Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.10.2023 року у справі №676/1817/19
Постанова КЦС ВП від 10.10.2023 року у справі №676/1817/19
Постанова КЦС ВП від 10.10.2023 року у справі №676/1817/19

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2023 року

м Київ

справа № 676/1817/19

провадження № 61-7736 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Державний реєстратор Хмельницького бюро технічної інвентаризації Хмельницької міської ради Яковлюк (Дубас) Олена Олександрівна, Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- ОСОБА_2 ,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Хмельницького Бюро технічної інвентаризації Хмельницької міської ради Яковлюк (Дубас) Олени Олександрівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування (вилучення) запису у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та припинення права власності,

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк», поданою його представником Панченком Дмитром Вікторовичем, на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2021 року у складі судді Семенюк В. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М, Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.

Короткий зміст позовних вимог

1. В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, у якому з урахуванням уточнень, просила визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Яковлюк (Дубас) О. О., Хмельницького бюро технічної інвентаризації Хмельницької області, індексний № 45386958 від 06 лютого 2019 року права власності на житловий будинок, загальною площею 66,9 кв. м, житловою площею 43,4 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством«Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») та скасувати (вилучити) запис № 30163665 від 04 лютого 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений державним реєстратором Яковлюк (Дубас)О.О. про державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк», припинивши право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») на вказаний житловий будинок.

2. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 вказувала на те, що між Акціонерно -комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержателем) та нею, як майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_2 (позичальник), було укладено Іпотечний договір, за умовами якого вона передала в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за Генеральним договором № 890/94-ГД 34 від 19 липня 2007 року, нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що по АДРЕСА_1 .

3. ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала.

4. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 30 травня 2016 року у справі № 676/6800/15-ц задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , міський відділ ДВС Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції про звернення стягнення на предмет іпотеки. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу останнього на прилюдних торгах, в межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Рішення набрало законної сили 04 жовтня 2016 року.

5. Постановою від 04 жовтня 2016 року заступника начальника Кам`янець-Подільського міського відділу виконавчої служби ГТУЮ у Хмельницькій області Катеренчук О. І. відкрите виконавче провадження ВП № 52505711 по вказаному рішенню суду. Але виконавчі дії не проводяться, оскільки діє Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

6. 20 лютого 2019 року з Інформаційної довідки Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області їй стало відомо про прийняття державним реєстратором Хмельницького бюро технічної інвентаризації Хмельницької області Дубас О. О. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45386958 від 06 лютого 2019 року, а саме реєстрацію права власності на її житловий будинок, загальною площею 66,9 кв. м, житловою площею 43,4 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк».

7. Позивач вказувала, що дії державного реєстратора, які полягають у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень неправомірні, такі, що вчинені із грубими порушеннями чинного законодавства, оскільки спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки вже вирішено судом та право кредитора на захист його порушених прав вже реалізовано в судовому порядку, що виключає можливість набуття права власності на іпотечне майно в позасудовому порядку. Таким чином, АТ «Укрсоцбанк» вже обрав спосіб звернення на предмет іпотеки погоджений Сторонами в Іпотечному договорі, а саме в п. п. 4.5.1. п. 4 Іпотечного Договору та використав його.

8. Зазначала, що позасудовий спосіб врегулювання спору повинен передувати судовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, але ніяк не навпаки, як вчинив АТ «Укрсоцбанк», який спочатку використав судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а потім скористався позасудовим врегулюванням спору. Між сторонами не укладався договір про позасудове врегулювання спору.

9. Також позивач вказувала, що в Україні діє мораторій на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, що є предметом іпотеки, згідно із Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

10. Крім того, її житловий будинок, загальною площею 66,9 кв.м, житловою площею 43,4 кв. м не перевищує 250 кв. м для житлового будинку і нерухоме майно використовується нею, як місце постійного проживання її, як майнового поручителя і будь-якого іншого житла вона не має, тому не може бути застосоване примусове стягнення на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

11. Отже, посилаючись на вказані обставини позивач просила суд задовольнити її позов.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2022 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасоване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Яковлюк (Дубас) О. О., Хмельницького бюро технічної інвентаризації Хмельницької області, індексний № 45386958 від 06 лютого 2019 року, про реєстрацію права власності на житловий будинок, загальною площею 66,9 кв. м, житловою площею 43,4 кв. м, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк». Скасований (вилучений) запис № 30163665 від 04 лютого 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений державним реєстратором Яковлюк (Дубас) О. О. про державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк», припинивши право власності АТ «Альфа-Банк». Вирішено питання розподілу судових витрат.

13. Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався тим, що підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

14. Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

15. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що житловий будинок АДРЕСА_2 , який використовується позивачкою, як місце постійного проживання і будь-якого іншого житла вона не має, а тому вказаний будинок не може бути примусово стягнутий на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі й шляхом реєстрації права власності за АТ «Альфа-Банк» (АТ «Укрсоцбанк»), як забезпечення виконання ОСОБА_2 умов Генерального договору № 890/94-ГД 34 від 19 липня 2007 року, укладеного в іноземній валюті. Отже, у нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок за АТ «Укрсоцбанк».

16. Суд апеляційної інстанції погоджуючись із вказаним висновком суду першої інстанції, додатково зазначивши, що банк використав та відповідно реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі судового рішення, тобто в судовому порядку, таке судове рішення на час розгляду справи перебуває на примусовому виконанні у виконавчій службі, а тому банк не може повторно вже в позасудовий спосіб звернути стягнення на той же предмет іпотеки по забезпечення тих же зобов`язань боржника за кредитним договором. Такі дії банку суперечать положенням Закону України «Про іпотеку» та нормам цивільного законодавства щодо обрання банком способу захисту порушеного права, яке банк вже захистив у вибраний ним спосіб шляхом звернення до суду та в послідуючому виконанням судового рішення на користь банку в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. Панченко Д. В. як представник АТ «Альфа?Банк», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

19. В листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції прийнято оскаржуване судове рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19 та від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19.

21. Крім цього вказує на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» такого способу захисту порушених речових прав як скасування рішення про державну реєстрацію без вимоги про припинення, зміни чи визнання речового права не передбачає, а судами попередніх інстанцій було неправомірно застосовано до спірних правовідносин Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки спосіб реєстрації права власності на підставі погодженого сторонами іпотечного застереження проводиться в позасудовому порядку, а тому вказаний закон не може бути застосований як підстава для відмови у державній реєстрації права власності, оскільки він застосовується при примусовому стягненні нерухомого майна на підставі рішення суду.

22. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково вважав, що банк використав та відповідно реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі судового рішення, тобто в судовому порядку, таке судове рішення на час розгляду справи перебуває на примусовому виконанні у виконавчій службі, а тому банк не може повторно вже в позасудовий спосіб звернути стягнення на той же предмет іпотеки по забезпечення тих же зобов`язань боржника за кредитним договором.

Доводи інших учасників справи

23. Інші учасники справи своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Фактичні обставини справи

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 липня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 був укладений Генеральний договір про здійснення кредитування № 890/94-ГД 34.

25. За п. 1 зазначеного Генерального договору кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у гривнях та/або доларах США, Євро, в межах загального ліміту, що дорівнює або є еквівалентним за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на укладення цього договору, 47 000,00 доларів США, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов`язується повернути кредит у строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплатити проценти у розмірі, що зазначатиметься у додаткових угодах до цього договору, а також сплачувати комісії у розмірі та порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додаткових угодах до цього договору, та є його невід`ємною частиною. Кредитування за цим договором здійснюється протягом періоду з 19 липня 2007 року по 18 липня 2017 року включно. Відповідно до п. 4 зазначеного договору конкретні умови кредитування, а саме: сума, мета, строк кредиту, розмір процентної ставки, порядок погашення кредиту та спосіб його надання визначаються згідно з додатковими угодами, що укладаються між Сторонами та є невід`ємними частинами цього Договору.

26. П. 2.1 Генерального договору передбачено, що виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується іпотечним договором № б/н від 19 липня 2007 року з майновим поручителем ОСОБА_1 .

27. 19 липня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладена Додаткову угоду № 1 до Генерального договору про здійснення кредитування № 890/94-ГД 34 від 19 липня 2007 року. П.1. зазначеної угоди передбачено, що відповідно до Основних положень Генерального договору Кредитор надає позичальнику кредит у формі разового кредиту в сумі 47 000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом у розмірі 14 % річних, а також Позичальник сплачує комісії, види, розміри та строки сплати яких визначені в цій додатковій угоді. Кредит надається на строк з 19 липня 2007 року по 18 липня 2014 року включно. П. 4 зазначеної угоди передбачено, що погашення кредиту здійснюється частинами у валюті кредиту в сумі не менш ніж 653,00 долара США, щомісячно до 5 числа включно місяця, починаючи з серпня 2008 року, окрім місяця в якому позичальником було отримано кредит, кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 18 липня 2014 року в сумі 637,00 доларів США.

28. 13 травня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду № 1 до Генерального договору № 890/94-ГД 34 від 19 липня 2007 року, якою було збільшено «ліміт кредитування» до 56 000 доларів США. та викладено в новій редакції п. 2.1.1: «іпотечний договір № б/н від 19 липня 2007 року з майновим поручителем ОСОБА_1 , заставною вартістю 365 367,50 грн, що в еквіваленті складає 72 350,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладання договору зі змінами та доповненнями».

29. 11 вересня 2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про внесення змін № 1 до Додаткової угоди № 1 від 19 липня 2007 року до Генерального договору № 890/94-ГД 34 від 19 липня 2007 року згідно якої було викладено в новій редакції п. 1, 2, 3 та 4. Згідно п 1 нової редакції банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 50 953,34 долари США зі сплатою 14,5% річних.

30. Банком умови зазначених Додаткової угоди № 1 до Генерального договору про здійснення кредитування № 890/94-ГД 34 від 19 липня 2007 року та Договору від 11 вересня 2009 року про внесення змін до Додаткової угоди № 1 від 19 липня 2007 року було виконано в повному обсязі, позичальнику було надано кредит в сумі: 47 000,00 доларів США та 3 953,34 долари США.

31. 13 травня 2008 р. між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до Генерального договору №890/94-ГД 34 від 19 липня 2007 року у вигляді Договору кредиту №890/211-РК 98, згідно якого банк надав останній грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 9 000,00 доларів США, зі сплатою 14,00 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 18 липня 2017 року.

32. Банком умови зазначених Додаткової угоди у вигляді Договору кредиту №890/211-РК 98 від 13 травня 2008 року до Генерального договору №890/94- ГД 34 від 19 липня 2007 року та Додаткової угоди № 1 від 11 вересня 2009 року було виконано в повному обсязі.

33. Позичальником умови зазначених Додаткової угоди у вигляді Договору кредиту №890/211-РК 98 від 13 травня 2008 року до Генерального договору №890/94- ГД 34 від 19 липня 2007 року та Додаткової угоди № 1 від 11 вересня 2009 року належним чином не виконувалися.

34. При цьому з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за Генеральним договором №890/94-ГД 34 від 19 липня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено 19 липня 2007 року іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за АДРЕСА_1 . На даній земельній ділянці знаходяться: саманний будинок, розміром житлової площі - 43,4 кв. м, загальною площею 66,9 кв. м

35. Згідно п. п. 2.4.3, 4.1, 4.5.1, 4.5.3 іпотечного Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечення іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

36. У зв`язку з порушенням позичальником умов зазначених кредитних договорів банк звертався з позовом до постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_2 . Рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків від 16 травня 2011 року по справі № 1482/10 за позовною заявою ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Генеральним договором було стягнуто з відповідачки на користь банку 471 936,06 грн заборгованості.

37. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 30 травня 2016 року задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» та звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності, для задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за Додатковою угодою у вигляді Договору кредиту №890/211-РК 98 від 13 травня 2008 року до Генерального договору № 890/94-ГД 34 від 19 липня 2007 року в розмірі 4 112,48 доларів США (в т. ч. заборгованість за відсотками нарахованими на строкову заборгованість - 2 720,47 доларів США, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість - 1 392,01 доларів США) та 55 518,35 грн пені (за несвоєчасне повернення відсотків), за Додатковою угодою № 1 від 19 липня 2007 року до Генерального договору № 890/94?ГД 34 від 19 липня 2007 року в розмірі 20 244,27 доларів США (в т. ч. заборгованість за відсотками нарахованими на строкову заборгованість - 8 446,46 доларів США, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість - 11 797,81 доларів США) та 273 345,59 грн пені (за несвоєчасне повернення відсотків). Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу останнього на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

38. Постановою від 04 жовтня 2016 року заступника начальника Кам`янець-Подільського міського відділу виконавчої служби ГТУЮ у Хмельницькій області Катеренчук О. І. відкрите виконавче провадження ВП № 52505711 по вказаному рішенню суду, але виконавчі дії з того часу не проводяться, оскільки діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

39. 06 лютого 2019 року державним реєстратором Хмельницького бюро технічної інвентаризації Хмельницької області Дубас О. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45386958 від 06 лютого 2019 року, а саме реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 66,9 кв. м, житловою площею 43,4 кв. м, що належав ОСОБА_1 .

40. Підставою виникнення права власності, зазначеною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зазначені: Договір про зміну іпотечного договору, серія та номер 1351, виданий 13 травня 2008 року Кам`янець-Подільським міським нотаріальним округом; Договір про зміну іпотечного договору, серія та номер: 4078, виданий 11 вересня 2009 року Кам`янець-Подільськими міським нотаріальним округом: Іпотечний договір, серія та номер: 4071, 4072, виданий 19 липня 2007 року Кам`янець-Подільським міським нотаріальним округом; Повідомлення, серія та номер: 104569, виданий 06 лютого 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк»; Рекомендоване повідомлення, серія та номер: б\н, виданий 06 лютого 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк».

41. За умовами Генерального договору №890/94-ГД 34 від 19 липня 2007 року мета кредитування визначається додатковими угодами, а відповідно Додаткової угоди у вигляді Договору кредиту № 890/211-РК98 до Генерального договору №890/94-ГД 34 кредит надається позичальнику на поточні потреби, тобто він є споживчим кредитом в іноземній валюті.

42. При цьому предмет іпотеки використовується поручителем як місце постійного проживання за відсутності у нього іншого нерухомого житлового майна, що підтверджується довідкою про місце реєстрації проживання та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по об`єкту нерухомості.

Позиція Верховного Суду

43. Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

44. Статтею 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

45. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми права й ухвалено законні та обґрунтовані рішення про задоволення позову.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

46. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

47. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом

48. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

49. У частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

50. Статтею 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

51. Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

52. З внесенням змін до цієї норми, згідно із Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

53. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

54. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

55. Разом із цим статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

56. Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

57. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

58. Підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» зазначено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

59. У пункті 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» зазначено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм

60. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

61. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

62. Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

63. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому, до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

64. Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій (заборону) на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

65. Аналогічні правові висновки щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 524/10011/17.

66. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а вказала на те, що обмеження, встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширюються не лише на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а й на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

67. Мораторій (заборона) на примусове відчуження майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», має цільовий характер і є державною гарантією захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити саме в іноземній валюті.

68. Таким чином суди попередніх інстанцій встановивши, що згідно з Генеральним договором про здійснення кредитування №890/94-ГД 34 ОСОБА_2 було надано кредит на поточні потреби, тобто він є споживчим кредитом в іноземній валюті, а також те, що житловий будинок, загальною площею 66,9 кв. м, житловою площею 43,4 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 як місце постійного проживання та інше нерухоме житлове майно у неї відсутнє, дійшли правильного висновку про те, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» розповсюджується на спірні правовідносини й не може бути примусово звернуто стягнення на вказаний житловий будинок як на предмет іпотеки, а відтак державний реєстратор мав відмовити у проведенні державної реєстрації права власності на такий житловий будинок за ПАТ «Укрсоцбанк».

69. Щодо доводів касаційної скарги про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту Верховний Суд зазначає таке.

70. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

71. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

72. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

73. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

74. Отже, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні, гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

75. Верховний Суд, аналізуючи зміни внесені до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у постанові від 27 жовтня 2021 року в справі № 545/1883/20, виклав правову позицію відповідно до якої задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем призведе до відновлення порушених прав позивача, і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності та скасування запису про реєстрацію права власності, який є неналежним способом захисту порушеного права.

76. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) погоджуючись із зазначеними висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року в справі № 545/1883/20 додатково зазначила, що оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодержателем, заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

77. Отже, доводи касаційної скарги щодо неналежного спосіб захисту порушених прав позивача безпідставні.

78. У свою чергу, доводи касаційної скарги про застосування апеляційним судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 910/7648/19 та від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19 суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 визначаючи критерій подібності правовідносин вказала на те, що спільність, подібність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, якими є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, тобто взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Тому для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вживається термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України), таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

79. Оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників є основним, а два інші - додатковими, на що вказує, зокрема, частина дев`ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом

80. Подібність спірних правовідносин, виявлену одночасно за трьома критеріями, можна кваліфікувати як тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього), що не вимагає процесуальний закон.

81. Якщо вважати подібними лише ті правовідносини, у яких тотожними (однаковими) є предмети та підстави позову, встановлені судами обставини, а також матеріально-правове регулювання, то такий підхід звузив би роль Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики (частина третя статті 125 Конституції України, частина перша статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).

82. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, та порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій). Лише у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, установити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

83. Верховний Суд, проаналізувавши наведені скаржником постанови, дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки правовідносини у вказаних справах та у справі № 676/1817/19 не є подібними.

84. Також Верховний Суд зазначає, що хоча доводи суду апеляційної інстанції про те, що банк використав та відповідно реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі судового рішення, тобто в судовому порядку, таке судове рішення на час розгляду справи перебуває на примусовому виконанні у виконавчій службі, а тому банк не може повторно вже в позасудовий спосіб звернути стягнення на той же предмет іпотеки по забезпечення тих же зобов`язань боржника за кредитним договором не відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 712/15975/17, вони не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, враховуючи те, що відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Зазначене правило стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

85. Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають, фактично полягають у незгоді скаржника з оцінкою судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та встановлених обставин та зводяться до їх переоцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

87. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

88. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 389 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», подану його представником Панченком Дмитром Вікторовичем,залишити без задоволення.

2. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: /підпис/ В. В. Пророк

/підпис/ А. І. Грушицький

/підпис/ Є. В. Петров