Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.02.2021 року у справі №2-1207/2011

Постанова

Іменем України

08 червня 2021 року

м. Київ

справа № 2-1207/2011

провадження № 61-1546св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича,

відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року у складі судді Веремчук О. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 31 грудня 2020 рокуу складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.

у справі за заявою фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про перегляд ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 28 вересня 2011 року за нововиявленими обставинами.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича (далі - ФГ Бурки В. В. ) звернулося до суду із заявою про перегляд ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 28 вересня 2011 року за нововиявленими обставинами, якою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ФГ Бурки В. В. до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення коштів на відшкодування матеріальної шкоди.

Заява мотивована тим, що 16 березня 2017 року з постанови Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 йому стало відомо, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями судів, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Стверджує, що ці обставини спростовують факти, які були покладені в основу вищезазначеної ухвали судді про відмову у відкритті провадження у справі.

Зазначає, що позовна заява ФГ Бурки В. В. не розглянута по суті судами, в результаті чого заявник позбавлений доступу до правосуддя, порушено його права, гарантовані статтями 55, 56 Конституції України.

З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, якими стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України 3 000 000,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті протиправних дій судді Вищого адміністративного суду України Васильченко Н. В., що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 31 грудня 2020 року, провадження у справі за заявою про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами - закрито.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що перегляду за нововиявленими обставинами підлягають рішення, постанови або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, і які набрали законної сили, і оскільки ухвала про відмову у відкритті провадження у справі не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, така не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ФГ Бурки В.

В., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Сокальського районного суду Львівської області.

15 лютого 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили права позивача, гарантовані статтями 3, 6, 8, 19, 40, 55, 68, 124, 151-2 Конституції України, а також порушили процесуальні норми, передбачені статтями 5, 10, 263 ЦПК України.

Заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій зобов'язані були розглянути по суті подану ним заяву про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами, оскільки вона відповідає нормам статей 423, 424, 425, 426 ЦПК України і у цих нормах відсутні підстави для закриття провадження за такою заявою.

Постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статей 263, 382 ЦПК України оскільки у ній не зазначено мотиви неврахування доказів, вказаних в апеляційній скарзі.

Судами не зазначено норму права, на підставі якої суд дійшов висновку про те, що ухвала суду про відмову у відкритті провадження не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи.

В статті 255 ЦПК України не передбачено підстав для закриття провадження у справі за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім наведеного, заявник посилається на те, що відмова у прийняті заяв, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке не може бути обмежене.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статей 12, 81 ЦПК України.

Частиною 1 статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 статті 423 ЦПК України передбачені підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Перегляду за нововиявленими обставинами підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими рішення було змінено або ухвалено нове рішення.

Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, тобто не є об'єктом перегляду у відповідний спосіб, а отже не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

Прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об'єктом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, процесуальним законом не передбачено, а отже процесуальним наслідком звернення із такою заявою є постановлення судом ухвали про відмову у її прийнятті.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц (провадження № 61-2146св18).

У вказаній справі подана заявником заява про перегляд за нововиявленими обставинами вже була прийнята судом до провадження, тому, установивши, що ухвала суду про перегляд якої ставиться питання не є об'єктом перегляду у відповідний спосіб, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження за такою заявою на підставі статті 255 ЦПК України, що не є порушенням норм процесуального права з урахуванням стадії розгляду й визначених законом процесуальних можливостей суду.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди врахували положення статті 423 ЦПК України та дійшли обґрунтованого висновку, що ухвала про відмову у відкритті провадження, яку заявник просив переглянути за нововиявленими обставинами, не є судовим рішенням (ухвалою), яким закінчено розгляд справи, а тому вона не може бути об'єктом перегляду за нововиявленими обставинами.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм процесуального права на правильність висновків судів не впливають та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що заявник ставив питання про перегляд за нововиявленими обставинами процесуального рішення, яке не є об'єктом перегляду у відповідний спосіб.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що відмова у прийняті заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оформленої відповідно до чинного законодавства, є порушенням його права на судовий захист, є необґрунтованими, оскільки за встановлених у цій справі обставин, зокрема звернення до суду про перегляд ухвали, яка за процесуальним законом не може бути об'єктом такого перегляду, в силу визначених законодавством обмежень, не може трактуватись, як порушення права на судовий захист.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Щодо клопотання ФГ Бурки В. В. про внесення Верховним Судом подання до Конституційного Суду України

Касаційна скарга ФГ Бурки В. В. містить клопотання про внесення Верховним Судом до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення Конституції України.

Відповідно до частини 6 статті 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Оскільки в процесі розгляду справи Верховним Судом не встановлено підстав, визначених частиною 6 статті 10 ЦПК України для внесення подання щодо тлумачення статей 8, 40, 55, 124 Конституції України,

клопотання ФГ Бурки В. В. задоволенню не підлягає.

Колегія суддів відхиляє клопотання ФГ Бурки В. В. про внесення Верховним Судом до Конституційного Суду України подання щодо конституційності ~law37~, оскільки вказана постанова носить рекомендаційний, роз'яснювальний характер, та не є законом чи іншим нормативним актом, а відтак до її положень не застосовуються норми статті 10 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про внесення Верховним Судом до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення статей 8, 55, 124 Конституції України, клопотання про внесення Верховним Судом до Конституційного Суду України подання щодо конституційності ~law38~ відмовити.

Касаційну скаргу фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. В. Литвиненко