Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.05.2018 року у справі №225/5072/17

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 225/5072/17

провадження № 61-26342св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне акціонерне підприємство «Донецьксталь» - металургійний завод»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 грудня 2017 року у складі судді Скиби М. М., та постанову апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2018 року складі суддів: Агєєва О. В., Азевича В. Б., Краснощокової Н. С.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (далі - ПАТ«ДМЗ») про визнання формулювання причини звільнення таким, що не відповідає чинному законодавству, стягнення компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява обґрунтована тим, що в період з 13 вересня 2012 року по 21 листопада 2016 року позивач працював за безстроковим трудовим договором інженером 1 категорії, а з 21 листопада 2016 провідним інженером по АСУ ТП доменних печей ділянки автоматизації доменного цеху служби експлуатації систем автоматизації управління автоматизації і механізації філії «Металургійний комплекс» ПАТ«ДМЗ».

17 липня 2017 року з офіційного сайту ПАТ «ДМЗ» ОСОБА_1 дізнався про наказ № 1 від 27 червня 2017 року про звільнення його з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП (за угодою сторін). Позивач вважав, що трудовий договір повинен бути розірваний не на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП, а на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП (у зв'язку з ліквідацією підприємства), оскільки він не мав бажання припиняти трудові відносини з відповідачем.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, але голова ліквідаційної комісії відмовився прийняти його заяву, тому він відправив свою заявою поштою рекомендованим листом з повідомленням.

На підставі викладеного, ОСОБА_1з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

зобов`язати відповідача змінити формулювання причин звільнення з пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП на пункт перший частини першої статті 40 КЗпП (у зв'язку з ліквідацією підприємства);

стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74 877 грн, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 9 124,50 грн та вихідну допомогу у розмірі 10 891,20 грн.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 01 грудня 2017 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14 грудня 2017 року), позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ПАТ «ДМЗ» змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з займаної посади провідного інженера по АСУ ТП доменних печей ділянки автоматизації доменного цеху служби експлуатації систем автоматизації управління автоматизації і механізації філії «Металургійний комплекс» ПАТ «ДМЗ» з пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП (за угодою сторін) на звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП (у зв'язку з ліквідацією підприємства). Стягнуто з ПАТ «ДМЗ» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у сумі 8 378,92 грн, вихідну допомогу у сумі 10 856,40 грн з обов'язковим утриманням з цих сум податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли трудові правовідносини, докази наявності волевиявлення ОСОБА_1 на звільнення з займаної посади за угодою сторін в матеріалах справи відсутні, підставою для розірвання трудових відносин є прийняте рішення про ліквідацію (закриття) філіалу «Металургійний комплекс» ПАТ «ДМЗ», тому формулювання причин звільнення підлягає зміні з пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП Уна пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП зі стягненням вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП. Суд також стягнув з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку, оскільки остання не була виплачена працівнику при звільненні відповідно до вимого трудового законодавства. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2017 року по 30 червня 2017 року, суд дійшов до висновку про відсутність передбачених чинним законодавством підстав для його стягнення, оскільки позивач у вказаний період перебував у трудових відносинах з відповідачем, звільнений був 30 червня 2017 року і не погоджується лише з підставою звільнення.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2018 року рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 грудня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у рішенні погодився в частині задоволених позовних вимог з висновками суду першої інстанції.

ПАТ «ДМЗ» через засоби поштового зв'язку звернулося 12 квітня 2018 року до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що з 17 березня 2017 року в результаті противоправних дій невідомих осіб було захоплені усі промислові та адміністративні будівлі ПАТ «ДМЗ», що знаходяться у м. Донецьк. Указом Президента України № 62/2017 від 15 березня 2017 року припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей, до повернення захоплених підприємств до функціонування відповідно до законодавства України. Також, факт захоплення підприємства відповідача підтверджується витягом з кримінального провадження №12017050410000777. У зв'язку із неможливістю здійснювати виробничу діяльність у м. Донецьку та забезпечити безпечні умови праці працівникам підприємства, рішенням Наглядової ради від 17 березня 2017 року прийнято рішення про ліквідацію філії «Металургійний комплекс» ПАТ «ДМЗ». Закриття філії «Металургійний комплекс» ПАТ «ДМЗ» було вимушеним заходом у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин та ПАТ «ДМЗ» не ліквідовано та здійснює свою статутну діяльність відповідно до чинного законодавства України. З метою урегулювання трудових відносин роботодавець 27 червня 2017 року видав наказ, яким запропонував працівникам філії «Металургійний комплекс» ПАТ «ДМЗ» 30 червня 2017 року з'явитися для оформлення припинення трудових відносин за угодою сторін у зв'язку із ліквідацією філії «Металургійний комплекс» ПАТ «ДМЗ» за адресою: м. Покровськ Донецької області. Пропозиція роботодавця про термінове припинення трудових відносин за угодою сторін є вимушеним необхідним заходом, оскільки виробничі потужності філії перебувають під контролем незаконних збройних формувань і вийшли з під контролю роботодавця, у зв'язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками незаконних збройних формувань і термін повернення їх є невідомим.

ПАТ «ДМЗ» акцентує увагу, що судами помилково не взято до уваги, що позивачу будо відомо про те, що виробничі потужності філії, які знаходяться на території м. Донецька були захоплені невідомими особами та під впливом форс-мажорних обставин підприємство змінило місцезнаходження та знав про існування Наказу №1 від 27 червня 2017 року. Таким чином, позивач усвідомлював, що у зв'язку із захопленням філії у керівництва відповідача була відсутня інформація про працівників та позивач був обізнаний, що відповідно до наказу №1 повинен був з'явитися 30 червня 2017 року до м. Покровська за для припинення трудових правовідносин або для надання згоди на переведення на іншу роботу. Проте, позивач у вищезазначений час не з'явився. Таким чином, у зв'язку із не з'явленням ОСОБА_1 за зазначеною в наказі від 27 червня 2017 року датою та не наданням будь-яких заперечень, щодо припинення трудових правовідносин за угодою сторін, слід вважати, що позивач надав відповідну згоду на звільнення, тому твердження позивача, щодо одностороннього припинення з боку ПАТ «ДМЗ» трудових відносин між відповідачем та позивачем є не необґрунтованим. Указане підтверджується судовою практикою і інших цивільних справах та постановою Верховного суду України № 6-1185цс16 від 12 квітня 2017 року. Законодавством не передбачено вихідна допомога при припиненні трудового договору за угодою сторін. Також судами неправомірно врахована довідка про невикористані відпустки, що надана позивачем до суду, яка була надала посадовими особами на вже захопленому невідомими особами підприємстві, про що неодноразово указувалось відповідачем. Окрім промислових та адміністративних будівель терористичними угрупованнями буди захоплені усі печатки філії «Металургійний комплекс» ПАТ «ДМЗ». Таким чином, надана позивачем довідка про невикористану відпуску є недійсною і не створює правових наслідків, щодо підтвердження дійсного розміру та взагалі наявності невикористаної щорічної відпустки у ОСОБА_1

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що в період з 13 вересня 2012 року по 21 листопада 2016 року ОСОБА_1 працював за безстроковим трудовим договором інженером 1 категорії по АСУ ТП доменних печей ділянки автоматизації доменного цеху служби експлуатації систем автоматизації управління автоматизації і механізації філії «Металургійний комплекс» ПАТ «ДМЗ», з 21 листопада 2016 року був призначений провідним інженером по АСУ ТП доменних печей ділянки автоматизації доменного цеху служби експлуатації систем автоматизації управління автоматизації і механізації філії «Металургійний комплекс» ПрАТ «ДМЗ».

Наказом ПАТ «Донецьксталь»-Металургійний завод» філіал «Металургійний комплекс» № 64 від 22 лютого 2017 року, у зв`язку з припиненням надходження сировини, матеріалів та відвантаження готової продукції споживачам та неможливістю подальшого здійснення виробничої діяльності по незалежним від підприємства факторам, встановлено час початку простою з 27 лютого 2017 року до особливого розпорядження.

Згідно наказу № 1 від 27 червня 2017 року ПрАТ «Донецьксталь»-Металургійний завод» філіал «Металургійний комплекс» у зв'язку з неможливістю з 17 березня 2017 року здійснювати виробничу діяльність у м. Донецьку і забезпечити безпечні умови праці працівникам підприємства, у зв'язку втратою контролю над управлінням активами підприємства у м. Донецьку, втратою доступу до фінансової, бухгалтерської, податкової документації, інформації про працівників філії, прийнято рішення про ліквідацію (закриття) філіалу «Металургійний комплекс» ПАТ «ДМЗ», працівникам філіалу 30 червня 2017 року з`явитися до 8.00 для оформлення припинення трудових відносин за угодою сторін у зв'язку з ліквідацією філіалу, за адресою: м. Покровськ, вул. Торгівельна, 106а.

Наказом № 2 від 30 червня 2017 року ПАТ «Донецьксталь»-металургійний завод» філіал «Металургійний комплекс» робітники філіалу звільнені за угодою сторін (пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП) з 30 червня 2017 року.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 408/2306/17-ц зроблено висновок, із посиланням на частину другу статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», що втрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою: вул. Енгельса, 1, м. Довжанськ, Луганська область, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, а тому немає можливості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» виконати зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП.

Згідно з витягом з кримінального провадження № 12017050410000777, порушеного за статтею 341 КК України «Захоплення державних або громадських будівель чи споруд» 22 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про те, що у період з 22 березня 2017 року група невідомих осіб (дата та час кримінального правопорушення невідомі) незаконно захопили будівлі структурного підрозділу Групи «Донецьксталь» -ПАТ «ДМЗ», що розташовані за адресою: м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Челюскінців, 174 (а.с. 51).

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач акцентував увагу на тому, що сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України від 26 вересня 2014 року за № 651 засвідчено настання обставин непереборної сили з 01 серпня 2014 року ПАТ «ДМЗ» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавства, яке стосується справляння та сплати податків та обов'язкових платежів; на момент видачі сертифіката обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити не можливо. Окрім цього, для підтвердження форс-мажорних обставин ПАТ «ДМЗ» звернулось до Торгово-промислової палати України із листом № 17/2223 від 22 листопада 2017 року для отримання висновку щодо унеможливлення виконання зобов'язання, визначеними статтями 47 83 116 КЗпП України, проте відповіді на час розгляду справи у суді першої інстанції не отримало (а. с. 83-86, 95-99).

Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).

При розгляді справи суди не перевірили вказаних доводів відповідача щодо настання форс-мажорних обставин, а тому доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права (частина третя статті 411 ЦПК України). Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржені рішення судів скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2018 року скасувати.

Передати справу № 225/5072/17 на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 грудня 2017 року та постанова апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2018 року втрачають законну силу та подальшому виконання не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат