Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 750/10171/16-ц

провадження № 61-18819св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 06 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Харченко Д. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є квартиронаймачем у малосімейному гуртожитку кімнати АДРЕСА_2. Вказував, що 03 липня 2016 року приміщення вказаної квартири було залито водою з вини відповідача, який також мешкає у вказаному гуртожитку поверхом вище, і є квартиронаймачем кімнати НОМЕР_1. Позивач вказував, що згідно з актом від 03 липня 2016 року у малосімейному гуртожитку по АДРЕСА_2 в кімнаті НОМЕР_1, квартиронаймачем якої є ОСОБА_2, сталась аварія на системі холодного водопостачання, що призвело до залиття помешкання у кімнаті НОМЕР_2. Причиною залиття, аварії, у вказаному акті зазначено - розрив шланга на кухні у кімнаті НОМЕР_1. Вважаючи, що затоплення його кімнати сталося з вини відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав .

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь 35283,70 грн відшкодування майнової шкоди, з яких: 22223,70 грн вартість відновлювального ремонту, 10 000 грн відшкодування вартості пошкодженого кухонного гарнітура, 3 060 грн в рахунок відшкодування витрат за проведення експертного дослідження, 5 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2017 року (в складі судді Жука М. І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 25 283,70 грн. У задоволенні позовних вимог у іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не здійснював належного контролю за справністю приладів холодного водопостачання свого помешкання, що призвело до залиття внаслідок аварії з його вини кімнати позивача, тому ОСОБА_2 повинен нести цивільно-правову відповідальність за заподіяні позивачу матеріальні збитки у розмірі відповідно до висновку судового експерта від 06 серпня 2016 року, а також відшкодувати позивачу витрати на проведення експертного дослідження. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача відшкодування вартості пошкодженого кухонного гарнітура, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів пошкодження вказаного майна.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 06 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів наявності вини відповідача у заподіянні майнової шкоди позивачу. Апеляційний суд також зазначив, що місцевий суд не врахував того, що гуртожиток по АДРЕСА_1 є приватною власністю Публічного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» (далі - ПАТ «Чернігівоблбуд») та перебуває на обслуговуванні його Дочірнього підприємства «Соціально-побутове управління» (далі - ДП «Соціально-побутове управління») ПАТ «Чернігівоблбуд». Відповідно до довідки ДП «Соціально-побутове управління» ПАТ «Чернігівоблбуд» від 12 грудня 2016 року № 120 труби та сантехнічне обладнання кімнати відповідача обслуговуються даним підприємством та знаходяться у задовільному стані. Враховуючи вказане, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відповідальності відповідача на підставі статті 1166 ЦК України.

У касаційній скарзі, яка подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у травні 2017 року, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував того, що актом про залиття, аварію, що трапилась на системі холодного водопостачання від 03 липня 2016 року встановлено, що причиною залиття є розрив шланга на кухні в кімнаті НОМЕР_1, а також те, що у зв'язку із розривом шлангу було заподіяно ушкодження житловому приміщенню ОСОБА_1 Вказаний доказ підтверджує факт наявності вини відповідача у завданні майнової шкоди позивачу.

У серпні 2017 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення апеляційного суду є законним та справедливим. Зазначав, що місцевий суд помилково взяв до уваги висновок судового експертавід 06 серпня 2016 року, оскільки вказане досліджено було проведено за ініціативою позивача поза межами цієї цивільної справи.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є квартиронаймачем (на підставі ордеру № 28 серії ІІ-ЕЛ №747437 від 06 січня 1989 року) у малосімейному гуртожитку кімнати АДРЕСА_2, а ОСОБА_2 є квартиронаймачем (на підставі ордеру № 24 серії НОМЕР_3 від 06 січня 1989 року) кімнати НОМЕР_1 за вказаною адресою, яка розташована поверхом вище.

Відповідно до акта про залиття, аварію, що трапилась на системі холодного водопостачання від 03 липня 2016 року у малосімейному гуртожитку по АДРЕСА_1 в кімнаті НОМЕР_1, квартиронаймачем якої є ОСОБА_2, сталась аварія на системі холодного водопостачання, у зв'язку із цим у кімнаті НОМЕР_2 (квартиронаймач ОСОБА_1.) трапилося залиття помешкання. Причиною залиття, аварії, у вказаному акті зазначено - розрив шланга на кухні у кімнаті НОМЕР_1. Актом також встановлено, що у зв'язку з розривом шлангу було заподіяно ушкодження у житловому приміщенні ОСОБА_1

Згідно з висновком судового експерта № ЧК-364 від 06 серпня 2016 року за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження вартість ремонтно-будівельних робіт та матеріалів, які необхідно провести для усунення пошкоджень опоряджувального покриття у приміщеннях кімнати НОМЕР_2 малосімейного гуртожитку по АДРЕСА_1, що виникли внаслідок залиття з вище розташованого приміщення, становить 22 223,70 грн.

Відповідно до повідомлення Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 05 березня 2009 року № 324 право власності на гуртожиток на АДРЕСА_1 на підставі дублікату договору купівлі-продажу № 2-249 від 21січня 2002 року, зареєстровано 31 січня 2002 року за Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним ЗАТ «Чернігівоблбуд», правонаступником якого є ПАТ «Чернігівоблбуд».

ПАТ «Чернігівоблбуд» у письмових поясненнях зазначило, що гуртожиток на АДРЕСА_1 є приватною власністю ПАТ «Чернігівоблбуд» та перебуває на обслуговуванні його Дочірнього підприємства «Соціально-побутове управління» ПАТ «Чернігівоблбуд».

Відповідно до довідки Дочірнього підприємства «Соціально-побутове управління» ПАТ «Чернігівоблбуд» від 12 грудня 2016 року АДРЕСА_1 труби та сантехнічне обладнання обслуговуються даним підприємством та знаходяться у задовільному стані.

Спірні правовідносини у справі виникли з приводу відшкодування шкоди позивачу, завданої залиттям його кімнати з вище розташованої поверхом кімнати відповідача.

Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Відповідно до статті 819 ЦК України поточний ремонт житла, переданого у найм, зобов'язаний здійснювати наймач, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Факт залиття кімнати, наймачем якої є позивач, підтверджується актом про залиття, аварію, що трапилась на системі холодного водопостачання від 03 липня 2016 року, у якому причиною залиття зазначено розрив шланга на кухні у кімнаті НОМЕР_1.

З висновку судового експерта № ЧК-364 від 06 серпня 2016 року за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження вбачається, що у приміщенні позивача виявлені пошкодження, які утворились внаслідок залиття з приміщення, що розташовано поверхом вище - кімнати НОМЕР_1. Виявлені пошкодження в кімнаті позивача відповідають акту від 03 липня 2016 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_2 у залитті квартири позивача, оскільки таке залиття відбулось через розрив шланга на кухні у кімнаті НОМЕР_1 ОСОБА_2, який, як наймач помешкання, несе відповідальність за його належний стан та справність.

Встановивши, що позивач довів завдану йому шкоду, бездіяльність відповідача ОСОБА_2, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття кімнати позивача, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдані позивачу збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_2 з підстав, передбачених статтею 1166 ЦК України.

Місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги заперечення ОСОБА_2 проти позовних вимог, оскільки доводи його не обґрунтовані та не підтверджені належними та достатніми доказами. Так, зокрема, відповідач не надав доказів того, що внутрішньобудинкова система холодного водопостачання перебувала у незадовільному стані, що могло стати причиною залиття, клопотання про проведення судової експертизи для з'ясування причини залиття відповідач в суді першої інстанції також не заявляв, а також не спростував належними доказами встановленого висновком судового експерта розміру майнової шкоди, завданої ОСОБА_1

Отже, апеляційний суд всупереч нормам процесуального права помилково залишив поза увагою встановлені судом першої інстанції обставини, не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин та досліджених доказів, а тому помилково скасував рішення місцевого суду.

При розгляді цієї справи суд першої інстанції встановив і всебічно з'ясував причини й умови, що призвели до порушення прав ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому вказане рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, тому судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на відповідача.

Отже, на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 необхідно стягнути 661,44 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 06 квітня 2017 рокускасувати, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 661,44 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В.М. Сімоненко

І. М. Фаловська