Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 465/2120/14-ц

провадження № 61-892 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Стрільчука В. А.

Суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство «Лагна»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу

ОСОБА_2на рішення Франківського районного суду м. Львова

від 03 березня 2016 року у складі судді Гулієвої М. І. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2017 року у складі колегії суддів Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Приватне підприємство «Лагна» (далі - ПП «Лагна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що на підставі договору купівлі-продажу

від 05 липня 2000 року ПП «Лагна» на праві приватної власності належить нежитлове напівпідвальне офісне приміщення по АДРЕСА_2, відповідачі є співвласниками АДРЕСА_1 у вищевказаному будинку, розташовану поверхом вище.

27 серпня 2013 року внаслідок проведення ремонтних робіт невідомими особами у АДРЕСА_1, зокрема виведення каналізаційної труби через залізобетонне перекриття в приміщенні офісу без дозволу підприємства, сталося залиття офісу

ПП «Лагна», що підтверджується актом обстеження Львівського комунального підприємства «Львівський ліхтар» (далі - КП «Львівський ліхтар») від 06 лютого

2014 року.

Внаслідок неправомірних дій відповідачів підприємству завдано майнову шкоду, зокрема виведено з ладу комп'ютерну техніку, пошкоджено меблі, підлогу, що призвело до неможливості подальшої експлуатації офісного приміщення та здачі його в оренду, внаслідок чого був розірваний договір оренди від 15 серпня 2013 року, укладений між ПП «Лагна» та Приватним підприємством «МБ Монтаж».

Підприємство зверталось до відповідачів з вимогами про відшкодування завданої майнової шкоди, однак надіслані їм претензії повернуті за закінченням терміну зберігання.

Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно

35 788 грн 00 коп. майнової шкоди, 28 000 грн 00 коп. упущеної вигоди,

1 000 грн 00 коп. витрат, понесених на проведення експертної оцінки та 8 000 грн

00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

02 липня 2015 року ПП «Лагна» подала заяву про збільшення позовних вимог, з урахуванням інфляційних втрат просило стягнути з відповідачів на свою користь 123 646 грн 65 коп.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПП «Лагна» майнову шкоду у розмірі 35 788 грн 00 коп., 19 755 грн 20 коп. інфляційних втрат та

1 000 грн 00 коп. витрат, понесених на виготовлення кошторису на виконання робіт.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Пошкоджені двері (2 шт.), паркетну та дерев'яну підлогу, які підлягають заміні, суд ухвалив передати ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позивачем заподіяння йому майнової шкоди, внаслідок залиття належного йому офісного приміщення з вини відповідачів, тоді як ОСОБА_2, ОСОБА_1 наведеного не спростували.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що ПП «Лагна» не надало доказів на підтвердження того, що підставою для розірвання договору оренди послужили саме неправомірні дії відповідачів та, що діючим цивільним законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди за пошкодження майна юридичної особи.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Франківського районного суду м. Львова

від 03 березня 2016 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції є законними та обгрунтованими, підтверджуються зібраними у справі доказами, зокрема висновком судової будівельно-технічної експертизи від 27 лютого 2017 року № 5890, якою встановлено, що однією з причин виникнення пошкоджень в офісних приміщеннях по АДРЕСА_2, є можливе залиття.

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у грудні 2017 року, ОСОБА_2 просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій розглянули справу упереджено та неповно, оскільки не встановили обставини, що мають істотне значення для справи. Зазначала, що судами необґрунтовано визнано належним та допустимим доказом акт КП «Львівський ліхтар» від 06 лютого 2014 року, який було складено лише через п'ять місяців з моменту настання події, яка стала підставою для звернення до суду з указаним позовом, а його форма та зміст не відповідають Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76, а саме: в ньому не зазначено дату та обсяг пошкоджень майна позивача, не встановлено механізм завдання пошкоджень та дій, що спричинили майнові втрати.

Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та завданою позивачеві шкодою, що підтверджується висновком експертизи, із якої слідує, що основною причиною появи цвілі є зайва волога, яка утворюється не тільки в приміщеннях, але й в будівельних матеріалах, що обумовлено помилками, допущеними в процесі укладення ізоляції горизонтальних і вертикальних фундаментів. Причинною вологості можуть бути несправності в системах вентиляції, а причиною виникнення грибка - промерзання стін. Зазначено, крім іншого, що неможливо встановити час виникнення пошкоджень, оскільки в наданих для дослідження матеріалах справи, інформація про причини затоплення та дату звернення відсутні, а також дата можливого залиття (27 серпня 2013 року) записана зі слів власника. Під час проведення огляду експертом не виявлено слідів замокання перекриття та стелі в місці влаштування метало пластикової труби в приміщенні під літ. 13-3 та брудних потьоків по поверхнях зверху-вниз.

Вважала, що судами фактично не було встановлено фактичні обставини справи та особу, з вини якої, на думку позивача, йому заподіяно шкоду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Приписами частини першої статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами установлено, що квартира АДРЕСА_2 переведена у нежитловий фонд та належить на праві приватної власності ПП «Лагна» на підставі договору купівлі-продажу нежитлового напівпідвального приміщення від 05 липня 2000 року.

Квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності по Ѕ частці належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 серпня 2012 року.

Суди встановили, що 27 серпня 2013 року відбулося залиття приміщення, належного на праві приватної власності позивачеві. 06 лютого 2014 року комісією у складі головного інженера КП «Львівський ліхтар», майстра з поточного ремонту

КП «Львівський ліхтар» та майстра з експлуатації житлового фонду КП «Львівський ліхтар» складено акт про залиття квартири АДРЕСА_2.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно частини першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною першою статті 1167 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Разом з тим, частиною першою статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

З акта КП «Львівський ліхтар» від 06 лютого 2014 року убачається, що в результаті обстеження квартири АДРЕСА_2 виявлено сліди залиття на стелі та стінах приміщень, приблизна площа залиття становить 21 кв.м. Зі слів власника, залиття відбулося 27 серпня 2013 року внаслідок незавершених ремонтних робіт каналізаційної мережі у вище розташованій АДРЕСА_1.

На зазначений акт ПП «Лагна» посилалося обґрунтовуючи свої позовні вимоги.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України

25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Виходячи з викладеного суди не звернули увагу на невідповідність акта обстеження від 06 лютого 2014 року зазначеним Правилам, оскільки він не містить відомостей щодо характеру залиття та його причини, не зазначено осіб, які допустили таке залиття, а також інші необхідні відомості, які слід зазначити при складанні такого виду документа. При цьому, він був складений більше, ніж через п'ять місяців з моменту можливого залиття приміщення, належного ПП «Ланда».

Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина перша статті 58 ЦПК України 2004 року та частина друга статті 59 ЦПК України 2004 року).

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07 липня 2016 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, на вирішення експертів поставлено наступні питання: 1) які пошкодження виявлені в офісному приміщенні по АДРЕСА_2, час та причин їх виникнення; 2) якщо причиною окремих або всіх пошкоджень приміщення та його конструктивних елементів у середині офісного приміщення по АДРЕСА_2 є потрапляння води з приміщень, які знаходяться над вказаним офісним приміщенням, яка вартість ремонтних робіт для відновлення таких пошкоджень.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 лютого 2017 року убачається, що в офісному приміщенні по АДРЕСА_2 виявлено ряд дефектів та недоліків, основними з яких є: запах цвілі та сирості в усіх приміщеннях; утворення значного конденсату на вікнах; темний наліт на стінах та стелі; грибоподібні утворення; розсихання та руйнування дощатої підлоги; потемніння опоряджувального шару; утворення плям та здуття, часткове осипання цементно-піщаного розчину штукатурки в рівні з підлогою; утворення іржі на каналізаційному стояку; відсутність мощення в межах огороджуючих стін офісного приміщення; зволоження, потемніння, відшарування, здуття та лущення фарбувального шару зовнішнього опорядження. Причиною виникнення даних пошкоджень є: недостатньо ефективна природна (примусова) вентиляція, надмірна герметичність та порушення теплового балансу приміщень; промерзання зовнішніх стін внаслідок їх зволоження; неякісні (відсутня) гідроізоляція фундаментів та відсутність мощення в межах огороджуючих стін офісних приміщень.

В дослідницькій частині висновку, крім іншого, зазначено, що основною причиною появи цвілі в приміщеннях по АДРЕСА_2, є зайва вологість, що утворюється не тільки в приміщеннях, але і в будівельних матеріалах, що обумовлено помилками, допущеними в процесі укладання або пошкодження ізоляції горизонтальних і вертикальних фундаментів Крім того, причиною вологості можуть бути несправності в системах вентиляції. Друга причина виникнення грибоподібних утворень - промерзання стін.

Зазначено, що для встановлення часу виникнення пошкоджень в офісних приміщеннях, необхідно мати дефектні акти, довідки відповідних служб із зазначенням причин звернення власників тощо. Ураховуючи, що в наданих на дослідження матеріалах справи, така інформація відсутня, а дата можливого залиття (27 серпня 2013 року), що вказана в актах від 06 лютого 2014 року та від 25 липня 2014 року записана зі слів власника, встановити час виникнення пошкоджень не надається можливим.

Під час проведення огляду офісних приміщень судовим експертом не виявлено слідів зволоження стелі в місці проходження каналізаційного стояка в приміщенні під

літ. 13-3, а наявні дефекти стін в даному приміщенні не є характерними для прояву рідини (залиття). Натомість, каналізаційний стояк має ознаки корозії та покриття іржею. Також, під час проведення огляду не виявлено замокання (плям темного кольору) перекриття та стелі в місці влаштування пластикової труби в приміщення під літ. 13-4 (офісне приміщення) та брудних потьоків по поверхнях стін зверху-вниз. Таким чином, ураховуючи, що причиною утворення решти пошкоджень, що наявні в офісних приміщеннях, не є проявом дії рідини, вартість відновлювального ремонту з урахуванням можливого залиття, становить 1 439 грн 00 коп.

Зазначений висновок покладено в основу рішення апеляційного суду, яким залишено без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, вказавши, що однією з причин виникнення пошкоджень є можливе залиття, однак апеляційний суд не надав оцінку тому, що дослідницька та заключна частина висновку не містить беззаперечних тверджень на підтвердження того, що майнову шкоду ПП «Ланда» завдано саме внаслідок залиття належного йому приміщення з вини відповідачів, При цьому протиправність дій та причинно-наслідковий зв'язок між залиттям і діями відповідачів взагалі не встановлено, навпаки висновки експертизи є протилежними тим, що покладено в основу оскаржуваних рішень.

Згідно пункту 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Незважаючи на те, що чинним законодавством встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди, останні наділені правом здійснювати захист своїх прав та інтересів шляхом подання заперечень, апеляційних скарг тощо, тобто вживати заходи, спрямовані на спростування такої презумпції.

Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справ доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Вимоги до змісту ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в статті 315 ЦПК України 2004 року, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Таким чином, у судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки інакше буде порушено вимоги статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право за певних обставин на дослідження нових доказів та переоцінку доказів.

На порушення зазначених положень закону апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, обмежився дублюванням встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та посиланням на те, що висновком судової будівельно-технічної експертизи від 27 лютого 2017 року № 5890 встановлено, що однією з причин виникнення пошкодження офісних приміщень є можливе залиття, не звернувши увагу на те, що а ні зазначеним висновком, а ні актом, складеним КП «Львівський ліхтар» від 06 лютого 2014 року не встановлено, що залиття сталось з квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_1, про що наголошувалось у запереченнях на позов, а також в апеляційній скарзі. У поясненнях за наслідками проведення експертизи ОСОБА_2 звертала увагу на те, що встановлені експертом обставини свідчать про відсутність причинного зв'язку між діями відповідачів та пошкодженнями, наявними у нежитловому приміщенні, що належить на праві власності ПП «Лагна».

При цьому, відповідно до висновку експертизи вартість відновлювального ремонту нежитлового приміщення, з урахуванням можливого залиття становить 1 439 грн

00 коп., тоді як рішенням суду першої інстанції, залишеного без змін апеляційним судом, з відповідачів на відшкодування заподіяної позивачеві майнової шкоди стягнуто 35 788 грн 00 коп. Мотивів якими керувався суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін в цій частині рішення суду першої інстанції не наведено.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У силу вимог чинного цивільного процесуального законодавства суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин, що мають істотне значення для вирішення питання про відшкодування майнової шкоди, наявність чи відсутності причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та шкодою, не надали зазначеним обставинам і доказам належної правової оцінки, та ураховуючи, що до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити власне рішення.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв'язку з наведеними порушеннями судами попередніх інстанцій норм процесуального права, судові рушення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому в силу статті 411 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. А. Стрільчук

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г.І. Усик