняту нею частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, включаючи знесення дерев, прибирання дров та будівельних матеріалів, вольєру для курей, розблокувавши можливість проходу та проїзду спецтранспорту МНС до садиби позивача, зобов'язати відповідача розблокувати, полагодити, привести у первинний стан пошкоджені калитку та ворота ОСОБА_1, поновити права позивача на пересування землями загального користування вулицею Комсомольська с. Старий Білоус Сернігівського району, стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 300
000 грн та судові витрати.

Після уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив зобов'язати відповідача завершити приведення у придатний стан самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, здійснивши перенесення наявних дерев для вільного доступу спецтранспорту МНС, до садиби позивача, зобов'язати відповідача в подальшому не порушувати права та свободи позивача на пересування землями загального користування, заборонити ОСОБА_2 втручатися в приватні справи позивача, чинити перешкоди у користуванні власним майном, пошкоджувати майно, розміщувати по АДРЕСА_1 будівельні матеріали, висаджувати дерева, споруджувати тимчасові споруди, паркани, якщо це перешкоджатиме доступу спецтранспорту МНС, зобов'язати ОСОБА_2 її чоловіка та Старобілоуську сільську раду не перешкоджати позивачу відновити ворота та калитку, що розташовані на земельній ділянці останнього, заборонити в подальшому ОСОБА_2, її чоловіку, Старобілоуській сільській раді перешкоджати позивачу у користуванні землями загального користування та стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що саме відповідач самовільно зайняла частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, що вона перешкоджає вільно користуватися та розпоряджатися його майном.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, зазначив, що рішення місцевого суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 10 липня 2019 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що ОСОБА_2 незаконно втрутилася у здійснення позивачем права власності, права пересування землями загального користування, заблокувавши прохід та проїзд до садиби останнього та заваривши калитку та ворота, чим порушила його конституційні права. Також посилається на те, що Старобілоуська сільська рада Чернігівського району 05 серпня 2016 року прийняла незаконне рішення всупереч вимогам статей 19, 24, 64 Конституції України, надавши привілеї відповідачу та обмеживши права позивача на вільне пересування вулицею Комсомольська с. Старий Білоус та що суд безпідставно прийняв до уваги доводи відповідача та третіх осіб про те, що калитка та ворота нібито є власністю садового товариства "Зоря" і що їх облаштування було проведено без узгодження з правлінням товариства.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2019 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що позивачем не було доведено факту створення будь-яких перешкод відповідачем позивачу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 748/2731/18 та витребувано цивільну справу з Чернігівського районного суду Чернігівської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 0,12 га з цільовим призначенням для садівництва, яка знаходиться в садівничому товаристві "Зоря" на території Старобілоуської сільської ради в с. Старий Білоус Чернігівського району Чернігівської області. Зазначена земельна ділянка належить дружині позивача ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 04 лютого 2011 року.

Рішенням Старобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 05 серпня 2016 року розглянута заява ОСОБА_2 про закриття проходу (заява була подана внаслідок виникнення конфліктної ситуації, що склалася між ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які мешкають в с. Старий Білоус) та вирішено не заперечувати жителям Старий Білоус стосовно відновлення огорожі між садівничим товариством "Зоря" та межею села Старий Білоус по вул. Комсомольська.

Також згідно листа садівничого товариства "Зоря" від 30 травня 2018 року, станом на 01 червня 2018 року садівниче товариство "Зоря" має один в'їзд з вулиці Ф.

Уманця, який існує з моменту створення товариства (1965 рік). Інші в'їзди до товариства, в тому числі із сектора приватної житлової забудови с. Старий Білоус відсутні, як відсутні і до ділянок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Відповідно до плану земельної ділянки садівничого товариства "Зоря" існує під'їзд до ділянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 шириною від 3 до 3,5 м. Територія товариства по зовнішньому периметру з початку заснування було огороджено сіткою. Огорожа по зовнішньому периметру, яка відокремлює ділянку № НОМЕР_2 від сектора приватної житлової забудови села замінено на металеву огорожу самовільно без попереднього погодження з правлінням товариства.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно зі статтями 76, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в судовому засіданні не доведено, що відповідач зайняла самовільно частину земельної ділянки загального користування по АДРЕСА_1, та що вона перешкоджає вільно користуватися та розпоряджатися його майном.

Крім того у випадку доведення позивачем та задоволення його вимог про зобов'язання відповідача в подальшому не порушувати права та свободи позивача, зокрема, не порушувати права на пересування землями загального користування або забороняти на майбутнє вчиняти будь-які перешкоди у користуванні майном, порушувало б норми процесуального закону, адже статтею 4 ЦПК України передбачено, що особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених (невизнаних або оспорюваних) прав, а не прав, які можливо будуть порушені в майбутньому.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги на судове рішення

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною 1 статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визначає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Оскільки оскаржувані судові рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 17, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев