Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.07.2018 року у справі №554/260/17

Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 554/260/17

провадження № 61-37802св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув упорядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 02 травня 2018 року в складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором від 09 січня 2008 року № ML-D01/001/2008 в розмірі 16 068,69 швейцарських франків за кредитом і 3 571,69 швейцарських франків - за процентами.

Позов мотивований тим, що 09 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ML-D01/001/2008, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 22 875,00 швейцарських франків строком до 06 січня 2028 року зі сплатою процентів.

Належне виконання кредитного договору забезпечено договором поруки № SR-D01/001/2008, укладеним 09 січня 2008 року з

ОСОБА_2 ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 09 грудня 2016 року: за кредитом у сумі 16 068,69 швейцарських франків, за процентами - 3 571,69 швейцарських франків, а загалом заборгованість у розмірі 19 640,38 швейцарських франків.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 09 січня 2018 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 640,38 швейцарських франків, з яких: заборгованість за кредитом - 16 068,69 швейцарських франків; заборгованість за процентами - 3 571,69 швейцарських франків; у задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 7 529,03 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував вимоги договору, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором станом на 09 грудня 2016 року : за кредитом у розмірі 16 068,69 швейцарських франків, за процентами - 3 571,69 швейцарських франків, а загалом - 19 640,38 швейцарських франків, що підтверджується розрахунком заборгованості. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, умов кредитного договору та додаткового договору, договору поруки встановлено, що банк без згоди поручителя збільшив розмір процентної ставки з 4,49 % до 4,74% та після цього до 4,82 %, відповідні зміни до договору поруки за взаємною згодою кредитора і поручителя не вносились.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 02 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 09 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором від 09 січня 2008 року № ML-D01/001/2008 у розмірі 19 640,38 швейцарських франків, з яких: 16 068,69 швейцарських франків - заборгованість за кредитом і 3 571,69 швейцарських франків - заборгованість за процентами. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 9 414,05 грн з кожного.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 18 лютого 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2 укладено додатковий договір № 1, а 11 вересня 2014 року - додатковий договір № 2 до договору поруки від 09 січня 2008 року № SR-D01/D01/002/2008, в якому передбачено, що боржник зобов`язаний сплатити проценти в розмірі, в терміни і в порядку, що передбачені в кредитному договорі. В разі зміни, в тому числі збільшення розміру боргових зобов`язань та (чи) інших зобов`язань боржника за кредитним договором після укладення цього договору, такі зобов`язання забезпечуються порукою в їх повному розмірі без укладення будь-яких додаткових договорів до цього договору, а підписання поручителем цього договору вважається попередньою згодою поручителя на зміну умов кредитного договору.

Зазначеними додатковими договорами поручитель ОСОБА_2 надала згоду на збільшення фіксованого відсотку за кредитом, згідно з умовами додаткового договору № 4 до кредитного договору від 09 січня 2008 року № ML-D01/001/2008, укладеного 11 січня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 , а саме, що на період до 11 січня 2013 року фіксований відсоток за користування кредитом встановлений у розмірі 4,74 % річних, на період з 11 січня 2013 року до 11 лютого 2013 року - в розмірі 4,82 % річних. Наведене свідчить про безпідставність посилання місцевого суду на те, що збільшення обсягу відповідальності поручителя відбулося без згоди ОСОБА_2 , а тому висновок про припинення поруки є необґрунтованим.

Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що місцевим судом безпідставно не було витребувано у позивача оригінали документів, якими банк обґрунтовує позовні вимоги, не взяті до уваги, оскільки апеляційним судом Полтавської області, з урахуванням клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Фелоненка Г. М. направлено запит від 28 березня 2018 року № /554/260/17/6262/2018 до ПАТ «ОТП Банк» про надання належним чином завірених копій: додаткового договору № 1 до договору поруки від 09 січня 2008 року № SR-D01/D01/002/2008, укладеного 18 лютого 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2 ; додаткового договору № 2 до договору поруки від 09 січня 2008 року № SR-D01/D01/002/2008, укладеного 11 вересня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2

28 березня 2018 року апеляційним судом направлено запит за №/554/260/17/6267/2018 до ПАТ «ОТП Банк» про надання банком належним чином завірених копій: кредитного договору від 09 січня 2008 року № ML-D01/001/2008, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», і ОСОБА_1 ; договору поруки від 09 січня 2008 року №SR-D01/D01/002/2008, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2 . Проте, на день ухвалення судового рішення документи до суду не надійшли.

Таким чином, апеляційним судом було повністю виконано вимоги закону щодо витребування доказів, при вирішенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Фелоненка Г. М. та з метою з`ясування обставин, наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .

З наявних копій додаткового договору № 1 до договору поруки від 09 січня 2008 року № SR-D01/D01/002/2008 і додаткового договору № 2 до договору поруки від 09 січня 2008 року № SR-D01/D01/002/2008 судом зроблено висновок про їх належність, допустимість та достатність як доказів по справі, при цьому стороною відповідачів не доведено протилежного, не наведено доводів і не надано доказів щодо їх незаконності чи визнання недійсними.

Вимоги банку про дострокове повернення боржником суми кредиту, у зв`язку з простроченням повернення чергової частини кредиту, обумовлені пунктом 1.9. кредитного договору від 09 січня 2008 року № ML-D01/001/2008, а тому є обґрунтованими.

Оскільки позичальником ОСОБА_1 належним чином не виконувалися взяті на себе зобов`язання щодо повернення у визначеному розмірі та у обумовлені договором строки суми кредиту, при цьому ОСОБА_2 , як поручитель, відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником в повному розмірі, то з відповідачів на користь позивача, а саме ПАТ «ОТП Банк», як зазначено у позовній заяві, необхідно стягнути суму боргу в розмірі 19640,38 швейцарських франків, яка складається з: 16 068,69 швейцарських франків - заборгованість за кредитом та 3 571,69 швейцарських франків - заборгованість за процентами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що стягнення грошових коштів за рішенням суду в іноземній валюті суперечить вимогам, викладеним у статтях 524, 533 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 червня 2018 року ОСОБА_2 надіслала до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 02 травня 2018 року, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2020 року справу призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми щодо дослідження доказів.

До апеляційної скарги банком надано незасвідчені копії додаткових договорів поруки від 18 лютого 2010 року та 11 вересня 2014 року, які нібито укладені з ОСОБА_2 . Проте ОСОБА_2 жодних додаткових договорів поруки не укладала та згоди на збільшення відсоткової ставки не надавала.

За клопотанням представника ОСОБА_2 суд витребував у банка оригінали документів, у тому числі і додаткових договорів поруки, на які він послався в обґрунтування апеляційної скарги, проте банк не надав їх суду. Аналогічно банк не надав витребувані судом першої інстанції документи. Незважаючи на цей факт, суд апеляційної інстанції розглянув і вирішив справу з порушенням статті 229 і частини другої статті 367 ЦПК України. Надані банком копії документів є неналежними і недостовірними доказами.

Апеляційний суд не розглянув клопотання представника ОСОБА_2 про виключення з кола доказів як недостовірних копій документів, оригінали яких не були надані банком.

Постанова апеляційного суду не відповідає статті 382 ЦПК України.

Апеляційний суд неправомірно не застосував норми цивільного права щодо припинення поруки у разі збільшення процентів за кредитним зобов`язанням, на забезпечення якого була надана порука, без згоди поручителя.

Банк порушив 6-місячний строк заявлення вимоги до поручителя, що є самостійною підставою для припинення поруки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судом

09 січня 2008 року ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № ML-D01/001/2008, згідно з яким банк надав, а відповідач прийняв кредитні кошти в сумі 22 875 швейцарських франків строком до 06 січня 2028 року зі сплатою фіксованого відсотку в розмірі 4,49 % річних.

Відповідно до пункту 1.9.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та (або) поручителем своїх боргових чи інших зобов`язань за цим договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором 09 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2 укладений договір поруки № SR-D01/D01/002/2008.

Згідно з пунктом 1.1. договору поруки поручитель прийняв на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його зобов`язань перед кредитором за кредитним договором у повному обсязі таких зобов`язань.

11 січня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору № ML-D01/001/2008 від 09 січня 2008 року, згідно з яким на період до 11 січня 2013 року фіксований відсоток встановлений у розмірі 4,74 % річних, на період з 11 січня 2013 року до 11 лютого 2013 року - у розмірі 4,82 % річних.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про припинення поруки внаслідок закінчення шестимісячного строку на пред`явлення вимог до поручителя є необґрунтованими.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час пред`явлення позову, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Кредитний договір був укладений на строк до 06 січня 2028 року.

Згідно з пунктом 1.9.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та (або) поручителем своїх боргових чи інших зобов`язань за цим договором. Відповідна вимога виконується позичальником у 30-денний строк.

Банк заявив позов про дострокове повернення кредиту 17 січня 2017 року, мотивуючи позов тим, що 12 жовтня 2016 року на адресу відповідачів направив досудові вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором за № № 1013, 1025.

У матеріалах справи відсутні докази того, що банк звернувся з позовом до поручителя з пропуском шестимісячного строку з дня, коли у позичальника виник обов`язок повернути кредит у повному обсязі.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час дослідження та оцінки доказів є обґрунтованими.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною першою статті 559 ЦК України в редакції, що діяла на час збільшення процентної ставки за кредитним договором, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, питання погодження з поручителем збільшення відсоткової ставки є обставиною, що має значення для правильного вирішення справи в частині позовних вимог про солідарне стягнення суми боргу позичальника з поручителя.

Задовольняючи апеляційну скаргу банку щодо стягнення заборгованості з поручителя, апеляційний суд вважав доведеним згоду поручителя на збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, пославшись на копії додаткових договорів до договору поруки, долучених банком до апеляційної скарги.

Проте, відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте апеляційна скарга, до якої долучено копії додаткових договорів до договору поруки банку з ОСОБА_2 не містить обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача.

Крім того, відповідно до статті 131 ЦПК України у редакції, що діяла на час подання позову, сторони зобов`язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Постанова апеляційного суду не містить мотивів прийняття зазначених копій додаткових договорів до договору поруки, поданих у незасвідчених копіях до апеляційного суду.

Крім того, відповідно до частини другої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Проте банком до апеляційної скарги долучені незасвідчені копії додаткових договорів до договору поруки, чому апеляційний суд не дав належної оцінки.

Згідно з частиною шостою статті 95 ЦПК України якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

ОСОБА_2 через представника Фелоненка Г. М. 28 березня 2018 року була подана до апеляційного суду заява на підставі частини шостої статті 95 ЦПК України, в який відповідач просила при ухваленні судового рішення не брати до уваги зазначені копії додаткових договорів до договору поруки з огляду на їх недостовірність і ненадання оригіналів таких доказів.

Зазначене клопотання не було вирішено апеляційним судом.

28 березня 2018 року в судовому засіданні апеляційним судом задоволено клопотання представника відповідача про витребування у позивача оригіналів додаткових договорів до договору поруки, які банк мав надати не пізніше 16 квітня 2018 року.

Відповідно до статті 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Проте, відповідна вимога апеляційного суду про витребування оригіналів письмових доказів, а також про явку представника позивача у судове засідання, призначене на 02 травня 2018 року не була виконана банком, незважаючи на те, що була отримана представником банку за довіреністю 02 квітня 2018 року. Про причини ненадання оригіналів витребуваних письмових доказів позивач суд не повідомив.

Не отримавши витребувані письмові докази, апеляційний суд, незважаючи на доводи заперечень відповідача ОСОБА_2 про те, що нею як поручителем додаткові договори не укладалися, заяву про неврахування зазначених копій, поданих з порушенням процесуальних строків і без належного оформлення, не надав належної правової оцінки допустимості копій додаткових договорів до договору поруки, обґрунтувавши оскаржувану постанову даними доказами.

Це призвело до неповного з`ясування фактичних обставин справи, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності постанови апеляційного суду в частині вирішення апеляційної скарги ОСОБА_1 , з огляду на що в цій частині оскаржувана постанова не переглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги банку допущені порушення норм процесуального права, що обумовлюють скасування оскаржуваної постанови в частині вирішення позовних вимог банку до поручителя.

Суду апеляційної інстанції необхідно встановити чи надавав поручитель згоду на збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, розглянувши справу з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює рішення та не ухвалює нове рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 02 травня 2018 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 скасувати та справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов