Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.05.2018 року у справі №754/5253/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 754/5253/17

провадження № 61-24162св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по місту Києву та Київській області Акціонерного товариства «Ощадбанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 січня 2018 року у складі головуючого-судді Лісовської О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року у складі суддів: Українець Л. Д., Шебуєвої В. А., Оніщука М. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 03 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «державний ощадний банк України» (далі - ВАТ «Державний ощадний банк України»), правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 431, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти в розмірі 60 000 доларів США зі сплатою 14 % річних строком до 02 серпня 2017 року. У забезпечення вказаного договору, між банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № 923, предметом якого є однокімнатна квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 вересня 2010 року позов ВАТ «Державний ощадний банк України» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 431 від 03 серпня 2007 року в розмірі 434 434,38 грн. 12 листопада 2010 року Деснянським районним судом міста Києва видано виконавчі листи у справі № 2-2284/2010, які банком пред'явлені до виконання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01 липня 2013 року розстрочено виконання рішення цього ж суду від 24 вересня 2010 року.

Посилаючись на те, що боржниками було порушено графік погашення заборгованості за кредитним договором, який визначено ухвалою суду 01 липня 2013 року, відповідно рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 вересня 2010 року фактично не виконано й станом на 05 квітня 2017 року заборгованість за кредитним договором № 431 від 03 серпня 2008 року складає 11 214, 38 доларів США, ПАТ «Державний ощадний банк України» уточнивши позовні вимоги просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_4, шляхом продажу предмету іпотеки банком від свого імені будь-якій особі покупцю на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною, яка визначена суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Інформаційно-консультативний центр» станом на 09 листопада 2016 року в сумі 528 696 грн, у порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». У порядку статті 34 Закону України «Про іпотеку» та пункту 6.3 договору іпотеки № 923 від 03 серпня 2008 року предмет іпотеки передати в управління банку на період його реалізації. Виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, із зняттям з реєстраційного обліку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки основне зобов'язання за кредитним договором виконане в повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 січня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У травні 2018 року ПАТ «Державний ощадний банк України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що боржниками не виконано рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, умови договору про врегулювання заборгованості за кредитним договором та ухвала суду про розстрочку виконання рішення суду, унаслідок чого наявна заборгованість в розмірі 11 609,76 доларів США, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 03 серпня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 431, відповідно до умов якого ОСОБА_6 отримав кредит в розмірі 60 000 доларів США, зі сплатою 14% річних строком до 02 серпня 2017 року.

Того ж дня, між банком та ОСОБА_4 у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 431, укладено договір іпотеки № 923, згідно якого відповідач передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Через неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, ВАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_6 та ОСОБА_4, змінивши в порядку частини другої статті 1050 ЦК Українистрок виконання зобов'язань за кредитним договором.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 вересня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 431 від 03 серпня 2007 року в сумі 434 434,38 грн, а також судові витрати в розмірі 1 820 грн, а всього 436 254,38 грн.

12 листопада 2010 року Деснянським районним судом міста Києва видано два виконавчі листи № 2-2284/10 на виконання вказаного рішення суду, які пред'явлені до примусового виконання.

01 липня 2013 року Деснянським районним судом міста Києва винесено ухвалу про розстрочку виконання вказаного рішення суду.

ПАТ «Державний ощадний банк України» обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що боржниками було порушено графік погашення заборгованості, який визначався ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01 липня 2013 року, й на даний час рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 вересня 2010 року фактично не виконано.

Разом з тим, згідно постанови старшого державного Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Танащук О. М. про закінчення виконавчого провадження від 26 липня 2017 року виконавче провадження № 46674073, яке було відкрито для примусового виконання виконавчого листа № 2-2284/10, виданого 12 листопада 2010 року Деснянським районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором в розмірі 422 192,87 грн - закрите у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документу в повному обсязі.

Постановою старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Черухи О. М. від 23 січня 2018 року виконавче провадження № 31425166, яке було відкрито при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2284/10, виданого 12 листопада 2010 року Деснянським районним судом міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в розмірі 436 254,38 грн, закрите у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документу. Виконавчий збір по виконавчому провадженню № 46674073 сплачено в повному обсязі та 4 тис. грн по виконавчому провадженню № 31425166. Витрати виконавчого провадження сплачені в повному обсязі.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК Українипередбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК Українизобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості зобов'язання за кредитним договором припиняється.

Відповідно до статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку»іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, розглядаючи та вирішуючи позов ПАТ «Державний ощадний банк України» про звернення стягнення на предмет іпотеки, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки заборгованість за кредитним договором № 431 від 03 серпня 2007 року, яка достроково стягнута за рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 вересня 2010 року погашена в повному обсязі, що свідчить про припинення кредитного зобов'язання й зумовлює припинення іпотеки з огляду на її похідний характер та унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.

Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 вересня 2010 року заборгованість стягнута в гривневому еквіваленті за курсом станом на 30 листопада 2009 року, а заборгованість за кредитним договором обліковується в доларах США і погашення її здійснюється у валюті наданого кредиту, тому до цих пір існує заборгованість за кредитним договором, є безпідставними, оскільки вищезазначеним рішенням, яке набрало законної сили та було ухвалене на підставі та в межах заявлених ВАТ «Державний ощадний банк України» позовних вимог, достроково стягнуто всю заборгованість за кредитним договором у сумі 434 434,38 грн, тобто змінено строк виконання зобов'язань за кредитним договором після якого банк має права лише на нарахування сум, які передбачені статтею 625 ЦК України, а такі вимоги позивачем не заявлялись. Вказане рішення виконане в повному обсязі.

Інші доводи касаційної скарги «Державний ощадний банк України» в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи заявника зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Головного управління по місту Києву та київській області Акціонерного товариства «Ощадбанк» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик