Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.12.2019 року у справі №320/9783/18

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 320/9783/18-ц

провадження № 61-20149св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство "Ідея Банк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, на постанову Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів:

Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кримської О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Ідея Банк" (далі - АТ "Ідея Банк") про визнання зобов'язання припиненим, про захист прав споживачів.

Позовну заяву мотивовано тим, що 16 січня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" (далі - ПАТ "Ідея Банк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 910.129000, відповідно до умов якого останній отримав у строкове оплатне користування грошові кошти у розмірі 113 355,64 грн, строком до 16 січня 2017 року для придбання транспортного засобу зі змінною процентною ставкою, яка на день укладення договору становила 14,3700 %, що разом з маржою банку складала 16,9900 %.

Умови основного зобов'язання були забезпечені заставою транспортного засобу Chery Tiggo, 2011 року випуску.

ОСОБА_1 зазначав, що він виконав умови кредитного договору, виплативши всю суму кредиту у повному обсязі достроково.

Проте ПАТ "Ідея Банк", вважаючи, що борг існує, зверталося до приватного нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису на договорі застави.

Виконавчий напис було пред'явлено до виконання, проте рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, яке набрало чинності 22 листопада 2018 року, вказаний напис визнано таким, що не підлягає виконанню. У зв'язку із цим, на думку ОСОБА_3, ним зобов'язання виконано належним чином.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати припиненими правовідносини, що випливають з кредитного договору від 16 січня 2012 року № 910.129 000, укладеного між ним та ПАТ "Ідея Банк", виключити з будь-яких реєстрів обтяжень майна всі обтяження, пов'язані із заставою автомобіля марки Chery Tiggo, реєстраційний державний номер НОМЕР_1,2011 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 червня 2019 року у складі судді Редька О. В. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненими правовідносини, що випливають з кредитного договору від 16 січня 2012 року № 910.129000, що укладений між ОСОБА_3 та ПАТ "Ідея Банк".

Зобов'язано виключити з будь-яких реєстрів обтяжень майна всі обтяження, пов'язані із заставою автомобіля марки Cherry Tiggo, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний державний номер НОМЕР_1,2011 року випуску, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для визнання припиненим правовідносин, що випливають зі спірного кредитного договору, оскільки виконання кредитного зобов'язання у листопаді 2016 року ОСОБА_1 проведено належним чином. При цьому, оскільки договір застави автомобіля є похідним від кредитного договору та забезпечує його виконання, суд першої інстанції вважав наявними підстави для виключення з державного реєстру обтяжень рухомого майна всіх обтяжень, пов'язаних із заставою автомобіля.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ "ІдеяБанк" задоволено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції всупереч положенням статті 89 ЦПК України не надав ніякої оцінки розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором, наданому банком, проте прийшов до висновку, що позивач на погашення платежів за кредитним договором сплатив суму в розмірі 170 816,57 грн, а сума для повної виплати кредиту відповідно до умов договору, зокрема, графіку платежів становила 168 918,57 грн. При цьому, суд першої інстанції послався на надані позивачем ксерокопії квитанцій, копія яких знаходиться в матеріалах справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем у повному обсязі виконані зобов'язання за кредитним договором від 16 січня 2012 року № 910.12900, оскільки не всі надані позивачем квитанції містять інформацію щодо сплати ОСОБА_1 відповідної суми платежів для погашення заборгованості за зазначеним кредитним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 320/9783/18-ц із Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що статтями 1054 та 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка може бути альтернативною, зокрема: фіксованою або змінюваною.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що в оспорюваному кредитному договорі зазначено термін змінна процентна ставка, проте в ЦК України чітко зазначено про змінювану процентну ставку. Вважає, що терміни змінна та змінювана не є тотожними.

Зазначена обставина, на думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, свідчить про відсутність встановлення змінюваної процентної ставки, встановлення виключно фіксованої, зміна якої не дозволяється в односторонньому порядку.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважає, що суд апеляційної інстанції не повно та не всебічно дослідив умови кредитного договору, встановивши дійсність угод про збільшення процентної ставки. Жодної угоди не було. В договорі зазначено змінна процентна ставка, у той час як законодавець чітко вказав на змінювану процентну ставку. Терміни змінна та змінювана, на думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, не є тотожними. Зазначена обставина свідчить про відсутність встановлення змінюваної процентної ставки, встановлення виключно фіксованої, зміна якої не дозволяється в односторонньому порядку.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 січня 2012 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 910.12900, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 113 355,64 грн, строком на 60 місяців, тобто до 16 січня 2017 року. Мета кредитування: 110 160,00 грн - на фінансування купівлі позичальником транспортного засобу, 3 195,64 грн - фінансування страхового платежу (а. с. 5).

Згідно пункту 1 параграфу 2 зазначеного кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на 2.6200 % (Маржа Банку).

Відповідно до пункту 3 та 5 параграфу 2 кредитного договору сторони домовились, що АТ "Ідея Банк" у будь-який момент повідомляє ОСОБА_1 про зміну розміру процентної ставки та надає останньому новий графік щомісячних платежів листом або на електронну пошту без внесення змін (доповнень) до договору не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої почне діяти нова ставка. Повідомлення про зміну розміру процентної ставки стає невід'ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 6 зазначеного кредитного договору позичальник стверджує, що розуміє суть і принципи визначення процентної ставки, усвідомлює ризики, які випливають зі змінної частини ставки за весь період кредитування і погоджується на ці ризики.

Відповідно до пункту 7 кредитного договору максимальний розмір збільшення процентної ставки може становити не більше ніж 40 % річних.

23 лютого 2012 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу № 910.12900, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я., відповідно до умов якого в заставу банку передано транспортний засіб марки Cherry Tiggo, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 на праві власності (а. с. 3).

24 липня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О. М. вчинив виконавчий напис за реєстровим номером 1157 на договорі застави транспортного засобу, на підставі якого було звернуто стягнення на транспортний засіб Cherry Tiggo, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний державний номер НОМЕР_1,2011 року випуску, що належить ОСОБА_1 (а. с. 4).

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, у справі № 320/9648/17 позов ОСОБА_1 задоволено. Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О. М. за реєстровим номером 1157, за яким було запропоновано звернути стягнення на транспортний засіб Cherry Tiggo, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний державний номер НОМЕР_1,2011 року випуску, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, визнано таким, що не підлягає виконанню (а. с. 24-26).

Згідно із розрахунком заборгованості за період з 16 січня 2012 року по 16 січня 2017 року за кредитним договором, що складений 11 січня 2019 року відсоткова ставка згідно договору була змінена: 16 листопада 2012 року до розміру 17,99 %; 17 травня 2014 року - 21,59 %; 10 березня 2015 року - 24,09 %. (а. с. 49-51).

18 жовтня 2012 року АТ "Ідея Банк" повідомило ОСОБА_1 про новий розмір процентної ставки у розмірі 17,99 %, який розпочинав діяти з 16 листопада 2012 року та надано новий графік щомісячних платежів, що підтверджується відповідним листом АТ "Ідея Банк" від 18 жовтня 2012 року № 16.1.1-84372.

17 квітня 2014 року АТ "Ідея Банк" повідомило ОСОБА_1 про новий розмір процентної ставки у розмірі 21,59 %, який розпочинав діяти з 15 травня 2014 року та надано новий графік платежів з розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки до кредитного договору, що підтверджується відповідним листом АТ "Ідея Банк" від 17 квітня 2014 року № 16.1-05/40519.

27 січня 2015 року АТ "Ідея Банк" повідомило ОСОБА_1 про новий розмір процентної ставки у розмірі 24,0 9%, який розпочинав діяти з 10 березня 2015 року та надано новий графік щомісячних платежів з розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки до кредитного договору, що підтверджується листом АТ "Ідея Банк" від 27 січня 2015 року № 06.2/8624 (а. с. 52-66).

Згідно із розрахунком заборгованості наданим АТ "Ідея Банк" за весь період дії кредитного договору за тілом кредиту та процентах ОСОБА_1 було сплачено 167
509,07 грн, з яких: 105 231,19 грн - тіло кредиту та 62 777,88 грн - процентів, при цьому, сума кредиту, яку отримав ОСОБА_1, становила 113 355,64 грн та є більшою ніж сплата тіла кредиту ОСОБА_1.

Відповідно до зазначеного розрахунку у зв'язку із збільшенням процентної ставки мається заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 124,45 грн, заборгованість за процентами у розмірі - 4 201,15 грн, що разом складає - 12 325,00 грн (а. с. 49-51).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частинами 1 та 2 статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником - ОСОБА_2, задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (статті 1054 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог частиною 1 статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог Статтями 626, 628 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформульовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частиною 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановивши, що за період дії кредитного договору відповідачем у відповідності до пунктів 3 та 5 параграфу 2 неодноразово було змінено (збільшено) змінювану процентну ставку з розміру 16,9900 % до розміру 24,09 % річних та ураховуючи наданий відповідачем розрахунок заборгованості за весь період дії кредитного договору, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що у зв'язку із збільшенням процентної ставки виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 124,45 грн та заборгованість за процентами - 4 201,15 грн, що разом складає - 12 325,00 грн.

При цьому належних та беззаперечних доказів на спростування цього розрахунку позивачем суду не було надано.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів, які б свідчили, що ним на погашення заборгованості за кредитним договором від 16 січня 2012 року № 910.12900 була сплачена сума у розмірі 170

816,57 грн, а також не спростовано позивачем наявність у нього заборгованості за зазначеним кредитним договором у розмірі 12 325,00 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович