Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.05.2023 року у справі №154/3029/14
Постанова КЦС ВП від 10.05.2023 року у справі №154/3029/14

Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 154/3029/14-ц

провадження № 61-5044св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Володимир-Волинська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області в складі судді Пікули Н. В. від 24 квітня 2017 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Осіпука В. В., Киці С. І., Шевчук Л. Я. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Володимир-Волинська міська рада, про виділ в натурі частки із спільної часткової власності та поділ земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що вони із ОСОБА_1 є співвласниками будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 . Зокрема, йому належить 2/3 частини цього нерухомого майна, а 1/3 його частини є власністю ОСОБА_1 . Також він є власником земельної ділянки, на якій знаходиться зазначений будинок з господарськими будівлями і спорудами.

Просив виділити йому в натурі 2/3 частини будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинити право спільної часткової власності на нього.

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки зі спільної часткової власності та поділ земельної ділянки. Уточнивши позовні вимоги, просила суд виділити їй 1/3 частину будинку з господарськими будівлями і спорудами та 1/3 частину земельної ділянки для їх обслуговування.

Вказувала, що між сторонами неприязні відносини та наявний спір щодо користування житловим будинком і земельною ділянкою для його обслуговування.

20 листопада 2015 року ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду через неявку позивача в судові засідання без поважних причин.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Володимир-Волинський міський суд Волинської області рішенням від 24 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Виділив ОСОБА_1 в натурі 1/3 частину садибного будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/3 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з таких приміщень: приміщення 2-4 площею 8,5 кв. м, приміщення 2-2 площею 2,0 кв. м, приміщення 2-3 площею 1,9 кв. м, приміщення 2-7 площею 2,3 кв. м, запроектоване приміщення 2-8* площею 20,6 кв. м, а разом загальною площею 35,3 кв. м; запроектоване приміщення 2-11* площею 3,8 кв. м; запроектоване приміщення 2-11* площею 3,8 кв. м; запроектоване приміщення 2-11* площею 3,3 кв. м, а разом загальною площею 7,1 кв. м; приміщення 2-14 загальною площею 4,3 кв. м; сходи (б-3), балкон (а-5); 18/100 частин тераси (а-4); частина господарської будівлі (Б-2) (другий поверх - літнє приміщення); 44/100 частин огорожі (1-4), а всього вартістю 797 881,11 грн, що складає 39/100 частин будинку з господарськими будівлями і спорудами.

Іншу частину житлового будинку та господарських споруд - 61/100 на суму 1 253 048,89 грн за адресою: АДРЕСА_1 залишив у власності ОСОБА_2 .

Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 114 237,78 грн грошової компенсації за відхилення від ідеальних часток.

Зобов`язав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 демонтувати вбиральню (б-1), вольєр (б-2); закласти цеглою дверний проріз між приміщеннями 2-3 і 2-1, 2-7 і 2-9; демонтувати частину перегородки довжиною 3 м між приміщеннями 2-8 і 2-9; влаштувати перегородку товщиною 0,15 м у приміщенні 2-9 таким чином, щоб утворились запроектовані приміщення 1-8* і 1-9* з розмірами, як показано на плані; влаштувати цегляну перегородку товщиною 0,15 м по лінії розподілу між терасою; влаштувати автономні мережі електропостачання, водопостачання, каналізації, газопостачання, опалення після надання технічних умов відповідним комунальними службами згідно з варіантами розподілу для кожного зі співвласників.

ОСОБА_1 влаштувати перегородку товщиною 0,12 м у приміщенні 2-11 таким чином, щоб утворились запроектовані приміщення (коридор 2-11* площею 3,8 кв. м, ванна 2-11* площею 3,3 кв. м) з розмірами, як показано на плані; влаштувати віконний проріз у приміщенні 2-11*; влаштувати дверний проріз між приміщеннями 2-11* і 2-4; переобладнати приміщення 2-4 у кухню; влаштувати віконний проріз у приміщенні 2-8*.

ОСОБА_2 влаштувати перегородку товщиною 0,10 м (верх зі склопакету) і товщиною 0,15 м (цегла) в приміщенні 2-1 таким чином, щоб утворились запроектовані приміщення (коридор 2-1* площею 11,6 кв. м; кухня 2-1* площею 8,1 кв. м; санвузол 2-1* площею 3,8 кв. м) з розрізами, як показано на плані; влаштувати міжповерхові сходи на терасу; закласти цеглою частину отворів між цегляними стовпами на і під терасою, на іншій частині вставити вікна відповідно до будівельних вимог, а також вхідні двері.

Виділено у користування ОСОБА_1 як співвласнику 1/3 частини земельної ділянки площею 0,0247 га, в тому числі в зоні дії сервітуту, на користь другого співвласника для обслуговування своєї частини господарської будівлі 13 кв. м (розміри земельної ділянки вказано в додатку 10 судової будівельно-технічної експертизи від 15 квітня 2016 року № 0-29).

Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги в розмірі 6 820,80 грн, 243 грн судового збору та 1 512 грн витрат на оплату судової будівельно-технічної експертизи, а всього 8 576,40 грн. Стягнув із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 3 410,10 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виділ частки, належної позивачеві, можливий відповідно до ІІ варіанта судової будівельно-технічної експертизи від 15 квітня 2016 року № 0-29. Зазначений варіант відповідає фактичному порядку користування будинком, який склався між сторонами та передбачає найбільш наближені розміри часток до належних сторонам ідеальних частин у спільному домоволодінні та найменший розмір грошової компенсації.

04 травня 2017 року додатковим рішенням Володимир-Волинський міський суд Волинської області стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 592,67 грн.

Апеляційний суд Волинської області рішенням від 24 липня 2017 року додаткове рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 травня 2017 року змінив, стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 4 802 грн.

Волинський апеляційний суд постановою від 01 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року без змін.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Верховний Суд постановою від 25 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Волинського апеляційного суду від 01 березня 2019 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що, виділивши у власність позивачу частину спірного домоволодіння та зазначивши в рішенні про виділ 61/100 частини спірного будинку з господарськими будівлями і спорудами у власність ОСОБА_2 , суд не визначив конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який виділив відповідачу. Не виділивши відповідачу конкретний об`єкт нерухомості в розумінні статті 181 ЦК України, суд поклав на ОСОБА_2 витрати щодо проведення переобладнань і будівельних робіт із влаштування ізольованих квартир, що є неприпустимим.

Апеляційний суд не взяв до уваги, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року (справа № 6-4цс14).

За невстановлення зазначених обставин вважав висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для здійснення реального поділу спірного будинку з господарськими будівлями і спорудами в натурі за обраним судом варіантом передчасними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)

Волинський апеляційний суд постановою від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року щодо виділення ОСОБА_2 2/3 частин садибного будинку з господарськими будівлями та спорудами, що становить 61/100 частину будинку з господарськими будівлями і спорудами на суму 1 253 048,89 грн змінив, а саме абзац третій резолютивної частини рішення виклав у такій редакції: виділити ОСОБА_2 в натурі 2/3 частини садибного будинку з господарськими будівлями та спорудами та 2/3 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з таких приміщень: запроектоване приміщення 2-1* площею 11,6 кв. м, запроектоване приміщення 2-1* площею 3,8 кв. м, запроектоване приміщення 2-1* площею 8,1 кв. м, запроектоване приміщення 2-9* площею 15,4 кв. м, а разом загальною площею 38,9 кв. м; приміщення 2-10 площею 21,2 кв. м, приміщення 2-12 площею 1,0 кв. м, приміщення 2-13 площею 3,5 кв. м, разом загальною площею 25,7 кв. м; приміщення 2-5 площею 25,6 кв. м, приміщення 2-6 площею 8,1 кв. м, а разом загальною площею 33,7 кв. м; 82/10 частини тераси (а-4); частина господарської будівлі (Б-2) (І-ий поверх - літня кухня, гараж); погріб під частиною будівлі (б); 56/100 частин огорожі (1-4), а всього вартістю 1 253 048,89 грн, що складає 61/100 будинковолодіння.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року після абзацу восьмого доповнив абзацом дев`ятим такого змісту: виділити в користування ОСОБА_2 як співвласнику 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0493 га, в тому числі в зоні дії сервітуту на користь першого співвласника для проходу та обслуговування своєї частини будівель - 95 кв. м (розміри земельної ділянки вказано в додатку 10 судової будівельно-технічної експертизи від 15 квітня 2016 року № 0-29).

Відповідно абзаци дев`ятий - тринадцятий судового рішення вважати абзацами десятим - чотирнадцятим.

В іншій частині рішення залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що суд першої інстанції правильно обрав саме 2 варіант розподілу між сторонами спору земельної ділянки, на якій розміщений спірний будинок. Разом з тим, виділивши у власність ОСОБА_1 39/100 частин спірного будинку, визначивши склад об`єкта, його окремі кімнати, приміщення господарських будівель та виділивши 61/100 частину цього будинку у власність ОСОБА_2 , суд першої інстанції у своєму рішенні не вказав, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку виділяється йому та з чого вона складається, а також які підсобні будівлі йому передаються. Крім того, вказавши у своєму рішенні площу земельної ділянки, яка виділяється ОСОБА_1 для обслуговування її частини будинку, суд в оскаржуваному рішенні також не зазначив, яка земельна ділянка виділяється іншому співвласнику будинку та господарських споруд ОСОБА_2 та не вказав її площу. Суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не врахував правовий режим спільної часткової власності, чим порушив права ОСОБА_2 як співвласника спірного будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки і фактично не вирішив цей спір по суті.

Зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

19 березня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року.

27 травня 2021 року ухвалою Волинського апеляційного суду у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд постанови Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року за нововиявленими обставинами відмовлено. Постанову Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року залишено в силі.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а в справі ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального права, а саме що суди помилково поклали в основу рішень експертний висновок від 15 квітня 2016 року, адже цей висновок повинен бути оцінений судами в сукупності з іншими доказами. Вказаний висновок є неповним, оскільки в ньому не враховано всі можливі варіанти поділу будинку з господарськими будівлями і спорудами. Суди не взяли до уваги те, що є інший варіант поділу земельної ділянки, який наданий на підставі висновку № 20/1. Вважає, що оскільки між сторонами спору склались неприязні стосунки, будь-яке спільне користування майном неможливе, а тому по суті позовних вимог суди не вирішили спору. Вказує на порушення судом апеляційної інстанції її права на захист, адже її представник з`явився в судове засідання із запізненням лише на 5 хвилин, що зумовило з`ясування всіх обставин справи не в повній мірі. Вказує, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи. Суди не врахували правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 17 травня 2021 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року і постанову Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, витребував цивільну справу з Володимир-Волинського міського суду Волинської області.

Верховний Суд ухвалою від 27 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 травня 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 22 грудня 2021 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Верховний Суд ухвалою від 02 червня 2022 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 22 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнила частково. Ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 травня 2021 року змінила, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 травня 2021 року залишила без змін.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки зі спільної часткової власності та поділ земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року повернула на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 09 жовтня 1982 року. Рішенням суду від 16 січня 2012 року шлюб між сторонами розірвано.

ОСОБА_2 набув право власності на 1/2 житлового будинку на АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька. Відповідно до технічного паспорта вказана частина будинку складалась із приміщень: 2-1 площею 8,8 кв. м, 2-2 площею 14,5 кв. м, 2-3 площею 11,3 кв. м, 2-4 площею 8,2 кв. м.

17 грудня 1985 року рішенням Володимир-Волинського районного суду Волинської області, яке набрало законної сили, залишено у власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , а 01 серпня 1996 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок по 1/2 частині за кожним.

25 квітня 2000 року ОСОБА_2 отримав державний акт серії ІІ-ВЛ № 005543 на право приватної власності на земельну ділянку площею 369 кв. м для обслуговування цілого житлового будинку та господарських споруд, розташованих за цією адресою.

02 червня 2008 року за договором дарування ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 340 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_3 , яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2

19 листопада 2008 року на підставі рішення Володимир-Волинської міської ради № 29/22 ОСОБА_2 надана земельна ділянка площею 740 кв. м для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 03 грудня 2008 року серії ЯД № 286491, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 010807900429.

За час шлюбу в успадкованому відповідачем житловому будинку сторони здійснили добудову другого поверху, ванни, санвузла, добудували другий поверх над гаражем - літньою кухнею, вбиральню. Внаслідок проведених після спадкування добудов та реконструкцій спірного будинку під квартиру АДРЕСА_1 істотно збільшилась вартість будинковолодіння.

24 червня 2008 року рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області за ОСОБА_2 визнано право власності на самочинно реконструйовану належну 1/2 частину житлового будинку під квартиру АДРЕСА_1 , яка відповідно до технічного паспорта складається з: кухні 2-1 площею 24,5 кв. м, кладової 2-2 площею 2,0 кв. м, коридора 2-3 площею 1,9 кв. м, ванни 2-4 площею 8,5 кв. м, житлової кімнати 2-5 площею 25,6 кв. м, житлової кімнати 2-6 площею 8,1 кв. м на першому поверсі будинку; коридора 2-7 площею 2,3 кв. м, житлової кімнати 2-8 площею 7,8 кв. м, житлової кімнати 2-9 площею 28,3 кв. м, житлової кімнати 2-10 площею 22,2 кв. м на другому поверсі будинку і прибудови до будинку та на господарські приміщення: гараж, літню кухню, вольєр, вбиральню, які розташовані на АДРЕСА_1 .

27 травня 2013 року рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області (справа № 0301/3026/2012) квартиру АДРЕСА_1 , визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/3 частину вказаної квартири з господарськими будівлями та спорудами.

Встановлено, що між сторонами склались неприязні відносини та наявний спір з приводу користування житловим приміщенням. Сторони не досягли домовленості, щодо поділу будинку в натурі.

Висновком комісійної будівельно-технічної експертизи № 8203-8205 від 30 березня 2015 року, проведеної Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз було визначено вартість досліджених об`єктів та визначено варіанти їх поділу.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 15 квітня 2016 року № 0-29, експертом Волинської торгово-промислової палати було визначено ринкову вартість житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки та визначено можливі варіанти виділу в натурі їх частини.

Судовим експертом надано два варіанти розподілу будинковолодіння та земельної ділянки.

За клопотанням позивача для роз`яснень даного експертного висновку в судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_4 .

За клопотанням позивача для уточнення порядку визначення та розміру ринкової вартості житлового будинку та господарських будівель, варіанту виділення в натурі 1/3 їх частини, уточнення варіантів поділу земельної ділянки, ухвалою суду від 30 червня 2016 року судом було призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу.

01 грудня 2016 року судовий експерт Волинської торгово-промислової палати склав висновок додаткової судової будівельно-технічної експертизи № О-101.

Не погоджуючись з висновками, позивачем в судовому засіданні було надано висновок експерта № 20/1 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 27 лютого 2017 року, складений судовим експертом ТОВ «Українська експертна компанія» Галієвою (Непоп) О. М.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки із спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки у праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Так, відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них».

Виходячи з планування і розмірів приміщень, експерт запропонував два варіанти розподілу спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами з компенсацією за відступ від частки.

Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що виділ частки, належної позивачеві, можливий відповідно до 2 варіанту судової будівельно-технічної експертизи від 15 квітня 2016 року № 0-29. Зазначений варіант відповідає фактичному користуванню будинком, який склався між сторонами, та передбачає найбільш наближені розміри часток до належних сторонам ідеальних частин у спільному домоволодінні та найменший розмір грошової компенсації.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що встановивши наведені обставини справи та врахувавши зазначені норми матеріального права, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про необхідність застосування саме 2 варіанту судової будівельно-технічної експертизи від 15 квітня 2016 року № 0-29, який найбільш прийнятний для сторін спору та такий, що потребує менших матеріальних затрат, є можливим з технічної точки зору та являється найближчим до ідеальних часток, власниками яких є сторони спору.

Також, взявши за основу рішення вказаний висновок будівельно-технічної судової експертизи, та урахувавши вимоги статті 105 ЗК України, суд першої інстанції правильно обрав саме другий варіант розподілу між сторонами спору земельної ділянки, на якій розміщене спірне нерухоме майно подружжя.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апеляційний суд на виконання вимог постанови Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, прийнятій у цій справі, правильно визначивши склад об`єкту, його окремі кімнати, приміщення господарських будівель виділив 61/100 частини цього будинковолодіння у власність ОСОБА_2 та зазначив, яка земельна ділянка виділяється йому із зазначенням її площі.

Таким чином, апеляційний суд, усунув недоліки, які були допущені судом першої інстанції під час ухвалення оскарженого рішення, врахував правовий режим спільної часткової власності чим відновив права ОСОБА_2 як співвласника спірного будинковолодіння та земельної ділянки та фактично закінчив вирішення цього спору по суті.

Вищенаведеним також спростовуються доводи касаційної скарги про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, щодо врахування експертного висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 квітня 2016 року № 0-29.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не взяли до уваги те, що є інший варіант поділу земельної ділянки, який наданий на підставі висновку № 20/1 колегія суддів відхиляє з огляду на те, що як правильно вказував місцевий суд, з висновку експерта від 27 лютого 2017 року № 20/1 вбачається, що дослідження проводилось на підставі заяви позивача у відсутність іншої сторони, без попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, відповідно до абзацу 10 частини 2 пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 N 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.

Отже законодавець визначає, що обов`язковою вимогою до висновку експерта є вказівка на те, що останній обізнаний про відповідальність.

Колегія суддів також відхиляє довід касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції її права на захист, з посиланням на те, що її представник з`явився у судове засідання із запізненням лише на 5 хвилин, що потягло за собою з`ясування всіх обставин справи не в повній мірі, оскільки позивач та її представник повідомлялись апеляційним судом про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Крім того в матеріалах справи міститься довідка від 22 лютого 2021 року, складена секретарем судового засідання про те, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із відсутністю учасників справи, що узгоджується із приписами частини другої статі 247 ЦПК України.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, особа не позбавлена можливості заявити вмотивоване клопотання про призначення повторної експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цим висновком та зазначивши вимоги до повторної експертизи.

Разом із тим, ОСОБА_1 , заявляючи до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення повторної експертизи проведення якої доручити судовому експерту Галієвій О. М. мотивувала клопотання тим, що варіанти розподілу, запропоновані в попередніх висновках їй не подобаються, а у висновку виготовленому на її замовлення ОСОБА_5 варіанти поділу більш сприятливі.

Відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про проведення повторної експертизи, оскільки ОСОБА_1 просила доручити проведення повторної експертизи експертові, висновок якого вже є у матеріалах справи.

Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 викладено висновок про те, що оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Колегія суддів зазначає, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Висновки у справі, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані нею судові рішення без змін, оскільки доводи її касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2017 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук